Право на податковий кредит, якщо автомобіль купує підприємець

Одним з основних факторів, які визначають правильність формування ПК з ПДВ у підприємця, є подальше використання товарів (основних засобів) в оподатковуваних операціях у межах госпдіяльності

Безумовно, це так. Адже якщо товари (основні засоби) починають використовуватися або навіть просто призначаються для їх використання:

— в операціях, звільнених від ПДВ,

— або в негоспдіяльності,

то платник ПДВ зобов’язаний нівелювати раніше відображений ПК з ПДВ шляхом нарахування «компенсуючих» податкових зобов’язань (ПЗ) з ПДВ (п. 198.5 ПКУ).

Наводячи це твердження, суд, мабуть, намагався підкреслити важливість для підприємця мати докази того факту, що куплений ним автомобіль і призначається, і фактично використовується в госпдіяльності в оподатковуваних ПДВ операціях.

Як це довести? Якщо ваша діяльність — вантажні перевезення (або підприємець працює як маршрутка/таксі): 1) у Держреєстрі (реєстрі ЄП) у вас зазначено «транспортний» вид діяльності (витяг з Держреєстру); 2) у власності/оренді у вас є транспортні засоби (документи на них); 3) є гаражі (договори оренди гаражів або документи про право власності); 4) є договори із замовниками на здійснення перевезень (буде плюсом, якщо у вас є ТТН і подорожні листи / їх аналоги).

Якщо ж підприємець не займається перевезеннями для третіх осіб, але все одно використовує автомобіль саме в госпдіяльності, що має на увазі здійснення оподатковуваних ПДВ операцій, він може це довести, складаючи ТТН і подорожні листи / їх аналоги на кожне перевезення.

До речі, в подорожніх листах / їх аналогах зазначають дані про пробіг. За цією інформацією можна точно визначити, чи їздив автомобіль в межах госпдіяльності, чи використовувався для «особистих потреб» фізособи теж

Згідно з п. 198.5 ПКУ, якщо основні засоби призначаються або починають використовуватися в негоспдіяльності, потрібно нарахувати «компенсуюче» ПЗ з ПДВ виходячи з бази, зазначеної в п. 189.1 ПКУ

Раніше для суду наявність фактичної оплати за товари (необоротні активи) в попередніх періодах була визначальним фактором для підтвердження права підприємця на бюджетне відшкодування з ПДВ (наприклад, ухвала Львівського апеляційного адмінсуду від 28.02.2017 р. у справі 876/10492/16).

Проте тепер вони, мабуть, почнуть уважніше перевіряти, чи використовується куплений автомобіль:

а) тільки в госпдіяльності підприємця (тут усе гаразд, право на ПК з ПДВ зберігається);

б) чи тільки для особистих потреб (тут не все гаразд, оскільки ніхто не скасовував п. 198.5 ПКУ про нарахування «компенсуючого» ПЗ з ПДВ, про що ми писали вище). Щойно підприємець почне використовувати автомобіль тільки для своїх особистих потреб (наприклад, вирішить його продати від імені громадянина або просто їздити на ньому не в бізнес-цілях), він повинен буде нарахувати ПЗ з ПДВ на балансову вартість такого автомобіля (а якщо не веде облік необоротних активів — на звичайну ціну такого автомобіля) — п. 189.1 ПКУ;

в) чи одночасно і в госпдіяльності, і для особистих потреб (тут теж не все гаразд, оскільки податківці формально точно так можуть вимагати нарахувати «компенсуюче» ПЗ з ПДВ, як і в разі, коли автомобіль починає використовуватися тільки для особистих цілей. З іншого боку, є можливість зворотного коригування таких ПЗ згідно з частиною другою п. 198.5 ПКУ).

