Довіряй, але перевіряй: сутність та призначення довіреності

СМЕРДОВ ВІТАЛІЙ
Видача довіреності належить до так званих фідуціарних правочинів (від лат. fiducia — довіра, упевненість) або, інакше кажучи, до правочинів, заснованих на особливих, довірчих відносинах. І недарма: видаючи її, ви, без перебільшення, вручаєте себе (у певному обсязі) в руки представника, унаслідок чого його дії прирівнюються до ваших. Аби кому такі повноваження не передаси… але це теорія. На ділі ж довіра в подібних відношеннях — розкіш, яка зустрічається нечасто. Отже, при складанні та видачі довіреності потрібно бути пильним. З одного боку, це допоможе представнику. З іншого боку — вам, якщо він не виправдає очікувань. Впоратися з цим завданням вам допоможе цей тематичний номер і, зокрема, ця стаття.

Навіщо взагалі потрібна довіреність?

Упевнені, що більшість своїх прав та обов’язків ви, як і багато інших, здійснюєте особисто. Але так буває не завжди. Іноді цьому заважають різні перешкоди: зокрема, хвороба, відсутність часу, знань або досвіду (наприклад, якщо вам потрібно звернутися до суду). Крім того, може, ви взагалі не бажаєте здійснювати їх особисто ☺.

У таких випадках на допомогу приходить представництво. Нагадаємо: це правовідношення, у якому представник зобов’язаний або має право вчинити правочин від імені іншої особи (ч. 1 ст. 237 ЦКУ). Отже, представник здійснює для вас і за вас відповідні дії, юридично залишаючись при цьому «за кадром».

Ви запитаєте: причому тут довіреність? Щоб відповісти, достатньо подивитись на визначення цього терміна. Так, довіреність — це письмовий документ, який видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами (ч. 3 ст. 244 ЦКУ). Вона виконує два завдання. Яких?

Її головне завдання — підтвердити відносини представництва, причому, насамперед, перед особами, з якими взаємодіятиме представник (тобто перед третіми особами)

Адже тільки після того, як представник пред’явить їм довіреність, вони зможуть бути впевненими в тому, що він насправді діє від імені іншої особи.

Друге завдання обмежувальне. Річ у тім, що представнику передається лише обмежений обсяг повноважень (про це ви зможете прочитати далі). При цьому такі обмеження можуть фіксуватися безпосередньо в довіреності.

І майте на увазі ще кілька нюансів. По-перше, за довіреністю ви передаєте право представляти вас при вчиненні правочинів із третіми особами. Водночас передати на підставі цього документа право власності, зокрема на транспортний засіб, не можна (див. рішення ВССУ від 03.08.2011 р. у справі № 6-8795св11). Адже довіреність — не правостановлюючий документ.

По-друге, довіреність може використовуватися тільки при добровільному представництві. При обов’язковому представництві такі відносини підтверджуються інакше. Візьмемо, наприклад, повноваження виконавчого органу юридичної особи (директора, правління тощо) : таке представництво є обов’язковим, а тому довіреність у цьому випадку не оформляється (повноваження цього органу підтверджуються установчими документами).

Довіреність — це…

Із визначенням довіреності ви вже ознайомилися: це письмовий документ, який видається для представництва перед третіми особами. Її можна видати на підставі договору (зокрема, доручення — ч. 1 ст. 1007 ЦКУ) або акта органу юрособи (зокрема, статуту). Причому, на перший погляд, винятків із цього правила не передбачено. Незважаючи на це, ВГСУ свого часу повідомив, що цей перелік не є вичерпним (п. 22 листа ВГСУ від 07.04.2008 р. № 01-8/211). Тоді ж він зазначив, що довіреність є чинною незалежно від того, ґрунтується вона на договорі чи акті органу юрособи.

Тепер розглянемо цей документ детальніше (причому робити це потрібно у прив’язці до представницьких відносин).

Хто може видати довіреність? Її може видати як фізособа («звичайна» або підприємець), так і юрособа. Причому від імені юрособи довіреність видає орган чи інша особа, уповноважена на це установчими документами. На довіреності юр­особи також доведеться проставити печатку* (ч. 1 ст. 246 ЦКУ).

* Нагадаємо, що восени цього року печатки скасують. У тому числі це стосуватиметься і довіреності. Прочитати про це ви можете в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 40, с. 16.

