Про пайову участь
Нагадаємо, що особа, яка має намір здійснити будівництво у відповідному населеному пункті, зобов’язана взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури цього населеного пункту. Іншими словами, особа повинна сплатити пайову участь.
Отже, пайова участь полягає у перерахуванні коштів до відповідного місцевого бюджету замовником (інвестором) до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію.
Як свідчить практика, часто виникають конфлікти між замовником/забудовником будівництва та ОМС. А це, у свою чергу, підриває довіру не лише до замовників/забудовників будівництва у відповідних населених пунктах, а й до ОМС, які відповідають за реалізацію містобудівної політики на підпорядкованих ОМС територіях. Крім цього, така ситуація перешкоджає формуванню сприятливого інвестиційного середовища сфері містобудівної діяльності, що, в свою чергу, є неприпустимою ситуацією.
Тому в цій статті будемо говорити про те, як мінімізували випадки таких конфліктів.
Одразу зауважимо, що чинне законодавство України не містить чіткого визначення «пайової участі», проте питання, які пов’язані із її оплатою, регулює Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності»1.
1Далі за текстом — Закон № 3038.
Так, ч. 2 ст. 40 Закону № 3038 визначено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов’язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Згідно з ч. 3 ст. 40 Закону № 3038 пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Крім того, ч. 1 ст. 40 Закону № 3038 регламентовано, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють ОМС.
Слід тепер визначитись, хто такий замовник. Відповідь на це питання нам дає ст. 1 Закону № 3038. Отже,
замовник — фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Таким чином, ОМС мають право на вимогу до замовника/забудовника будівництва щодо пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту з моменту заявлення замовником/забудовником наміру щодо забудови відповідної земельної ділянки.
Слід додати, що ОМС чи виконавчий комітет2, який наділений відповідними повноваженнями у своєму рішенні в обов’язковому порядку обумовлює питання відносно зобов’язань такого замовника щодо пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту.
2 Питання про те, ОМС чи виконавчий комітет затверджує порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, було висвітлено в одному із наших номерів. Див. «Місцеве самоврядування» № 6 за червень, 2018, с. 32.
Таким чином, ОМС через порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту3 власне офіційно повідомляє замовника/забудовника будівництва про настання у нього зобов’язання фінансового характеру в частині сплати відповідної суми коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
3 Далі за текстом — порядок.
Зазначимо, що Закон № 3038 наводить конкретний перелік випадків, коли пайова участь не сплачується. Одразу визначимось із вичерпним переліком, аби в подальшому не повертатись до цього питання. Їх наведено нижче у таблиці. Отже, до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва:
| 1 | об’єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або ОМС за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів |
| 2 | будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення |
| 3 | будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла |
| 4 | індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках |
| 5 | об’єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів |
| 6 | об’єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об’єктів соціальної інфраструктури |
| 7 | об’єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру |
| 8 | об’єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів |
| 9 | об’єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об’єктів енергетики, зв’язку та дорожнього господарства (крім об’єктів дорожнього сервісу) |
| 10 | об’єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків |
У зв’язку із наведеним вище нагадаємо, що замовники/забудовники будівництва підтверджують приналежність об’єкта будівництва до зазначених видів будівель шляхом надання до відповідного ОМС документів, які, в свою чергу, підтверджують код будівлі відповідно до Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, за яким будівля класифікується в системі статистичних спостережень.
Таким чином, ми розглянули поняття пайової участі, її основних учасників та у якому разі пайова участь не сплачується. В наступному ж розділі будемо говорити про договір пайової участі.
Про договір пайової участі
Перед тим як говорити про договір пайової участі, спочатку хочемо зазначити, що порядок, який прийнятий та оприлюднений ОМС, відповідно до норм ч. 1 ст. 144 Конституції України є нормативно-правовим актом, обов’язковим до виконання на відповідній території.
У разі відсутності такого нормативно-правового акта замовники/забудовники будівництва матимуть правові підстави для відмови від укладення договору про пайову участь.
Оскільки саме цим рішенням ОМС встановлюється порядок залучення коштів пайової участі і, відповідно, істотні умови договорів пайової участі, без якого, як ви знаєте, неможливо буде ОМС довести коректність зробленого розрахунку величини пайової участі кокретного замовника/забудовника будівництва.
Далі поговоримо про загальні положення господарських зобов’язань, до яких, як правило, і належить договір про пайову участь.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України4 господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
4Далі за текстом — ГК.
Крім того, ч. 3 ст. 173 ГК передбачено, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов’язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.
Господарські зобов’язання можуть виникати:
| 1 | безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність |
| 2 | з акта управління господарською діяльністю |
| 3 | з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать |
| 4 | внаслідок заподіяння шкоди суб’єкту або суб’єктом господарювання, придбання або збереження майна суб’єкта або суб’єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав |
| 5 | у результаті створення об’єктів інтелектуальної власності та інших дій суб’єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов’язує настання правових наслідків у сфері господарювання |
Частина 3 ст. 179 ГК передбачає, що укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або ОМС.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
| 1 | вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству |
| 2 | примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст |
| 3 | типового договору, затвердженого КМУ, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови |
| 4 | договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб’єктів, коли ці суб’єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту |
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 180 ГК зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів цього виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Істотними умовами договору пайової участі є:
| 1 | розмір пайової участі |
| 2 | строк (графік) сплати пайової участі |
| 3 | відповідальність сторін |
Невід’ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Про розмір пайової участі ми поговоримо в наступному розділі.
