У чому проблема?
У довіднику номенклатур, який створений і використовується підприємством, є певний товар. При цьому від різних постачальників надходить аналогічний за своїми характеристиками товар, але з найменуваннями, що відрізняються, — у видаткових документах контрагентів він називається по-іншому.
Якщо оприбуткувати товар під найменуванням, зазначеним постачальником, то доведеться відкривати для нього окрему номенклатуру, тобто обліковувати одне і те ж під своєю назвою. Це, з одного боку, ускладнить пошук товару через невиправдане збільшення номенклатурних позицій. А з іншого — може призвести, наприклад, до появи в обліку неіснуючих насправді надлишків і нестач. Адже потрібно буде уважно стежити, щоб товар був проданий точно під тією назвою, під якою його купили і під якою тепер він числиться в обліку.
Ще ситуація. В інвойсі придбаний у нерезидента товар зазначений російською/англійською мовою. Підприємство має намір продавати його надалі з українською назвою. Припустимо, в інвойсі назва товару — «кофе», а реалізовуватимуть його як «каву».
Чи можна самим перекласти іноземну назву? Чи принципові взагалі відмінності в найменуваннях?
Найменування товару в ПН
Фіскали наполягають на тому, щоб найменування товару в гр. 2 ПН:
1) відповідало формулюванню в первинних документах, якими супроводжується його постачання, і
2) не містило інших даних.
Номенклатура товарів, як і код товару згідно з УКТ ЗЕД, зведена в ранг обов’язкових реквізитів ПН (пп. «е» та «і» п. 201.1 ПКУ).
Крім того, на думку податківців, дані про товар (включаючи імпортний) у номенклатурній гр. 2 ПН повинні відповідати документам (ЗІР 101.16):
— що підтверджують придбання цього товару продавцем;
— на всіх етапах постачання до кінцевого споживача.
Зверніть увагу! Ключове слово тут «відповідати». Фіскали не зобов’язують дослівно повторювати найменування придбаного і потім проданого товару. Вони лише наполягають на «відповідності» номенклатури «покупній» первинці. Про дослівне переписування не йдеться. А про зв’язок «продажної» номенклатури з «покупною» ніхто і не сперечається. Адже «продажна» номенклатура базується на «покупній». Тому, вважаємо, не обов’язково переносити до ПН вхідні формулювання найменувань слово в слово. Достатньо зберігати головні ознаки, що ідентифікують номенклатуру товарів, на всіх подальших етапах їх постачання (і, зрозуміло, дотримуватися кодів УКТ ЗЕД).
Власне, ні ПКУ, ні Порядок № 1307* не вимагають по всьому ланцюжку продажів один в один повторювати номенклатуру товарів. Та і визначення номенклатури вони не дають.
* Порядок заповнення ПН, затверджений наказом Мінфіну від 31.12.2015 р. № 1307.
Ці нормативи встановлюють лише, що номенклатура товарів — обов’язковий реквізит ПН. А отже, гр. 2 ПН має бути неодмінно заповнена.
Виходить, «продажну» номенклатуру платник має право позначити самостійно. Причому її формулювання можуть відрізнятися від «покупної». Оскільки ПН виписують на основі «продажної» первинки, то номенклатура в гр. 2 повинна відповідати формулюванню саме таких видаткових товаросупровідних документів. Тобто до гр. 2 ПН переходить номенклатура з відвантажувальної первинки. На цьому ж акцентують увагу податківці.
Загалом, якщо «вхідну» номенклатуру дещо змінили (узагальнили/розписали/переставили слова), то критичного нічого немає — це ваше право. У цьому навіть, повторимо, може виникнути необхідність. Наприклад, однаковий товар приходить від постачальників з різними найменуваннями. Ви ж маєте намір його облікувати під власним найменуванням. Тоді товар краще перейменувати ще при оприбуткуванні, щоб увесь різнобій вхідної номенклатури звести в одну облікову позицію і продавати/використовувати у виробництві вже з однаковим найменуванням.
З тим, що порядок оприбуткування номенклатур, які різняться, одного і того ж товару, отриманого від різних постачальників, — суто бухоблікове питання, погоджуються і фіскали (див. лист ДФСУ від 05.07.2018 р. № 2979/6/99-99-15-03-02-15/ІПК).
