01.01.2019 набрав чинності Закон України від 10.07.2018 № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні»1, який визначив деякі новели і спрямував шляхи удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, коригуючи норми законів щодо регулювання земельних відносин. Спробуємо розібратися з деякими з них, які стосуються оренди (суборенди) земельних ділянок.
1 Далі за текстом — Закон № 2498.
Передача орендованої земельної ділянки у суборенду без зміни цільового призначення
Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади і держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод (ст. 131 Земельного кодексу України2), а також можуть укладати договір оренди землі3.
2 Далі за текстом — ЗК.
3 У цьому матеріалі термін «угода» розуміємо як «договір».
Оскільки у нормативно-правових актах зустрічаються терміни «угода» та «договір», вважаємо за потрібне пояснити різницю між ними.
Термін «угода» використовується у ЗК і тлумачиться за Словником української мови4 як договір, за яким установлюються взаємні зобов’язання щодо чого-небудь. У Цивільному кодексі України5 законодавець не використовує термін «угода», змінивши його на «правочин», а також вживає термін «договір». Договір є різновидом правочину як юридичний факт дії, тому правочин зіставляється з договором як загальне і конкретне. Договір — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (наприклад, договір оренди землі). Правочин — дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (наприклад, заповіт).
4 Академічний тлумачний Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970–1980. URL: http://sum.in.ua/.
5 Далі за текстом — ЦК.
Право користування землею є похідним від права власності на землю. Саме при передачі земельної ділянки у користування відбувається перехід частини правомочностей власника ділянки, який має право володіння, користування та розпорядження, до землекористувача.
Право оренди земельної ділянки — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 ЗК).
Відповідно до ст. 13 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі»6 договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
6 Далі за текстом — Закон № 161.
Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (ст. 14 Закону № 161). У разі, якщо договором оренди землі передбачене здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об’єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи (ст. 15 Закону № 161). Якщо така угода не буде додана, то це може стати підставою для визнання договору недійсним.
Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. 2 ст. 631 ЦК) та вважається укладеним із моменту досягнення сторонами в належній формі згоди щодо усіх його істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК).
Розглянемо основні складові договору оренди землі.
Предметом договору оренди землі є земельна ділянка. Відповідно до ст. 79 ЗК земельна ділянка — це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування і визначеними щодо неї правами.
Зауважимо, що не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об’єктів, крім випадків, передбачених законом.
Істотними умовами договору оренди землі встановлено (ст. 15 Закону № 161): об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності — земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування) (ст. 15 Закону № 161).
Сторони договору оренди землі. Відповідно до ч. 7 ст. 93 ЗК та ч. 1 ст. 4 Закону № 161 орендодавцями земельних ділянок є їх власники (громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки), або уповноважені ними особи.
Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні та міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки й орендарем (ч. 4 ст. 124 ЗК). Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об’єднанням та організаціям, а також іноземним державам (ч. 2 ст. 93 ЗК).
Якщо орендарем земельної ділянки є ініціатор створення індустріального парку, така земельна ділянка або її частини передаються ним у суборенду учасникам індустріального парку відповідно до земельного законодавства України без попереднього погодження з орендодавцем, якщо це не суперечить договору оренди такої земельної ділянки.
Строк договору оренди землі. Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років.
У разі створення індустріального парку на землях державної чи комунальної власності земельна ділянка надається в оренду на строк не менше 30 років.
Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може становити менше 7 років.
Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація, не може становити менше 10 років.
Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом (ст. 93 ЗК).
ЗК передбачена можливість передачі земельної ділянки у суборенду.
Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда) (Законом № 2498 внесені зміни до ч. 6 ст. 93 ЗК).
Ця новела розкривається й у ст. 8 Закону № 161. Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом).
Увага! Як бачимо, норма ст. 8 Закону № 161 повторює зміст ч. 6 ст. 93 ЗК лише із вказівкою на те, що земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення.
Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строк, визначений договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.
Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та за згодою сторін посвідчується нотаріально.
Передача в суборенду земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ та організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, забороняється (ст. 8 Закону № 161).
Користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення
Однією із проблем у використанні земель є черезсмужжя. Саме консолідація земель повинна розв’язати коло просторово-організаційних проблем і має бути спрямована на поліпшення сільськогосподарського виробництва шляхом об’єднання роздрібнених земельних ділянок, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення. Черезсмужжя створює невикористання земельних ділянок і перешкоди у раціональному використанні земель сільськогосподарського призначення.
