Табу на вид діяльності (про те, що єдиноподатнику робити не можна)

Із чого починається… діяльність

ПКУ передбачив низку видів діяльності, займатися якими суб’єкту господарювання на спрощеній системі суворо заборонено. Наслідки, що очікують спрощенця, навряд чи залишають щодо цього будь-які сумніви (п.п. 3 п. 293.5, п.п. 5 п.п. 298.2.3 ПКУ). Але перш ніж ознайомити майбутніх єдиноподатників із ними, спершу розберемося, що слід вважати здійсненням забороненої діяльності. Варіантів відповіді на поставлене запитання може бути чимало:

Але який же з них правильний? Податківці роз’яснюють, що наявність у ЄДР або у статуті юрособи «заборонених» видів діяльності не є підставою для відмови в реєстрації платником єдиного податку за умови, що такі види діяльності не здійснюються (див. підкатегорію 108.09 БЗ). А от уже наявність дозвільних документів, які дають право провадити таку діяльність (наприклад, дозволи на користування надрами), вже є підставою для «відключення» від спрощеної системи (детальніше про це далі).

На наш погляд, загроза визнання здійсненої діяльності забороненою виникає тільки в тому разі, якщо вже є документальне підтвердження того, що ті чи інші дії, що охоплюються забороненим видом діяльності, були безпосередньо здійснені — складено документ*, який підтверджує виконання роботи, або надання послуги, або постачання товару.

Тільки виконаний суб’єктом господарювання договір дозволяє вважати такі дії здійсненням забороненого виду діяльності

Що стосується отримання оплати за договором, предмет якого передбачає виконання операцій, зазначених у переліку, наведеному в п. 291.5 ПКУ, то, на нашу думку, якщо має місце попередня оплата, а операції ще фактично не здійснювалися, то, точно кажучи, у суто юридичному розумінні вважати це провадженням діяльності не можна. Однак для спрощеної системи настання негативних наслідків, зумовлених порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, законодавець пов’язує саме з отриманням оплати за здійснення тієї чи іншої операції (п. 293.4, п.п. 296.5.5 ПКУ).

А от якщо заборонена діяльність була здійснена на загальній системі оподаткування, а оплата за таку діяльність отримана на єдиному податку, то це не повинно позбавляти суб’єкта господарювання статусу єдиноподатника. Щоправда, з грошей, що надійшли від забороненої діяльності, доведеться сплатити 15 % єдиного податку (див. підкатегорію 107.04 БЗ).

Головне — не КВЕД-2010?

Ще одне важливе питання на роздоріжжі. Яким чином заборонені види можна ідентифікувати? Без сумніву, слід спиратися на КВЕД-2010. Але при визначенні операцій, що належать до діяльності, забороненої для єдиноподатників, звернення до КВЕД-2010 повинне мати виключно факультативний характер.

Для кваліфікації тієї чи іншої діяльності потрібно використовувати не тільки КВЕД

Висновки, зроблені на підставі тексту класифікатора, а також методпояснень до нього, затверджених наказом Держкомстату від 23.12.2011 р. № 396, не повинні мати пріоритету перед нормами законодавства, яке регулює той чи інший вид діяльності, що провадиться.

А тепер безпосередньо розглянемо, який вид діяльності для єдиноподатників — зась.

Азартні ігри

Першою в списку «непідходящих» для єдиного податку стоїть діяльність з організації, проведення азартних ігор (п.п. 1 п.п. 291.5.1 ПКУ). Зауважимо: згідно з КВЕД-2010 організація азартних ігор (код 92.00) уключає продаж лотерейних квитків, роботу гральних автоматів, роботу віртуальних сайтів із віртуальними азартними іграми, букмекерство і ставки, парі, роботу казино, у тому числі казино на воді.

Зверніть увагу! Гральний бізнес в Україні взагалі заборонений. І поки цим видом діяльності займатися не можуть усі суб’єкти господарювання, незалежно від обраної системи оподаткування. Це обмеження саме для єдиноподатників почне діяти тільки з дня набрання чинності законом, який регулює питання діяльності у сфері грального бізнесу.

