Презенти від ресторану: що відображати в обліку
Відвідувач придбаває в ресторані страву та як презенти безоплатно отримує печиво та напої. Як відобразити в бухгалтерському та податковому обліку таку роздачу презентів?
(м. Первомайськ)
На нашу думку, ця операція з точки зору обліку нічим не повинна відрізнятися від безоплатної рекламної роздачі зразків товарів, про що ми писали раніше (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 60, с. 12). У цьому випадку не має вводити в оману те, що презенти видаються відвідувачу не «просто так», а на додаток до страви, за яку відвідувач заплатив. Бо цілком очевидно, що видача покупцю презенту спрямована насамперед не на те, щоб збільшити порцію оплаченої страви, а на те, щоб стимулювати відвідувача купити страву наступного разу. Отже, порядок обліку в цьому випадку нічим не відрізнятиметься від безоплатної рекламної роздачі товарів. Зверніть також увагу: якщо як презенти виступатимуть алкогольні напої, то при роздачі таких презентів податківці хочуть бачити в ресторані «алкогольну» ліцензію, як і при продажу (ЄБПЗ, розд. 10.05).
Податковий облік:
а) податок на прибуток. Зважаючи на чинне визначення продажу товарів (п.п. 14.1.202 ПКУ), безоплатна передача також підпадає під поняття продажу. Донедавна питання про те, чи потрібно при пригощанні відвідувача відображати дохід, залишалися неоднозначними. Завдяки виходу у світ Узагальнюючої податкової консультації щодо порядку визначення доходу та витрат за операціями з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), затвердженої наказом ДПСУ від 05.07.2012 р. № 581 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 58, с. 29), це питання слід вважати врегульованим. Згідно з роз’ясненнями податківців, якщо платник податку на прибуток безоплатно надає товари (роботи, послуги) незалежно від статусу одержувача, дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) визначається за звичайною ціною.
Ми в основному виражали згоду з цією позицією податківців, за винятком того, що, на нашу думку, дохід не повинен виникати у випадку, якщо одержувачем є платник податку на прибуток за тією ж ставкою, що і дарувальник. Проте в нашій ситуації це малоймовірно.Стосовно витрат зазначимо: щоб зняти всі питання з приводу того, що витрати на виготовлення таких презентів пов’язані з госпдіяльністю, ресторану доцільно оформити порядок та умови безоплатної роздачі презентів спеціальним наказом керівника. У цьому випадку безоплатна роздача презентів, поза сумнівом, вважатиметься рекламою* в розумінні ст. 1 Закону про рекламу. У свою чергу, витрати на рекламу хоча й належать до витрат подвійного призначення (п.п. 140.1.5 ПКУ), але жодних обмежень щодо них ПКУ не передбачено, а тому згідно з п.п. 138.10.3 ПКУ вони в повному обсязі включаються до складу витрат на збут та відображаються в рядку 06.2 декларації з податку на прибуток.
* Такий підхід до безоплатної роздачі поділяють і податківці (див. «Вісник податкової служби України», 2012, № 11, с. 11; ЄБПЗ, розд. 110.07.20).
Водночас у зазначеній вище Узагальнюючій податковій консультації йдеться про те, що при безоплатній передачі платник має право включити до витрат собівартість таких товарів (робіт, послуг), причому це зовсім не пов’язано з рекламними витратами. Якщо дотримуватися цієї позиції щодо рекламних роздач, то в податковому обліку відображення витрат має відбуватися двічі — як «рекламних» і як витрат з безоплатної передачі, оскільки рекламна роздача відрізняється від звичайної безоплатної передачі, і має бути у більш привілейованому становищі. Проте, точно кажучи, такий висновок щодо витрат з ПКУ не випливає, і витрати, що виникають за звичайною безоплатною передачею, слід було б вважати негосподарськими. До того ж незрозуміло, як поставляться до подібного задвоєння витрат контролюючі органи при перевірці. Ураховуючи все це, рекомендуємо отримати з цього питання індивідуальне податкове роз’яснення;
б) ПДВ. Операція з безоплатного розповсюдження товарів з точки зору п.п. 14.1.191 ПКУ вважається постачанням товарів, а тому, якщо її місце знаходиться на митній території України (п. 186.1 ПКУ), таке постачання в загальному випадку підпадає під об’єкт обкладення ПДВ (п.п. «а» п. 185.1 ПКУ). Що стосується бази оподаткування, то вона, як правило, повинна відповідати звичайній ціні (у тому числі при роздачі імпортного товару, ввезеного іншою особою).
Момент виникнення податкових зобов’язань підпорядковується загальним правилам (п. 187.1 ПКУ), у зв’язку з чим ним, як правило, буде дата відвантаження. На цю дату розповсюджувач повинен скласти податкову накладну. Оскільки товар роздається кінцевому споживачу (неплатнику ПДВ), то, на наш погляд, складання податкової накладної має підпорядковуватися загальним правилам (як при постачанні неплатнику ПДВ), з тією лише різницею, що його слід здійснювати не на кожну передачу, а за підсумками таких передач за день (п. 8.4 Порядку № 1379).
Що стосується податкового кредиту, то в загальному випадку платник має право сформувати податковий кредит при придбанні/виготовленні/ввезенні товарів (робіт, послуг), які планується використати (1) в операціях, що обкладаються ПДВ, (2) у межах господарської діяльності, (3) за наявності коректно заповненої і за необхідності зареєстрованої податкової накладної (крім ввезення). При цьому викладена вище інформація дозволяє говорити про відповідність рекламної роздачі товарів умові про «господарність» (оскільки зрештою реклама здійснюється з метою отримання доходів).
Незважаючи на наведені аргументи, податківці висловлювали з цього питання фіскальну думку, ґрунтуючись на тому, що рекламне розповсюдження товарів нібито не пов’язано з господарською діяльністю (ЄБПЗ, розд. 130.18). Сподіваємося, невдовзі вони змінять свій підхід, особливо враховуючи те, що в частині податку на прибуток ДПСУ визнає безоплатне розповсюдження товарів (причому не лише рекламне) господарською діяльністю. Має «підштовхнути» до визнання в цьому випадку права на податковий кредит також те, що раніше податківці говорили про можливість формувати податковий кредит при придбанні товарів, що використовуються при проведенні прийомів, презентацій та свят (див. лист ДПАУ від 20.10.2010 р. № 22314/7/16-1517-16). Суди в «докодексний» час також підтримували в цьому питанні платників (див., наприклад, ухвали ВАСУ від 17.10.2012 р. № К/9991/28963/12 і від 17.10.2012 р. № К/9991/26262/11). Ураховуючи це, доти, доки позиція ДПАУ не зміниться, переконувати податківців у правомірності збільшення податкового кредиту доведеться за допомогою судових органів.
Бухгалтерський облік. Насамперед, зверніть увагу: незважаючи на те що презенти, як правило, не включаються до меню, на них обов’язково повинна оформлятися технологічна карта, як і на будь-яку іншу страву, що виготовляється закладом ресторанного господарства (п. 2.3 Правил № 219). Продукти, з яких виготовляють презенти, списуються на підставі Акта про реалізацію та відпуск виробів кухні (за додатком 8 до Методрекомендацій № 157), а дані з нього переносяться до Звіту про рух продуктів на кухні (додаток 13 до Методрекомендацій № 157). У разі пригощання відвідувачів презентами вартість цих презентів відображається у складі витрат на збут (рахунок 93), проте дохід (на відміну від податкового обліку) не відображається, оскільки не виконуються умови отримання «бухоблікового» доходу.
Максим Нестеренко, економіст-аналітик
