Комп’ютерно-програмно-користувацьке: «обліково-податкова» пробіжка

Придбання комп’ютерної програми

Відразу зауважимо, що далі розглядатимемо найпоширеніший варіант — купівлю програмного забезпечення для використання у власній госпдіяльності без права передачі, тиражування.

«Бухоблікову» сторону придбання комп’ютерних програм ми розглядали в минулому номері журналу*. Нагадаємо, що програми, призначені для «кінцевого використання», Мінфін рекомендує враховувати у складі інших нематеріальних активів (лист Мінфіну від 13.07.2009 р. № 31-34000-20-10/18896), тобто на субрахунку 127.

* Стаття «Слідами роз’яснень Мінфіну: облік НМА» (журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 23).

У податковому обліку такі програми враховуємо у складі нематеріальних активів групи 6 «Інші нематеріальні активи».

Раніше податківці «голосували» за групу 5. Але якраз у нашому випадку, вважаємо, ми маємо справу саме з групою 6.

На замітку! Якщо програмне забезпечення придбали разом з комп’ютером (чи іншим об’єктом основних засобів) і воно «прив’язане до заліза» (тобто без нього об’єкт не може функціонувати), то таке програмне забезпечення враховуємо у складі основного засобу (тобто на рахунку 104 «Машини та устаткування»).

ПДВ. Найперше, що зазначимо: якщо придбане програмне забезпечення призначене для «кінцевого використання», то плата за нього для цілей оподаткування не вважається роялті ( п.п. 14.1.225 ПКУ, УПК № 536**). Такий платіж вважається оплатою вартості програмної продукції (комп’ютерної програми), тобто в цьому випадку діє ПДВ-пільга, передбачена п. 26¹ підрозд. 2 розд. XX ПКУ. Тобто така операція звільняється від ПДВ.

** Узагальнююча податкова консультація щодо особливостей оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання програмної продукції, затверджена наказом Міндоходів від 07.10.2013 р. № 536.

Якщо купили в резидента — купівлю відображаємо в ряд. 10.3 ПДВ-декларації.

Якщо купили в нерезидента — ПДВ. Тут насамперед потрібно визначитися, чи буде в принципі об’єкт обкладення ПДВ (чи розташоване місце постачання на території України). Плата за програмне забезпечення «для кінцевого» використання — це плата за послуги (УПК № 536). Місце постачання такої послуги визначається за п.п. «в» п. 186.3 ПКУ — тобто за місцем реєстрації одержувача послуг. Тому це буде оподатковувана операція. Але в цьому випадку також діятиме ПДВ-пільга з п. 26¹ підрозд. 2 розд. XX ПКУ, тобто така операція звільняється від ПДВ (підтверджують це і податківці — див., наприклад, категорію 101.12 ЗІР, ІПК № 320***).

*** Індивідуальна податкова консультація ДФСУ від 24.05.2017 р. № 320/6/99-99-15-02-02-15/ІПК.

Відображати в ПДВ-декларації купівлю таких послуг у нерезидента і реєструвати на самого себе податкову накладну в цьому випадку, вважаємо, не потрібно .

Якщо купили в нерезидента — податок на репатріацію. Знову ж таки, оскільки постачання програмної продукції для «кінцевого споживання» — не роялті, а плата за товари/послуги, то на підставі п.п. «й» п.п. 141.4.1 ПКУ податок на репатріацію в цьому випадку не утримується. І головне, що погоджуються з цим і податківці (див. ІПК № 320, лист ДФСУ від 28.09.2016 р. № 21036/6/99-99-15-02-02-15) .

Послуги техпідтримки

Пару слів скажемо про сьогоднішні віяння фіскалів стосовно обкладення ПДВ послуг техпідтримки. Знову ж таки йдеться про послуги техпідтримки програм, призначених для «кінцевого використання». Податківці вважають (див., наприклад, ІПК № 320), що якщо послуги з техпідтримки передбачені умовами ліцензійного договору і при цьому вони:

— передбачають будь-які зміни в програмній продукції (оновлення, модернізація, виправлення помилок) — то вони повинні розцінюватися як постачання окремих елементів продукції. Відповідно в цьому випадку такі послуги підпадатимуть під ПДВ-пільгу з п. 26¹ підрозд. 2 розд. XX ПКУ, тобто звільняються від ПДВ;

У бухобліку вони включаються до складу витрат періоду (чи витрат майбутніх періодів — якщо послуги оплачуються за декілька періодів уперед) залежно від напряму використання.

