* Стаття «Якщо контрагент помилково заплатив на ПДВ-рахунок» (журнал «Бухгалтер 911», 2021, № 11).
Суть проблеми
Отже, ситуація: при перерахуванні коштів контрагенту випадково обрали не той рахунок — і гроші надійшли на його ПДВ-рахунок замість поточного рахунку. Чи не випадково? Деякі контрагенти вважають (помилково), що таким чином вони можуть загладити свою провину перед покупцем у разі блокування податкової накладної.
Нагадаємо, у чому суть проблеми. При зарахуванні коштів на ПДВ-рахунок з «чужого» поточного рахунку:
(1) платник коштів не може вимагати від Держказначейства повернення цих коштів у порядку повернення помилково перерахованих коштів. Адже гроші зараховані не до бюджету, а на рахунок платника ПДВ;
(2) отримувач коштів і радий би їх повернути або зарахувати в рахунок оплати за товари. Але в нього інша проблема. Кошти, що потрапили на електронний ПДВ-рахунок з «чужого» рахунку, не збільшують регліміт (показник ∑Попрах). На відміну від зарахування коштів зі свого поточного рахунку. Кошти на ПДВ-рахунку є, а ліміту немає. А для того щоб «вивести» кошти з ПДВ-рахунку (а це можна зробити тільки шляхом подання додатка Д4), на цю суму платник повинен забезпечити регліміт. Адже повернення грошей з ПДВ-рахунку супроводжується зменшенням регліміту. Виходить таке замкнуте коло. Щоб повернути кошти з ПДВ-рахунку, потрібен регліміт. А щоб збільшити регліміт — треба поповнити ПДВ-рахунок. Це призводить фактично до заморожування коштів на ПДВ-рахунку і вилучення їх з обігу.
Вважайте, що отримувач цих коштів «втрачає» їх.
Насправді, на наш погляд, проблема створена штучно податківцями. Або збільшуйте ліміт на суму, що надійшла на ПДВ-рахунок. Хіба не все одно, як вона туди потрапила. Або якщо ви вже такі принципові — взагалі не допускайте того, щоб такі кошти зараховувалися на ПДВ-рахунок не з поточного рахунку самого платника. Вважайте їх помилково перерахованими/ нез’ясованими. Власне, на такій же позиції наполягають і суди.
А що податківці?
На жаль, вони й далі вважають, що це проблема виключно самих платників податків. І констатують, що (див. лист ДПС від 01.07.2021 № 2585/ІПК/99-00-18-03-03-06):
«для повернення Підприємством помилково перерахованих коштів з рахунку Контрагента в СЕА ПДВ на власний поточний рахунок, Підприємству слід звертатись до такого Контрагента».
Тобто прогресу тут не спостерігається ☹.
А що суди?
Позиція судів у цьому питанні неоднозначна. Але! Є багато судових рішень на користь платників ПДВ ☺.
Розпочнемо з негативної судової практики. Так, є рішення судів, у яких суди погоджуються з позицією податківців, вказуючи, що ПКУ передбачений тільки один механізм повернення коштів із ПДВ-рахунку — через додаток Д4 до ПДВ-декларації.
Так, позивач (який помилково перерахував кошти на ПДВ-рахунок іншої особи) наполягав на тому, що в цьому випадку питання повернення коштів повинне регулюватися ст. 43 ПКУ і Порядком № 787**. Тобто кошти повинні йому повернути як помилково сплачені.
Суд першої інстанції його підтримав. Але апеляційний суд вважав інакше, що платникові коштів за їх поверненням треба звертатися до контрагента:
«Отже, Податковий кодекс України не передбачає перерахування коштів з рахунку в СЕА ПДВ одного платника на поточний або рахунок в СЕА ПДВ іншого платника. Тому ТОВ «…» може повернути помилково перераховані коштів, якщо звернеться до свого контрагента...» (див. постанову Третього апеляційного адмінсуду від 15.06.2021 № 280/771/21).
