«Перекидання» авансу з одного постачання на інше

Звичайно, можна. Тут головне — правильно «домовитися» про це з постачальником. Причому вдаватися до новації в такому випадку немає сенсу. Пояснимо, чому.

Нерідко сторони помилково інтерпретують зміну договірних умов як новацію. Що таке новація? Це, по суті, заміна одного зобов’язання іншим. Тобто коли за домовленістю сторін одне зобов’язання припиняється і замінюється новим зобов’язанням між тими самими сторонами (ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV; далі — ЦКУ).

Згідно зі ст. 526 ЦКУ будь-яке зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог — згідно зі звичаями ділового обороту або іншими вимогами, які зазвичай висуваються.

Виходячи з принципу свободи договору, який є одним з основних принципів зобов’язальних правовідносин, сторони мають право припинити зобов’язання, що існує між ними, у будь-який не заборонений законом спосіб, причому не тільки шляхом сплати грошових коштів боржником кредитору, а й новацією.

Новація, як правило, має супроводжуватися:

1) наявністю взаємної згоди сторін про припинення дії попереднього зобов’язання і про умову нового зобов’язання;

2) наявністю умови про припинення попереднього зобов’язання;

3) припиненням усіх додаткових зобов’язань, якщо інше не передбачене договором;

4) виникненням між тими самими особами нового зобов’язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет або спосіб виконання.

Що тут важливо врахувати?

Зміна (уточнення) умов старого договору (при збереженні його суті) не може розцінюватися як новація

Тобто зміна, наприклад, строку оплати (передачі) товарів (робіт, послуг), розміру договірних зобов’язань, конкретної номенклатури товару, що не зумовлює зміну суті зобов’язання (предмету договору або способу виконання), не є новацією.

У вашому випадку постачальник так і продовжить поставляти товар, а не стане, скажімо, замість відсутнього на складі товару пропонувати будь-які роботи або послуги.

Тому про новацію не може бути й мови. Тут вистачить додаткової угоди до договору купівлі-продажу товару, що не повинна містити умови про припинення дії договору купівлі-продажу, а тільки уточнюватиме його умови, зокрема номенклатуру товару, для продовження його виконання.

Укладення такої додаткової угоди зобов’яже постачальника в ПДВ-обліку провести своєрідне коригування, передбачене ст. 192 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI: виписати розрахунок коригування (РК) до податкової накладної, складеної на дату отримання авансу. Про особливості його складання див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 83, с. 3. А вам як покупцю важливо отримати РК і відобразити в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, очікуючи постачання «нового» товару.

Зверніть увагу! Якщо ви єдиноподатник, то боятися вам «заліку» одного товару на інший, пригадавши норму п. 291.6 ПКУ, не варто. Заборгованість так і залишається «висіти», просто один товар змінюється на інший у межах одного постачання і така заміна не є за цією операцією формою розрахунку.

Це наочно демонструє і порядок відображення такої «заміни» в обліку.

Табл. Облік придбання товару («перекидання» авансу з одного товару на інший)