Важливо! Згідно із Законом України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15.05.2009 р. № 1334-VI до азартних ігор не відносяться організація та проведення лотерей, гра в більярд, гра в кеглі (боулінг) та інші ігри, які проводяться без одержання гравцем призу (виграшу), гра на гральних автоматах типу «кран-машина», де як виграш гравець отримує виключно матеріальні речі (іграшки, цукерки тощо).

Заборони на проведення єдиноподатником-фізособою «неазартних» ігор немає

На думку податківців (див. підкатегорію 107.01 БЗ), організація проведення таких «неазартних» ігор — без грошових або майнових призів (виграшів), належить до діяльності у сфері розваг (код 93.29 КВЕД-2010). Фізособа-підприємець, що надає послуги з проведення ігор на більярді, які проводяться без одержання гравцем призу (виграшу), у тому числі прокат інвентарю (стіл, кий тощо), що належать до класу 93.29 КВЕД-2010, може бути платником груп 2, 3 або 5.

Плануючи проведення, організацію «неазартних» ігор, майбутні єдиноподатники групи 2 повинні бути гранично уважними й у Заяві вказати саме код 93.29, а не 92.00 КВЕД-2010 (щоб одразу не потрапити під заборону). І надалі дотримуватися «безвиграшності» такої розваги.

Обмін валют

Наступна по черзі діяльність — обмін іноземної валюти (п.п. 2. п.п. 251.5.1 ПКУ). Відповідно до п. 3 розд. I Інструкції № 502 (у редакції постанови Правління НБУ від 30.04.2014 р. № 249) до валютно-обмінних операцій з іноземною валютою належать:

— купівля у фізосіб-резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

— продаж фізособам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

— зворотний обмін фізособами-нерезидентами невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;

— конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави.

Саме на перелічені види валютно-обмінних операцій повинна поширюватися заборона для єдиноподатників. Вид діяльності за кодом 66.12, що включає й діяльність пунктів обміну валют, не має фігурувати у Заяві претендентів на ЄП груп 1 і 2.

Підакцизний товар

Виробництво, експорт, імпорт і продаж підакцизних товарів під забороною (п.п. 3 п.п. 291.5.1 ПКУ). До підакцизних товарів належать (п. 215.1 ПКУ):

— спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої*, пиво (як обійти єдиноподатнику торгівлю цими товарами, див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 57, с. 23);

— тютюнові вироби, тютюн та промисловий замінник тютюну;

— нафтопродукти, скраплений газ;

— автомобілі легкові, кузови до них, причепи й напівпричепи, мотоцикли.

Саме такі товари єдиноподатники не можуть виробляти, імпортувати, експортувати і продавати. Винятками є:

1) роздрібний продаж паливно-мастильних матеріалів (далі — ПММ) в ємностях до 20 літрів;

2) діяльність єдиноподатників-фізосіб, пов’язана з роздрібним продажем пива та столових вин.

Щоб не вскочити в халепу, пам’ятайте: фахівці Міндоходів виходять з того, що одного лише дотримання умови про розмір ємностей (20 літрів при продажу ПММ) недостатньо для того, щоб мати право перебувати на спрощеній системі оподаткування. Продаж може бути визнано оптом, незалежно від місткості тари (див. підкатегорію 107.03 БЗ).

Зверніть увагу! Як для першого, так і для другого винятку ключовим має бути спосіб здійснення торговельної діяльності — роздріб. Так, при оптовій торгівлі відбувається продаж товару для його подальшого перепродажу чи іншого використання в підприємницькій діяльності; при роздрібній — для особистого споживання й домашнього використання (тобто кінцевому споживачу). Тому необхідно бути гранично уважними і продавати «винятковий» підакциз тільки вроздріб.

Потрібно бути вкрай обережними і з талонами на ПММ. Як роз’яснюють податківці, талони на ПММ підтверджують право їх власника на отримання на АЗС нафтопродуктів, і їх реалізація за своєю суттю є продажем ПММ. Тому продаж талонів на ПММ для єдиноподатників під забороною (див. підкатегорію 107.01 БЗ).

