Коли ми говоримо про витрати підприємця, то автоматично маємо на увазі підприємця на загальній системі оподаткування. Оскільки для єдиноподатників сума витрат жодної ролі не відіграє.
Так-от, розрахунково-касове обслуговування банків — це та рідкісна стаття витрат, яка прямо зазначена в п.п. 177.4.4 ПКУ. А отже, без сумніву, ці витрати підприємець може врахувати 
.
Але тут є один нюанс: іноді перерахування грошей з підприємницького рахунку не пов’язане з госпдіяльністю 
. У такому разі комісію, зняту банком, у витрати краще не ставити. Давайте розберемося на прикладах.
Але перш ніж ми перейдемо до прикладів, потрібно чітко розуміти, що ж таке розрахунково-касове обслуговування? Простими словами — це плата за послуги банку з відкриття/закриття рахунку, переказу грошей з рахунку на рахунок (зазвичай це певний відсоток від суми переказу), оформлення довідок, чекових книжок тощо. Детальний перелік зазначений у Переліку № 73*.
* Перелік операцій з розрахунково-касового обслуговування, які відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V Податкового кодексу України не є об’єктом оподаткування, затверджений постановою Правління НБУ від 01.08.2017 р. № 73.
Ось тепер уже можна переходити до прикладів .
Приклад 1: «кидаємо» гроші на особисту картку підприємця.
Часто підприємці запитують: чи можна переказувати гроші з підприємницького рахунку на особовий рахунок того ж підприємця (рахунок фізособи)? Звісно, можна . Жодних заборон на це немає.
А ось на картки інших фізосіб (у тому числі родичів) остережіться переказувати гроші з підприємницького рахунку (якщо це не пов’язано з бізнесом)! Це може призвести до проблем з ПДФО, військовим збором і формою № 1ДФ**.
** Якщо ви вже робили такі перекази, вийти із складної ситуації вам допоможе стаття «Складні наслідки простих рішень… (ППЄП перерахував гроші родичеві)» (журнал «Бухгалтер 911», 2016, № 20).
Крім того, саме так ми і радимо діяти, якщо ви хочете щось придбати для особистих потреб: спочатку перекажіть гроші на особистий рахунок (або зніміть готівкою), а потім уже — витрачайте їх, не оглядаючись на податківців 
.
Проте повернемося до розрахунково-касового обслуговування. Як ми вже з’ясували, ці суми можна включати до витрат, але тільки за умови, якщо вони пов’язані з госпдіяльністю підприємця (п. 177.2 ПКУ).
Що ж таке госпдіяльність для підприємця? У законодавстві є конкретна відповідь на це запитання.
«…діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку» (ч. 2 ст. 3 ГКУ).
Як бачите, одна з основних цілей госпдіяльності підприємця — це якраз-таки отримання прибутку. У цьому світлі зняття підприємцем прибутку у вигляді готівки (чи банківського переказу на свою особисту картку), на наш погляд, цілком уписується в межі госпдіяльсності. А отже, комісію, сплачену банку при цьому, можна врахувати у витратах підприємця .
Хоча не виключено, що податківці стануть заперечувати 
.
У принципі, на практиці плата за розрахунково-касове обслуговування може бути встановлена по-різному (обумовлюється в договорі з банком). Якщо це — щомісячний платіж за актом наданих послуг, то фіскали навряд чи стануть виціджувати звідти суми, що належать до «негоспдіяльності» . Зазвичай це дуже маленькі суми, щоб морочитися.
Якщо ж це — певний відсоток від кожної транзакції, то тут уже можуть і причепитися , бо суму видно з банківської виписки. Але ще раз нагадуємо, що суворо згідно із законом, право поставити цю суму у витрати в підприємця є.
Приклад 2: оплачуємо з підприємницької картки особисті витрати. Якщо ми витрачаємо гроші з підприємницької карти в ході здійснення госпдіяльності — проблем немає. Розрахунково-касове обслуговування (банківська комісія) однозначно йде у витрати. Але буває так, що з підприємницького рахунку гроші йдуть відразу на особисті потреби (наприклад, придбали побутову техніку для сім’ї). Таке придбання ніяк не вписується в госпдіяльність підприємця. А отже, у витрати не можна ставити:
— ані гроші, витрачені на особисті потреби;
— ані банківську комісію з них 
, оскільки немає зв’язку з госпдіяльністю.
Крім того, як ми вже згадували, якщо цей платіж був не на користь юрособи, можуть виникнути проблеми з податківцями щодо виплати доходу фізособам без утримання з них ПДФО та ВЗ і без подання форми № 1ДФ.