Є тільки два обмеження:

1) за довіреністю ви можете уповноважити представника на вчинення лише тих правочинів, які маєте право вчинити самі (ч. 1 ст. 238 ЦКУ). Наприклад, малолітня особа не може видати довіреність на придбання нерухомості. Тепер розглянемо інший, ближчий вам приклад. Якщо в юрособи відсутня ліцензія на здійснення певної діяльності або ж вона не вписується в її статут, видати довіреність на її здійснення комусь іншому така юрособа права не має;

2) ви не можете видати довіреність на вчинення правочину, який можете вчинити тільки особисто (ч. 2 ст. 238 ЦКУ). Найпростіший приклад: виконання обов’язків за трудовим договором, виконання військового обов’язку тощо. Оскільки особа повинна виконувати їх особисто, видати відповідну довіреність вона не має права.

Вимоги до видачі довіреності. Довіреність видають з метою вчинення правочину або, інакше кажучи, дії, спрямованої на створення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. Але майте на увазі: сама по собі видача довіреності, як і її скасування, також спричинює подібні наслідки (адже зазначені дії створюють права та обов’язки для представника й особи, яку він представляє).

А це означає, що видача/скасування довіреності також є правочином

Із цим підходом солідарний і ВСУ (див. узагальнення ВСУ від 24.11.2008 р.). Майте на увазі: це не порожні слова! У результаті цього до видачі/скасування довіреності висуваються загальні вимоги, передбачені для правочинів. Нагадаємо: вони встановлені, зокрема, ст. 203 ЦКУ. Про це ви зможете прочитати у статті на с. 12 цього номера.

Кому можна видати довіреність? Довіреність можна видати будь-якій фізособі чи юрособі. Головне, щоб її дієздатність відповідала змісту правочину. Найпростіший приклад: довіреність на здійснення операції, яка потребує наявності якогось дозвільного документа, за загальним правилом можна видати тільки тому, у кого такий документ є. Продовжуючи цей висновок: при видачі довіреності юрособі простежте, щоб правочин, який ви їй доручаєте, не суперечив її установчим документам.

img 1На представника при цьому накладається низка обмежень. По-перше, він повинен діяти в межах наданих йому повноважень. Вони можуть фіксуватися в договорі (див., зокрема, ч. 1 ст. 1003 ЦКУ), акті юрособи або навіть у самій довіреності. Так, ВССУ свого часу прямо вказав, що повноваження, надані на підставі довіреності, повинні виконуватися відповідно до змісту такої довіреності та в її межах (див. ухвалу ВССУ від 11.05.2012 р. у справі № 6-4566св12). Із наслідками перевищення повноважень ви можете ознайомитися у статті на с. 17 цього номера.

По-друге, представнику заборонено вчиняти правочин від імені довірителя у своїх інтересах. Що це означає? Насамперед те, що представник не може вчиняти такий правочин стосовно себе особисто (тобто бути його стороною). Запам’ятайте це! Адже здійснення таких правочинів є розповсюдженою помилкою. Наприклад, директор підприємства надає цьому підприємству в оренду власний автомобіль. У такому разі, щоб уникнути вказаного порушення, договір оренди від імені підприємства повинна підписати інша уповноважена особа (наприклад, заступник директора), але ні в якому разі не сам директор. Про це також читайте у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 88, с. 16.

По-третє, за загальним правилом представник не має права вчиняти правочин в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є (ч. 3 ст. 238 ЦКУ). Це дозволено тільки при комерційному представництві, та й те — лише за згодою сторін правочину та в інших випадках, установлених законом. При цьому нагадаємо, що комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 243 ЦКУ).

Від чийого імені діє представник? Майте на увазі: представник не просто діє в інтересах іншої особи, він робить це від її імені (ч. 2 ст. 237 ЦКУ). Сам він при цьому, як ми вже говорили, юридично залишається «за кадром»*. Пам’ятайте: це правило відрізняє представництво від інших, зовні схожих на нього, відносин — зокрема, відносин комісії. Нагадаємо: за договором комісії особа також учиняє правочин в інтересах замовника, але робить це від власного імені (ч. 1 ст. 1011 ЦКУ). Із нюансами укладення таких договорів ви можете ознайомитися в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 38, с. 4. Чому це так важливо? Тому, що саме звідси випливають головні представницькі обмеження: зокрема, щодо того, що ви можете передати представнику повноважень не більше, ніж є у вас (див. вище).

* До речі, унаслідок цього представник за загальним правилом не вступає у правовідносини, які виникають у результаті вчинення ним правочину від імені довірителя (п. 22 листа ВГСУ від 07.04.2008 р. № 01-8/211).

Майте на увазі: незважаючи на те, що за довіреністю представник діє від імені іншої особи, розписуватися під час учинення правочину він повинен від свого імені

Так, зокрема, при укладенні представником договору у ньому як сторону договору потрібно зазначити особу, яка видала довіреність (адже відповідні права та обов’язки повинні виникнути в неї), але уточнити, що в цьому випадку від її імені та в її інтересах діє представник. Зрозуміло, що в такому договорі має фігурувати підпис такого представника. Причому без прийменника «за» та без косої риски перед назвою посади (див. лист Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2010 р. № 6996-2-5/19).

На які дії можна уповноважити представника? Довіреність надає представнику право вчинити правочин від імені та в інтересах іншої особи. Предметом такого правочину є створення, зміна або припинення цивільних прав та обов’язків для такого іншої особи (ч. 1 ст. 239 ЦКУ). Вочевидь, що під цей предмет підпадає дуже широкий перелік дій. Як правило, ними є: купівля/продаж майна, представництво в суді (ст. 42 ЦПКУ), участь у загальних зборах господарських товариств, одержання ТМЦ (див. Інструкцію № 99), отримання зарплати тощо.

Які є види довіреності? Традиційно, виділяють три види довіреності: генеральні, спеціальні та разові. Вони відрізняються змістом та обсягом повноважень представника. Так, за генеральною довіреністю представнику передається широке коло повноважень. Зокрема, їх видають керівникам філій та представництв (ч. 4 ст. 95 ЦКУ). Спеціальні довіреності видають на вчинення багатьох однорідних дій. Наприклад, їх видають на представництво в судах. І останній вид довіреностей — разові. Їх назва говорить сама за себе. Таку довіреність видають на вчинення однієї конкретної дії.

При цьому серед разових осібно стоять довіреності на одержання ТМЦ, нематеріальних активів, грошових документів та цінних паперів (далі — довіреність на одержання ТМЦ). Що це за документ? Загалом це звичайна довіреність, але з особливостями, які накладає на неї Інструкція № 99. Нагадаємо: ТМЦ, нематеріальні активи, грошові документи та цінні папери за загальним правилом дозволяється відпускати одержувачам/передавати безоплатно тільки за довіреністю* (п. 2 Інструкції № 99). Найчастіше з цією метою використовують форму № М-2 (див. додаток 1 до Інструкції № 99). Раніше ця форма була бланком суворої звітності, але цей статус у неї вже давно відібрали.

* При цьому зверніть увагу: якщо ці об’єкти одержує особисто директор, така довіреність йому не потрібна. Про це читайте в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 27, с. 32.

Зверніть увагу, що законодавство не забороняє використовувати з цією метою довіреність за іншою формою, проте тут важливо пам’ятати: Мінфін вважає, що довіреність на одержання ТМЦ — це первинний документ (див. лист від 31.10.2000 р. № 053-29151). З таким підходом погоджуються і суди (див. постанову ВГСУ від 23.07.2012 р. у справі № 06/1359, постанову від 13-20.06.2007 р. у справі № 21/515). Це, у свою чергу, приводить до того, що в такій довіреності мають бути присутніми відповідні обов’язкові реквізити первинного документа. Але давайте подивимося: чи правильно це?

Довіреність: первинний документ?

Щоб відповісти на це запитання, пригадаємо: первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує факт її здійснення (ст. 1 Закону № 996). Вочевидь, що довіреність подібних функцій не виконує, адже фіксує вона не господарську операцію, а відносини представництва (вона, швидше, виконує роль передумови господарської операції, яку здійснить представник). Отже, довіреність не є первинним документом, тому вимоги до обов’язкових реквізитів, передбачені Законом № 996 і Положенням № 88, на неї не поширюються.

Ситуація не повинна змінитися й у тому випадку, якщо довіреність видана на одержання ТМЦ. Аргументи тут ті самі. Водночас практика пішла іншим шляхом. Як ми вже говорили, чиновники і суди вважають таку довіреність первинним документом. Спірний підхід, але з ним доведеться рахуватися.

висновки

  • Видача/скасування довіреності — це правочин. Тому до неї висуваються відповідні вимоги.

  • Видати довіреність може як фізособа, так і юрособа. Від імені юрособи її може видати лише уповноважений на це орган.

  • Представник діє від імені особи, яку він представляє. От тільки підписує він від свого імені.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі