Калькуляція: що за документ?

В обраному У обране
Друк
Ольховик Ольга, податковий експерт
Бухгалтер 911 Жовтень, 2019/№ 43
Роль калькулювання в діяльності виробничого підприємства складно переоцінити. Сформувати адекватну ціну, спрогнозувати прибуток, виявити перевитрату сировини/матеріалів — із цими (і не лише) завданнями допоможе впоратися калькуляція собівартості продукції (робіт, послуг). А чи потрібно складати цей документ у бухоблікових цілях? І чи зобов’язано підприємство надавати його фіскалам при перевірках? Про це й поговоримо.

Як ми вже сказали, калькулювання собівартості готової продукції є одним з найважливіших завдань у сфері управлінського обліку підприємства. Достовірна інформація про фактичну собівартість випуску, нормативні і фактичні витрати товарно-матеріальних ресурсів дає змогу приймати адекватні рішення у сфері ціноутворення, таким чином забезпечуючи прибуткову діяльність підприємства. Тож питання про необхідність складання калькуляцій (а в громадському харчуванні ще й технологічних карт, на підставі яких складають калькуляції) в управлінських цілях не стоїть.

Собівартість калькулюють і при плануванні виробництва, і за фактом — уже після того, як продукція вироблена (робота виконана/послуга надана).

Крім того, необхідність складання калькуляцій може бути обґрунтована й іншими причинами. Наприклад, без калькуляції торгово-промислова палата не видасть сертифікат про українське походження товару.

Обов’язок виробника надати калькуляцію може бути передбачений і договірними відносинами.

Але чи потрібні всі ці в різних цілях складені планові/фактичні калькуляції бухгалтерові (а бухгалтерові громадського харчування ще й технологічні карти)?

Калькуляція — первинний документ?

Не секрет, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (ч. 1 ст. 9 Закону про бухоблік1, п. 2.2 Положення № 882).

1 Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХIV.

2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88.

Інакше кажучи:

1) відображенню в бухгалтерському обліку підприємства підлягають господарські операції;

2) фіксують їх на підставі первинних документів.

Тому необхідність складання калькуляцій для бухцілей залежить від того, чи відбувається в процесі калькулювання госпоперація і чи відповідає калькуляція поняттю «первинний документ».

Нагадаємо, що господарською операцією вважають факт підприємницької або іншої діяльності, що впливає на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів. А первинним є документ, що містить відомості про господарську операцію (п. 2.1 Положення № 88). Сам собою процес калькулювання собівартості (як планової, так і фактичної) готової продукції (робіт, послуг) жодним чином не впливає ані на стан майна та капіталу підприємства, ані на його зобов’язання та фінансові результати діяльності. А калькуляція — просто документ, у якому визначена сума витрат (планова або фактична) на виробництво одиниці (групи одиниць) виробів.

Калькуляція — представлений у табличній формі бухгалтерський розрахунок витрат у грошовому вираженні на виробництво одиниці виробу або партії виробів, а також на виконання робіт і послуг (п. 597 Методрекомендацій № 3733)

3 Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені наказом Мінпромполітики від 09.07.2007 р. № 373.

Виступаючи за своєю суттю розрахунком, калькуляція слугує основою для визначення середніх витрат виробництва і встановлення собівартості продукції, але жодної господарської операції (тобто дії або події, яка викликає зміни у структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства) вона не підтверджує.

Тож калькулювання собівартості не є господарською операцією, а калькуляція, що містить відомості про цей процес, — НЕ первинний документ.

Первинними документами, що підтверджують собівартість продукції/послуг, є документи, які підтверджують витрати за кожною статтею калькуляції.

Технологічні карти аналогічно — вони первинним документом також не є.

Господарські операції підприємство здійснює в процесі виробництва. Такі операції відображають у бухгалтерському обліку на підставі первинних документів, що підтверджують передачу матеріалів у виробництво, випуск готової продукції тощо.

Про те, що калькуляція собівартості продукції за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки нею не фіксуються будь-які господарські операції, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, свого часу говорив і Мінфін (див. лист від 15.02.2013 р. № 31-08410-07/23-357/246).

Та й суди підтверджують: калькуляції, лімітно-забірні картки, технологічні карти, карти розкрою тощо не є первинними документами в розумінні Закону про бухоблік (див., наприклад, постанову ВС від 10.06.2019 р. у справі № 804/5840/16 // reyestr.court.gov.ua/Review/82294731).

Щоправда, на наш погляд, лімітно-забірні картки в цьому переліку зайві. Вони якраз є первинним документом, який оформляють при відпуску ТМЦ у виробництво (п. 366 Методрекомендацій № 373).

Без сумніву, інформація про собівартість — це важлива бухгалтерська інформація. У бухобліку вона формується на підставі первинних документів, що підтверджують списання матеріалів у виробництво, нарахування заробітної плати виробничих працівників, нарахування амортизації виробничого обладнання тощо.

Для того щоб правильно класифікувати понесені витрати, підприємство в обліковій політиці самостійно визначає перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) (п. 11 П(С)БО 16 «Витрати», п. 2.1 Методрекомендацій № 6354). Але калькуляція собівартості — це вже вторинний зведений документ5.

4 Методичні рекомендації щодо облікової політики підприємства, затверджені наказом Мінфіну від 27.06.2013 р. № 635.

5 Ідеться про фактичну калькуляцію. Планова калькуляція взагалі жодного стосунку до процесу виробництва не має.

Тому чи складати звітну калькуляцію, підприємство вирішує самостійно. Відповідного обов’язку в підприємства немає.

Чи надавати фіскалам?

Для цілей оподаткування платники зобов’язані вести облік доходів/витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування/податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухобліку, фінзвітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачене законом (п. 44.1 ПКУ).

Як ми вже з’ясували, до первинних документів калькуляції/технологічні карти не належать. Іншими документами, які пов’язані з обчисленням/сплатою податків, вони теж явно не є (навіть для мінбази з ПДВ собівартість уже давно не орієнтир). Тому для цілей оподаткування складати калькуляції підприємство теж не зобов’язане.

А отже, й надавати калькуляції контролерам воно не повинне.

Щоправда, фіскали традиційно вважають інакше.

Вони говорять: після початку перевірки платник зобов’язаний подати документи, що підтверджують правильність декларування показників декларації та звітів, у тому числі калькуляцію собівартості продукції, яка використовується при веденні бухгалтерського і податкового обліку й пов’язана з нарахуванням та сплатою податків/зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на органи державної податкової служби, і стосується чи пов’язана з предметом перевірки (див. лист ДПСУ від 29.03.2013 р. № 1870 /А/22-2314). Тож обґрунтовувати відсутність калькуляцій (чи відмову в їх поданні контролерам), цілком можливо, доведеться через суд.

Але іноді подання калькуляції фіскалам допоможе обґрунтувати, зокрема, у певних випадках ненарахування «компенсуючих» податкових зобов’язань з ПДВ за п. 198.5 ПКУ.

Наприклад, щоб не нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ при передачі зразків на проведення досліджень (дегустації) або безоплатних передач клієнтам, вам слід запастися доказом того, що вартість ваших зразків товару/вартість товарів/послуг, що безоплатно передаються в межах рекламних акцій, закладена в продажну ціну (вартість) продукції, що виготовляється. Для цього достатньо зробити калькуляцію (інший документ, визначений обліковою політикою) ціни товарів/послуг, у якій як окремою статтею буде виділено, що до неї (до продажної ціни) включається вартість зразків товарів/вартість товарів/послуг, що безоплатно передаються в межах рекламних акцій (лист ДФСУ від 23.05.2019 р. № 2343/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)6.

6 Детальніше про цей момент читайте в статті «Безкоштовні роздачі товарів у рекламних цілях: коли без ПДВ» (журнал «Бухгалтер 911», 2019, № 28).

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд