Нагадаємо, що відмовитися від розрахунку різниць (з «прибуткового» розд. III ПКУ, за винятком збитків) мають право лише низькодохідники (тобто платники з річним доходом не більше 20 млн грн.). Причому прийняти рішення про нерозрахування різниць низькодохідник може не більше одного разу протягом безперервної сукупності «малодохідних» років (п.п. 134.1.1 ПКУ).
Зважаючи на це контролери роз’яснюють, що якщо прийнято рішення-відмову від різниць, то далі низькодохідник змінити його вже не може. Словом, назад дороги немає 
, і прийняте рішення про нерозрахування різниць стає обов’язком для низькодохідника до закінчення всього періоду «низькодохідності», поки платник не виявиться високодохідником.
Що, загалом, узгоджується з постулатами п.п. 134.1.1 ПКУ про те, що після прийняття рішення про нерозрахування різниць у подальші роки безперервної «низькодохідності» різниці також не рахують і фінрезультат не коригується.
Проте дивно, що при цьому в тій же консультації контролери, суперечачи самі собі, також зазначають, що обмежень про зміну рішення щодо нерозрахування різниць ПКУ не передбачено 
. І все-таки, схоже, податківці проти «гойдалок» низькодохідників з рішенням про різниці туди-сюди і після відмови від різниць повернення до їх розрахунку.
Зважаючи на це, нагадаємо, що від низькодохідників, які прийняли рішення про нерозрахування різниць, податківці вимагають і далі щорічно в наступних роках дублювати відмітку про нерозрахування різниць у декларації*, показуючи цим, що низькодохідник правом нерозрахування різниць продовжує користуватися (роз’яснення в підкатегорії 102.23.02 ЗІР).
* Із зазначенням реквізитів — номера/дати — початкового наказу про нерозрахування різниць.
Але насправді п.п. 134.1.1 ПКУ дозволяє низькодохіднику заявити про таке рішення тільки в декларації за перший рік безперервної сукупності «малодохідних» років. Хоча, якщо забули про відмітку, швидше, контролери запропонують уточнитися, оскільки можливість самовиправлення і проставляння відмітки через «уточненку» фіскали допускають (підкатегорія 102.23.02 ЗІР).
І ось ще що відмітно:
— хоча за ПКУ визначитися з тим, чи рахувати різниці, низькодохідник повинен у першому році «безперервної сукупності», ДФСУ все ж допускає, що це рішення низькодохідник може прийняти в будь-якому році «низькодохідних» років — наприклад, у другому, у третьому тощо (категорія 102.02 ЗІР, «Вісник. Офіційно про податки», 2019, № 6, с. 34);
— повернення в низькодохідники повторно (тобто якщо пройдені етапи: низькодохідник → високодохідник → низькодохідник) відкриває платникові нову «безперервну сукупність» низькодохідних років, протягом якої платник знову має право прийняти рішення про різниці, тобто скористатися правом некоригування (ІПК ДФСУ від 25.01.2019 р. № 278/6/99-99-15-02-0215/IПК).