Приклад 3: повертаємо з підприємницького рахунку поворотну фіндопомогу або кредит. Знову ж таки, щоб зрозуміти, чи можна включати до витрат комісію банку, утриману ним при поверненні боргу за кредитом або за поворотною фіндопомогою, потрібно лише відповісти на запитання: чи пов’язані такі операції з госпдіяльністю підприємця? Якщо договір про поворотну фіндопомогу/кредит укладений:
— від імені підприємця (у договорі зазначені дані про держреєстрацію);
— з метою залучення коштів для вирішення завдань, пов’язаних із бізнесом, то зв’язок з госпдіяльністю — у наявності.
Тому банківську комісію в цьому разі цілком можна включити до витрат. І це притому, що саме повернення фіндопомоги/кредиту до витрат підприємця не включається .
Утім, тут усе цілком логічно: оскільки отримання зазначених сум — не дохід, то їх повернення — не витрати.
Проте користування коштами, так само як і їх повернення, здійснюється в межах госпдіяльності. А отже, банківська комісія, сплачена при поверненні боргу, пов’язана з госпдіяльністю і потрапляє у витрати на підставі п.п. 177.4.4 ПКУ як розрахунково-касове обслуговування.
Приклад 4: повертаємо кредит і платимо відсотки за ним. Навіть якщо підприємець оформив кредит для бізнесу (наприклад, для придбання обладнання), на жаль, він не може врахувати у витратах відсотки, сплачені за користування кредитом .
Що стосується виплати основної суми боргу за кредитом, то це однозначно не витрати, оскільки саме отримання кредиту — не дохід (якщо кредит повернений в обумовлений строк).
Зверніть увагу: сплата відсотків за кредитом не належить до розрахунково-касового обслуговування банку (Перелік № 73). А отже, відсотки за кредитом не можна включити до витрат на підставі п.п. 177.4.4 ПКУ.
На відміну від комісії, яку банк утримує при перерахуванні грошей у погашення кредиту і відсотків за ним (див. приклад 3). Така комісія — це розрахунково-касове обслуговування, тому шлях у витрати їй відкритий.
Крім того, така стаття витрат, як сплата відсотків за кредитом, не згадана в п. 177.4 ПКУ (ср. ). Тому підприємець ніяк не може включити такі суми до витрат , навіть незважаючи на те, що кредит був отриманий для бізнес-цілей (категорія 104.05 ЗІР).
Приклад 5: придбаваємо автомобіль для госпдіяльності. Якщо підприємець придбав автомобіль для використання в особистих цілях, а заплатив за нього з підприємницького рахунку, то, зрозуміло, комісія банку до витрат не включається. Адже в цьому разі немає зв’язку витрат з госпдіяльністю.
Якщо ж автомобіль придбали для використання виключно в бізнесі (про що є письмовий наказ, договори доставки, ТТН, подорожні листи тощо), то, на наш погляд, комісія, утримана банком при оплаті авто з підприємницького рахунку, цілком може бути відображена у витратах. Адже виконуються обидві умови:
1) придбання автомобіля (тобто і банківська комісія) пов’язана з госпдіяльністю підприємця;
2) розрахунково-касове обслуговування (комісія банку) включається до витрат на підставі п.п. 177.4.4 ПКУ.
Проте фіскали вже доволі давно вважають, що оскільки автомобілі (вантажні та легкові) віднесені до основних засобів подвійного призначення і реєструються на фізособу, то вони апріорі не призначені для використання в госпдіяльності .
А якщо так, то не виключено, що вони «криво» дивитимуться і на включення до витрат комісії банку при оплаті автомобіля з підприємницького рахунку .
Але підстав для цього, суворо кажучи, немає. Хоча п.п. 177.4.5 ПКУ і забороняє включати до витрат витрати на придбання й утримання «подвійних» основних засобів, але:
— по-перше, це не означає, що автомобіль автоматично використовується не в госпдіяльності. Зовсім ні;
Він може використовуватися і в госпдіяльності, просто амортизувати/ставити у витрати його вартість заборонено.
— по-друге, розрахунково-касове обслуговування — це не витрати на придбання автомобіля, це — окрема стаття витрат, згадана в п.п. 177.4.4 ПКУ. До речі, цю тезу підтверджує і бухгалтерська нормативка. Згідно з п. 8 П(С)БУ 7 до первісної вартості основного засобу не включаються фінансові витрати. Не зазначена там і комісія, сплачена банку***.
*** Детальніше читайте в статті «Нове авто: формуємо первісну вартість» (журнал «Бухгалтер 911», 2019, № 11).
Отже, розрахунково-касове обслуговування за такою операцією можна ставити у витрати (але з оглядкою на те, чи готові ви сперечатися з податківцями).
