«Передпенсіонери» — хто вони?
Нагадаємо, що говоримо про таку норму, яка запрацює з 01.01.2018 р.:
«Для працевлаштування осіб, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»** залишилося 10 і менше років, підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників від 8 до 20 осіб встановлюється квота у розмірі не менше однієї особи у середньообліковій чисельності штатних працівників».
** Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі — Закон № 1058).
Ніби як усе зрозуміло. Але лише до того часу, поки ми не відкриємо ст. 26 Закону № 1058. Для осіб, які досягнуть пенсійного віку у 2018 році і далі (адже нас це питання і стане цікавити з 2018 року), встановлені такі правила:
— вийти на пенсію на загальних підставах у віці 60 років вони зможуть за наявності страхового стажу щонайменше 25 років у 2018 році, і цей мінімум збільшуватиметься на 1 рік у кожному подальшому році виходу аж до 2028 року, починаючи з якого для виходу на пенсію у віці 60 років потрібно буде мати мінімум 35 років страхового стажу. Знову ж таки залишається в силі, так би мовити, «жіноча перехідна табличка» (від колишнього жіночого пенсійного віку 55 років до загального 60);
Див. ч. 1 ст. 26 Закону № 1058. — якщо страховий стаж не дотягне до того, який дозволить згідно з означеною вище умовою піти на пенсію у віці 60 років (чи згідно з «жіночою перехідною табличкою»), то громадянин зможе це зробити лише після досягнення віку 63 роки і при мінімальному страховому стажі: у 2018 році — 15 років, і цей мінімум теж збільшуватиметься на 1 рік у кожному подальшому році виходу аж до 2028 року, починаючи з якого для виходу на пенсію у віці 63 років потрібно буде мати мінімум 25 років страхового стажу;
— якщо ж страховий стаж громадянина не дотягне навіть до того мінімуму, який дозволить згідно з попередньою умовою вийти на пенсію у віці 63 років (чи згідно з «жіночою перехідною табличкою»), то він зможе це зробити, по-перше, не раніше, ніж досягне віку 65 років, а по-друге, не раніше 2019 року, та зате при ще меншому страховому стажі: починаючи з 2019 року — мінімум 15 років.
Див. ч. 3 ст. 26 Закону № 1058. Тобто мати інформацію лише про вік людини недостатньо. Потрібна ще інформація про її страховий стаж 
.
Зазначимо, що за період до 01.01.2011 р. страховий стаж визначають на підставі записів у трудовій книжці працівника. Для підтвердження страхового стажу з 01.01.2011 р. роботодавцеві може допомогти довідка за формою ОК-5 або ОК-7 (наприклад, якщо працівник у цьому періоді працював в іншого роботодавця).
«Передпенсійна» квота
Зазначимо, що особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 залишилося 10 років і менше, входили і далі входитимуть у перелік категорій громадян, що мають додаткові гарантії в сприянні працевлаштуванню згідно з ч. 1 ст. 14 Закону про зайнятість***.
*** Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI.
«Передпенсіонери» — це лише одна позиція з восьми. За такими громадянами вже давно встановлена квота в розмірі 5 % середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік. Ця квота поширюється тільки на підприємства, установи й організації з чисельністю штатних працівників більше 20 осіб (ч. 2 ст. 14 Закону про зайнятість). Причому виконувати цю п’ятивідсоткову квоту підприємства можуть за рахунок працевлаштування будь-яких «незахищених» громадян зі списку, наведеного в ч. 1 ст. 14 Закону про зайнятість, а не тільки за рахунок працевлаштування «передпенсіонерів».
Так ось, для таких підприємств (з кількістю працівників більше 20) після 01.01.2018 р. нічого не поміняється. Вони повинні будуть виконувати «трудову» квоту в тому ж порядку, що і раніше.
А ось підприємства, установи й організації з чисельністю штатних працівників від 8 до 20 осіб у 2018 році вперше зіткнуться з необхідністю працевлаштування саме «передпенсіонерів». Для них установлена квота в розмірі не менше 1 особи в середньообліковій чисельності штатних працівників.
