Перш ніж перейти до усіляких розрахунків податкових вигод, зазначимо, що робота на спрощеній системі перед роботою на загальній має низку інших (не тільки податкових) переваг. Наведемо деякі з них.
Насамперед — спрощений облік та звітність. А також — відсутність обліку понесених витрат для податкових цілей! І як наслідок цього — податківці набагато рідше пхають свого носа у справи єдиноподатників (особливо, коли ті не є платниками ПДВ).
Також, крім згаданого дуже серйозного антиперевірочного «бонуса», розмір можливих санкцій за ЄП-порушення для ФОП не дуже загрозливий (див. ст. 122 ПКУ).
Єдиноподатники (особливо ФОП груп 1 і 2) можуть не дуже морочитися з вивченням специфіки різного податкового законодавства, крім свого спрощеного (ну, і ще того, яке стосується ЄСВ і ПДФО, — якщо є наймані працівники)…
Щодо ФОП — то вони мають право здійснювати реалізацію за готівку, не застосовуючи РРО.
Важливою є й передбачена для єдиноподатників ПДВшна добровільність — ті, хто працює на ЄП , не підлягають обов’язковій реєстрації платниками ПДВ у разі перевищення граничних 300 тис. грн.
Безумовно, спрощенка має й свої недоліки. Зокрема, це обмеження щодо оборотів, чисельності, негрошових форм розрахунків; єдиноподатники груп 1 і 2 сплачують податок незалежно від наявності в них доходів від госпдіяльності тощо. Але, зауважимо, що у низці випадків переваги спрощенки її недоліки нівелюють…
Відзначимо також ще один важливий момент, який слід ураховувати при проведенні «контрольних» розрахунків та прийнятті рішення про перехід на ЄП.
Податківці «з панського плеча» дозволили юрособам-єдиноподатникам, які виступають посередниками-комісіонерами в договорах комісії, обкладати ЄП тільки суму своєї комісійної винагороди
А от ФОП-єдиноподатники, виступаючи комісіонерами, повинні, крім винагороди, враховувати у своєму доході також вартість товарів (робіт, послуг), що продаються (придбаваються) таким посередником.
Показники для розрахунку
Тепер переходимо до головної частини нашого «памфлету» проти загальної системи.
Перелічимо податкові преференції, передбачені в ПКУ для єдиноподатників.
Згідно з п. 297.1 ПКУ єдиноподатники звільняються від сплати:
1) податку на прибуток підприємств
2) ПДФО — у частині доходів, отриманих в результаті госпдіяльності фізособи й обкладених єдиним податком;
3) ПДВ — за операціями з постачання товарів/робіт/послуг, місце постачання яких знаходиться на митній території України, крім єдиноподатників, які є платниками ПДВ;
4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження госпдіяльності;
5) збору за здійснення деяких видів підприємницької діяльності;
6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
Одразу застережемо, що три останні податки, які сплачують далеко не всі загальносистемними, ми у своїх розрахунках просто «опустимо». А ті особи, які повинні на «загальній» сплачувати за землю, патенти та алкозбір, застосовуючи наведені нами нижче формули/нерівності, просто додадуть «планові» суми цих податків при розрахунку втрат або бонусів від застосування «спрощенки» порівняно із загальною системою.
Щоб обчислити податкову вигідність переходу юридичних та фізичних осіб на спрощену систему оподаткування*, потрібно орієнтуватися на таку нерівність:
Пз > Пє,
де Пз — загальна сума податків і внесків, що підлягають сплаті на загальній системі, без урахування «однакових» податків та внесків (тобто тих, які б у рівних сумах сплачувалися на обох системах, — наприклад, із зарплати найманих працівників);
Пє — загальна сума податків і внесків при роботі на «спрощенці», без урахування «однакових».
