Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94-ВР, а також п. 1 постанов Правління НБУ від 14.05.2013 р. № 453 та від 12.05.2014 р. № 270, які діяли в той період, розрахунки за імпортними операціями резидентів, що здійснювалися на умовах відстрочення постачання, мали провадитися у строк не більше 90 календарних днів.
Якщо зазначений строк перевищено, необхідно отримати висновок Мінекономіки України. В іншому разі, тобто при «непогодженому» перевищенні 90-денного строку, з резидента стягується пеня в розмірі 0,3 % від суми вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованій у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості*.
* З огляду на те, що офіційний курс НБУ до іноземних валют наразі встановлюється двічі на день (читайте про це в «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 50, с. 12), тут, найімовірніше, йдеться про курс, що діє на 0 годин того дня, коли виникла заборгованість.
Контроль за дотриманням резидентами строків розрахунків здійснюється уповноваженими банками (банками, через які проводяться зовнішньоекономічні розрахунки). Полягає він у тому, що уповноважений банк у разі перерахування резидентом передоплати за товар, який буде імпортовано пізніше, ставить таку операцію на контроль до її повного завершення — отримання відповідних документів, які є підставою для зняття такої операції з валютного контролю.
У разі ненадходження в законодавчо встановлені строки товарів уповноважений банк відповідно до п. 5.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. № 136 (далі — Інструкція № 136), до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем, інформує про це податковий орган за місцем реєстрації резидента.
При цьому п. 3.3 Інструкції № 136 передбачено, що банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту товару з ввезенням його на територію України на підставі інформації про цю операцію в реєстрі митних декларацій (МД) або після пред’явлення резидентом документа, який використовується для митного оформлення продукції (у випадках, коли для митного оформлення продукції не використовується МД).
При цьому для контролю строку розрахунків у разі ввезення товарів на територію України (імпорту) береться дата оформлення МД, зазначена в реєстрі.
У нашому випадку в реєстрі має бути зазначено дату оформлення МД — 27.06.2014 р., яка свідчить про дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків.
Проте при оформленні МД, як і при формуванні реєстрів на митниці, іноді виникають помилки, що, можливо, і мало місце в цьому випадку. Про те, що такі випадки є доволі частими, можна судити з листа НБУ від 28.02.2013 р. № 28-311/699/2529 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 22, с. 3). У ньому зазначається, що на практиці мають місце випадки допущення помилкових даних у реєстрах МД та/або в МД, у зв’язку з чим надіслані банкам реєстри МД містять недостовірну інформацію і, відповідно, не можуть бути використані банками для цілей здійснення контролю за експортними, імпортними операціями резидентів.
У таких випадках НБУ рекомендує підприємствам звертатися до митного органу для отримання аркуша коригування МД. Порядок його оформлення затверджено наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 р. № 1145. Детальніше про різні нюанси, пов’язані з цим документом, читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 22, с. 40; № 44, с. 37.
Як зазначає у згаданому листі НБУ, при отриманні уповноваженими банками офіційної інформації митних органів відносно уточнення даних про експортні, імпортні операції своїх клієнтів, зокрема листів коригування, якими оформлені зміни до МД, банки повинні враховувати таку інформацію при здійсненні контролю за відповідними операціями.
У цьому випадку, якщо в підприємства є інформація з банку про можливе порушення строків розрахунків, необхідно уточнити, чи немає помилки в реєстрі МД або в самій МД, і в разі виявлення таких помилок звернутися до митного органу для отримання аркуша коригування МД або внесення уточнених даних до самого реєстру МД. На можливість використання банками уточнених даних реєстрів МД НБУ вказував у листі від 23.06.2009 р. № 28-311/2257-12007.
Можна, до речі, не очікуючи, поки завершиться інформаційний обмін між митницею та банком, самостійно надати «правильні» документи до банку, якщо такі, звісно, є. У ситуації, описаній у запитанні, банку достатньо буде копії МД, яка датована 27.06.2014 р. і підтверджує, що 90-денний строк підприємством порушено не було.
У разі якщо банк, виконуючи вимоги п. 5.1 Інструкції № 136, усе-таки передасть інформацію до територіального органу Міндоходів, не дочекавшись уточнених даних від митниці чи від підприємства, лякатися все одно не варто. Податківці за фактом отримання повідомлення з банку не зможуть одразу пред’явити претензії підприємству.
Податкова інспекція в цьому випадку може спершу скористатися правом, наданим їй п.п. 20.1.14 ПКУ, а саме:надіслати платнику податків письмовий запит щодо надання підтвердних документів та пояснень. Тим часом, тільки якщо протягом 10 робочих днів із дня отримання запиту підприємство на нього не відповість, податковий орган на підставі п.п. 78.1.1 ПКУ має право призначити документальну позапланову перевірку.
На практиці ж, якщо очікувана сума штрафних санкцій за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (тобто пені в розмірі 0,3 %) за такою операцією незначна, найбільше, що може загрожувати підприємству, — вивчення податківцями цього питання під час найближчої документальної планової перевірки.
На завершення можна зазначити: якщо МД оформлена правильно (або до неї митним органом унесено в установленому порядку необхідне коригування), а перевищення законодавчо встановленого строку розрахунків за цією операцією не сталося, то жодні наслідки в такому разі підприємству не загрожують.
