Постанова по справі про адміністративне правопорушення
У ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення1 визначено, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
1 Далі за текстом — КпАП.
Увага! Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна відповідати встановленим законодавством вимогам, а саме вимогам ст. 283 КпАП та ст. 18 Закону України від 21.04.99 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження»2. Постанова, яка не відповідатиме таким вимогам, може бути скасована уповноваженим органом у разі її оскарження або ж не буде прийматися виконавчою службою для примусового виконання.
2 Далі за текстом — Закон № 606.
Розглянемо ці вимоги.
Вимоги ст. 283 КпАП
Постанова повинна містити: | |
1 | найменування адміністративної комісії |
2 | дату розгляду справи |
3 | відомості про особу, щодо якої розглядається справа |
4 | опис обставин, установлених при розгляді справи |
5 | зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення |
6 | прийняту по справі постанову |
Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення адміністративною комісією одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.
Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.
Увага! Постанова адміністративної комісії приймається простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні, і підписується головуючим та відповідальним секретарем комісії.
Вимоги ст. 18 Закону № 606. Нагадаємо: постанову адміністративної комісії відповідно до ст. 17 Закону № 606 віднесено до виконавчих документів, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою. Але виконуватися такий документ буде лише за умови його відповідності визначеним вимогам.
Отже...
Виконавчий документ повинен містити: | |
1 | назву і дату видачі документа |
2 | найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали |
3 | дату прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ |
4 | повне найменування (для юридичних осіб) або імена (прізвища, власні імена та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб — платників податків) або номер і серію паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб — громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі адміністративній комісії, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо |
5 | резолютивну частину рішення |
6 | дату набрання законної (юридичної) сили рішенням |
7 | строк пред’явлення виконавчого документа до виконання |
Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов’язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов’язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.
Увага! Відповідно до Закону № 606 однією з вимог до виконавчого документа (постанови адміністративної комісії) є зазначення у ньому індивідуального ідентифікаційного номера боржника. На жаль, механізм його отримання адміністративною комісією не визначений. У той же час незазначення його у виконавчому документі може стати підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження відділом державної виконавчої служби у порядку примусового виконання виконавчого документа (ст. 26 Закону № 606).
Цитата
Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
<...>
6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;
<...>
2. Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, — не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.
3. У разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз’яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону (ст. 26 Закону № 606).
Види постанов по справі про адміністративне правопорушення
Стаття 284 КпАП перелічує види постанов по справі про адміністративне правопорушення, які можуть бути прийняті адміністративною комісією за результатами розгляду справи. Так, зокрема, цією нормою передбачається, що комісія виносить одну з таких постанов:
1 | про накладення адміністративного стягнення (у вигляді попередження або штрафу) |
2 | про закриття справи |
Зверніть увагу: ст. 284 КпАП передбачає ще й третій вид постанови — про застосування заходів впливу, передбачених ст. 241 цього Кодексу. Ця стаття перелічує заходи, які застосовуються до неповнолітніх. Враховуючи, що розгляд справ щодо правопорушень, вчинених неповнолітніми, належить до повноважень судів, адміністративні комісії апріорі не можуть приймати згаданий вид постанови.
Важливо
Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або при передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 КпАП.
Нагадаємо, що відповідно до ст. 247 КпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а те, що розпочате, підлягає закриттю за таких обставин:
1 | відсутність події і складу адміністративного правопорушення |
2 | недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку |
3 | неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність |
4 | вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони |
5 | видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення |
6 | скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність |
7 | закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КпАП Примітка. Відповідно до ч. 1 ст. 38 КпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через 2 місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — не пізніш як через 2 місяці з дня його виявлення. Зазначені строки стосуються накладення адміністративного стягнення адміністративною комісією. |
8 | наявність за тим самим фактом щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні за даним фактом |
9 | смерть особи, щодо якої було розпочато провадження у справі |
Зауважте: відповідно до ст. 285 КпАП постанова має оголошуватися негайно після закінчення розгляду справи. При цьому копія постанови протягом 3 днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
На прохання потерпілого копія постанови в той же строк висилається або вручається також і йому.
Оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення
Не забувайте, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Така можливість надана ст. 287 КпАП.
Статтею 288 цього Кодексу визначено, що постанову у справі про адміністративне правопорушення адміністративної комісії може бути оскаржено:
1 | у виконавчий комітет місцевої ради, при якому утворена адміністративна комісія |
або | |
2 | до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КпАП |
Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла протягом трьох діб, надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10 днів із дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою прокурора, особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу (ст. 289 КпАП).
Десятиденний строк для оскарження починає обчислюватися з моменту винесення постанови. Як вже зазначалося, у разі якщо встановлений строк був пропущений з поважних причин, його може бути поновлено. При цьому особа, яка має право на оскарження постанови у справі (потерпілий, особа, щодо якої її винесено, законний представник цих осіб та захисник, за дорученням і від імені свого підзахисного), має надати письмову заяву про поновлення строку. В заяві обов’язково вказується причина, з якої був пропущений строк. Орган (посадова особа), який розглядає заяву, перевіряє обґрунтованість причини, за власним переконанням вирішує, чи є вона поважною. До таких причин можна віднести хворобу особи, її від’їзд у службових справах тощо.
Увага! Заяву про поновлення строку може бути подано до органу, що має право розглядати скаргу, або до суду.
Зауважте: постанова адміністративної комісії у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження (внесення подання прокурора) цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення у вигляді попередження (ст. 291 КпАП).