До речі, зверніть увагу, що в п. 189.1 ПКУ прямо сказано: якщо платник ПДВ не веде обліку необоротних активів, то «компенсуюче» ПЗ з ПДВ нараховується не на балансову вартість основного засобу, а на його звичайну ціну*! Тобто, виходячи з ПКУ, той факт, що платник ПДВ не веде обліку основних засобів, ніяк не перешкоджає йому нараховувати ПК і «компенсуюче» ПЗ з ПДВ . Це важливо, оскільки податківці часто говорять про зворотне

* Ціна на початок того звітного періоду, у якому основний засіб почав використовуватися в негоспдіяльності.

Якщо необоротні активи частково використовуються в неоподатковуваних операціях, а частково — ні, то платник ПДВ зобов’язаний нарахувати «часткове компенсуюче» ПЗ з ПДВ (п. 199.1 ПКУ) — на частину ПК з ПДВ, відображеного при купівлі основного засобу, яка відповідає частці використання цього основного засобу в неоподатковуваних операціях

Згадуючи цю норму, податківці підкреслюють, що підприємці не ведуть бухобліку і не можуть обліковувати основні засоби на балансі, визначати їх балансову, первісну і залишкову вартість, а також частку їх використання саме в госпдіяльності. У зв’язку із цим вони доходять висновку, що підприємці взагалі не мають права відображати ПК з ПДВ при купівлі (чи створенні) основних засобів .

Ось тут ми з податківцями категорично не згодні .

По-перше, ПДВ-правила в ПКУ прописані дуже детально. І якби підприємці не мали права на ПК з ПДВ при купівлі основних засобів, то про це було б прямо сказано в ПКУ. Але таких згадок немає.

По-друге, як ми вже зазначали вище, сам ПКУ допускає, що платник ПДВ може зовсім не вести обліку необоротних активів (п. 189.1 ПКУ) і жодної проблеми в цьому немає: він може нараховувати і ПК, і «компенсуючі» ПЗ з ПДВ.

Як бачите, ПКУ не ставить право підприємця на ПК в залежність від ведення ним балансового обліку основних засобів. Тож податківці неправі.

По-третє, коли йдеться про використання основного засобу частково в оподатковуваних операціях, а частково — у неоподатковуваних, це не означає використання його частково в госпдіяльності, а частково — в особистих цілях. Тут мається на увазі, що платник ПДВ використовує основний засіб тільки у своїй госпдіяльності, але при цьому його госпдіяльність включає одночасно операції, які оподатковуються ПДВ, і ті, які від ПДВ звільнені.

Тільки в цьому випадку потрібно розраховувати частку використання основного засобу в оподатковуваних операціях (п. 199.2 ПКУ). Якщо ж підприємець використовує основний засіб в особистих цілях хоча б частково — це вже інший випадок

«Фізична особа — підприємець» і «фізична особа» мають різний податковий і правовий статус.

Автомобіль реєструється за фізичною особою, а не за підприємцем

Об це твердження було зламано чимало списів і податківцями, і платниками податків. І суди, і Мін’юст обґрунтовано дійшли таких висновків (роз’яснення Мін’юсту від 14.01.2011 р.):

1) статус «підприємець» — це юридичний статус, який засвідчує право фізособи займатися госпдіяльністю. Сам по собі цей статус не впливає і не обмежує права й обов’язки фізособи;

2) у договорах фізособа може виступати і як громадянин, і як підприємець. Якщо предметом регулювання є безпосередньо підприємницька діяльність, застосовуються норми спеціального (господарського) законодавства.

