Сумісник і його основне місце роботи

В обраному У обране
Друк
Ушакова Лілія, експерт з питань оплати праці, buhgalter911@mail.ua
Бухгалтер 911 Жовтень, 2017/№ 42
Сумісництво — це як любовний трикутник. Є в цих відносинах «перчинка». Хто є хто? Хто «основне місце роботи», а хто «у вільний від основної роботи час»? Цим хитросплетінням присвячені два листи Мінсоцполітики: від 14.04.2017 р. № 8185/0/2-17/13 і від 09.06.2017 р. № 294/0/22-17/134, яким ми і приділимо увагу.
трудове законодавство, прийняття на роботу

Чи повинен роботодавець вимагати від працівника, що приймається на роботу на умовах зовнішнього сумісництва, підтвердження того, що в нього є основне місце роботи (наприклад, довідку з основного місця роботи або виписку з трудової книжки)?

Не просто не повинен, а не має права вимагати таких документів, оскільки це не передбачено чинним законодавством (див. ст. 24 і 25 КЗпП).

Тобто при працевлаштуванні зовнішнього сумісника роботодавець не зобов’язаний перевіряти наявність у нього основного місця роботи. Водночас він може попросити працівника надати йому інформацію про основне місце роботи.

Працівник не бажає нею ділитися? На нема і суду нема. Якщо працівник вас влаштовує, приймайте його на роботу .

Мінсоцполітики в листі від 14.04.2017 р. № 8185/0/2-17/13 попереджає: роботодавець не має права відмовити працівникові в прийнятті на роботу за сумісництвом у зв’язку з відсутністю в нього інформації про наявність у працівника основного місця роботи. Така відмова роботодавця є порушенням законодавства про працю.

Вимагання документа, надання якого не передбачено чинним законодавством, як і безпідставна відмова в прийнятті на роботу, можуть бути розцінені як порушення інших вимог трудового законодавства.

Припустимо, що працівника прийняли на роботу за сумісництвом. І тут з’ясовується, що кілька чи три місяці/роки тому він звільнився з основного місця роботи і забув про це повідомити за місцем роботи за сумісництвом. Що робити його роботодавцеві і яку «кару» чекати від Держпраці?!

Головне — не панікувати! Діємо за звичною схемою — міняємо статус працівника: «працівник-сумісник → основний працівник»*. І пам’ятаємо, що законодавство про працю не зобов’язує працівника повідомляти роботодавця, у якого він працює за сумісництвом, про звільнення з основного місця роботи. Також не передбачена відповідальність роботодавця за неповідомлення його сумісником про звільнення з основного місця роботи. На це звертає увагу Мінсоцполітики в листі від 09.06.2017 р. № 294/0/22-17/134 (ср. 025069200).

* Як це зробити, читайте в статті «Зміна статусу роботи: ось так поворот!» (журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 24).

Про те, що працівник звільнився з основного місця роботи, роботодавець-сумісник може і не знати. І це цілком природно. Інакше йому довелося б щодня просити працівника надавати з основного місця роботи підтвердження того, що він усе ще там працює. Раптом працівник вирішить розпрощатися з основним місцем роботи саме сьогодні!

Але все-таки, щоб уникнути гострих кутів, приймаючи працівника на роботу за сумісництвом, попросіть його інформувати вас про зміну основного місця роботи.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити