Отже, ви забажали стати єдиноподатником. Основні критерії, які вам потрібно буде дотримати — це: (1) максимальний обсяг доходу протягом календарного року і (2) кількість найманих працівників. Розглянемо їх за чергою.
Максимальний обсяг доходу
ПКУ встановлює для кожної групи максимально допустимий обсяг доходу, який дає право перебувати саме у цій категорії єдиноподатників.
У цій статті ми не будемо згадувати про конкретні обсяги для певної групи, про це поговоримо трохи згодом. Нараз ж запам’ятайте: встановлений ПКУ обсяг доходу має бути для вас орієнтиром як тоді, коли ви збираєтеся переходити на спрощену систему, так і після того, як ви вже перебуваєте на ній. У першому випадку цей критерій визначає, чи маєте ви право перейти на спрощену систему, у другому випадку — чи маєте ви право «втриматися» на ній у подальшому.
Як у першому, так і у другому випадку дохід потрібно визначати виходячи із правил ст. 292 гл. 1 розд. ХIV ПКУ. У другому випадку все більш-менш зрозуміло, адже перебуваючи на єдиному податку (ЄП), ви вже маєте якщо не остаточне, то принаймні загальне уявлення про свої доходи. А от як бути тоді, коли ви лише збираєтеся переходити на спрощену систему? Тобто якщо перебуваєте на загальній системі оподаткування і доходи визначаєте або за ст. 177,
або за розд. ІІІ ПКУ?
Загальносистемникам, які хочуть перейти на ЄП доведеться перерахувати свої доходи протягом календарного року за правилами гл. 1 розд. XIV ПКУ
Це випливає, зокрема, із вимог абзацу третього п.п. 298.1.4 ПКУ. Згідно з цим підпунктом суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, переходячи на ЄП, подає заяву до контролюючого органу. До цієї заяви він зобов’язаний додати розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених гл. 1 розд. XIV ПКУ. Підтверджується ця вимога також і консультаціями податківців (див. БЗ, підкатегорії 107.01; 107.12).
Форму Розрахунку доходу за попередній рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 р. № 1675.
Однак не все так однозначно. Адже заяву про перехід на ЄП платник подає не «впритул» до кінця календарного року, за який визначається дохід, а раніше. Тому, як роз’яснюють податківці, дохід за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, визначається на момент подання заяви із урахуванням запланованої суми отримання доходу, за період, що залишився до кінця року після подання заяви (див консультацію у БЗ, підкатегорії 107.01; 108.01).
Що це означає? Припустимо, ви вирішили перейти на ЄП з 01.01.2015 р. і заяву подали 10.11.2014 р. Це означає, що у розрахунку вам потрібно дохід, отриманий з 01.01.2014 р. по 09.11.2014 р. перерахувати за правилами гл. 1 розд. XIV ПКУ. А дохід за період з 10.11.2014 р. по 31.12.2014 р. визначити виходячи із «запланованої суми отримання доходу», тобто прогнозним шляхом. Склавши ці дві суми ви отримаєте ваш обсяг доходу за рік, що передує року переходу на ЄП.
Спірною залишається ситуація, коли суб’єкт господарювання переходить на ЄП не з 1 січня, а посеред року. Наприклад, підприємство вирішило перейти на ЄП з 01.10.2014 р. За який період потрібно рахувати «минулорічний» дохід у цьому випадку — за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. чи за період з 01.01.2014 р. по 30.09.2014 р.?
Податківці у своїх консультаціях схиляються до того, що у цьому випадку слід орієнтуватися на дохід 2013 року, перерахований за правилами гл. 1 розд. XIV ПКУ (див. консультацію у БЗ, підкатегорія 108.01). Дійсно, вимога враховувати у цьому випадку дохід поточного року ніде прямо не прописана.