Таких роботодавців-«малюків» п’ятивідсоткова квота, передбачена абз. 1 ч. 2 ст. 14 Закону про зайнятість, не стосується. Знову ж таки, ми вважаємо, що обов’язок працевлаштовувати «передпенсіонерів» не поширюється на фізосіб-підприємців. «Трудова» квота встановлена тільки для юросіб: підприємств, установ та організацій.
І хоча з роз’яснень Мінсоцполітики (див. лист від 23.09.2013 р. № 733/021/106-13) виходить зворотне, ми із цим категорично не згодні 
.
Як визначити, чи стосується нас квота і якщо так, то яка?
Визначити чисельність працівників для квоти достатньо просто — за показником СКШП (середньооблікової кількості штатних працівників) за минулий рік. А з урахуванням «логіки» подання п’ятивідсоткової «квотної» звітності — за два минулі роки**** (хоча можливо для «передпенсінерів» буде запропонований інший підхід).
**** Деталі знайдете в статті «Трудова» квота. Настав час звітувати» (журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 3).
Уперше з виконання роботодавцями-«малюками» «передпенсійної» квоти звітувати доведеться у 2019 році. Відповідно, матимуть значення показники СКШП за 2017 і 2018 роки.
Якщо її значення більше 20, то ви — п’ятивідсотковий «квотник», якщо від 8 до 20 включно — для вас квота 1 «передпенсіонер». Якщо менше 8 — ви взагалі «неквотник» 
.
Показник СКШП для цілей виконання «трудової» квоти розраховують за тим же принципом, що і для виконання «інвалідного» нормативу, у порядку, передбаченому п. 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2005 р. № 286 (ср. ). Нагадаємо алгоритм розрахунку в загальному випадку.
1. Спочатку визначаємо кількість штатних працівників за кожен день кожного місяця звітного року, включаючи вихідні, святкові та неробочі дні.
2. Потім розраховуємо СКШП за кожен місяць звітного року: підсумовуємо кількість штатних працівників за кожен календарний день місяця й отриману суму ділимо на кількість календарних днів місяця.
3. І нарешті визначаємо СКШП за рік: підсумовуємо СКШП за всі місяці звітного року і ділимо на 12.
У розрахунках СКШР немає місця сумісникам! Зверніть увагу! Кількість «передпенсіонерів» теж рахують «не в лоб». Для цього, знову-таки, знадобиться показник СКШП. Але при розрахунку потрібно буде брати тільки «передпенсіонерів», працевлаштованих на повну зайнятість на основне місце роботи. Працівників з неповним робочим часом, у тому числі сумісників, у розрахунок не беремо.
Це виходить з ч. 3 ст. 14 Закону про зайнятість. Для виконання квоти необов’язково, щоб передпенсіонер відпрацював весь рік. Так, якщо один перебуватиме в штаті не менше 6 місяців, результат округлення в будь-якому разі становитиме 1. Можна також найняти декількох «передпенсіонерів», які відпрацюють по декілька місяців (наприклад, 2 передпенсіонери по три місяці або 3 передпенсіонери по 2 місяці).
За новою квотою за «передпенсіонерами» першу звітність подаватимемо у 2019 році. Потрібно розуміти, що все йтиме по «накатаних рейках». Так само як зараз подається до 1 лютого Інформація про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії в сприянні працевлаштуванню.
Штрафне питання
І наостанок найцікавіший момент. За невиконання «трудової» квоти (зокрема, за непрацевлаштування «передпенсіонерів») відповідальність не передбачена. Проте підприємство можуть покарати за необґрунтовані відмови в працевлаштуванні неконкурентоспроможних громадян у межах невиконаної квоти, зокрема, якщо громадянина направив центр зайнятості.
Штраф складає 2 мінзарплати, встановлені на момент виявлення порушення, за кожну таку відмову (ч. 2 ст. 53 Закону про зайнятість). У 2017 році розмір штрафу складає 6400 грн. Якщо з 01.01.2018 р. мінзарплата підвищиться до 3723 грн., як це передбачено проектом Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 15.09.2017 р. № 7000, то штраф дорівнюватиме 7446 грн.
Але виходить, усе це не раніше 2019 року (після того як буде подана перша звітність).
