У цій ситуації підприємство здійснює одразу дві операції: імпортну та експортну (кожна з них — на умовах відстрочення платежу). І, по суті, цікавиться можливістю заміни боржника за імпортним зобов’язанням (підприємства-резидента на нерезидента 2, унаслідок чого експортна виручка піде на оплату імпортного товару (див. схему на с. 43).
Одразу зазначимо, що заміна боржника в конкретному зобов’язанні відбувається на підставі договору про переведення боргу. Переведення боргу регулюється ст. 520 — 524 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі — ЦКУ). Там зазначено, що боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою тільки за згодою кредитора. У разі зазначеної заміни валютна виручка за експортований товар надійде не підприємству-резиденту, а нерезиденту-1 (за раніше імпортований товар).
Але оскільки переведення боргу відбувається в межах зовнішньоекономічного контракту, то необхідно враховувати вимоги Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою НБУ від 24.03.99 р. № 136 (далі — Інструкція № 136). У п. 2.3 цієї Інструкції зазначено, що банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього. Проте укладення договору про переведення боргу призведе до того, що підстав для зняття експортної операції з контролю в банку просто не буде. Виручка за експортною операцією на рахунок підприємства-резидента так і не надійде, вона буде перерахована на рахунок іншої особи — нерезидента-1. Тому укладення договору про переведення боргу в цій ситуації йтиме врозріз з валютним законодавством. До речі, таку саму думку з цього приводу висловили й фіскали в консультації з підкатегорії 114.02 БЗ.
У вирішенні проблеми зовнішекономрозрахунків могла б допомогти не зміна боржника, а зміна кредитора на підставі договору про відступлення права вимоги* (ст. 512 ЦКУ). За умовами цього договору нерезидент-1 (постачальник) переуступає нерезиденту-2 (покупцю) свою вимогу до резидента (див. схему). У результаті вимога про погашення заборгованості за імпортований товар перейде від нерезидента-1 до нерезидента-2. Після цього зобов’язання підприємства-резидента можна було б погасити шляхом заліку зустрічних однорідних вимог. Нагадаємо, що для такого заліку необхідне дотримання умов, прописаних у п. 1.10 Інструкції № 136:
— вимоги взаємні (є заборгованість одного перед одним);
— вимоги однорідні (товари зараховуємо за товари, грошовий борг — за грошовий борг);
— строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом висунення вимоги;
— між сторонами не було спору щодо характеру зобов’язання, його змісту, умов виконання тощо.
* Можливість укладення такого договору непрямо підтверджують і податківці в консультації з підкатегорії 114.02 БЗ.
Проте наразі банки не можуть знімати з конт ролю експортні операції клієнтів на підставі заліку навіть при виконанні всіх перелічених умов. Раніше заборону на ці операції було встановлено п. 4 постанови Правління НБУ від 20.08.2014 р. № 515 (діяла до 22.11.2014 р.), потім — п. 4 постанови Правління НБУ від 20.11.2014 р. № 734 (діяла до 02.12.2014 р. включно), а тепер — п. 4 постанови Правління НБУ від 01.12.2014 р. № 758.
До речі, своєї «антизалікової» лінії НБУ дотримується вже давно (див. листи від 07.05.2014 р. № 28-315/21897 // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 62, с. 15 і від 24.05.2013 р. № 28-312/1652/6131 // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 90, с. 16), так що зазначені постанови додали цій лінії регулювальника законну силу. Ураховуючи такий поворот подій, розраховуватися за імпортний товар доведеться все ж таки грошима.
