Податкові зобов’язання/борги після припинення діяльності
Почати пропонуємо не з ЄСВ, а з податкових боргів.
Згідно з п.п. 65.10.8 ПКУ: «державна реєстрація <…> припинення підприємницької діяльності фізичної особи <…> не припиняє її зобов’язань, що виникли під час провадження підприємницької <…> діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов’язань та застосування санкцій за їх невиконання».
Тобто після зняття з держреєстрації за «старими справами» все одно «призвати до відповіді» можуть. Причому в цьому випадку неважливо, коли було сформовано податкове повідомлення-рішення: до зняття з держреєстрації чи після цього (це підтверджують і суди: постанова Другого апеляційного адмінсуду від 23.04.2019 р. у справі № 818/768/161).
1 reyestr.court.gov.ua/Review/81364178.
Але є і невеликий привід для оптимізму. Це строк давності для проведення податківцями перевірки2 і донарахування податкових зобов’язань.
2 Детальніше вникнути в цю тему вам допоможе стаття «Підприємець «ліквідувався»: що з перевірками» (журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 7).
Він становить 1095 днів після подання декларації — п. 102.1 ПКУ. А отже, після закінчення цього строку перевірити, здійснити донарахування / оштрафувати колишнього підприємця за відповідний період буде не можна 
.
Знову ж таки обов’язкова умова — за відповідний період має бути подана обов’язкова звітність.
Таким чином, судове рішення, про яке ми сказали в преамбулі, точно не стане прецедентом для подібних ситуацій 
.
Борги за ЄСВ: судова практика
ЄСВ — це не податок (ч. 2 ст. 8 Закону про ЄСВ). Тому норми ПКУ традиційно на сплату ЄСВ (не плутати з адмініструванням) не поширюються.
Водночас у ч. 4 ст. 6 Закону про ЄСВ є своя норма: «У разі державної реєстрації припинення <…> діяльності <…> підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов’язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою — підприємцем».
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону про ЄСВ і п. 8 розд. IV Порядку № 11623 платник ЄСВ — ФОП знімається з обліку після проведення передбаченої законодавством перевірки, здійснення остаточного розрахунку зі сплати ЄСВ і закриття інтегрованих карток. Документальні перевірки проводяться в порядку, встановленому ПКУ (п.п. 2 п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону про ЄСВ).
Датою зняття з обліку платника єдиного внеску є дата внесення запису до реєстру страхувальників.
При цьому на відміну від податків, за ЄСВ-боргами немає строку давності 
(п. 16 ст. 25 Закону про ЄСВ)!
Тобто логіка така, що після «ФОП-розреєстрації» до зняття з обліку платника в будь-якому разі повинні перевірити на предмет сплати ЄСВ і стягнути з нього все, що належить за період підприємництва. Причому на цьому етапі строки давності не застосовуються. Якщо вже знімуть, то питань надалі бути не може.
Водночас питання із самими граничними строками для проведення перевірки не до кінця зрозуміле. З одного боку, Закон про ЄСВ посилає нас до норм ПКУ. З іншого боку, в ПКУ граничні строки прив’язані до подання декларації. Але формально Звіт з ЄСВ декларацією не є .
Фактично це означає, що поки перевірка на предмет сплати ЄСВ податківцями не проведена, ризик потрапити під штрафи зберігається. Сам же факт «ФОП-розреєстрації» жодних поблажок не дає.
Поглянемо, що говорять суди.
Поклавши руку на серце, не можна сказати, що свіжа судова практика із цього питання занадто обнадійлива . Є як позитивні, так і негативні судові рішення, причому останніх, на жаль, більше. І хоча серед них багато тих, які можна поставити під сумніви, але є й цілком раціональні.
Розпочнемо з того, що якщо першою подією було формування податкового повідомлення-рішення, і тільки після цього підприємець знявся з держреєстрації, то суд, швидше за все, прийме рішення на користь фіскалів (тобто зобов’язання + штрафи/пеню доведеться заплатити) .