Черезсмужжя — це розташування між декількома земельними ділянками, що належать на праві власності, користування (оренда, суборенда, емфітевзис) одній особі та розташовані в одному масиві земель сільськогосподарського призначення, земельних ділянок, що належать на праві власності, користування (оренда, суборенда, емфітевзис) іншій особі (Законом № 2498 внесені зміни до ст. 1 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій»7).
7 Далі за текстом — Закон № 858.
Увага! Законом № 2498 доповнено ст. 371 ЗК частинами 4-5, які передбачають право користування (оренда, суборенда) земельною ділянкою, але уточнюють, що користуватися можна істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення — 75 відсотків усіх земель масиву.
Отже, у частинах 4-5 ст. 371 ЗК не встановлено, якою є форма права власності земельної ділянки, яка передана на умовах оренди, суборенди.
Передача в оренду, тобто у тимчасове користування, земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного ОМС шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Так, за частинами 4-5 ст. 371 ЗК особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, — на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк і на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи. Право оренди землі набувається в порядку, встановленому Законом № 161. Особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, є землекористувач, якому належить право користування (оренда, емфітевзис) земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, загальною площею не менш як 75 відсотків усіх земель масиву.
Таким чином, орендар істотної частини масиву (загальною площею більше ніж 75 % земель усього масиву) земель сільськогосподарського призначення на правах оренди, суборенди має право орендувати або оформити в суборенду інші ділянки масиву за умови передачі взамін власнику/користувачу іншої землі, якщо має місце черезсмужжя невикористання земельних ділянок і створюються перешкоди у раціональному використанні земель. Землекористувач істотної частини масиву (загальною площею більш ніж 75 % земель усього масиву) земель сільськогосподарського призначення на правах оренди, суборенди має право з метою припинення черезсмужжя запропонувати іншому власнику/користувачу замість земельної ділянки, яка перешкоджає раціональному використанню, іншу ділянку, розташовану у цьому ж масиві, на такий самий строк і на таких самих умовах з укладенням договору оренди/суборенди земельної ділянки.
Обмін земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення
Увага! У власників земельних ділянок державної або комунальної власності, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, які призначені для ведення особистого селянського господарства, фермерського господарства, з’явиться можливість обмінювати одну земельну ділянку, розташовану в такому масиві земель, на рівноцінну земельну ділянку в тому ж масиві, тобто таку, що має однакову нормативну грошову оцінку або різниця між нормативними грошовими оцінками цих ділянок становить не більш як 10 відсотків.
Законом № 2498 доповнено ст. 371 ЗК частинами 2-3, де зазначається, що власники земельних ділянок усіх форм власності, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть обмінюватися такими земельними ділянками. Обмін (міна) земельної ділянки державної або комунальної власності, розташованої у масиві земель сільськогосподарського призначення, на іншу земельну ділянку, розташовану у цьому ж масиві, здійснюється лише у разі, якщо обидві земельні ділянки мають однакову нормативну грошову оцінку або різниця між нормативними грошовими оцінками становить не більш як 10 відсотків.
Власники та орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом взаємного укладання між ними договорів оренди, суборенди відповідних ділянок.
Слід відмітити, що за змінами, які внесені Законом № 2498 до ст. 15 Закону № 161, у разі укладення договору оренди (суборенди) в порядку обміну правами користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, у такому договорі зазначається договір, взамін якого він укладений.
Увага! Норма частин 2-3 ст. 371 ЗК повторює зміст ст. 82, доповненої до Закону № 161, але в останній зазначені процедурні моменти укладення договору оренди (суборенди) в порядку обміну правами користування земельними ділянками.
Так, за ст. 82 Закону № 161 укладення договору суборенди у такому разі не потребує згоди орендодавця, при цьому орендар залишається відповідальним перед орендодавцем за виконання договору оренди. Припинення дії одного з договорів оренди, суборенди земельної ділянки, укладених у порядку обміну правами користування, припиняє дію іншого договору оренди, суборенди, укладеного взамін, про що обов’язково зазначається у таких договорах.