Що «думає» бухоблік?
За вимогами ст. 9 Закону про бухоблік** обов’язковими реквізитами первинного документа є зміст, обсяг і одиниця виміру господарської операції. Для товарів — це відповідно до їх найменування, кількість і одиниця виміру. Тобто постачальник у супровідних документах на товар повинен чітко зазначити його найменування.
** Закон України «Про бухоблік та фінзвітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.
Але чи зобов’язаний покупець відображати «вхідне» найменування в первинних документах, які супроводжують товар від приймання до реалізації/використання у виробництві?
Прямого дозволу присвоювати товарам, що надходять, прийняте на підприємстві уніфіковане найменування бухоблікова нормативка не містить.
Але! Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону про бухоблік систему облікових регістрів, спосіб реєстрації та узагальнення інформації в них підприємство встановлює самостійно з урахуванням особливостей своєї діяльності. При цьому розпорядчим документом визначають (п. 1.4 Методрекомендацій № 2***):
*** Методрекомендації з бухобліку запасів, затверджені наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. № 2.
— правила документообігу і технологію обробки облікових даних;
— порядок аналітичного обліку запасів;
— порядок контролю за рухом запасів і відповідальність посадових осіб;
— одиницю натурального виміру запасів для кожної бухоблікової одиниці (найменування або однорідна група/вид — п. 7 П(С)БО 9 «Запаси»).
Виходить, присвоювати товарам, що придбаваються, власні найменування — цілком у повноваженнях підприємства. Це не суперечить правилам бухобліку. Адже питання організації бухобліку на підприємстві належать до компетенції його керівництва (див. лист ДФСУ від 29.06.2017 р. № 873/6/99-99-15-03-02-15/ІПК).
Перейменувавши товар, ви нічого не порушите.
Головне, щоб закріплені найменування відповідали дійсності і дозволяли однозначно ідентифікувати товар як той самий, який зазначений у документах вашого постачальника.
Фіскали навіть не проти об’єднання в однорідні групи товарів з різними найменуваннями, які підпадають під визначення ідентичних (п.п. 14.1.80 ПКУ) або однорідних (п.п. 14.1.131 ПКУ). Посилаються при цьому вони на п. 7 П(С)БО 9. Причому цю можливість податківці радять обумовити в наказі про облікову політику. Проте погоджуються з можливістю створення цієї однорідності, якщо зміна найменування товару не призведе до зміни коду УКТ ЗЕД (див. лист ГУ ДФС у м. Києві від 07.06.2018 р. № 2521/ІПК/26-15-12-03-11).
Тобто для цілей ведення бухобліку і складання фінзвітності в питанні перейменування товару ви можете діяти як заманеться.
Як переназвати товар?
Які дії здійснити, щоб перейменувати товар при незбігу вхідного найменування з обліковим?
Для цього насамперед закріпіть наказом керівника можливість обліку товарів під найменуваннями із затвердженої внутрішньої номенклатури.
Можна також розробити і затвердити таблицю відповідності кожного наведеного там найменування тим назвам, які використовують для цієї позиції ваші постачальники.
При отриманні товару не з «вашим» найменуванням складіть акт приймання (оформляють при розбіжностях, а в цьому випадку — при незбігу за найменуванням). У ньому обумовте, що товар, який надійшов від постачальника, «такий-то» в обліку іменуватиметься як товар «отакий». Словом, що товар усе той самий, тільки до обліку ви його приймаєте під іншим найменуванням. Після чого оприбутковуєте такий товар. І вже далі при його вибутті зазначаєте в «продажних» документах (у видатковій накладній із ПН) з таким своїм переінакшеним найменуванням. Адже, як ми з’ясували, у вихідній ПН номенклатура повинна відповідати формулюванням у первинних документах, які супроводжують постачання товарів. Оформивши згаданий акт приймання, фактично ви зведете весь ідентичний товар в одну номенклатурну позицію.
Усі ці нехитрі кроки (затвердження внутрішньої номенклатури і таблиці відповідності найменувань, оформлення акта приймання) дозволять документально підтвердити, що отримано, а потім продано/відпущено у виробництво один і той же товар.