* А про різні інші, неподаткові, вигоди (і «негаразди») від переходу на ЄП ми писали на самому початку, і їх теж при прийнятті рішення слід не скидати з рахунків…
Тут нагадаємо також ставки оподаткування (Сєп), передбачені для різних груп єдиноподатників:
| 1 гр (фіз) | 2 гр (фіз) | 3 гр (фіз) | 4 гр (юр) | 5 гр (фіз) | 6 гр (юр) | ||||
| Без ПДВ | Без ПДВ | ПДВ | Без | ПДВ | Без | ПДВ | Без | ПДВ | Без |
| від 1 до 10 % МЗП | від 2 до 20 % МЗП | 3 % | 5 % | 3 % | 5 % | 5 % | 7 % | 5 % | 7 % |
А детальніше про відмінності (у показниках та обмеженнях) різних груп платників ЄП читайте на с. 11 цього номера.
Вигідність переходу на ЄП для «ЮРиків»
Тепер спробуємо «організувати» розрахунок вигідності роботи (точніше, оподаткування) на різних групах (4 і 6) ЄП юросіб.
Отже, як уже зазначалося вище, у своїх розрахунках ми не враховуємо:
1) низку податків і внесків, які в однаковому розмірі повинні сплачувати як загальносистемник, так і єдиноподатник (ПДФО та ЄСВ із зарплати й інших подібних виплат та інші «загальні» податки і внески, від яких єдиноподатник не звільнений). Адже в нашій нерівності такі податки/внески фігуруватимуть у рівних сумах як праворуч, так і ліворуч;
2) «рідкісні» податки (земельний, плата за патент і алкозбір), від яких єдиноподатники звільнені. Якщо ви сплачуєте якийсь (або всі) із цих податків, то додайте їх «планову» (розрахункову) суму до лівої частини нерівності. Тобто тоді вони повинні увійти до загальної суми показника Пз, змістивши податкову картинку на користь ЄП;
3) ПДВ — у тих випадках, коли і загальносистемник, і єдиноподатник будуть платниками ПДВ.
Таким чином, нерівність спрощуємо максимально. У результаті виходимо з того, що
Пз = Ппр (+ ПДВ), а Пє = ЄП,
де Ппр — сума податку на прибуток.
ЄП — сума єдиного податку.
У свою чергу:
Ппр = Прибуток х 18 % або Д х Р х 18 %,
де Д — це сума доходу (без ПДВ), а
Р — це розмір «дохідної» рентабельності. Тобто рентабельності продукції, що реалізується, яка визначається як відношення прибутку від реалізації до доходу від реалізації товарів/робіт/послуг (за вирахуванням ПДВ, коли він «сидить» у продажній вартості).
ПДВ = 0,2 (Д х Р + ПВ),
де ПВ — це витрати, за якими не може бути податкового кредиту (зарплата з нарахуваннями, проценти за кредитами тощо). Як відомо, ПДВ сплачується до бюджету («зовнішній» ПДВ мінус «вхідний») з доданої вартості. Але ця додана вартість включає, крім власне суми прибутку (Д х Р), ще й частину витрат, за якими немає податкового кредиту (які ми умовно позначили ПВ).
Отже, ліва, «загальносистемна», частина нерівності (складова Пз) матиме вигляд:
1) Д х Р х 18 % або 0, 18 (Д х Р) — при несплаті ПДВ;
2) 0,18 (Д х Р) + 0,2 (Д х Р + ПВ) — у разі сплати ПДВ.
Права, «єдиноподаткова», частина (складова Пє) виглядатиме відповідно:
Д х Сєп* — при несплаті ПДВ,
або
Д х Сєп + ПДВ = Д х Сєп + 0,2 (Д х Р + ПВ) — у разі сплати ПДВ.
* Сєп — ставка єдиного податку.
Показником для визначення вигідності роботи на ЄП обираємо загальний рівень рентабельності підприємства (усереднений — визначений з усіх доходів від реалізації)
Тепер обчислимо порогові рівні рентабельності, перевищивши які ЮРикам уже вигідно працювати на ЄП груп 4 і 6 за різних ПДВшних умов.
Для переходу до групи 4.
1. На ставку ЄП — 5 % (тобто без сплати ПДВ).
Показник Сєп становитиме 5 % від суми доходу (або 0,05 Д).
