Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника

Ушакова Лілія, експерт з питань оплати праці
Податки & бухоблік Жовтень, 2014/№ 79
Друк

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника на підставі ст. 38 КЗпП є звільненням за власним бажанням. Скориставшись цією нормою Кодексу, будь-який працівник, прийнятий на підприємство за безстроковим трудовим договором, може звільнитися за власним бажанням і без пояснення причин. Винятком є особи, засуджені судом до виправних робіт. Їм заборонено звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу кримінально-виконавчої інспекції (див. ч. 1 ст. 42 Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 р. № 1129-IV).

Про бажання розірвати трудовий договір за власним бажанням працівник зобов’язаний попередити роботодавця письмово за два тижні. Як це зробити? Подати останньому заяву про звільнення, у якій зазначити підставу для розірвання трудового договору (ст. 38 КЗпП) та бажану дату звільнення. Заяву слід підписати і проставити дату її складання! Відсутність цих реквізитів є підставою для визнання заяви недійсною (див. роз’яснення Держнаглядпраці в газеті «Праця і зарплата», 2007, № 15).

Двотижневий строк попередження про звільнення починають обчислювати з дати фактичного попередження роботодавця, а не з дати, зазначеної в заяві

Якщо роботодавець відмовляється приймати заяву, працівник може надіслати таку заяву поштою рекомендованим листом з повідомленням. Тоді датою, з якої вестиметься відлік строку попередження, буде дата вручення листа, зазначена в повідомленні про вручення.

Зверніть увагу: письмову заяву про звільнення за ст. 38 КЗпП працівник може подати як у період роботи, так і в період відсутності на роботі (наприклад, у зв’язку з відпусткою або тимчасовою непрацездатністю).

Навіщо в заяві потрібно вказувати бажану дату звільнення, якщо у ст. 38 КЗпП йдеться про двотижневий строк? Річ у тім, що працівник і роботодавець мають право домовитися про будь-який строк розірвання трудового договору в межах двотижневого строку. За наявності такої домовленості працівник може бути звільнений навіть у день подання заяви про звільнення. Однак одностороннє скорочення цього строку як працівником, так і роботодавцем, не допускається. Так, наприклад, власник не має права звільняти працівника до закінчення двотижневого строку із дня подання заяви про звільнення, якщо працівник не просить про це (див. газету «Праця і зарплата», 2009, № 40, с. 18).

Заяву про звільнення передають керівнику підприємства, який її розглядає й проставляє відповідну резолюцію. Далі відділ кадрів відповідно до резолюції керівника оформить наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) за типовою формою, затвердженою наказом № 489 (форма № П-4) (див. на с. 9). Водночас, на практиці чимало підприємств не використовують зазначену типову форму, а користуються власними внутрішніми формами. Утім, у будь-якому разі в наказі (розпорядженні) про звільнення працівника має бути чітко згідно з КЗпП сформульована причина звільнення працівника із зазначенням відповідної норми КЗпП, а в разі звільнення працівника за власним бажанням (ст. 38, 39 КЗпП) з причин, з якими законодавство пов’язує надання певних пільг, — із зазначенням таких причин.

Належним чином оформлений наказ (розпорядження) про звільнення підписує керівник підприємства, після чого з ним ознайомлюють під підпис працівника. У разі якщо працівник відмовляється поставити підпис, складається відповідний акт.

 

img 1

 

Якщо після закінчення двотижневого строку працівник продовжує працювати і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не може звільнити його на підставі поданої раніше заяви. Не можна звільнити працівника і в тому випадку, якщо той до закінчення двотижневого строку відкликає свою заяву про звільнення. Форми, в якій працівник може це зробити, КЗпП не встановлює. Оптимальним варіантом, на наш погляд, є подання працівником письмової заяви про відкликання раніше поданої заяви про звільнення за власним бажанням. Зробити це бажано для того, щоб уникнути спору між працівником та роботодавцем.

Водночас є одне «але». Роботодавець має право розірвати трудовий договір із працівником, який відкликав свою заяву або вийшов на роботу після закінчення двотижневого строку з моменту її подання, якщо на місце цього працівника було запрошено іншого працівника, якому згідно із законодавством не може бути відмовлено в укладенні трудового договору (ч. 2 ст. 38 КЗпП). Хто ж ці щасливчики? Це особи, запрошені в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (ч. 5 ст. 24 КЗпП, абзац другий п. 12 постанови № 9).