Рішення Вінницького окружного адмінсуду від 06.05.2019 р. у справі № 120/362/19-а4 та від 03.05.2019 р. у справі № 120/310/19-а5, рішення Окружного адмінсуду м. Києва від 22.04.2019 р. у справі № 640/1967/196.
4 reyestr.court.gov.ua/Review/81530938.
5 reyestr.court.gov.ua/Review/81508849.
6 reyestr.court.gov.ua/Review/81332576.
Це стосується навіть тих підприємців, які реєструвалися до 2004 року, не внесли свої дані до Держреєстру і думали, що знялися з держреєстрації. А насправді вони числилися загальносистемниками і зобов’язані були платити ЄСВ з 01.01.2017 р. (правильно було б внести дані до Держреєстру і відразу знятися з держреєстрації). Таких підприємців, на жаль, суди від боргів не звільняють .
Але, знову ж таки, іноді підприємцям вдається оспорити податкове повідомлення в судовому порядку 
(до цього сьогодні ще повернемося).
Якщо ж першою подією було зняття з держреєстрації, і тільки після цього податківці опритомніли і донарахували ЄСВ, то судова практика різниться й аргументи, які використовуються судами, істотно відрізняються в кожному конкретному випадку.
Наприклад, рішення Полтавського окружного адмінсуду від 15.04.2019 р. у справі № 440/764/19 базується на такому твердженні: штраф за несплату ЄСВ можна накласти тільки на платника ЄСВ (ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ).
А після зняття з держреєстрації фізособа вже не є підприємцем, отже, вона — і не платник ЄСВ (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ).
Висновок, скажімо так, не бездоганний.
Але не всі суди із цим згодні. Наприклад, Черкаський окружний адмінсуд (рішення від 02.05.2019 р. у справі № 580/656/197) вважає, що до ЄСВ-боргів застосовний п.п. 65.10.8 ПКУ, отже, зняття з держреєстрації не є перешкодою для нарахування і боргу, і штрафних санкцій.
7 reyestr.court.gov.ua/Review/81482546.
Суд мотивує це тим, що адміністрування ЄСВ підпорядковується правилам ПКУ (ч. 4 ст. 8 Закону про ЄСВ).
На цю норму, до речі, робить ставку і Херсонський окружний адмінсуд (рішення від 24.04.2019 р. у справі № 661/276/198).
8 reyestr.court.gov.ua/Review/81428652.
Тобто підхід такий, що навіть у разі зняття з держреєстрації фізособа несе відповідальність за ЄСВ-боргами, які виникли в період підприємництва, разом із платниками ЄСВ. А отже, ні від боргів, ні від фінсанкцій позбавитися не вийде.
А якщо врахувати, що за ЄСВ-донарахуваннями немає навіть строків давності, то картинка вимальовується зовсім не райдужна.
Доводиться визнати, що позитивне для платника рішення суду, про яке ми говорили на самому початку, навряд чи стане прецедентом, оскільки об’єктивно є норми, що вимагають сплати податків, ЄСВ і штрафів (пені) за ними навіть після зняття підприємця з держреєстрації .
І податківці, звісно, свого не упустять. Навіть після розреєстрації вони не знімуть підприємця з обліку як платника ЄСВ доти, доки не проведуть перевірку і не отримають остаточний розрахунок за ЄСВ і податками (абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону про ЄСВ).
А коли так, то за наявності недоїмки штрафувати вони будуть без сумнівів. Адже «після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа — платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності, <…> і має забезпечити остаточні розрахунки з податків та єдиного внеску…» (ІПК від 27.10.2017 р. № 2411/С/99-99-08-02-01-14/ІПК).
Тим не менш, доволі часто суди скасовують борги і штрафи з ЄСВ , керуючись абсолютно іншими аргументами. Давайте розглянемо їх.