1.1. Порівнюємо безПДВшний «загальносистемний» варіант із безПДВшним «спрощеним» у групі 4.
Щоб для нашого порівняння обчислити пороговий рівень рентабельності, перетворюємо нерівність на рівняння:
0, 18 (Д х Р) = 0,05 Д.
Здійснивши відповідні перетворення, отримуємо, що Р = 27,78 %.
Тобто на ЄП групи 4 вигідно буде переходити тільки при досить високій рентабельності — що перевищує 27,78 %.
Перевіримо наш висновок на простих цифрах.
Припустимо, розмір доходу без ПДВ становить 1000000 грн.
Рахуємо податки для випадку 1.1 — при рентабельності 27,78 %.
Ппр = (1000000 х 27,78 %) х 0,18 = 50004 (грн.).
ЄП = 1000000 х 5 % = 50000 (грн.).
1.2. Якщо ж порівнюємо показники загальносистемника-ПДВшника, то рівняння буде таким:
0,18 (Д х Р) + 0,2 (Д х Р + ПВ) = 0,05 Д
або 0,38 (Д х Р) + 0,2 ПВ = 0,05 Д
Розрахувати «перехідний» розмір рентабельності можна лише за наявності показника «безподаткокредитних» витрат. Тому тут вам доведеться попрацювати самостійно, використовуючи свої конкретні дані з ПВ (а ще краще — визначивши середню суму ПДВ, яку ви сплачуєте до бюджету за звичайних умов госпдіяльності).
Ми ж для прикладу проведемо розрахунок, коли ПВ становитиме половину від прибутку — 0,5 (Д х Р).
У такому разі отримуємо: 0,48 (Д х Р) = 0,05 Д.
При цьому «перехідний» рівень Р = 10,42 %.
Тобто загальносистемнику-ПДВшнику (якщо він сплачує ПДВ з доданої вартості, що складається на 2/3 з прибутку, а на 1/3 із зарплати з нарахуваннями тощо «безПКшних» витрат), у податковому ракурсі можна переходити до 4-ї групи ЄП на ставку 5 %, коли його рентабельність перевищить 10,42 %.
Але, повторимо, для точності показників ви повинні використовувати в розрахунку свої «параметри» ПВ/ПДВ
2. На ставку ЄП — 3 % (зі сплатою ПДВ).
Тобто показник Сєп становитиме 3 % від суми доходу (або 0,03 Д).
2.1. Порівнюємо безПДВшний «загальносистемний» варіант із ПДВшним «спрощеним» у групі 4.
У такій ситуації перехід на ЄП, якщо ПДВ сплачуватиметься з доданої вартості (прибутку), взагалі невигідний. Одна тільки сума ПДВ (0,2 х (Д х Р + ПВ)) уже перевищить суму податку на прибуток (0, 18 (Д х Р)). Але ж, крім ПДВ, необхідно ще сплатити й ЄП з обороту (0,03 Д).
Тобто при одночасному «пірнанні» і в ЄП, і в ПДВ потрібно дуже ретельно прорахувати всі можливі втрати та вигоди. А вигоди тут можна буде отримати або тільки за рахунок інших податків, від яких звільнено єдиноподатника. Або — зводячи зобов’язання з ПДВ до нуля (наприклад, коли єдиноподатник працюватиме на нульовій ставці чи пільгуватиметься з ПДВ, або завжди матиме ПК, що випереджає ПЗ). Для подібних (нульових ПДВшних) ситуацій можна скористатися розрахунком «перехідної» рентабельності, наведеним далі.
2.2. Порівнюємо ПДВшний «загальносистемний» варіант із ПДВшним «спрощеним».
0,18 (Д х Р) + 0,2 (Д х Р + ПВ) = 0,03 х Д + 0,2 (Д х Р + ПВ).
Скоротивши з двох боків ПДВ, отримуємо:
0,18 (Д х Р) = 0,03 Д.
Таким чином «перехідна» рентабельність (Р) дорівнює 16,67 %.
