Гарантійні вимоги в разі ліквідації продавця товару
При використанні товару, придбаного два роки тому, зі строком гарантії три роки, було виявлено неусувний недолік. Проте при зверненні до продавця з вимогою прийняти товар назад і повернути сплачену за товар грошову суму з’ясувалося, що підприємство-продавець ліквідовано за процедурою банкрутства. До кого в такій ситуації може бути висунуто вимоги, пов’язані з неналежною якістю товару?
м. Дніпрорудний
Згідно з
ч. 8 ст. 7 Закону № 1023 гарантійне зобов’язання припиняється на загальних підставах, передбачених ЦКУ.У свою чергу, відповідно до
ст. 609 ЦКУ зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи, крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема щодо зобов’язань про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншою шкодою здоров’ю або смертю.Таким чином, якщо недолік товару було виявлено після ліквідації підприємства-продавця, висунути до нього будь-які вимоги не вдасться.
Проте якщо продавець і виробник товару не збігаються в одній особі,
у споживача є право висунути свої вимоги виробнику, інформацію про якого має бути розміщено на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що передавалися споживачу разом з товаром. Цю можливість прямо передбачено ч. 3 ст. 8 Закону № 1023, в якій зазначено, що вимоги споживача, установлені ч. 1 ст. 8 Закону № 1023, висуваються на вибір споживача продавцю за місцем придбання товару, виробнику або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцеперебуванням споживача.Якщо ж звернутися до
ч. 1 ст. 8 Закону № 1023, то перелік вимог, які може заявити споживач, уключає вимоги про:— пропорційне зменшення ціни;
— безкоштовне усунення недоліків товару в розумний строк;
— відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Якщо ж недоліки товару істотні, то до цього переліку також входять вимоги про:
— розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;
— заміну товару на такий самий чи на аналогічний товар із тих, що є у виробника.
Якщо підходити до прочитання норм
Закону № 1023 буквально, то отримуємо ситуацію, коли споживач може звернутися безпосередньо до виробника з будь-якою з перерахованих вимог (за умови, що недоліки товару виникли не з вини самого споживача). Проте справедливо виникає запитання, чи зобов’язаний виробник задовольняти вимоги, що з ним та із зобов’язаннями, які він виконує перед споживачем, ніяк не пов’язані. Ідеться про вимоги пропорційно зменшити ціну товару або розірвати договір і повернути сплачену за товар грошову суму. Ці вимоги пов’язані безпосередньо із зобов’язаннями, що існують виключно в межах відносин споживач — продавець. Виробник, який не є стороною договору купівлі-продажу, виконати вимогу про зменшення встановленої в ньому ціни або про розірвання такого договору не може. Сфера його зобов’язань перед споживачем обмежується тими з них, що пов’язані виключно з якістю товару і тому можуть бути виконані виробником. Через це до останнього споживач може звернутися з вимогою про безкоштовне усунення недоліків товару, відшкодування витрат на їх усунення або про заміну товару.Слід зазначити: якщо із законодавства України цей висновок прямо не випливає та вимагає додаткового наведення аргументів, то, наприклад, Законом Російської Федерації від 07.02.92 р. № 2300-I «Про захист прав споживачів» прямо передбачено такий варіант урегулювання відносин між споживачем, продавцем товару та виробником. Відповідно до ст. 18 цього Закону від виробника споживач може вимагати тільки заміни неякісного товару на товар цієї ж марки (тих самих моделі та (або) артикула) або негайного безоплатного усунення недоліків товару чи відшкодування витрат на їх виправлення споживачем або третьою особою.
Якщо ж недоліки було виявлено після початку процедури банкрутства, але ще до ліквідації підприємства-продавця, споживач (або якщо його вимоги вже задоволено виробником, то сам виробник) може висунути свої вимоги під час ліквідаційної процедури. Єдине, на що слід звернути увагу, — вимоги повинні носити не товарний, а грошовий характер (це зумовлено специфікою процедури банкрутства). Так, це може бути вимога про відшкодування витрат на усунення недоліків товару або про повернення сплаченої за товар грошової суми. Такі вимоги в межах процедури банкрутства вважаються поточними та будуть уключені в четверту чергу кредиторських вимог (
ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 р. № 2343-XII).
Олена Уварова, юрист