Неправильно сформована вимога. Це фаворит серед причин, на підставі яких суди скасовують підприємцям ЄСВ-борги і штрафи. Отже, якщо вимога про сплату ЄСВ була сформована не за результатами перевірки (зазвичай це відбувається, коли підприємець призупинив діяльність, припинив платити ЄСВ і звітувати за ним, і податківці, виявивши борг, просто сформували повідомлення і направили його підприємцеві), є шанс відбитися .
Рішення Київського окружного адмінсуду від 26.04.2019 р. у справі № 810/4232/189, рішення Миколаївського окружного адмінсуду від 24.04.2019 р. у справі № 400/54/1910.
9 reyestr.court.gov.ua/Review/81531366.
10 reyestr.court.gov.ua/Review/81427511.
Суди прислухаються до таких аргументів:
1) якщо єдиноподатник не подавав звіти з ЄСВ (форма № Д5), а податківці не провели в нього перевірку, а просто прислали вимогу із сумою боргу (автоматично нарахувавши борг в інтегрованій картці платника, далі — ІКП), то таким чином вони порушили ч. 3 ст. 9 Закону про ЄСВ, яка наказує їм нараховувати ЄСВ тільки на підставі: актів перевірок; форм № Д5, поданих єдиноподатником; бухгалтерських або інших документів, які підтверджують дохід єдиноподатника.
Суд говорить, що так, податківці можуть сформувати вимогу за наявності несплаченого ЄСВ (п. 2 розд. VI Інструкції № 44911) на підставі даних ІКП (абз. 11 п. 3, абз. 1 п. 4 розд. VI Інструкції № 449). Але! Цьому повинен передувати розрахунок ЄСВ з боку податківців. А такий розрахунок можливий тільки на підставі актів документальних перевірок, форм № Д5 або бухгалтерських документів про доходи підприємця (ч. 3 ст. 9 Закону про ЄСВ, п. 10 розд. IV Інструкції № 449).
11 reyestr.court.gov.ua/Review/81330938.
А ось автоматичний розрахунок ЄСВ в ІКП суперечить цій вимозі ! Тобто роздруківка з ІКП не переконала суд у правильності нарахованого ЄСВ;
2) на думку суду, якщо перевірки не було, то вимогу про сплату ЄСВ-боргу можна сформувати на підставі даних інформаційної системи податківців тільки в сукупності з даними звітів, поданих єдиноподатником (п. 4 розд. VI Інструкції № 449).
А раз звітів не було, і не було перевірки, то податківці визначили суму недоїмки, порушивши вимоги ч. 3 ст. 9 Закону про ЄСВ, яка не передбачає формування вимоги автоматично на підставі тільки того факту, що підприємець є платником ЄСВ .
Але й тут — як пощастить: немає гарантії того, що суд стане на ваш бік і скасує ЄСВ-борг, бо іноді трапляються і негативні судові рішення, які визнають законність ЄСВ, нарахованого за ІКП без перевірки .
Наприклад, рішення Кіровоградського окружного адмінсуду від 22.04.2019 р. у справі № 340/586/19, від 18.04.2019 р. у справі № 340/451/1912, рішення Запорізького окружного адмінсуду від 19.04.2019 р. у справі № 280/352/1913.
12 reyestr.court.gov.ua/Review/81276829.
13 reyestr.court.gov.ua/Review/81531962.
ЄСВ сплачений не на той рахунок. Суди цілком об’єктивно вважають, що накладати штрафи і пеню за несплату ЄСВ на підприємця в цьому випадку неправомірно, оскільки ЄСВ усе-таки був сплачений14. Тож подібну вимогу теж можна успішно оспорити (рішення Харківського окружного адмінсуду від 18.04.2019 р. у справі № 520/2014/1915).
14 Вам може бути цікава стаття «Якщо податки/ЄСВ сплатили «не туди» (журнал «Бухгалтер 911», 2019, № 1).