Тобто загальносистемнику-ПДВшнику вигідно переходити до 4 групи ЄП на ставку 3 %, лише коли його прибуток перевалить через 1/6 від доходу, тобто перевищить 16,67 %.
Для переходу до 6-ї групи.
1. На ставку 7 % (без сплати ПДВ).
Сєп = 0,07 Д.
1.1. Порівнюємо безПДВшний «загальносистемний» варіант із безПДВшним «спрощеним» у групі 6.
Розрахунки проводимо аналогічно:
0, 18 (Д х Р) = 0,07 Д.
І доходимо парадоксального результату: у такій ситуації на ЄП вигідно переходити, тільки коли рентабельність перевищить позначку 38,89 %!
1.2. Якщо до 6-ї групи ЄП на безПДВшну ставку 7 % прагне перейти загальносистемник — платник ПДВ, то приклад розрахунку «перехідної» Р (для випадку, коли ПВ становить половину від прибутку) буде таким:
0,48 (Д х Р) = 0,07 Д.
За таких «вихідних» даних Р = 14,58 %.
Ну, така «перехідна» рентабельність ще так-сяк…
2. На ставку 5 % (зі сплатою ПДВ).
Тут розрахунки виглядатимуть аналогічно наведеним для тих, хто бажає до групи 4 ЄП.
2.1. Для переходу неплатника ПДВ із загальної системи до лав єдиноподатників 6-ї групи — платників ПДВ розрахунок «перехідної» рентабельності не здійснюємо. Адже «планова» сума ПДВ (20 % від прибутку) вже перевищує податок на прибуток (18 % від тієї ж бази). Тобто спонукати підприємство перейти на ЄП у такій ситуації можуть якісь інші мотиви (див. про них вище)…
2.2. Величина «перехідної» рентабельності в разі переходу ПДВшника із загальної системи до групи 6 ЄП на «ПДВшну» ставку 5 % за підсумками розрахунку становить уже знайому нам цифру: 27,78 % (0,18 (Д х Р) = 0,05 Д).
Загалом, як бачимо, на єдиний податок варто переходити юридичним особам тільки з досить високою рентабельністю (або тим, які мають інші причини для переходу на спрощенку).
Зрозуміло, що ми взяли найпростіші приклади. На практиці все набагато складніше — але ми вам окреслили напрям, а ви вже у своїй конкретній ситуації коригуйте розрахунки під свої госпумови.
Підсумуємо наші розрахункові «імпровізації».
Табл. «Граничний» розмір «дохідної» рентабельності, здолавши який «ЮРик» може переходити на ЄП
| Група 4 | Група 6 | ||||||
| 5 % | 3 % (ПДВ) | 7 % | 5 % (ПДВ) | ||||
| на «загальній» — платник ПДВ | на «загальній» — неплатник ПДВ | на «загальній» — платник ПДВ | на «загальній» — неплатник ПДВ | на «загальній» — платник ПДВ | на «загальній» — неплатник ПДВ | на «загальній» — платник ПДВ | на «загальній» — неплатник ПДВ |
| 10,42 %* | 27,78 % | 16,67 % | Не вигідно | 14,58 %* | 38,89 % | 27,78 % | Не вигідно |
* Якщо питома вага прибутку в «доданій вартості» становить 2/3.
Вигідність переходу на ЄП для «ФІЗиків»
Тут для розрахунку ми використовуємо ту саму нерівність: Пз > Пє.
Проте, на відміну від «ЮРиків», для визначення вигідності переходу із «загальної» на ЄП орієнтуватимемося вже на розмір чистого доходу
До групи 1.
Спочатку визначаємо Пє.
Для цих цілей Сєп (ставку єдиного податку) приймаємо на максимальному рівні — 0,1 МЗП або на сьогодні — 122 грн. Сума місячного ЄСВ становитиме 1218 х 34,7 %= 423 грн.
Разом: Пє в «першогрупника» становитиме 545 грн. на місяць.
Суму Пз у ФОП, який працює на загальній системі, теж обмежуємо тільки двома доданками: ПДФО та ЄСВ (причому беремо лише ті суми, які ФОП сплачує тільки зі своїх доходів, і нагадаємо, що сума ЄСВ на «загальній» теж не може бути менше мінімальної).