Незважаючи на більш-менш чіткі критерії ПКУ, податківці дозволяють деякі разові операції з під­акцизними товарами.

Юрособа-єдиноподатник має право здійснити операцію з продажу легкового автомобіля, що значиться в неї на балансі

Головне, щоб при цьому єдиноподатник систематично не здійснював діяльність за кодом 45.11 «Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами». На це звертають увагу і податківці (див. підкатегорію 108.12 БЗ).

Крім того, майте на увазі: діяльність із технічного обслуговування автомобіля, яке передбачає заміну клієнту автомобільної оливи, не вважається продажем такої оливи (див. підкатегорію 107.12 БЗ). У єдиноподатника заміна оливи на автомобілі клієнта відбувається в межах такого виду діяльності, як обслуговування і ремонт автомобіля (код 45.20).

Згідно з п.п. 4 п.п. 291.5.1 ПКУ на єдиному податку заборонено видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних і побутових виробів із дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Тобто єдиноподатникам видобувати дорогоцінні метали (код 07.29) і дорогоцінне каміння (08.99), їх виробляти (код 24.41) і продавати (код 46.72 і 46.76) не можна.

Виняток: виробництво (код 32.12), постачання, продаж (реалізація) (коди 46.78, 47.19 і 47.77) ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

Не всім єдиноподатникам можна займатися ювелірним бізнесом

Єдиноподатники-фізособи можуть займатися виробництвом і реалізацією ювелірних виробів виключно у складі групи 3 платників єдиного податку зі сплатою єдиного податку тільки за ставкою 5 % або у складі групи 5 — за ставкою 7 % (п. 293.3 ПКУ).

У групах 1 і 2 платників єдиного податку єдиноподатники-фізособи можуть лише надавати побутові «ювелірні» послуги населенню (пп. 23, 28, 29 п. 291.7 ПКУ):

— з виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням — код 32.12;

— з ремонту годинників та ювелірних виробів — код 92.25.

А от юрособи-єдиноподатники ювелірним бізнесом можуть займатися без обмежень.

Видобуток і реалізація корисних копалин

Перехід на спрощену систему оподаткування закрито для суб’єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб), які здійснюють видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення (п.п. 5 п.п. 291.5.1 ПКУ). Переліки корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення затверджено постановою КМУ від 12.12.94 р. № 827.

Суб’єктам господарювання на єдиному податку дозволяється продавати корисні копалини у вигляді сировини тільки місцевого значення: вапняк, гіпс, гажа, сапропель, крейда, пісок, суглинок, супісок та інші корисні копалини, яких немає в переліку корисних копалин загальнодержавного значення.

А от із видобутком корисних копалин загальнодержавного значення, працюючи на єдиному податку або плануючи тільки потрапити на нього, краще зовсім справи не мати.

По-перше, ця заборона не містить винятків для осіб, які видобувають корисні копалини без мети отримання доходу, у тому числі виключно для власних потреб (див. підкатегорію 107.12 БЗ). Так, наприклад, якщо у суб’єкта господарювання є власна свердловина і він видобуває воду виключно для особистих госппотреб (підземні води віднесено до «заборонених для єдиноподатників» корисних копалин загальнодержавного значення), то працювати на спрощенці не можна.

По-друге, не може бути платником єдиного податку і суб’єкт господарювання — власник свердловини, який має спеціальний дозвіл на користування надрами (видобуток підземної води), у тому числі й у разі надання свердловини в оренду іншим особам (108.01 БЗ).

Виготовляти і продавати вироби з корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, що придбані у суб’єктів господарювання, які здійс­нюють їх видобуток, єдиноподатникам можна (див. підкатегорію 107.03 БЗ).

Фінансове посередництво

Діяльність у сфері фінансового посередництва під забороною. Виняток: діяльність у сфері страху­вання, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування» від 07.03.96 р. № 85/96-ВР, сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розд. III ПКУ (п.п. 6 п.п. 295.1.5 ПКУ).

