Ситуація, коли працівник в одного й того ж роботодавця переходить з основного місця роботи на сумісництво або навпаки, трапляється доволі часто.
При цьому на практиці застосовуються два варіанти:
1) працівника звільняють з основного місця роботи (з місця роботи за сумісництвом) і приймають до штату за сумісництвом (на основне місце роботи) до того ж роботодавця;
2) працівника переводять з основного місця роботи (із сумісництва) на роботу за сумісництвом (на основне місце роботи) без звільнення.
У цьому випадку абсолютно правильно був застосований перший варіант звільнення/прийняття. Саме його ми завжди й рекомендуємо*. Оскільки при застосуванні варіанта з переведенням у вас можуть виникнути проблеми із заповненням та видачею трудової книжки, розрахунком відпускних і соціальних виплат.
* Деталі знайдете в статті «Зміна статусу роботи: ось так поворот!» (журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 24).
Тепер розберемося з ПСП. Працівник має право на ПСП у місяці прийняття на роботу / звільнення з роботи, якщо його дохід не перевищує граничної суми зарплати, що надає право на ПСП. Пільгу застосовують до нарахованого місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати) (див. п.п. 169.2.1 ПКУ).
У ситуації, що розглядається нами, заробітна плата за фактично відпрацьований час у місяці звільнення з місця роботи за сумісництвом і прийняття до штату на основне місце роботи нарахована одним роботодавцем. Отже, з граничним розміром доходу, що надає право на ПСП, необхідно порівнювати загальний сукупний дохід, нарахований такому працівникові в одному місяці як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом одним роботодавцем.
Виходить, якби працівник не користувався правом на ПСП до звільнення і його загальний дохід у вигляді зарплати не перевищив у місяці звільнення/прийняття 2690 грн., то ПСП застосовувати було б можна.
Але в нашому випадку працівник не отримає право на ПСП, оскільки його сукупний дохід за вересень перевищує встановлену межу.
Якщо бухгалтер застосовував ПСП до суми зарплати, нарахованої за фактично відпрацьований час до звільнення, то в цьому випадку потрібно буде провести перерахунок ПДФО і доутримати з працівника податок. Недоплату з ПДФО утримуєте за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць. У разі недостатності суми такого доходу — за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати (п.п. 169.4.4 ПКУ).
