Алкоголевмісні коктейлі, кава та кондитерські вироби: хмелезбір та ліцензія
Ресторан виготовляє для продажу відвідувачам коктейлі, каву та кондитерські вироби, що містять алкоголь. Чи має в цьому випадку сплачуватися хмелезбір, а також отримуватися ліцензія на торгівлю алкогольними напоями?
(м. Фастів)
Нагадаємо: до 01.01.2015 р. хмелезбір сплачується відповідно до Закону про хмелезбір (п. 4 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Ураховуючи це, звертаємо увагу: хоча в ПКУ хмелезбір і вказано в переліку загальнодержавних (п.п. 9.1.15 ПКУ), правила його сплати, принаймні до 01.01.2015 р., регулюватимуться Законом про хмелезбір , а тому в цьому випадку справедливими залишаються «докодексні» висновки.
Згідно зі ст. 2 Закону про хмелезбір об’єктом обкладення збором є виручка — товарооборот, одержаний на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі за операціями, що не передбачають оплату у грошовій формі. У свою чергу, відповідно до ст. 1 Закону № 481 алкогольними напоями вважаються продукти, отримані шляхом спиртового бродіння сахаровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об’ємних одиниць, що належать до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів за кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08.
Оскільки у запитанні йдеться одночасно про різні види алкоголевмісної продукції, для яких питання щодо ліцензування та обкладення хмелезбором вирішується по-різному, розглянемо їх окремо.
Алкоголевмісні кондитерські вироби. Раніше податківці стверджували, що при реалізації вказаної продукції об’єкт обкладення хмелезбором виникає, тільки якщо виручка від реалізації алкогольних напоїв, використаних при виготовленні такої продукції, відображається окремо за кредитом рахунка 70 (див. п. 4 листа № 11931). Ми ж уже тоді говорили про те, що в цьому випадку об’єкта обкладення хмелезбором немає, з чим погоджувалося Мінагрополітики (див. лист від 17.05.2008 р. № 37-38-11/7678). Наразі позиція податківців, залишилася незмінною. У своїй консультації в ЄБПЗ, розд. 10.04 податківці знову заявили: якщо в суб’єкта господарювання за кредитом рахунка 70 «Дохід від реалізації робіт та послуг» відображається виручка від реалізації алкогольних напоїв, то для провадження діяльності такий суб’єкт господарювання повинен мати відповідну ліцензію (а отже, якщо дотримуватись цієї логіки, то і сплачувати хмелезбір).
Водночас податківці зазначають: якщо підприємство, що здійснює діяльність в ресторанному господарстві та відповідно до технологічних карт (рецептур) використовує алкогольні напої для виготовлення фірмових страв, кулінарних, а також борошняних кондитерських та булочних виробів, і при цьому виручку від реалізації алкогольних напоїв не відображає, то придбавати ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями не потрібно та хмелезбір не сплачується (ЄБПЗ, розд. 15.02).
Ми ж наполягаємо на тому, що об’єкт обкладення хмелезбором у принципі не виникає, оскільки згідно із Законом про хмелезбір таким об’єктом є саме виручка від реалізації алкогольних напоїв, а в цьому випадку алкогольні напої не продаються кінцевим споживачам у чистому вигляді, а, піддавшись відповідній обробці, стають складниками кулінарних страв, що вже не може визнаватися черговим етапом реалізації алкогольного напою. Більше того, досить важко уявити, щоб підприємства ресторанного господарства, реалізуючи клієнтам вироби з додаванням алкоголю, розбивали їх вартість, виділяючи при цьому окремо виручку від продажу алкогольної складової, що до них входить. Отже, оскільки жодної самостійної реалізації алкоголю в цьому випадку не відбувається, говорити про продаж алкогольних напоїв з усіма «ліцензійними» та «хмелезбірними» наслідками недоречно.
Алкоголевмісний коктейль. На нашу думку, реалізація таких коктейлів повинна обкладатися хмелезбором та ліцензуватися. Логіка цього міркування полягає в тому, що алкоголевмісний коктейль підпадає під визначення алкогольного напою, надане у ст. 1 Закону № 481. Крім того, алкоголевмісним коктейлем з точки зору п.п. 4.17 ДСТУ 3297:95 «Лікеро-горілчана промисловість. Терміни та визначення» є алкогольний напій міцністю від 20 % до 40 %, а отже, такі коктейлі підпадають під обкладення хмелезбором та ліцензування в будь-якому разі (як алкогольні напої). У світлі цього міркування слід також зазначити, що і суди вважають алкоголевмісний коктейль повноцінним алкогольним напоєм, а не «міксом», що складається з алкогольної та «неалкогольної» частин (див. ухвалу ВАСУ від 23.07.2008 р. № К-35761/06).
Хоча раніше податківцями висловлювалася ліберальна думка щодо того, що обкладенню хмелезбором підлягає тільки «алкогольна частина» коктейля («Вісник податкової служби України», 2005, № 41, с. 45, див. також підтримку цієї позиції в листі Мінекономіки від 27.06.2007 р. № 91-28/165), ми вже тоді говорили, що безпечнішою є сплата хмелезбору з усієї суми виручки. Саме таку позицію податківці висловили в ЄБПЗ, розд. 15.02: об’єктом обкладення хмелезбором є вся сума виручки — товарообороту, одержаного від реалізації коктейлів, виготовлених з використанням алкогольних напоїв.
Відносно ліцензування податківці роз’яснюють, що для здійснення роздрібної торгівлі алкоголевмісними коктейлями достатньо мати ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (ЄБПЗ, розд. 10.04). Інакше кажучи, за наявності ліцензії на торгівлю алкогольними напоями додаткову ліцензію на торгівлю коктейлями отримувати не потрібно.
Алкоголевмісна кава. У цьому випадку справа більш неоднозначна внаслідок того, що у зазначеній вище консультації в ЄБПЗ, розд. 10.04 (щодо алкоголевмісних харчових виробів) податківці не згадали про алкоголевмісну каву, що викликає побоювання: а чи не змінив контролюючий орган свою позицію, раніше висловлену в п. 4 листа № 11931, згідно з якою на каву поширювався принцип, що застосовується до харчових виробів.
Проте, на нашу думку, продаж алкоголевмісної кави все одно не повинен ліцензуватися та обкладатися хмелезбором. Це міркування справедливе зважаючи на те, що алкоголевмісна кава не згадується в УКТ ЗЕД за відповідним кодом, а отже, її не слід вважати алкогольним напоєм. З таким висновком погоджуються також суди, які зазначають: кава, що містить відповідно до рецептури (визначеної в технологічній карті) коньяк, не є алкогольним напоєм, навіть якщо її міцність становить більше 1,2 % (див. ухвалу ВАСУ від 15.05.2012 р. № К-54188/09).
Максим Нестеренко, економіст-аналітик