Однак ми вважаємо, що логічніше все-таки контролювати дохід і поточного року. А точніше: граничний обсяг доходу краще не перевищувати і у 2013 році, і у трьох кварталах 2014 року,хоча в самому розрахунку будуть фігурувати показники 2013 року. Інакше вийде, що після переходу на єдиний податок суб'єкт господарювання повинен буде повернутися на загальну систему, а це навряд чи можна назвати раціональним.
Кількість працівників
Другим, не менш важливим критерієм для перебування на ЄП є кількість працівників. Встановлених ПКУ обмежень щодо цієї кількості ви також повинні дотримуватися і тоді, коли ви лише збираєтеся перейти на спрощену систему, і тоді, коли ви вже перебуваєте на ній.
Одначе тут є одна суттєва відмінність від першого критерію, тобто обсягу доходу. Якщо обсяг доходу визначається за єдиними правилами ст. 292 ПКУ, то максимальна кількість працівників визначається по-різному для єдиноподатників-підприємств і єдиноподатників-підприємців. Це можна помітити безпосередньо із тих формулювань, які застосовує ПКУ.
Для підприємців використовується поняття кількості осіб, які одночасно перебувають з ними у трудових відносинах.
Інакше кажучи, для фізосіб-єдиноподатників встановлена ПКУ кількість працівників має дотримуватися на будь-який момент
Про це свідчить консультація податківців із БЗ, підкатегорія 107.01. У ній податківці роз’яснюють: якщо у якийсь момент кількість працівників у єдиноподатника перевищила встановлене обмеження, він має відмовитися від спрощеної системи оподаткування.
Тому і у подальшому, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, треба слідкувати, щоб кількість працівників ніколи не перевищувала встановлених обмежень. І пам’ятайте, що кількість працівників треба вказувати у декларації підприємця-єдиноподатника, у полі «Фактична чисельність працівників у звітному періоді».
Причому якщо протягом звітного періоду кількість ваших працівників буде змінюватися, то у цьому полі податківці хочуть бачити максимальну (а не середню!) кількість працівників протягом цього періоду (консультація із БЗ, підкатегорія 107.08). Це ще раз доводить: підприємець-єдиноподатник має повсякчас дотримувати встановлене обмеження щодо кількості працівників.
А якщо йдеться про перехід на спрощену систему оподаткування? На який момент визначати кількість працівників? На нашу думку, в заяві про обрання спрощеної системи оподаткування (п.п. 7 п. 298.3 ПКУ) підприємець має вказати кількість осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах на момент подання такої заяви.
А от для юросіб-єдиноподатників використовується принципово інше поняття. Це поняття середньооблікової кількості працівників (СОКП). Поняття СОКП встановлене п.п. 14.1.227 ПКУ і позначає кількість працівників у юридичних осіб, визначену за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики.
Відповідно до роз’яснень податківців (у консультації із БЗ, підкатегорія 108.01), тут ідеться про Інструкцію зі статистики кількості працівників, затверджену наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286. Зокрема п. 3.1 цієї Інструкції передбачає, що середня кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників:
— середньооблікової кількості штатних працівників;
— середньої кількості зовнішніх сумісників;
— середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами.
Однак ми вважаємо, що поняття СОКП у п.п. 14.1.227 ПКУ не відповідає методиці, що передбачено у п. 3.1 Інструкції №286. Адже СОКП згідно ПКУ ураховує усіх найманих працівників; осіб, що працюють за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом більш як один календарний місяць*; найманих працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості.
* Щоправда, податківці наполягають, щоб у розрахунок СОКП включали і тих сумісників, які пропрацювали менше одного календарного місяця. Аргумент у тому, що таких сумісників враховують при розрахунку середньооблікової кількості зовнішніх сумісників, а цей показник є однією із складових СОКП (див. консультацію із БЗ, підкатегорія 108.01). На нашу думку, слід керуватися прямою вказівкою ПКУ і таких сумісників не враховувати.
Виняток із цього правила становлять лише наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.
