Про позитивні зміни в частині списання безнадійної заборгованості як за рахунок резерву сумнівних боргів, так і понад його суму ви вже знаєте*.
* Цим питанням присвячена стаття «Сумнівний» резерв: завжди є про що поговорити» в журналі «Бухгалтер 911», 2017, № 18-19.
«Високодохідникам» і «невідмовникам від різниць» нарешті прямо дозволили те, що і раніше, за логікою, ніби як повинно було бути дозволено, — зменшувати фінрезультат на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 ПКУ.
Так-от, number one 
у списку ознак безнадійної заборгованості (з п.п. 14.1.11 ПКУ) — заборгованість із зобов’язань, за якими минув строк позовної давності**. До неї-то податківці і не втомлюються чіпляти «паровозиком» — «якщо відповідні заходи з її стягнення не надали позитивних результатів» 
.
** Детальніше про основні правила і нюанси обчислення такого строку ви могли прочитати в статті «Строк позовної давності: як рахувати і застосовувати»? (журнал «Бухгалтер 911», 2015, № 17).
Інакше кажучи, дебіторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, але щодо якої не застосовувалися заходи зі стягнення, на думку податківців, не відповідає ознакам безнадійної згідно з п.п. «а» п.п. 14.1.11 ПКУ.
Відповідно і зменшуючій різниці не бути.
Позиція головного податкового відомства не нова 
.
Див. більш ранні листи від 17.12.2015 р. № 27022/6/99-99-19-02-02-15 (перше запитання) і від 27.12.2016 р. № 14313/К/99-99-13-01-02-14. На жаль, вона продовжує отримувати регулярне «підживлення», свідчення чому — лист від 06.04.2017 р. № 7207/6/99-99-15-02-02-15, який і став підставою для сьогоднішньої публікації.
А що суди?
Найгірше, що з вимогою податківців відносити до складу безнадійної тільки ту заборгованість, відповідні заходи зі стягнення якої не надали позитивних наслідків, суди часто погоджуються.
Чим вони це мотивують, адже в п.п. «а» п.п. 14.1.11 ПКУ ні слова не сказано про необхідність «вжиття відповідних заходів зі стягнення заборгованості»?
Активно посилаються на ч. 4 ст. 267 ЦКУ, згідно з якою закінчення позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові. Із цим ніхто не сперечається, але при чому тут податковий облік безнадійної заборгованості?!
Загалом, висновки-то спірні, але поки що тим прибутківцям, які застосовують різниці, безпечніше до них прислухатися .
Проте не залишаємо надію на світле майбутнє 
!
