Злочин (помилка в призначенні платежу на сплату єдиного податку) і покарання...

¹ Якщо таке сталося не з єдиним податком, а з ЄСВ, вас зацікавить стаття «Підприємець помилився у платіжці з ЄСВ: чим небезпечно?» (журнал «Бухгалтер 911», 2016, № 35).

Логіка податківців

Платежі до бюджету розносяться за інтегрованими картками платників виходячи з інформації, вказаної в полі «Призначення платежу», причому зрозуміти, хто зробив платіж або за кого він зроблений, якраз і допомагає ІПН, указаний там (розд. 2 Порядку № 422²).

² Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Мінфіну від 07.04.2016 р. № 422.

Тому ІПН (або серія і номер паспорта — для тих, у кого немає ІПН) обов’язково повинен стояти в полі «Призначення платежу» (Порядок № 666³).

³ Порядок заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затверджений наказом Мінфіну від 24.07.2015 р. № 666.

У нашому випадку підприємець забув указати ІПН, тому його платіж за грудень «завис» у нерознесених платежах до з’ясування інформації про нього. А раз так, то в картці підприємця за грудень 2016 року утворилася «діра» з єдиного податку, на думку податківців, — податковий борг. Що ж далі?

А далі вони запустили стандартний механізм погашення податкового боргу. Він однаковий для всіх податків. Так, якщо з якогось податку виник борг, то згідно з пп. 87.9 і 131.2 ПКУ кожен наступний платіж направлявся спочатку на його погашення, а потім (усе, що залишилося) — на погашення поточного зобов’язання.

У результаті в січні і лютому 2017 року підприємець справно сплачував єдиний податок, але фіскали кожен його платіж направляли на погашення боргу, внаслідок чого поточне зобов’язання (за браком коштів) залишалося непогашеним і автоматично перетворювалося на новий борг.

Керуючись такою логікою, податківці і вимагають штраф за несплату єдиного податку не лише за грудень 2016 року, але і за січень та лютий 2017 року .

Але чи мають рацію податківці?

Податківці не праві

Розпочнемо з того, що несплата авансових внесків з єдиного податку не є податковим боргом. Податковий борг — це сума погодженого податкового зобов’язання, несплачена в строк (п.п. 14.1.175 ПКУ). Зверніть увагу: тільки погоджене податкове зобов’язання може стати боргом, якщо його не сплатити вчасно.

Що ж до авансів з єдиного податку (йдеться про єдиний податок, який сплачують платники єдиного податку груп 1 і 2), то це зобов’язання не є погодженим.

Свого часу податківці стверджували, що таке зобов’язання погоджується платником при поданні заяви про перехід на єдиний податок . Але така логіка взагалі не витримувала жодної критики.

У випадку з «єдиноподатними» авансами погодженим зобов’язання може стати тільки після того, як податківці: (1) визначать суму грошових зобов’язань єдиноподатника (п.п. 54.3.3 ПКУ); (2) направлять йому повідомлення із сумою єдиного податку (п. 58.1 ПКУ).

Тому якщо податківці не присилали єдиноподатнику жодного «папірця» із сумою єдиного податку (а вони точно цього не роблять), то його єдиний податок не є погодженим податковим зобов’язанням .

Таким чином, прострочення в його сплаті не є податковим боргом за визначенням. Значить, податківці формально не мали права запускати механізм погашення податкового боргу (тобто направляти єдиний податок за січень і лютий на погашення податкового боргу згідно з п. 87.9 ПКУ)! Відповідно і штрафів за несплату єдиного податку за січень і лютий 2017 року бути не повинно!

Водночас, сумніваємося, що цей аргумент «вразить» суд.

Можна спробувати зайти з іншого боку. Фактично в результаті помилки виник ланцюжок однотипних порушень. У свою чергу, таку чергу слід розглядати як одне правопорушення, що триває.

Нагадаємо, до правопорушень, які тривають, належить ряд ідентичних проступків (порушень), які здійснюються неодноразово з однаковою метою, формою провини, тими ж суб’єктами, засобами дії. При цьому ці ідентичні проступки в сукупності складають єдине правопорушення (!).

При такому підході можна говорити, що податківці можуть застосувати тільки один штраф у розмірі 50 % від ставки єдиного податку.

Але і тут гарантувати нічого не можна.

У зв’язку із цим можна піти взагалі тим шляхом, що порушення спочатку не було зовсім.

Підприємець же сплатив єдиний податок за грудень 2016 року, причому вчасно, але з помилкою . Проте у березні він написав лист податківцям з уточненням ІПН. Тому «завислий» платіж податківці вже рознесли на його інтегровану картку і заборгованості з єдиного податку більше немає .

Чи є помилка при сплаті єдиного податку за грудень 2016 року достатньою підставою для того, щоб дійти висновку про його несплату (несвоєчасну сплату)?

Суди різних інстанцій аж до ВСУ частенько вважають, що ні . Наприклад: постанови Вінницького окружного адмінсуду від 18.04.2016 р. у справі № 802/378/16-а, окружного адмінсуду м. Києва від 01.02.2016 р. № 826/13015/15, Київського окружного адмінсуду від 13.10.2016 р. № 810/2516/16, ВСУ від 02.12.2015 р. у справі № 826/6059/13-а і від 16.06.2015 р. у справі № 21-377а15, ВАСУ від 14.12.2016 р. № К/800/53919/13.

У згаданих рішеннях судів платники податків перераховували податки не на той бюджетний рахунок, зазначали помилковий код бюджетної класифікації, але потім виправлялися, перекидаючи гроші на «правильні реквізити». При цьому суди незмінно визнавали, що податок був сплачений вчасно, хоча і з помилкою, адже гроші надійшли на єдиний казначейський рахунок у строк.

Стосовно нашої ситуації аргументи можуть бути такі:

— податки/збори визнаються зарахованими до держбюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок (ч. 5 ст. 45 БКУ⁴). Єдиний податок за грудень 2016 року вчасно потрапив на єдиний казначейський рахунок (хай і не був рознесений на інтегровану картку єдиноподатника), тому немає достатніх підстав для висновків про його несплату, навіть незважаючи на помилку при заповненні призначення платежу;

⁴ Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-VI.

— для підтвердження факту несплати єдиного податку необхідно встановити, що в строк, установлений п. 295.1 ПКУ, підприємець не здійснював дій, спрямованих на перерахування авансового внеску з єдиного податку до держбюджету. А сплата єдиного податку через термінал (без зазначення ІПН) — це дія, хоча і помилкова. Вона не містить ознак бездіяльності, тому і не є підставою для застосування штрафу згідно з п. 122.1 ПКУ.

Пеня

Що стосується пені, то підприємець устиг розібратися із «завислим» платежем протягом 90 календарних днів, тому підстав для нарахування пені не бачать навіть фіскали (п.п. 129.1.3 ПКУ).

Підсумок

У подібних ситуаціях на практиці не всі інспектори штрафують підприємців. Буває, що помилковий платіж зараховують «на місце» і без штрафів.

Але в нашому випадку інспектор вимагає штраф , тому можна:

1) або погодитися і сплатити штраф (за три місяці);

2) або подати скаргу в ДФСУ протягом 10 календарних днів після отримання повідомлення з вимогою сплатити штраф. Правила оформлення скарги вказані в розд. IV Порядку № 916⁵;

⁵ Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затверджений наказом Мінфіну від 21.10.2015 р. № 916.

3) або подати позов до суду для захисту своїх інтересів (оспорюємо повідомлення з вимогою сплатити штраф). Аргументи, які допоможуть вам, ми навели вище.