Орендарі земельних ділянок зобов’язані письмово повідомити орендодавця про обмін належними їм правами користування земельними ділянками протягом п’яти днів із дня державної реєстрації права суборенди. У письмовому повідомленні зазначаються кадастровий номер земельної ділянки (за наявності), строк, на який укладено договір суборенди, та особа, якій передано в суборенду земельну ділянку. Письмове повідомлення надсилається орендодавцеві рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.
Особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а в разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді — на отримання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк і на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи.
За наявності пропозиції іншої особи щодо укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки особа (крім особи, яка має переважне право на поновлення договору оренди відповідно до ст. 33 Закону № 161), якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має переважне право на укладення договору оренди на умовах, не гірших, ніж умови для зазначеної особи. За наявності пропозиції особи, яка має переважне право на поновлення договору оренди відповідно до ст. 33 Закону № 161, на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки переважне право, встановлене ч. 5, не застосовується.
Право оренди (суборенди) земельних ділянок, що набувається особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, з передачею взамін права користування іншою земельною ділянкою набувається і реалізується з такими особливостями:
— строк оренди (суборенди) не повинен перевищувати строк користування земельною ділянкою за договором, що укладається взамін;
— розмір орендної плати (плати за суборенду) має відповідати орендній платі (платі за суборенду) за договором, що укладається взамін;
— орендар не має переважного права на купівлю орендованої земельної ділянки у разі її продажу;
— орендар (суборендар) не має права на компенсацію іншою стороною договору витрат на поліпшення орендованої земельної ділянки, на поновлення договору оренди (суборенди) на новий строк у разі заперечень іншої сторони договору;
— у разі якщо до земельної ділянки, право на яку передається взамін, відсутній доступ із краю масиву, особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, зобов’язана забезпечити землекористувачу право проходу, проїзду до такої земельної ділянки на умовах безоплатного земельного сервітуту;
— у разі якщо в оренду (суборенду) особі, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, передається декілька земельних ділянок, що належать одній особі, земельні ділянки, право користування якими передається взамін, повинні бути пов’язані спільними межами.
Встановлення у договорі оренди (суборенди) земельної ділянки, право на яку передається взамін, інших умов, ніж передбачені ч. 5, допускається лише за погодженням іншої сторони договору.
Власник або користувач земельної ділянки, земельна ділянка якого передається в оренду (суборенду) особі, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право на відшкодування майнової шкоди, завданої йому в результаті такої передачі, у повному обсязі.
Розмір майнової шкоди визначається шляхом проведення оцінки відповідно до законодавства про оцінку земель та законодавства про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність.
Суб’єкт оціночної діяльності визначається ініціатором обміну правами користування. Вартість послуг суб’єкта оціночної діяльності сплачується ініціатором обміну правами користування земельними ділянками. У разі, якщо власник, користувач земельної ділянки не погоджується з оцінкою розміру майнової шкоди, проведеною суб’єктом оціночної діяльності, визначеним ініціатором обміну правами користування, він може залучити іншого суб’єкта оціночної діяльності для проведення нової оцінки чи для рецензування звіту з попередньої експертної грошової оцінки земельних ділянок. У цьому разі витрати на виконання таких послуг несе їх замовник.
Для укладення договору оренди (суборенди) в порядку обміну правами користування земельними ділянками особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, письмово звертається до другої сторони із пропозицією укласти договір оренди (суборенди).
У зверненні до другої сторони договору оренди (суборенди) в порядку обміну правами користування земельними ділянками зазначаються:
— земельні ділянки, правами користування якими пропонується обмінятися, із зазначенням кадастрових номерів (за наявності), площі, угідь земельних ділянок, їх нормативної грошової оцінки;
— розмір майнової шкоди, завданої власникам, користувачам земельних ділянок внаслідок обміну правами користування.
До звернення до другої сторони договору оренди (суборенди) в порядку обміну правами користування земельними ділянками додаються:
— підписані особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, проект договору оренди (суборенди), а також проект договору оренди (суборенди) земельної ділянки, право користування якою пропонується передати взамін;
— засвідчена орендарем копія договору оренди земельної ділянки, орендарем якої є особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, право користування якою пропонується передати взамін.
Друга сторона протягом одного місяця із дня отримання пропозиції зобов’язана розглянути звернення, підписати договір або надати письмову мотивовану відмову в його укладенні.