Але в цьому випадку суд не врахував той факт, що ПДВ-рахунок — це хоч і рахунок платника ПДВ, але він повністю йому не підвладний. Самостійно (без виконання низки умов) і «не шкодячи» собі повернути ці кошти, як ми з’ясували вище, платники ПДВ не можуть.
Позитивна судова практика. Вона ґрунтується передусім на визнанні судами, що маємо справу із ситуацією, коли:
Див. постанову Шостого апеляційного адмінсуду від 12.05.2021 № 580/4761/20, рішення Миколаївського окружного адмінсуду від 26.07.2021 № 400/4002/21, рішення Запорізького окружного адмінсуду від 05.10.2020 у справі № 280/5304/20.
— платник ПДВ, якому помилково зараховані кошти на ПДВ-рахунок, фактично позбавлений права повернути гроші з ПДВ-рахунку на поточний рахунок. Тобто у нього фактично немає можливості ними розпоряджатись. Це, у свою чергу, не дає змоги платнику коштів звертатись до їх отримувачів з вимогою про їх повернення, як помилково отриманих.
«Варто врахувати, що фактично склалась ситуація, що безпосередньо собі на рахунок повернути товариство позивача помилково сплачені кошти назад не зможе, адже для цього немає відповідного механізму, оскільки кошти були зараховані на ПДВ-рахунок інших осіб, однак, не збільшили ліміт ПДВ, тобто не надійшли в їх розпорядження задля того, щоб звертатись до цих осіб з вимогами про повернення коштів».
Отже, висновок про необхідність звернення платника коштів саме до їх отримувачів для повернення коштів є помилковим;
— і ця ситуація ніяк нормативно не врегульована.
Суди звертають увагу на те, що в цьому випадку:
Див. рішення Миколаївського окружного адмінсуду від 26.07.2021 № 400/4002/21.
(1) «саме відповідачі як центральні органи виконавчої влади у відповідних сферах є відповідальними за розробку та прийняття Державою відповідних нормативних актів у сфері електронного адміністрування податку на додану вартість. А тому прогалину у законодавстві вони не можуть тлумачити на свою користь»;
(2) «в цьому випадку позивач повертає власні кошти, при цьому бюджет нічого не втрачає. В іншому випадку, у разі відмови в задоволенні позову, позивач втрачає свої кошти, а бюджет безпідставно їх отримує. У такому разі відновлення первинного стану, яке існувало до помилкового зарахування коштів на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відповідає принципу справедливості».
Що визнають суди:
— вину Держказначейства в зарахуванні коштів на ПДВ-рахунок. «Помилка контрагента позивача по перерахуванню коштів не на поточний рахунок, а на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, стала можлива внаслідок того, що Державна казначейська служба України, всупереч вимогам ПК України, здійснила такий платіж. Тобто помилка приватного суб’єкта стала можлива внаслідок відсутності запобіжників з боку владного суб’єкта»;
— неправомірними дії ДПС зі зменшення регліміту платника при поверненні коштів із ПДВ-рахунку. «Незаконне списання позивачу реєстраційного ліміту пов’язане перш за все з недосконалістю нормативної бази, яка регулює відносини в сфері електронного адміністрування ПДВ, що, безумовно, не може створювати для платника негативні наслідки».
Які позовні вимоги можемо заявляти (в одному позові):
(1) до Держказначейства:
— визнати протиправними дії Держказначейства із зарахування коштів на електронний ПДВ-рахунок № <…> за платіжними дорученнями <…>;
— зобов’язати Держказначейство повернути з рахунку електронного адміністрування ПДВ № <…> суму, яка була перерахована платіжними дорученнями <…>;
(2) до ДПС:
— зобов’язати ДПС надати Держказначейству реєстр на повернення суми з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ № <…> на поточний рахунок № <…>;
— зобов’язати ДПС не зменшувати регліміт платника під час повернення Держказначейством грошей із ПДВ-рахунку.