Виконання постанови адміністративної комісії
Звісно ж, що винесенням постанови адміністративної комісії та накладенням стягнення провадження у справах про адмінпорушення не завершується. Останньою стадією цього процесу є звернення постанови до виконання та безпосереднє її виконання. Пам’ятаєте стадії провадження? Ми їх перелічували у попередній частині статті3.
3 Див. № 5 «Місцеве самоврядування» за травень 2015 р., с. 48.
Увага! Стаття 298 КпАП регламентує, що постанова про накладення адміністративного стягнення є обов’язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
За загальним правилом постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено КпАП та іншими законами України.
У разі ж оскарження або внесення на неї подання прокурора постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню після залишення скарги або подання без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження.
КпАП передбачив, що постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який її виніс (ст. 299 КпАП). У нашому випадку — це адміністративна комісія.
Доречно зазначити, що досить часто виникають ускладнення з виконанням постанов про накладення стягнення у вигляді штрафу. Однією з поширених причин невиконання таких постанов є фінансовий стан порушника. На цей випадок ст. 301 КпАП передбачила можливість відстрочки виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення). Вона здійснюється в порядку, встановленому Законом № 606.
Крім того, ст. 302 КпАП перелічила підстави, при настанні яких адміністративна комісія має припинити виконання постанови про накладення стягнення. Це відбувається у разі:
1 | видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення |
2 | скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність |
3 | смерті особи, щодо якої було розпочато провадження в справі |
Адміністративні комісії мають дотримуватися строків щодо пред’явлення постанов до виконання, інакше вони ризикують залишитися без належної оплати. Відповідні умови зазначені у ст. 303 КпАП.
Не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови або внесення на неї подання прокурора перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги або подання прокурора. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до ст. 301 КпАП перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.
Зауважте: саме адміністративні комісії вирішують питання, пов’язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення. Вони ж здійснюють і контроль за правильним та своєчасним виконанням постанови (ст. 304 і 305 КпАП).
Слід звернути увагу, що КпАП виокремлює порядок виконання постанови про накладення стягнення у вигляді попередження та порядок виконання постанови про накладення стягнення у вигляді штрафу.
Так, постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виконується адміністративною комісією шляхом оголошення постанови порушнику. У разі якщо вона винесена під час його відсутності — у триденний термін висилається особі, щодо якої її винесено (ст. 285 і 306 КпАП).
У випадку винесення постанови про накладення на правопорушника адміністративного стягнення штраф останнім має бути сплачений не пізніш як через 15 днів із дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на постанову подання прокурора — не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення. Це вимоги ст. 301 КпАП. Рекомендуємо адміністративним комісіям у разі висилання постанови поштою робити це із супровідним листом, в якому:
1 | продублювати вимоги ст. 301 КпАП щодо строків добровільної сплати штрафу |
2 | попередити про наслідки добровільної несплати штрафу |
Пропонуємо вам зразок такого листа.
Зауважте: ст. 307 КпАП передбачила, що у разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, крім випадків, передбачених законодавством.
У разі якщо у п’ятнадцятиденний термін постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу правопорушником не виконана, вона надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом (ч. 3 ст. 299, ст. 308 КпАП).
Увага! У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КпАП та вказаного у постанові про стягнення штрафу (ст. 308 КпАП).
Порядок здійснення примусового виконання визначений в Законі № 606 (ср. ). Так, ст. 22 цього Закону передбачено, що постанови адміністративної комісії можуть бути пред’явлені до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання ними юридичної сили. Тобто, на нашу думку, відповідні постанови мають звертатися для примусового виконання з моменту набрання ними законної сили (наприклад, у справах про накладення стягнення у вигляді штрафу, коли сплив десятиденний строк для їх оскарження, як це зазначено в ст. 291 КпАП).
При цьому ст. 23 Закону № 606 передбачила випадки, коли строки пред’явлення виконавчого документа (у нашому випадку — постанови адмінкомісії) до виконання перериваються. Таке можливе у зв’язку з:
1 | пред’явленням виконавчого документа до виконання |
2 | частковим виконанням рішення боржником |
Після переривання строку пред’явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв’язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника — з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Крім того, ст. 303 КпАП передбачено, що в разі оскарження постанови перебіг строку давності виконання постанов про накладення адміністративних стягнень зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до ст. 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Важливо
Згідно зі ст. 24 Закону № 606 державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред’явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Пропущений строк пред’явлення адміністративною комісією постанови у справі про адміністративне правопорушення поновленню не підлягає.
Зауважте, що всі питання прийняття до виконання виконавчого документа, його виконання та завершення виконавчого провадження регулюються Законом № 606.
Що необхідно знати адміністративним комісіям, які звертають свої постанови для примусового стягнення?
По-перше. Для того щоб державний виконавець відкрив виконавче провадження, наявності однієї постанови по справі про адміністративне правопорушення буде замало. Серед підстав відкриття виконавчого провадження є заява стягувача (адміністративної комісії) або його представника про примусове виконання рішення (ст. 19 Закону № 606). Такою заявою може слугувати супровідний лист, у якому адміністративна комісія просить відділ державної виконавчої служби прийняти на примусове виконання відповідну свою постанову. У разі якщо одночасно направляються декілька постанов, супровідний лист може бути один, але в ньому потрібно вказати перелік постанов, які направляються на примусове виконання.
По-друге. Постанова про накладення штрафу, за якою стягнення штрафу проведено повністю, з відміткою про виконання повертається адміністративній комісії (Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12 р. № 512/5).