У разі недосягнення згоди щодо укладення договору оренди (суборенди) такий договір визнається укладеним за рішенням суду, крім випадків, коли земельна ділянка:
— за угіддями належить до багаторічних насаджень і на ній закладено багаторічні насадження;
— на земельній ділянці розташоване нерухоме майно;
— належить до земель сільськогосподарського призначення несільськогосподарських угідь (крім польових доріг, розташованих всередині масиву земель сільськогосподарського призначення);
— поєднана спільними межами з масивом земель сільськогосподарського призначення та її місце розташування не створює черезсмужжя для особи, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення;
— розташована в іншому масиві земель сільськогосподарського призначення, ніж та, що передається в користування взамін;
— не належить до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства або фермерського господарства;
— має різний склад угідь та рельєф;
— має нормативну грошову оцінку, що відрізняється від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передається в користування взамін, більш як на 10 відсотків.
Одночасно судом визначаються розмір майнової шкоди, завданої укладенням договорів оренди (суборенди), та порядок її відшкодування.
Рішення суду про визнання договору оренди (суборенди) укладеним є підставою для державної реєстрації права оренди (суборенди) земельної ділянки в порядку, визначеному законом.
Дія ст. 82 Закону № 161 поширюється на набуття і реалізацію права оренди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства та особистого селянського господарства.
Передача в оренду земельних ділянок державної чи комунальної власності під польовими дорогами
Мережа польових доріг проектується з метою отримання проїзду, тобто вільного доступу власника до своєї земельної ділянки. Переважна більшість власників, яким виділені належні їм земельні ділянки, мають змогу отримати дохід від землі — передати її в оренду.
Увага! Земельні ділянки державної чи комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, що обмежують масив), передаються в оренду без проведення земельних торгів власникам та/або користувачам земельних ділянок, суміжних із земельними ділянками під такими польовими дорогами. Строк оренди таких земельних ділянок становить 7 років.
Передача в оренду земельних ділянок державної чи комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок, здійснюється за умови забезпечення безоплатного доступу усіх землевласників та землекористувачів до належних їм земельних ділянок для використання за цільовим призначенням.
Земельні ділянки під польовими дорогами, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, що обмежують масив), можуть використовуватися землевласником (землекористувачем) як для проходу (проїзду) до інших земельних ділянок, розташованих у такому масиві, так і для вирощування сільськогосподарської продукції (Законом № 2498 доповнено ст. 371 ЗК частинами 5-6).
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади ОМС згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 ЗК, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 ЗК).
За ч. 1 ст. 134 ЗК земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об’єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).
Законом № 2498 внесені зміни до ч. 2 ст. 134 ЗК, де встановлені випадки, коли земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). Це відбувається у разі надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), крім доріг відповідно до ст. 371 ЗК, та надання в оренду земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення.
Використання земельних ділянок під лісосмугами та іншими захисними насадженнями на праві оренди
Концепція розвитку агролісомеліорації в Україні, схвалена КМУ у постанові від 18.09.2013 № 725-р8, передбачає проведення інвентаризації полезахисних смуг. Очевидно, що полезахисні смуги переважно будуть проінвентаризовані як несільськогосподарські угіддя земель сільськогосподарського призначення, як це визначено ЗК.
8 Далі за текстом — Концепція № 725.
Наразі у ЗК та Лісовому кодексі України9 визначено, які землі належать до земель лісогосподарського призначення та які передаються у постійне користування державним або комунальним спеціалізованим підприємствам чи в оренду фізичним та юридичним особам, що дозволить уберегти їх від знищення.
9 Далі за текстом — ЛК.
Законом № 2498 внесені зміни до ст. 5 ЛК й зазначається, що до земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Це ж повторює і ст. 55 ЗК, визначаючи, що до земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями в межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках та полезахисними лісовими смугами на землях сільськогосподарського призначення.
Таким чином, землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги, не належать до земель лісогосподарського призначення, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення, і передаються у постійне користування державним або комунальним спеціалізованим підприємствам чи в оренду фізичним та юридичним особам.
Увага! Законом № 2498 внесені зміни до ст. 111 ЗК щодо обтяження прав на земельну ділянку, які встановлюються законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, чи договором шляхом установлення заборони на користування та/або розпорядження земельною ділянкою, в тому числі шляхом її відчуження, стосуються й обов’язку щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг.
