Вигідна для платників податку на прибуток, які застосовують різниці, думка закріплена в категорії 102.13 ЗІР. Але, знаючи про «стабільність» подібних роз’яснень, платники податків активно почали отримувати індивідуальні податкові консультації із цього приводу. Зокрема, ІПК ДФСУ від 11.09.2018 р. № 3934/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, від 14.09.2018 р. № 4029/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, від 24.09.2018 р. № 4128/6/99-99-15-02-02-15/ІПК.
На жаль, у жодній із цих ІПК не йдеться про «самовиправлення». Але воно цілком допустиме.
Знову ж таки може йтися хіба що про завищення об’єкта оподаткування, різниці-то «збільшуючі».
Що стосується самих «нерезидентських» різниць, про які йдеться, то, нагадаємо, згідно п.п. 140.5.4 ПКУ фінрезультат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 % вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних, зокрема, у нерезидентів:
— зареєстрованих у «низькоподаткових» країнах (територіях) (згідно з Переліком № 1045*);
* Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, затверджений постановою КМУ від 27.12.2017 р. № 1045. Про нюанси його використання в частині країн, що залишили Перелік посеред року, ви могли прочитати у статті «Перелік «офшорів» худне: що врахувати» в журналі «Бухгалтер 911», 2018, № 23.
— організаційно-правова форма яких включена до Переліку № 480**.
** Перелік організаційно-правових форм нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи, наведений в додатку до постанови КМУ від 04.07.2017 р. № 480.
Причому ці різниці не рахують, якщо такі придбання є:
1) борговими операціями (п. 140.2 ПКУ);
2) операціями з виплати роялті (п.п. 140.5.6 ПКУ);
3) контрольованими операціями в розумінні ст. 39 ПКУ;
4) неконтрольованими операціями, сума яких підтверджена платником за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки», відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПКУ, але без подання звіту.
При цьому якщо ціна придбання перевищує ціну, визначену за принципом «витягнутої руки», то коригування здійснюється на суму різниці між ціною придбання та ціною, визначеною за принципом «витягнутої руки».
