За загальним правилом РРО реєструють у податковому органі за основним місцем обліку суб’єкта господарювання як платника податків (п. 3 гл. 2 розд. ІІ Порядку № 547*).
* Порядок реєстрації та застосування РРО, затверджений наказом Мінфіну від 14.06.2016 р. № 547.
Відповідальна особа контролюючого органу вносить до реєстраційного посвідчення назву та адресу господарської одиниці, на якій використовується РРО.
Під господарською одиницею при цьому розуміють стаціонарний або пересувний об’єкт, у тому числі транспортний засіб, де реалізуються товари або надаються послуги і здійснюються розрахункові операції. Адресою господарської одиниці є адреса, зазначена в документі на право власності або користування господарською одиницею, договорі оренди (п. 3 розд. I Порядку № 547).
З урахуванням наведених норм дії підприємства можна вважати загалом правильними. А ось порада ваших податківців щодо резервного РРО — помилкова. З’ясуємо чому.
З одного боку, з резервним РРО дійсно можна працювати на декількох господарських одиницях суб’єкта господарювання. Про це свідчить п. 20 гл. 2 розд. ІІ Порядку № 547, згідно з яким у реєстраційному посвідченні резервного РРО зазначають назву та адресу господарської одиниці, на якій він зберігатиметься, а також назви та адреси всіх господарських одиниць, де він може використовуватися.
Проте призначення резервного РРО зовсім не в тому, щоб почергово працювати на ньому на кожній з господарських одиниць.
Для постійної роботи там мають бути зареєстровані основні РРО.
А резервний РРО можна використовувати лише на період виходу з ладу основного РРО і здійснення його ремонту (ст. 5 Закону про РРО).
Отже, резервний РРО — не вихід.
Крім того, є ризик, що фіскали визнають роботу через резервний РРО за відсутності підстав для його використання такою, яка здійснювалася не через належним чином зареєстрований касовий апарат. А всі чеки, вибиті на резервному РРО, не приймуть як розрахункові, що загрожує штрафами згідно з п. 1 ст. 17 Закону про РРО.