— не передбачають будь-яких змін у програмній продукції (наприклад, навчання роботи з програмою, встановлення програми) — то операції з постачання таких послуг обкладаються ПДВ на загальних підставах за ставкою 20 %. Зазначимо, що такі послуги можна розглядати як послуги у сфері інформатизації. Тому якщо їх постачає нерезидент — місце постачання таких послуг розташовуватиметься на території України ( п.п. «в» п. 186.3 ПКУ), тобто така операція також обкладатиметься ПДВ за ставкою 20 %. Одержувач таких послуг — платник ПДВ повинен буде виписати «на себе» і зареєструвати податкову накладну (показавши зобов’язання за ряд. 6 ПДВ-декларації і податковий кредит за ряд. 13). При цьому нарахувати ПДВ у такому випадку повинні і неплатники ПДВ — подавши Розрахунок податкових зобов’язань, нарахованих одержувачем послуг — не платником ПДВ, що постачаються нерезидентом, затверджений наказом Мінфіну від 28.01.2016 р. № 21 (далі — «Нерезидентський розрахунок з ПДВ»).

Податок на репатріацію в цьому випадку утримувати не потрібно. Адже це плата за товари/послуги (тобто спрацьовує п.п. «й» п.п. 141.4.1 ПКУ).

Послуга виділеного сервера

Вікіпедія визначає виділений сервер як вид хостингу, при якому клієнтові цілком надається сервер — окрема фізична машина.

Можлива ще й оренда віртуального сервера (але про цей вид послуги розповімо нижче, оскільки вона має інші особливості в оподаткуванні).

ПДВ. Клієнт отримує в користування устаткування — фізичний об’єкт. Тому така операція — це послуга оренди рухомого майна (лист ДФСУ від 29.06.2016 р. № 14156/6/99-99-15-03-02-15).

А раз це оренда рухомого майна, то це «накладає відбиток» і на порядок оподаткування подібних операцій. Зрозуміло, що тут жодної «ІТ-пільги» з ПДВ, передбаченої п. 26¹ підрозд. 2 розд. XX ПКУ, не буде. Адже тут — послуги оренди. Тому якщо послугу надає резидент, то ця операція обкладатиметься ПДВ на загальних підставах, тобто за ставкою 20 %.

У бухобліку — це будуть витрати періоду (адміністративні, збутові або загальновиробничі).

Якщо послугу з оренди виділеного сервера надає нерезидент — ПДВ. Оскільки це операція оренди, місце її постачання визначається згідно з п.п. «г» п. 186 ПКУ (послуги оренди) — за місцем реєстрації одержувача послуг. Тобто це буде ПДВ-оподатковувана операція. Нарахування ПДВ-зобов’язань необхідно проводити незалежно від того, є одержувач платником ПДВ чи ні. Одержувачеві послуг — платникові ПДВ потрібно буде виписати самому собі податкову накладну (з кодом 77.33) і зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Неплатники — подають «Нерезидентський розрахунок з ПДВ» (подається тільки за той звітний період (календарний місяць), у якому такі послуги отримані).

Якщо послугу з оренди виділеного сервера надає нерезидент — податок на репатріацію. Оскільки йдеться про оренду, то платежі за послугу виділеного сервера прирівнюються до орендних. А орендні платежі є тим видом доходу, при виплаті якого підприємство-резидент зобов’язане утримати податок на репатріацію, якщо інше не встановлене міжнародним договором з країною нерезидента ( п.п. «г» п.п. 141.4.1 ПКУ). Ставка податку — 15 %.

На тому, що при виплаті доходу нерезиденту у вигляді плати за виділений сервер потрібно утримати податок на репатріацію, наполягають і податківці (лист ДФСУ від 28.03.2017 р. № 6312/6/99-99-15-02-02-15).

Утримувати податок на репатріацію зобов’язані і єдиноподатники (потрібно подати декларацію з прибутку із заповненим ряд. 23 і додатком ПН).

Виділення віртуального сервера, веб-хостинг

Розпочнемо з розшифровки понять.

Веб-хостинг. У чинному законодавстві України відсутнє визначення веб-хостингу. Але є згадка про нього в класі 63.11 КВЕД — послуги у сфері інформатизації. Зазвичай на практиці послуга «віртуального» хостингу передбачає надання місця/дискового простору на сервері.

Віртуальний виділений сервер — це сервіс хостинг-провайдера, який дозволяє надати користувачеві практично повноцінний сервер, що мало чим відрізняється від традиційного фізичного. Але тут немає надання «фізичного» об’єкта.

ПДВ. Оскільки в цьому випадку надається лише певне місце на сервері або віртуальний сервер, то це не операція оренди. Це не що інше, як послуги у сфері інформатизації. Причому податківці наполягають на тому, що ПДВ-пільги ( п. 26¹ підрозд. 2 розд. XX ПКУ) в цьому випадку не буде. Тобто ці послуги обкладаються ПДВ за ставкою 20 %.

У бухобліку такі послуги — витрати періоду (чи витрати майбутніх періодів — якщо послуги оплачуються за декілька періодів уперед) залежно від напряму використання.

А якщо послугу надає нерезидент? Місце постачання послуг інформатизації визначається за місцем реєстрації замовника ( п.п. «в» п. 186.3 ПКУ). Тобто послуга обкладається ПДВ на загальних підставах. Тому покупцеві таких послуг — платникові ПДВ доведеться самому собі виписати податкову накладну і зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. У тому числі нарахувати ПДВ повинен і неплатник ПДВ (без виписки податкової накладної, але з поданням «Нерезидентського розрахунку з ПДВ»).

Податок на репатріацію. А ось із податком на репатріацію не все так гладко . «За законом», оскільки йдеться про послугу інформатизації, податок на репатріацію при виплаті доходу нерезидентові утримувати не потрібно — адже мова йде про оплату за товари/послуги і спрацьовує «звільняючий» п.п. «й» п.п. 141.4.1 ПКУ.

Але ось податківці, на жаль, навіть веб-хостинг і послугу виділеного віртуального сервера дуже часто прирівнюють до оренди (див., наприклад, лист ГУ ДФС у м. Київ від 24.03.2017 р. № 6253/10/26-15-12-05-11). І відповідно вимагають утримувати податок на репатріацію, як із доходу у вигляді орендного платежу .

Цілком можливо, оренда тут убачається податківцями внаслідок того, що дуже часто в договорі послуги того ж веб-хостингу формулюють як «оренда місця/частини дискового простору».

Тому якщо не хочете утримувати податок на репатріацію, у договорі краще уникати згадок про оренду.

Хмарні сервіси

Вони є по суті правом доступу до користування певною програмою на сайті. Сама програма розташовується на видаленому сервері в Інтернеті (у хмарі). А користувач отримує лише право доступу до цієї програми. При цьому ні сам екземпляр програми, ні виняткові права на цю програму до замовника не переходять.

Тому є підстави розглядати хмарні сервіси як послуги у сфері інформатизації. Хоча податківці розцінюють їх як телекомунікаційні послуги (лист від 10.04.2015 р. № 7695/6/99-99-19-03-02-15). Обкладаються такі послуги за ставкою 20 %.

Місце постачання послуги визначається за місцем реєстрації замовника. Відповідно якщо її надаватиме нерезидент — вона теж обкладатиметься ПДВ за ставкою 20 %.

Податок на репатріацію при виплаті доходу нерезиденту не утримується (оскільки це плата за товари/послуги).

При цьому зазначимо, що в Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та зв’язку дещо інша точка зору на «природу» хмарних сервісів. Так, у листі від 13.02.2017 р. № 04-21/13-74(34081) вони вказували, що в разі надання хмарних послуг плату за користування такими сервісами з метою оподаткування потрібно розглядати як роялті . Але із цим не можна погодитися. Адже, по суті, при використанні хмарних сервісів відбувається «кінцеве використання» програмного продукту, яке згідно з п.п. 14.1.225 ПКУ не визнається роялті. Тому висновки Комітету виглядають дещо дивно.