Тобто фізособа має повне право купити автомобіль як підприємець, якщо цей автомобіль призначений саме для бізнесу;

3) незважаючи на те, що купівля була здійснена від імені підприємця, автомобіль реєструється тільки на фізособу-громадянина. Інших варіантів немає, оскільки власником майна може бути або фізособа, або юрособа. Проте факт реєстрації автомобіля на фізособу не впливає на правовий режим майна, придбаного цією фізособою в статусі «підприємець», — саме для підприємницьких цілей. Адже предметом регулювання в цьому випадку є виключно госпдіяльність підприємця (тобто майно не переходить іншому власникові — «фізособі-громадянинові»);

4) згідно зі ст. 51 ЦКУ до підприємницької діяльності фізосіб застосовуються ті ж норми, що й до діяльності юросіб, якщо іншого не встановлено законом і не випливає із суті відносин*. Щодо нашого випадку в ПКУ немає жодних особливих умов для формування ПК з ПДВ у фізосіб-підприємців порівняно з юрособами. У постанові Львівського апеляційного адмінсуду від 29.01.2018 р. у справі № 876/10556/17 про це сказано так: «податкове законодавство України не обмежує право платника податків на податковий кредит залежно від суб’єктного складу сторін у правовідносинах за договорами на придбання товарів (робіт, послуг), у тому числі і транспортних засобів, і визначає однакові права та обов’язки як для юридичних, так і для фізичних осіб — платників податків (у тому числі й фізичних осіб — підприємців)».

Таким чином, факт реєстрації автомобіля на фізичну особу (а не на фізичну особу — підприємця) не позбавляє підприємця права на ПК з ПДВ, якщо цей автомобіль:

— використовується в госпдіяльності в оподатковуваних ПДВ операціях;

— і при його купівлі було дотримано всіх умов формування ПК з ПДВ

* Наприклад: незважаючи на те, що автомобіль реєструється за фізособою, якщо юрособа орендує цей автомобіль у підприємця, зовсім не обов’язково нотаріально посвідчувати такий договір оренди.

І це незважаючи на те, що за загальним правилом договір оренди транспортного засобу між юрособою і фізособою підлягає нотаріальному посвідченню. Але в цій конкретній ситуації предметом регулювання є безпосередньо підприємницька діяльність фізособи, тому підприємець реалізує свої господарські права й обов’язки. Отже, в цій ситуації суди керуються правилами, встановленими для суб’єктів господарювання.

Те ж саме стосується і ПК з ПДВ, сплаченого при купівлі автомобіля для бізнесу: автомобіль придбаний підприємцем — платником ПДВ, тому право на ПК з ПДВ є, необхідності «прибирати» його через «компенсуючі» податкові зобов’язання — немає.

Суди не звернули увагу на систему оподаткування підприємця, а це важливо для правильного вирішення у справі

Раніше суди не приділяли належної уваги цьому моменту.

Якщо ми говоримо про єдиноподатників, то є один «нюанс»: згідно з п. 292.1 ПКУ в дохід спрощенця не потрапляють доходи від продажу рухомого або нерухомого майна, яке належить фізособі, навіть якщо воно використовується нею в госпдіяльності.

Як ми це розуміємо, тут ідеться якраз про майно, яке реєструється на фізособу (нерухомість, транспортні засоби), навіть якщо воно купується спеціально для госпдіяльності.

Але, як уявляється, задумка законодавця була лише в тому, щоб виключити зловживання в частині економії на сплаті ПДФО. І це абсолютно не означає, що весь «цикл» таких речей «загнаний» у цивільний обіг.

Плюс до цього, правила ПДВ-обліку є самостійними і цей нюанс з неможливістю облікувати доходи від продажу реєстрованого майна як єдиноподатний дохід на ці правила не впливає.

Власне, бачимо в цьому прямий аналог із загальносистемниками, для яких установили «витратне табу» на автомобілі та житлову нерухомість, земельні ділянки (пп. 177.4.5, 177.4.6 ПКУ).

Так, амортизацію за ними у витрати віднести не можна, витрати на придбання й утримання теж під забороною. Але все це заборона на облік витрат.

ПДВ-облік тут ні до чого. У нього свої правила. І правила визначення ПК/ПЗ з ПДВ ніяк не пов’язані з обліком доходів і витрат підприємця-загальносистемника.

Тому, вважаємо, обрана підприємцем система оподаткування — питання не таке важливе. Головне, щоб підприємець був платником ПДВ