Тут лише зазначимо, що відповідно до абз. 4 ч. 9 ст. 40 Закону № 3038 кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об’єкта до експлуатації або в акті готовності об’єкта до експлуатації.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію.
Про розмір пайової участі
Звертаємо вашу увагу на те, що відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону № 3038 величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з ОМС (відповідно до встановленого ОМС розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
При цьому не враховуються витрати на:
| 1 | придбання та виділення земельної ділянки |
| 2 | звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж |
| 3 | влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій |
У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об’єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених ОМС нормативів для одиниці створеної потужності.
Відповідні нормативи встановлюються ОМС шляхом прийняття рішення. За основу такого рішення беруться відповідні накази Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України5, яким і затверджуються прогнозні середньорічні показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України на кожний рік.
5 Далі за текстом — Мінрегіон.
Так, наприклад, зазначені показники на 2018 рік затверджені наказом Мінрегіону від 09.08.2017 № 195 «Про прогнозні середньорічні показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України на 2018 рік».
Встановлений ОМС для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Таким чином, обсяг пайової участі для конкретного замовника має бути визначено виходячи із розміру пайової участі, встановленого ОМС у прийнятому ним відповідному локальному документі, який саме і визначає порядок залучення пайової участі.
Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:
| 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта | для нежитлових будівель та споруд |
| 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта | для житлових будинків |
Варто звернути увагу, що зазначені розміри є граничними. Остаточний розмір же пайової участі буде визначено у договорі, який укладається між забудовником та ОМС.
Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації ОМС звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об’єкта, з техніко-економічними показниками.
У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.
Наостанок додамо, що правова природа пайового внеску — неподаткові надходження до місцевих бюджетів. Аналіз судової практики свідчить, що замовника/забудовника будівництва може бути притягнуто до відповідальності за несплату пайової участі в розвитку інфраструктури навіть після прийняття об’єкта в експлуатацію.
Отже, сплата пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту є обов’язком забудовника. Саме в цьому ми переконаємось при аналізі одного із судових рішень, в якому вирішувалось питання щодо стягнення заборгованості зі сплати пайового внеску на суму близько 37 млн грн., яку апеляційна інстанція зменшила до 21 млн грн. Зацікавили? У наступному розділі проаналізуємо детальне це рішення суду.
Судове рішення
Одразу зазначимо, що відповідальність за невиконання зобов’язань щодо пайової участі в розвитку інфраструктури завжди була актуальною для забудовників. При аналізі судового рішення ми в цьому переконаємось.
1. Суть справи.
Між міською радою та відповідачем як забудовником було укладено Договір № __ пайової участі6 у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста _____, предметом якого згідно з п. 1.1 є сплата відповідачем пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури, у зв’язку з будівництвом офісного центру загальною площею 27 513,50 кв. м та відкритою автостоянкою на 16 місць для автомобілів площею 350,00 кв. м.
6 Далі за текстом — Договір.
Розмір пайового внеску становить 41 624,70 тис. грн. (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору забудовник сплачує пайовий внесок у сумі, вказаній в п. 1.2 Договору, у строк з травня по жовтень рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.
Згідно з п. 3.9 Договору довідка про виконання вимог пайової участі видається представнику забудовника особисто під розписку або з відміткою про отримання на копії довідки.
У п. 4.7 Договору сторонами погоджено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов’язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги у такій черговості:
| 1 | у першу чергу сплачується неустойка (штраф та пеня) |
| 2 | у другу чергу сплачується основна сума боргу |
У положеннях п. 4.1 Договору сторони погодились, що у випадку порушення зазначених в п. 3.1 Договору строків сплати пайового внеску:
| 1 | сума платежу на момент здійснення оплати коригується на індекс інфляції з моменту розрахунку пайового внеску до моменту фактичного виконання зобов’язань щодо його сплати |
| 2 | у випадку, якщо індекс інфляції є меншим за 100 %, коригування суми первинного платежу не відбувається |
| 3 | забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від заборгованості пайового внеску, зазначеного у п. 1. 2 Договору за кожен день прострочення |
| 4 | пеня, що передбачена цим пунктом Договору, нараховується протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків нарахування |
У подальшому між позивачем та відповідачем було укладено чотири додаткових угоди, в яких сторонами погоджено сплату залишку пайового внеску у сумі 16 204,44 тис. грн.
2. Рішення суду першої інстанції.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу ______ міської ради7 задоволено частково та присуджено до стягнення з ТОВ8 на користь міської ради заборгованості зі сплати пайової участі з урахуванням інфляційних втрат у сумі 37 020 359,90 грн. та пені в сумі 3 532 567,92 грн.
7 Далі за текстом — міська рада, позивач.
8 Далі за текстом — ТОВ, відповідач.
