Ви, мабуть, знаєте про те, що з 8 листопада набуває чинності Перелік № 21531, який установлює обов’язкову вакцинацію від COVID-19 для певних працівників.
Це працівники: (1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; (2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; (3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальної, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ, незалежно від типу та форми власності.
Єдиний виняток для цих працівників (згідно з приміткою до Переліку № 2153) — наявність «абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 11 жовтня 2019 року № 2070)».
Навколо Переліку № 2153 ведуться палкі дискусії2.
2 Див. зокрема: fpsu.org.ua/materialy/21288-obov-yazkovist-vaktsinatsiji-vid-covid-19-pozitsiya-profspilok.html
Але КМУ «налаштований рішуче». Постановою № 10963 він, зі свого боку, також уніс зміни щодо цього питання, додавши новий п. 416 до «карантинної» постанови4.
3 Постанова КМУ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» від 20.10.2021 № 1096. Про внесені нею «перевізні» поправки ви могли прочитати у статті «Міжобласні та міжнародні перевезення: нова версія» цього номера.
Цей пункт, як і Перелік № 2153, набуває чинності з 8 листопада. Інші ж положення постанови № 1096 вже набули чинності — з 26 жовтня.
Ним Кабмін зобов’язав керівників держорганів (державної служби) та підприємств, установ, організацій забезпечити:
1) контроль за проведенням обов’язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та держслужбовцями, обов’язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153 (про який ми говорили вище);
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та держслужбовців, обов’язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов’язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до ст. 46 КЗпП, ч. 2 ст. 12 Закону № 16455 та ч. 3 ст. 5 Закону про держслужбу6, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 (див. вище) та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров’я.
5 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III.
6 Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.
Зазначимо, що відсторонення від роботи власником або уповноваженим ним органом на підставі ст. 46 КЗпП допускається у випадку: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння; відмови або ухилення від обов’язкових медоглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством;
Тобто з цього переліку підходять хіба що «інші випадки», тим більше, що ч. 2 ст. 12 Закону № 1645 такий випадок дійсно передбачений7.
7 Детальніше про це ви могли прочитати у статті «Працівник відмовляється вакцинуватися: чи можна його покарати?» попереднього номера нашого журналу.
3) взяття до відома, що:
а) на час такого відсторонення оплата праці працівників та держслужбовців здійснюється з урахуванням ч. 1 ст. 94 КЗпП, ч. 1 ст. 1 Закону про оплату праці та ч. 3 ст. 5 Закону України про держслужбу.
Що ховається за цими посиланнями? Заробітна плата згідно з ч. 1 ст. 94 КЗпП — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Приблизно те ж установлено й у ч. 1 ст. 1 Закону про оплату праці. При цьому в ній уточнено, що заробітну плату працівнику виплачує роботодавець і робить він це згідно з трудовим договором.
А ч. 3 ст. 5 Закону про держслужбу, на яку Кабмін неодноразово посилається у своїй постанові, встановлює, що дія норм законодавства про працю поширюється на держслужбовців в частині відносин, не врегульованих цим Законом. Тобто й держслужбовці у випадках, що нас цікавлять, підпорядковуються нормам КЗпП та Закону про оплату праці.
Сенс цих норм зводиться до того, що заробітна плата працівникові належить тільки за виконану ним роботу. Тобто Кабмін однозначно вказує, що нещеплені працівники без абсолютних протипоказань ризикують із 8 листопада залишитися без заробітної плати;
б) відсторонення працівників та держслужбовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (держслужби) або підприємства, установи, організації з обов’язковим доведенням його до відома особам, які відстороняються;
в) строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