Що розуміти під фінансовим посередництвом? Під фінансовим посередництвом слід розуміти діяльність, пов’язану з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями (ч. 3 ст. 333 ГКУ). У КВЕД-2010 фінансове посередництво виділене за кодом 64.1.

Водночас хочемо попередити. Наприклад, посередництво за договорами про цінні папери не належить до діяльності, пов’язаної з фінансовим посередництвом, а належить до допоміжної діяльності у сфері фінансових послуг (код 66.12). Проте податківці наполягають, що фізособа-підприємець, яка здійснює операції з цінними паперами на користь третіх осіб за свій рахунок або за рахунок цих осіб, не може бути платником єдиного податку. І зазначають при цьому, що фізособи, які здійснюють операції з власними цінними паперами, отриманий інвестиційний прибуток обкладають податком на доходи фізичних осіб (п. 170.2 ПКУ).

Управління підприємствами

Спеціальні вимоги до провадження діяльності з управління підприємствами нормативно-правовими актами не передбачені. Тому єдиний орієнтир — КВЕД. Але у КВЕД-2010 діяльності з таким формулюванням немає. Максимум, що сюди можна підтягнути, так це коди 64.20 «Діяльність холдингових компаній» і 70.10 «Діяльність головних управлінь (хед-офісів)».

Не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання (юрособи та фізособи), які провадять діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності) та зв’язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню), — п.п. 8 п.п. 291.5.1 ПКУ.

Так, фізособи-підприємці, які здійснюють кур’єрську діяльність (надають кур’єрські послуги), можуть бути платниками єдиного податку (код 53.20).

Крім того, на єдиному податку можуть працювати й підприємці, які надають послуги інтернет-зв’язку, оскільки згідно з п. 7 ст. 42 Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 р. № 1280-IV ці послуги ліцензуванню не підлягають (див. підкатегорію 107.01 БЗ).

Торгівля антикваріатом

Заборонено діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату (п.п. 9 п.п. 291.5.1 ПКУ).

У КВЕД-2010 ця діяльність потрапляє під код 47.79 «Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах». Проте заборона поширюється виключно на предмети, що належать до товарних позицій за кодами 9701 — 9706 згідно з УКТ ЗЕД (див. підкатегорію 107.12 БЗ). А от, наприклад, діяльність із торгівлі товарами «second hand», яка здійснюється за тим же кодом, на спрощеній системі оподаткування дозволяється.

І остання у списку діяльність — діяльність з організації, проведення гастрольних заходів (п.п. 10 п.п. 291.5.1 ПКУ). Зверніть увагу! Забороні підлягає та діяльність, яка охоплена поняттям «гастрольні заходи» зі ст. 1 Закону України «Про гастрольні заходи в Україні» від 10.07.2003 р. № 1115-IV. Гастрольні заходи — це видовищні заходи (концерти, розважальні програми тощо), зокрема, окремих виконавців за межами їх стаціонарних сценічних майданчиків.

При цьому стаціонарним сценічним майданчиком виконавця вважається сценічний майданчик, який:

— або належить виконавцю на праві власності;

— або регулярно використовується ним не менше одного року на підставі інших цивільно-правових договорів (наприклад, на підставі договору оренди).

А як же бути акторам-підприємцям, які виступають у ролі Діда Мороза, Снігуроньки, чи іншим масовикам-витівникам? Потрапляє їх діяльність під заборонені гастрольні заходи чи вони все-таки можуть зареєструватися єдиноподатниками?

Зверніть увагу! Діяльність незалежних творчих працівників, у тому числі й акторів, віднесена до театральної та концертної діяльності (код 90.01). Тобто, по суті, тут ані натяку на гастрольні заходи. Проте тільки на цьому робити висновки не можна.

Виступ актора-підприємця «за викликом» на новорічному «ранку» замовника майже завжди охоплюватиметься поняттям «гастрольні заходи». Адже працювати підприємець-актор буде не на своїй сцені, і навіть не на орендованій, а на сцені замовника. А це означає, що ця діяльність буде несумісною зі сплатою єдиного податку. Тож актор-підприємець, який виїжджає, наприклад, в ролі Діда Мороза, Снігуроньки тощо до замовника (тобто виступає не на своїй сцені), не може бути платником єдиного податку.