Пз = ЧД х 15 %* + 423 грн.**,
де ЧД — це чистий дохід ФОП (див. його визначення в п. 177.2 ПКУ).
* Зауважимо, що ставку 17 % ПДФО ми до розрахунку не беремо, оскільки при тому розмірі ЧД, коли «включається» ця ставка, перевага роботи на спрощенці перед звичайною системою жодних сумнівів не викликає.
** Або ЧД х 34,7 % — коли ЧД перевищить 1218 грн. Утім, для цього розрахунку достатньо буде «стелі» ЧД у 1218 грн.
Таким чином, повинна дотримуватися нерівність:
ЧД х 15 % + 423 грн. > 545 грн. або ЧД х 15 % > 122 грн.
Тобто коли ЧД підприємця за місяць перевищує 813,4 грн., йому вже вигідно працювати в 1-ій групі ЄП (813,4 х 15 % = 122,01).
Для отримання такого чистого доходу при прибутковості (рентабельності) 10 % розмір загального місячного доходу (виручки) загальносистемного ФОП становитиме приблизно 8130 грн., при прибутковості 20 % — 4065 грн. Свій «граничний» розмір доходу, з якого ЄП стає вигідніше «загальної», можете розрахувати самі — залежно від рівня прибутковості ваших операцій.
Коли ж сума чистого доходу перевищить 1218 грн., то перевага роботи на ЄП стане ще більшою, оскільки сума ЄСВ уже розраховуватиметься від ЧД і перевищуватиме мінімальний розмір (423 грн.).
Нагадаємо, що граничний розмір річного доходу для платника ЄП групи 1 не повинен перевищувати 150000 грн. (середньомісячний становитиме 12500 грн.).
До групи 2.
Ця група, мабуть, найпопулярніша в народі.
Для розрахунку показника Пє ставку ЄП беремо максимальну — 0,2 МЗП або 244 грн. Сума ЄСВ на місяць та сама, що і для 1 групи — 423 грн.
Таким чином, у єдиноподатника 2-ї групи Пє = 667 грн.
У ФОП на загальній системі, як ми зазначили, показник Пз становить ЧД х 15 %*** + ЄСВ.
*** Див. вище виноску*.
Тобто тут повинна дотримуватися нерівність:
ЧД х 15 %*** + ЧД х 34,7 %**** > 667 грн. або ЧД х 49,7 % > 667 грн.
*** Див. вище виноску*.
**** Тут ми в нерівності мінімальну суму ЄСВ не використовуємо, оскільки сума ЄСВ буде більше 423 грн.
Тобто при місячній сумі чистого доходу 1342 грн. уже вигідніше працювати у 2-й групі ЄП. Для отримання такого чистого доходу при прибутковості 10 % місячний оборот має бути 13420 грн., при прибутковості 20 % — 6710 грн. Залежно від своєї прибутковості «мінімальний» місячний оборот, з якого ЄП стає вигіднішим, розрахуйте самі.
Нагадаємо, що загальний річний дохід єдиноподатника групи 2 не може перевищувати 1000000 грн. (середньомісячний — 83333 грн.).
Тобто перевага роботи на ЄП у групі 2 очевидна.
До групи 3.
1. На ставку 5 % (тобто без сплати ПДВ).
Показник Сєп (ставка ЄП) становитиме 5 % від суми доходу (або 0,05 Д). Плюс мінімальний ЄСВ. Тобто Пє = 0,05 Д + 423 грн.
А от із розрахунком показника Пз тут усе не так просто. На відміну від розрахунку для 1-ї і 2-ї груп ЄП — де поріг вигідності переходу «включається» на доволі невеликих сумах, тут можна зіткнутися й із застосуванням другої (17 %) ставки ПДФО, а також із «заморожуванням» при значних розмірах ЧД суми ЄСВ.
Адже коли місячний чистий дохід ФОП-загальносистемника зашкалює за 12810 грн., то до суми перевищення вже застосовується ставка ПДФО — 17 %. Цей момент працює на користь ЄП.
І водночас слід мати на увазі, що із суми чистого доходу, що перевищила 20706 грн., ЄСВ вже не сплачується. А це «грає» вже на користь загальної системи.
Тому при великих сумах місячного доходу слід розраховувати вигідність уже за нерівністю, ліва («звичайносистемна») частина якої повинна змінюватися, якщо частина доходу обкладатиметься ПДФО за ставкою 17 %.
Аналогічно і сума ЄСВ при перевищенні місячного чистого доходу 20706 грн. у цій частині нерівності перетвориться на постійну величину — 7185 грн.
Тому при великих доходах розрахунки вигідності переходу на ЄП ускладнюються.
Тобто нерівність виглядатиме так:
12180 х 15 % + (ЧД - 12180) х 17 % + ЄСВ > 0,05 Д + 423 грн.
Показник ЧД ви можете обчислити як різницю доходів та витрат, або шляхом множення загальної суми місячного доходу на рівень середньої прибутковості ваших операцій.
Показник же ЄСВ залежно від розміру чистого доходу дорівнюватиме або тим же 423 грн. (якщо ЧД не перевищує 1218 грн.), або ЧД х 34,7 % (коли ЧД буде більше 1218 грн. і до 20706 грн.), або 7185 грн. (коли ЧД перевищить суму 20706 грн.).
Як приклад наведемо розрахунок «порога вигідності» переходу на ЄП при невеликих сумах щомісячного доходу ФОП, коли ставка ПДФО буде тільки 15 % і ЄСВ не досягне «верхньої константи» (7185 грн.).
Оскільки показник ЧД залежить від прибутковості (рентабельності), то розраховувати «поріг» вигідності переходу на ЄП у цьому випадку можна тільки використовуючи конкретний розмір прибутковості.
Показник Пз (коли ЄСВ перевищить мінімальний*) дорівнюватиме:
ЧД х 49,7 %**.
* А це, нагадаємо, буде при перевищенні чистим доходом суми 1218 грн.
** 15 % + 34,7 %.
У результаті маємо нерівність:
ЧД х 49,7 % > 0,05 х Д + 423 грн.
Здійснимо такий розрахунок при показнику прибутковості — 20 %.
Маємо: 0,2 Д х 49,7 % > 0,05 Д + 423 грн.
Перетворивши нерівність на рівняння, отримуємо, що Д = 423 грн. : 0,0494= 8563 грн.
Тобто при прибутковості 20 % переходити до 3-ї групи ЄП буде вигідно, коли сума місячного доходу перевищить 8563 грн.
Перевіряємо.
Ліва частина нерівності:
Пз = (0,2 х 8563) х 49,7 % = 851,16 грн.
Права частина:
Пє = 0,05 х 8563 + 423 = 851,15 грн.
Проте звернемо увагу, що цей висновок актуальний тільки при невеликих сумах чистого доходу.
Водночас зазначимо, що при прибутковості 10 % і при не дуже великих доходах на ЄП переходити практично невигідно. При ставці ПДФО 15 % (тобто коли дохід не перевищить 12810 грн.) права частина нерівності завжди буде більша (0,0497Д < 0,05Д + 423 грн.).
При досить великих місячних сумах чистого доходу використовуйте нерівність, наведену нами вище, підставляючи в неї свої конкретні показники.
І ще. Якщо до 3-ї групи на ставку ЄП 5 % має намір переходити ФОП — платник ПДВ, то в лівій частині нерівності має бути ще й відповідна сума ПДВ.
Це буде або середньомісячна сума ПДВ, що сплачується до бюджету, або 20 % від ЧД + ПВ, або… (ваш варіант)
2. На ставку 3 % (зі сплатою ПДВ).
Нерівність матиме вигляд:
ЧД х 15 % + (ЧД - 12180) х 17 % (+ ПДВ) + ЄСВ > 0,03 Д + ПДВ + 423 грн.
Якщо переходити планує ФОП — платник ПДВ, то тоді суми ПДВ можна праворуч і ліворуч скоротити.