Виходячи із цього, вважаємо, що більш доцільно ототожнювати СОКП для цілей ПКУ із показником «середньооблікова кількість працівників в еквіваленті повної зайнятості (СКПЕПЗ)», який розраховується за правилами п. 4 вже згадуваної Інструкції № 286.
Методика визначення СКПЕПЗ базується на перерахунку оплаченого робочого часу всіх осіб (штатних працівників, сумісників, осіб, які працювали за цивільно-правовими договорами), які залучалися до роботи у звітному періоді та отримували відповідну заробітну плату. Цей час перераховують в умовну кількість працівників, яких було б достатньо підприємству для виконання фактичного обсягу роботи за умови роботи всіх працівників протягом повного робочого дня, виходячи з установленої його тривалості.
Перераховують оплачений робочий час за кожною категорією штатних працівників, для яких установлено робочий тиждень різної тривалості, визначається загальна кількість людино-годин робочого часу (відпрацьованого і невідпрацьованого), за який було нараховано заробітну плату. Визначена в такий спосіб загальна кількість людино-годин ділиться на табельний фонд робочого часу, визначений з урахуванням тривалості робочого тижня, установленого на підприємстві відповідно до законодавства або колективного договору.
Нарешті, іще одна деталь. Раніше ми з’ясували, що у фізосіб-єдиноподатників обмеження щодо кількості працівників має виконуватися на будь-який момент. А як бути юрособам-єдиноподатникам?
На нашу думку, власне поняття СОКП передбачає, що йдеться про середню кількість працівників протягом календарного року (п.п. 4 п. 291.4 ПКУ). А отже, навіть якщо на певний момент кількість працівників у єдиноподатника перевищить встановлене обмеження — це не буде вважатись порушенням. Головне — не перевищити середню кількість працівників за підсумками року*.
* Додаткові аргументи на користь цієї позиції можна знайти у ч. 3 ст. 55 ГКУ, яка відносить до суб’єктів малого підприємництва юросіб із середньорічною кількістю працівників не більше 50 осіб.
Але одразу попереджаємо: податківці, найімовірніше, наполягатимуть на підході, аналогічному до того, що існує для підприємців-єдиноподатників. Тож обережним підприємствам рекомендуємо дотримуватися обмеження щодо кількості працівників повсякчасно.
Заповнюючі заяву на обрання спрощеної системи оподаткування юрособа, як і підприємець, зазначає у ній середньооблікову кількість працівників (п.п. 7 п. 298.3 ПКУ). У цій заяві юрособа, що забажала стати єдиноподатником, вкаже середньооблікову кількість працівників за календарний рік, що передував року, з якого підприємство бажає перебувати на спрощеній системі. Простіше кажучи, якщо ви хочете перебувати на ЄП у 2015 році — у заяві вказуйте СОКП за 2014 рік.
Якщо ж ви переходите на сплату ЄП посеред календарного року, радимо діяти аналогічно до ситуації з доходом. Тобто контролюйте СОКП і за минулий рік і за частину року, у якому переходите на ЄП. І не перевищуйте граничну СОКП ані у першому, ані у другому періоді.
На цьому завершуємо наш огляд основних критеріїв, які необхідно дотримувати, аби перебувати на ЄП. У наступній статті більш детально розглянемо обмеження щодо кожної з груп єдино податників. Тому наша «екскурсія» єдиноподатковими обмеженнями триває!
висновки
-
Якщо суб'єкт господарювання переходить на єдиний податок із загальної системи, то для мети контролю дохідного критерію доходи, відображені згідно зі ст.177 ПКУ або розділом III ПКУ, слід перерахувати виходячи з єдиноподаткових правил
-
Фізособи - єдиноподатники контролюють чисельність працівників на кожен день виходячи з кількості осіб, які одночасно перебувають з ними у трудових відносинах. Юридичні особи контролюють середньооблікову чисельність працівників.
-
При переході на спрощену систему із середини року бажано, щоб встановлені критерії не порушувалися ні у попередньому, ні у поточному році.
