Договори комісії належать до посередницьких договорів. Згідно зі ст. 1011 ЦКУ за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або декілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Сторонами договору комісії є комітент, в інтересах якого вчинюються правочини, і комісіонер, який вчинює правочин в інтересах комітента.
За надані для комітента послуги комісіонер одержує комісійну винагороду, розмір якої та порядок виплати визначаються за домовленістю сторін і застерігаються в договорі комісії.
Залежно від умов укладеного договору комісійна винагорода може бути або утримана комісіонером із виручки від реалізації комісійних товарів, або отримана від комітента окремим платежем. Якщо комісіонер реалізує товар у роздріб, то, як правило, використовується перший спосіб оплати (з виручки).
Платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (далі — хмелезбір) є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують алкогольні напої та пиво (1) в оптово-роздрібній торговельній мережі чи (2) у мережі громадського харчування (п.п. 1.1 п. 16 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).
Об’єктом для розрахунку збору є виручка — товарооборот, отриманий на всіх етапах реалізації алкогольних напоїв та пива, у тому числі й за операціями, що не передбачають оплату у грошовій формі (п.п. 1.3 п. 16 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).
Майте на увазі! При реалізації алкогольних напоїв та пива за договорами комісії платниками збору можуть бути як комітенти (крім виробників-комітентів у разі здійснення ними оптової торгівлі зазначеною продукцією в межах власного виробництва), так і комісіонери (абзац третій п.п. 1.1 п. 16 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Усе залежить від того, яка зі сторін договору комісії отримує виручку від реалізації алкогольних напоїв та пива
Так, якщо кошти від реалізації алкогольних напоїв та пива за договором комісії надходять:
— на рахунок (до каси) комісіонера, а потім комісіонер перераховує їх комітенту, то платником хмелезбору є комісіонер;
— одразу (безпосередньо від покупця) на рахунки комітента, оминаючи комісіонера, то платником хмелезбору в цьому випадку є комітент. Виняток: коли комітентом є виробник переданого на комісію алкоголю та пива, а покупцем за договором комісії є не кінцевий споживач. У цьому випадку ані виробник-комітент (суб’єкт, який одержує гроші на свій рахунок), ані комісіонер не сплачують хмелезбір;
— частина комісіонеру та частина комітенту, то і збір нараховується та сплачується комітентом і комісіонером залежно від обсягу отриманої ними виручки.
Тож, якщо ви як комісіонер одержуєте кошти від покупців за продані алкоголь і пиво в межах договору комісії на свій рахунок або до каси й потім перераховуєте їх комітенту, то обов’язково (!) повинні з виручки від такої реалізації сплатити хмелезбір.
Зверніть увагу! Відобразити таку виручку слід у колонці 5 «Сума виручки від реалізації товарів у роздрібній торговельній мережі за договорами комісії» Розрахунку суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, форму якого затверджено наказом ДПАУ від 01.12.2009 р. № 671.
Причому виділяти окремим рядком комісійний товар у Розрахунку не потрібно. У колонці 2 «Вид товару» вказуються алкогольні напої та/або пиво окремими рядками без їх деталізації (див. підкатегорію 118.04 БЗ).