Цілком логічно, що це відобразилося у ч. 7 ст. 371 ЗК та ст. 15 Закону № 161, за змінами, які внесені Законом № 2498.
Так, земельні ділянки під полезахисними лісовими смугами, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення, передаються у постійне користування державним або комунальним спеціалізованим підприємствам чи в оренду фізичним та юридичним особам з обов’язковим включенням до договору оренди землі умов щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функцій агролісотехнічної меліорації.
Правила утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення, встановлює КМУ (Законом № 2498 доповнено ст. 371 ЗК частиною 7).
Договір оренди земельної ділянки під полезахисною лісовою смугою має також містити умови щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функції агролісотехнічної меліорації (Законом № 2498 внесені зміни до ст. 15 Закону № 161).
Обов’язок компенсування витрат на зрошення масиву земель сільськогосподарського призначення землекористувачу
Нагадаємо, що згідно зі статтями 91 і 96 ЗК власники та користувачі земельних ділянок зобов’язані: зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних та осушувальних систем, які розташовані на земельній ділянці чи її межах.
Главою 24 ЗК встановлено підстави і порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Зокрема, збитками, що завдані зазначеним суб’єктам, слід вважати вартість зрошувальних чи осушувальних систем, конкретні витрати на поліпшення якісного стану земель або ґрунтів тощо.
Власники, користувачі, у тому числі орендарі меліорованих земель теж зобов’язані забезпечувати зберігання зрошувальних та осушувальних систем, які розташовані на земельній ділянці чи її межах.
Меліоровані землі — угіддя, на яких здійснено комплекс меліоративних заходів відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації (ст. 1 Закону України від 14.01.2000 № 1389-XIV «Про меліорацію земель»10). А Законом № 2498 внесено зміни до ст. 1 Закону № 858 та установлено, що зрошувальний (осушувальний) масив — масив земель сільськогосподарського призначення, на якому проводиться гідротехнічна меліорація та/або розташовані внутрішньогосподарські меліоративні системи.
10 Далі за текстом — Закон № 1389.
За змінами, які внесені Законом № 2498 до ст. 25 Закону № 1389, власники, користувачі, у тому числі орендарі меліорованих земель, зобов’язані забезпечувати:
— отримання високих урожаїв сільськогосподарських культур шляхом застосування науково обґрунтованих технологій вирощування високоврожайних, стійких до захворювань та шкідників, адаптованих до ґрунтово-кліматичних умов сортів і гібридів сільськогосподарських культур;
— збереження та відтворення родючості ґрунтів, біологічне різноманіття й екологічну рівновагу в навколишньому природному середовищі, раціональне використання та охорону земель і водних ресурсів;
— цілісність використання масиву земель сільськогосподарського призначення;
— належну експлуатацію відповідних меліоративних систем та об’єктів інженерної інфраструктури таких систем, окремо розташованих гідротехнічних споруд, а також вжиття заходів щодо запобігання їх пошкодженню; додержання технологічної цілісності функціонування меліоративних систем.
Власники, користувачі, у тому числі орендарі меліорованих земель несуть відповідальність за стан їх використання та моніторинг навколишнього природного середовища в зоні впливу меліоративної системи згідно із законодавством.
Особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, на якому здійснюється гідротехнічна меліорація, має право на компенсацію понесених витрат із гідротехнічної меліорації земельних ділянок, розташованих у такому масиві, або суміжних земельних ділянок, які не перебувають в її користуванні. Розмір компенсації та умови її сплати визначаються у договорі між цією особою та власником або користувачем земельної ділянки.
З метою забезпечення належного еколого-меліоративного стану угідь, належної якості зрошувальної води, біологічної потреби культур та запобігання ризику розвитку процесів деградації ґрунтів КМУ встановлює нормативи екологічно безпечного зрошення, осушення та управління поливами або водовідведенням.
Власники, користувачі, у тому числі орендарі земельних ділянок, на яких розташовані меліоративні системи, об’єкти їх інженерної інфраструктури та окремо розташовані гідротехнічні споруди, зобов’язані не чинити перешкод в експлуатації меліоративних систем та об’єктів інженерної інфраструктури і забезпечувати доступ працівників обслуговуючої (експлуатуючої) установи, організації до таких систем та їх експлуатацію.
Обмеження й обтяження у використанні ділянок меліорованих і прилеглих до них земель здійснюються в порядку, що встановлюється ЗК.