Зі звільненням за власним бажанням без поважних причин ми розібралися. Тепер розглянемо ситуації, при настанні яких закон зобов’язує роботодавця звільнити працівника з його ініціативи у строк, про який такий працівник просить (тобто без дотримання двотижневого строку попередження про звільнення) (див. рисунок вище).

 

img 2

 

Перша ситуація — неможливість продовжувати роботу на цьому підприємстві з певних причин. Що це за причини? Їх законодавець перелічив у ч. 1 ст. 38 КЗпП. Це, зокрема:

— переїзд на нове місце проживання;

— переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;

— вступ до навчального закладу;

— неможливість проживання в цій місцевості, підтверджена медичним висновком;

— вагітність;

— догляд за дитиною до досягнення нею 14 років або дитиною-інвалідом;

— догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи;

— вихід на пенсію;

— прийняття на роботу за конкурсом;

— інші поважні причини. Які саме причини є поважними, у кожному конкретному випадку вирішує роботодавець.

Друга ситуація — невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного або трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП). У разі звільнення з цієї причини роботодавець зобов’язаний не тільки звільнити працівника в зазначений ним у заяві строк без дотримання двотижневого відробітку, а ще й виплатити працівнику вихідну допомогу (див. с. 45).

За загальним правилом днем звільнення вважається останній день роботи (п. 2.27 Інструкції № 58)

Як виняток із цього правила днем звільнення може бути:

останній день відпустки — якщо працівник подав роботодавцю заяву про надання невикористаних днів відпустки з наступним звільненням (ч. 1 ст. 3 Закону про відпустки). Це правило поширюватиметься на випадки, коли останній день відпустки настає після закінчення двотижневого строку з моменту попередження про звільнення. Проте, на нашу думку, відкликати заяву про звільнення працівник може тільки протягом двотижневого строку, а не до моменту закінчення відпустки;

день видачі трудової книжки — у разі несвоєчасної видачі трудової книжки працівнику, який звільняється, з вини роботодавця. У такій ситуації роботодавець видає наказ про розірвання трудового договору з новою датою звільнення, а колишній наказ визнається недійсним. Відповідні зміни вносяться до трудової книжки працівника. При цьому працівнику виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

img 3І ще один важливий момент. Подання працівником заяви про звільнення не рятує його від дисцип­лінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни. Більше того, роботодавець має право звільнити його за винні дії за підставами, передбаченими законом, до спливання встановленого ст. 38 КЗпП строку (ч. 1 п. 12 постанови № 9).

У разі розірвання трудового договору з ініціативи працівника без поважних причин до трудової книжки працівника роботодавець вносить запис: «Звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України». Якщо працівник звільняється за власним бажанням з поважної причини, робиться такий запис: «Звільнений за власним бажанням у зв’язку з (зазначаєте причину), ст. 38 КЗпП України».

А тепер кілька слів про порядок дострокового розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника. Така можливість передбачена ст. 39 КЗпП. Коли ж роботодавець зобов’язаний задовольнити вимоги працівника про дострокове розірвання строкового трудового договору? У випадках, перелічених у:

1) ч. 1 ст. 39 КЗпП. Це:

— хвороба або інвалідність, які перешкоджають виконанню роботи за договором;

— порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору;

2) ч. 1 ст. 38 КЗпП (пам’ятаєте, ми про них говорили вище).

Як і у випадку з достроковим розірванням безстрокового трудового договору, працівник-строковик не повинен дотримуватись двотижневого строку попередження про звільнення. Він вважатиметься звільненим у день, зазначений у наказі про припинення строкового трудового договору.

До трудової книжки працівника роботодавець вносить запис: «Звільнений за власним бажанням у зв’язку з (зазначаєте причину), ст. 39 КЗпП».

Майте на увазі: якщо причини, з яких працівник має намір достроково розірвати строковий трудовий договір, не вписуються у поважні, роботодавець може відмовити йому і вимагати від працівника відпрацювати встановлений у договорі строк або завершити певну роботу.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Увійдіть, щоб читати більше! Авторизовані користувачі одержують безкоштовно 5 статей на місяць