Звісно, до цього питання можна підійти й інакше: пославшись на те, що гастрольні заходи проводять саме організатори (п. 3 Порядку організації та проведення гастрольних заходів, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 р. № 35), а не окремі актори-виконавці. Тоді обмеження абзацу десятого п.п. 291.5.1 ПКУ повинне стосуватися таких організаторів, а не акторів.

Але якщо організатором гастрольного заходу виступатиме сам актор — фізособа-підприємець, то тут уже точно нічого не вдієш. Працювати йому на єдиному податку не дозволять. Адже недаремно діяльності за кодом 90.01 немає серед видів діяльності, якими, на думку податківців, мають право займатися фізособи-єдиноподатники (їх список див. на сайті www. sfs.gov.ua у розділі «Місцеві податки і збори/єдиний податок»).

Тільки для єдиноподатників-фізосіб

Технічні випробування та дослідження (п.п. 291.5.2 ПКУ). Ця діяльність у КВЕД-2010 виділена за кодом 71.20. Тому під заборону для єдиноподатників-фізосіб потрапляє все, що зібрано за цим кодом.

Аудит (п.п. 291.5.2 ПКУ). Діяльність у сфері бухгалтерського обліку, а також діяльність у сфері аудиту мають загальний код 69.20. Але на єдиному податку заборонено займатися тільки аудиторською діяльністю, що визнають і податківці (див. консультацію в підкатегорії 107.03 БЗ). Підприємець, який має намір стати єдиноподатником групи 2 та планує вести діяльність у сфері бухобліку, у Заяві на ЄП у рядку 10 повинен вказати код 69.20, але (!) дописати «крім сфери аудиту».

Оренда (п.п. 291.5.3 ПКУ). Єдиноподатникам-фіз­особам (групи 1 — 3, 5) заборонено надання в оренду таких об’єктів, як:

— земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 га;

— житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 кв. м;

— нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 кв. м.

Тобто єдиноподатники-фізособи, які здійснюють вид діяльності, виділений за кодом 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», повинні дотримуватися зазначених вище обмежень. Інакше працювати на єдиному податку їм не дозволять.

Оперуючи роз’ясненнями податківців, розміщеними в підкатегоріях 107.03 і 107.12 БЗ, виділимо низку важливих моментів, які підприємці-єдиноподатники повинні знати напам’ять:

1) заборона поширюється й на суборенду;

2) заборона не стосується об’єктів, узятих в оренду, — їх площа може бути будь-якою;

3) обмеження встановлене тільки щодо площі об’єкта або декількох об’єктів, яка здається в оренду. При цьому власне об’єкт може мати і більшу площу. Майте на увазі! Залишок площі, що виходить за встановлені ліміти, в оренду (поза межами підприємницької діяльності) передаватися не повинен;

4) якщо підприємець здає в оренду декілька «однакових» об’єктів, то площі, що здаються в оренду, підсумовуються, й їх сумарна площа не повинна перевищувати допустиму;

5) встановлені обмеження щодо земельних ділянок, житлових і нежитлових приміщень не є взаємовиключними. Підприємець одночасно може здавати в оренду 0,2 га землі, 100 кв. м житлових і 300 кв. м нежитлових приміщень;

6) обмеження не поширюється на підприємців — платників єдиного податку, які надають послуги з тимчасового проживання в готелях. Діяльність готелів та інших місць тимчасового розміщення не належить до оренди — вона має свій код 55.1. Тому готельєри-підприємці, які працюють на єдиному податку, мають право здавати номери, загальна площа яких перевищує 100 кв. м.

висновки

• Заборонений вид діяльності в ЄДР або статутних документах — не привід для відмови в реєстрації платником єдиного податку. Головне, щоб ця діяльність фактично не здійснювалася.

• На здійснення забороненого виду діяльності вказує або документ, що підтверджує постачання (виконання), або отримання оплати.

• Визначати склад забороненої діяльності слід не лише на підставі КВЕД-2010, а й спираючись на норми законодавства, що регулює здійснення такого виду діяльності.