Пропонуємо вам підставити у нерівність свої конкретні дані, щоб оцінити вигідність переходу на ЄП.
Ми ж обмежимося найпростішим прикладом (з невеликими сумами доходів у ситуації, коли загальну систему має намір залишити платник ПДВ).
Розрахунок робимо для випадку з прибутковістю — 10 % (тобто ЧД = 0,1 Д).
Скоротивши праворуч і ліворуч ПДВ, отримуємо нерівність:
0,1 Д х 49,7 % > 0,03 Д + 423 грн.
За таких вихідних показників на ЄП вигідно переходити, тільки коли розмір місячного доходу (Д) перевищить суму 21472 грн.
Розрахунок для прибутковості — 20 %.
0,2 Д х 49,7 % > 0,03 Д + 423 грн.
На ЄП за такої прибутковості можна переходити, коли місячний дохід перевищить 6095 грн.
До групи 5.
Розрахунки повністю аналогічні, як при переході до групи 3, із тією тільки різницею, що ставки ЄП (Сєп) будуть відповідно 7 % (без ПДВ) і 5 % (з ПДВ).
Наші подібні розрахунки — для ситуацій з невеликими сумами ЧД, де ставка ПДФО буде тільки 15 %, а ЄСВ «не дістає» до граничної суми (і розраховується як ЧД х 34,7 %) — дадуть такі результати.
(Розрахунок робимо тільки для прикладу з прибутковістю 20 %.)
1. На ставку 7 % (без сплати ПДВ).
0,2 Д х 49,7 % > 0,07 Д + 423 грн.
«Перехідний» Д = 14388 грн.
2. На ставку 5 % (зі сплатою ПДВ).
«Перехідний» Д буде на рівні 8563 грн. для ПДВшника, який переходить (тобто ми ПДВ ані з правого, ані з лівого боку нерівності не враховували).
Таким чином, при низьких сумах доходів чим вище прибутковість, тим вигідніше переходити на ЄП (тобто — тим менше «пороговий» розмір доходу)
Але водночас при низькій прибутковості, наприклад, якщо прибутковість буде на рівні 10 %, переходити на ЄП при «малих оборотах» взагалі невигідно, оскільки Пз завжди буде менше Пє.
Тепер узагальнимо свої розрахункові «потуги» для ФІЗиків.
Табл. «Граничні» обсяги доходу (грн.), після яких вигідно переходити на ЄП
|
| 1 група | 2 група | 3 група | 5 група | ||
| 5 % | 3 % | 7 % | 5 % | |||
| Обсяг Д (прибутковість — 10 %) | 8134 | 13420 | Не вигідно | 21472 | Не вигідно | Не вигідно |
| Обсяг Д (прибутковість — 20 %) | 4067 | 6710 | 8563 | 6095 | 14388 | 8563 |
Примітка
Наприкінці хочемо ще раз звернути увагу, що наші розрахунки, так би мовити, спрощено-показові. І результати їх — вельми відносні. Тому оперуйте в розрахунках своїми конкретними показниками.
Загалом, для бажаючих поморочитися з цифрами тут є, де розгулятися…
висновки
-
Робота на спрощеній системі має як певні переваги перед загальною системою, так і недоліки, але в низці випадків переваги "спрощенки" її недоліки нівелюють.
-
На ЄП без сплати ПДВ у групі 4 й у групі 6 вигідно працювати тільки при досить високих рівнях рентабельності.
-
Перехід до цих груп на ставки зі сплатою ПДВ вигідний, як правило, тільки тим юрособам, які до переходу на ЄП уже були платниками ПДВ. Але і для них «перехідні» рівні рентабельності вельми високі.
-
ФОП працювати у групах 1 і 2 ЄП порівняно із загальною системою стає вигідним уже при доволі низьких рівнях доходу.
- Вирішувати питання про перехід ФОП на роботу до груп 3 і 5 ЄП слід орієнтуючись на показники середнього рівня рентабельності за всіма госпопераціями та обсягу загального доходу конкретного ФОП.