Відповідно у фіскалів не виникне підозри, що йдеться про різні товари. Чіплятися їм буде ні до чого.
Утім, вхідну номенклатуру можете залишити, якою прийшла, і не перейменовувати. Тоді врахуйте! В обліку товари з однаковим кодом УКТ ЗЕД матимуть різні найменування. Їх потім доведеться вносити і до первинки на постачання, і до ПН (див. лист ДФСУ від 01.06.2018 р. № 2411/6/99-99-15-03-02-15/ІПК). А це означає, що під одним і тим самим кодом УКТ ЗЕД у вашій ПН може фігурувати безліч різних найменувань конкретного виду товарів — як електролампочок (код УКТ ЗЕД 9405), так і емалей (код УКТ ЗЕД 3208).
Тож питання, перетворювати номенклатуру (щось скорочувати, додавати, переставляти) чи ні, перебуває в компетенції підприємства. Будь-який підхід має право на життя.
Розбіжність в описі (номенклатурі) товарів на вході і на виході (при збереженні кодів УКТ ЗЕД) — сама по собі не привід для блокування ПН (див. лист ДФСУ від 05.07.2018 р. № 2979/6/99-99-15-03-02-15/ІПК).
Врахуйте єдине! Якщо згодом доведеться повернути товари продавцеві, то в накладній на повернення потрібно буде зазначити те їх найменування, яке фігурувало у вхідній накладній від постачальника. Останній, у свою чергу, до «продажної» ПН випише розрахунок коригування (РК) з номенклатурою точнісінько такою, якою вона була в ПН (без зайвих слів, символів, пропусків тощо). Тож у РК номенклатуру він перенесе слово у слово як було в ПН.
Найменування з МД чи з інвойсу?
Звідки брати найменування для оприбуткування імпортного товару — з митної декларації (МД) чи з інвойсу?
Смуту внесли фахівці ГУ ДФС у м. Києві. У своїх листах від 17.08.2018 р. № 3568/ІПК/26-15-14-08-28 та від 31.03.2017 р. № 6964/10/26-15-14-05-04-22 вони заявили, що номенклатура імпортного товару повинна відповідати відомостям, зазначеним у МД.
Ми ж такий підхід податківців вважаємо неправильним. Документом для оприбуткування імпортного товару буде не МД, а товарно-транспортна накладна, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR), залізнична накладна (ЦІМ, УМВС або ЦІМ/УМВС), коносамент, авіавантажна накладна (Air Waybill), інвойс тощо.
МД — це теж первинний документ. Але призначена вона абсолютно для інших цілей. Як говорить Мінфін у листі від 23.01.2013 р. № 31-08410-07-16/2073, МД фіксує госпоперацію з взяття підприємством зобов’язання в сумі нарахованих митних платежів.
Тобто номенклатуру беремо з інвойсу, а не з МД. При цьому вважаємо, що підприємство саме має право перекласти найменування товару українською мовою з іноземної.
Зазначати номенклатуру ПН українською мовою дуже важливо, оскільки податківці допускають іноземну мову тільки у випадку неможливості перекладу найменування товару або торговельної марки. Тільки за таких обставин можна зазначати номенклатуру у вигляді абревіатури без перекладу (див. ЗІР 101.16).
Також на допомогу можна покликати стареньку УПК № 127****, яка в цій частині не втратила актуальності. У відповіді на запитання 8 про мову в ПН фіскали пропонують обліковувати найменування різних товарів згідно з класифікацією за УКТ ЗЕД. Так, наприклад, при постачанні друкованої продукції назвою товару буде «Книга», «Брошура» або «Журнал», а не назва друкованого твору або ім’я його автора.
**** Узагальнююча податкова консультація, затверджена наказом ДПСУ від 16.02.2012 р. № 127.
Ще раз зверніть увагу! При подальшому продажу імпортованого товару його опис (номенклатура) в ПН повинна відповідати найменуванню, зазначеному в первинці на відвантаження.
Тож найголовніше — дотримуватися одноманітного «наскрізного» найменування товару в обліку самого підприємства!