3. Апеляційна скарга.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення у справі, яким в задоволенні позовних вимог міської ради відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки судом першої інстанції:
| 1 | не було з’ясовано обставини, що мають значення для справи |
| 2 | не доведено обставини, які місцевий господарський суд визнав встановленими |
| 3 | зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи |
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача і просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції — без змін.
Позивач наголошував на тому, що відповідач свої зобов’язання за Договором щодо сплати залишку пайового внеску у сумі 16 204,44 тис. грн. в строк не виконав.
4. Рішення суду апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції після вивчення усіх доказів у справі та аналізу законодавства щодо пайової участі доходить висновку, що висновок суду першої інстанції є обґрунтованим. Законодавство встановлює обов’язок забудовника звернутися до відповідного органу з приводу укладення договору пайової участі до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію.
Предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього суми основного боргу за договором в розмірі 37 286 084,56 грн. з урахуванням коригування суми на індекс інфляції та суми пені в розмірі 3 532 567,92 грн., нарахованої за весь період прострочення відповідача.
Апеляційний суд приходить до висновку зазначеного вище через аналіз законодавства. А саме: згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України9 якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
9 Далі за текстом — ЦК.
Положеннями ст. 625 ЦК передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати інфляційних втрат і річних процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання виникають нові додаткові зобов’язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору в строки та в обсягах, які встановлені укладеним між сторонами Договором та додатковими угодами до нього, залишок пайового внеску до міського бюджету не вніс.
При цьому звертаємо вашу увагу на те, що колегія суддів зазначає: міською радою необґрунтовано нараховано інфляційні втрати, а судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат.
Ураховуючи, що сторони змінили умови Договору в частині строків виконання зобов’язання, прострочення боржника виникло на п’ять років пізніше від тої дати, яка зазначена в рішенні суду першої інстанції.
Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням інфляційних втрат в розмірі 37 286 084, 56 грн. підлягає задоволенню частково, в розмірі, розрахованому судом апеляційної інстанції — 17 539 685,86 грн.
Також у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань позивач просить суд стягнути з відповідача 3 532 567,92 грн. пені за весь період прострочення.
Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Умовами п. 4.1.2 Договору сторони визначили, що у разі прострочення строків сплати пайових внесків забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від заборгованості пайового внеску за кожен день прострочення, яка нараховується протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків нарахування.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначений сторонами у Договорі строк нарахування пені є правомірним.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов’язань, є Закон України від 22.11.1996 № 543/96 «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»10.
10 Далі за текстом — Закон № 543.
Відповідно до ст. 3 Закону № 543 розмір пені за порушення грошового зобов’язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що сума пені, яку просить стягнути позивач, відповідає визначеним договором умовам і не суперечить чинному законодавству.
Колегія суддів погоджується з розрахунком пені, наданим позивачем, вважає його обґрунтованим та арифметично правильним, а відповідно позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 3 532 567, 92 грн.
Як убачається з матеріалів справи, при укладанні сторонами договору зобов’язання відповідача було визначено в розмірі 41 624,70 тис. грн. і не було виконано забудовником у строк, визначений договором, а своє зобов’язання щодо сплати залишку пайового внеску в розмірі 16 203,44 тис. грн. (зменшеного за угодою сторін) відповідач не виконує, незважаючи на надання йому додаткових можливостей щодо виконання відповідного обов’язку, що знайшло своє відображення в укладанні додаткових угод про зміну строку виконання зобов’язання.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не подано жодного належного та допустимого доказу, що свідчив би про винятковість обставин, виходячи з інтересів сторін та який би надав суду підстави зменшити розмір пені.
До цього нагадаємо, що у господарському судочинстві кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, суд апеляційної інстанції частково задовольнив позовні вимоги міської ради та зобов’язав сплатити відповідача основну суму боргу в розмірі 7 539 685,86 грн. та пені на суму 3 532 567,92 грн.
Наостанок...
У цій статті ми нагадали вам загальні положення пайової участі, торкнулися питання укладення договору про пайову участь (означили його істотні умови), поговорили про розмір пайового внеску, а також навели судове рішення (предметом позову була саме несплата пайового внеску за відповідним договором). Дуже наглядним є судове рішення, яке ми розглянули. Суми дуже вражають, погодьтесь.
Залишається лише констатувати, що з вашого боку (як ОМС) потрібно дотримуватись усіх вимог законодавства, про які ми зазначали у цій статті: в подальшому саме вам вирішувати, куди направити кошти від сплати пайових внесків. Ось, наприклад, у м. Южне на 2018 р. заплановані надходження від пайових внесків у розмірі 5 млн грн. вирішено спрямувати на будівництво центру реабілітації для дітей-інвалідів (на 100 осіб).
Зрозуміло, що законодавством не передбачено такого контролю, який міг би з’ясувати, куди «пішли» кошти від пайового внеску. Проте ви, напевне, з нами погодитесь, що в умовах бюджетної децентралізації цього і не треба запроваджувати. Більше того, ОМС зацікавлені у поліпшенні умов життя своїх громад, налагодженні зв’язків із бізнесом, підтримці конкурентоспроможності територій.
