Строки та порядок розрахунку з працівниками

Соломіна Марія, експерт з питань оплати праці
Працівник звільняється. Наказ про припинення трудового договору в бухгалтерії. Які виплати потрібно нарахувати такому працівнику, щоб він не пішов ображеним? У які строки вони мають бути йому виплачені? А що буде, якщо ці строки порушені? Давайте розбиратися!

Із працівником розривають трудовий договір? У такій ситуації, незалежно від причини звільнення, роботодавець зобов’язаний провести з ним остаточний розрахунок та виплатити всі належні йому відповідно до трудового законодавства суми (див. ст. 47 КЗпП). Що це за суми? Заборгованість із заробітної плати, компенсація за невикористані дні відпусток, вихідна допомога, заборгованість за іншими розрахунками.

Заробітну плату в місяці звільнення нараховують пропорційно відпрацьованому часу. Як правило, з її розрахунком проблем не виникає. Тому детальніше зупинимося на випадках нарахування вихідної допомоги та компенсації за невикористані дні відпустки.

Вихідна допомога

Вихідну допомогу при звільненні нараховують і виплачують не всім працівникам, а тільки тим, трудовий договір з якими розривають за підставами, переліченими у ст. 44 КЗпП. Розмір вихідної допомоги встановлюють КЗпП та колективний договір підприємства. Залежить він від підстави, за якою розривають трудовий договір.

Інформацію про законодавчо встановлені мінімальні розміри вихідної допомоги залежно від причини звільнення наведемо в таблиці.

 

Підстава для припинення трудового договору*

Мінімальний розмір вихідної допомоги (ст. 44 КЗпП)

1

2

Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП)

Середній місячний заробіток

Зміни в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП)

Виявлення невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню цієї роботи, а також відмова в наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на працівника обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП)

Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП)

Порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного або трудового договору (ст. 38 і 39 КЗпП)

Тримісячний середній заробіток

Припинення повноважень посадових осіб (п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП)

Шестимісячний середній заробіток

* Зауважимо, що виплата вихідної допомоги працівникам, які призиваються на військову службу або направляються на альтернативну (невійськову) службу, чинною редакцією ст. 44 КЗпП не передбачена. Зміни, внесені до ст. 44 КЗпП Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-VI, які встановлювали обов’язок роботодавця виплачувати зазначеним особам вихідну допомогу в розмірі двох мінімальних зарплат, визнані неконституційними (рішення Конституційного Суду України від 2.05.2008 р. № 10-РП/2008). Це підтверджує Мінпраці в листі від 07.09.2009 р. № 211/06/186-09. Згідно зі ст. 21 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII особам, які призиваються на строкову військову службу, має виплачуватися грошова допомога в розмірі двох мінімальних заробітних плат за рахунок коштів державного бюджету. Порядок виплати цієї допомоги повинен установити КМУ, проте на сьогодні його не встановлено.

 

Наведені в таблиці розміри вихідної допомоги, передбачені ст. 44 КЗпП, є законодавчо встановленими мінімальними гарантіями, нижче за які роботодавець не має права виплачувати вихідну допомогу. Водночас він може встановити в колективному договорі виплату допомоги в сумі більшій, ніж передбачена ст. 44 КЗпП.

Виплата вихідної допомоги в більшому розмірі може бути передбачена також іншими законодавчими актами. Так, у разі звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП працівників, які віднесені до категорій I і II осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, або є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і віднесені до категорії III, роботодавець зобов’язаний виплатити їм вихідну допомогу в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати (п. 7 ч. 1 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 21, п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону 796). У цьому випадку виплата вихідної допомоги здійснюється за рахунок коштів, перерахованих роботодавцю центрами з нарахування та виплати соціальної допомоги, управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян (п.п. 6 п. 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 20.09.2005 р. № 936).

Тепер поговоримо про компенсацію за невикористані дні відпусток.

Компенсація за невикористані дні відпусток

Її нараховуєте при звільненні за всі не використані працівником дні (ст. 83 КЗпП та ст. 24 Закону про відпустки):

щорічної (основної і додаткової) відпустки (ст. 4 Закону про відпустки);

додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону про відпустки).

Інші види оплачуваних відпусток (наприклад, навчальні, творчі відпустки), не використані працівником, компенсації не підлягають.

Звертаємо увагу: компенсацію за невикористану відпустку надаєте працівнику незалежно від причин звільнення.

Компенсації підлягають усі дні всіх невикористаних працівником щорічних відпусток незалежно від того, скільки років вони не надавалися. Також законодавство не встановлює строків давності, після яких втрачається право на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей.

А як бути, якщо звільняється працівник, який «перевикористав» відпустку? Читаємо далі!

Утримання із зарплати

Працівник звільняється з підприємства до закінчення робочого року, за який він уже отримав відпустку повної тривалості. У такій ситуації за загальним правилом роботодавець, здійснюючи з ним остаточний розрахунок, повинен провести утримання із заробітної плати такого працівника для покриття заборгованості перед підприємством. Водночас є випадки, коли зазначені відрахування не здійснюють. Вони перелічені у ст. 22 Закону про відпустки. Це розірвання трудового договору у зв’язку із:

1) призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36 КЗпП);

2) переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України (п. 5 ст. 36 КЗпП);

3) відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП);

4) змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП);

5) виявленням невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню цієї роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП);

6) нез’явленням на роботу більше чотирьох місяців підряд унаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні (п. 5 ст. 40 КЗпП);

7) поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП);

8) направленням на навчання;

9) виходом на пенсію.

Також не здійснюють утримання із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки в разі смерті працівника.

Зауважимо, що, крім наведеного переліку виплат, при проведенні остаточного розрахунку із заробітної плати працівника можуть здійснюватися утримання за виконавчими листами (наприклад, аліменти, відшкодування шкоди тощо). Перелік видів доходу, з яких проводиться утримання аліментів, затверджено постановою КМУ «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» від 26.02.93 р. № 146. Згідно з цим документом утримання аліментів із сум вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку, крім випадків, коли працівник при звільненні отримує компенсацію за відпустку, не використану впродовж декількох років, не здійснюється.

Припиняючи нарахування та виплату за виконавчими листами у зв’язку зі звільненням працівника-боржника, роботодавець зобов’язаний протягом 3 днів повідомити державного виконавця про причину припинення та вказати нове місце роботи, проживання або навчання працівника-боржника, якщо вони відомі (ч. 2 ст. 69 Закону № 606). Недотримання цієї вимоги загрожує винним посадовим особам притягненням до адмінвідповідальності у вигляді штрафу від 20 до 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 1190 грн.) (ст. 18813 КпАП).

Важливо! Проводячи утримання із суми заробітної плати, нарахованої працівнику при звільненні, роботодавець зобов’язаний дотримуватись вимог ст. 128 КЗпП

Так, згідно із зазначеною нормою Кодексу загальний розмір здійснюваних відрахувань при кожній виплаті заробітної плати працівнику не може перевищувати 20 %, а в деяких випадках, окремо передбачених законодавством (наприклад, при відрахуванні із заробітної плати за кількома виконавчими документами), — 50 % заробітної плати, що підлягає виплаті працівнику. Ці обмеження не поширюються на утримання із заробітної плати при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. Розмір відрахувань із заробітної плати в цьому випадку не може перевищувати 70 %.

Розібравшись з виплатами, перейдемо до розгляду строків проведення остаточного розрахунку з працівниками.

Строки проведення остаточного розрахунку з працівниками

Строки проведення остаточного розрахунку з працівниками встановлені ст. 116 КЗпП.

Розриваючи трудовий договір, роботодавець зобов’язаний виплатити працівнику всі належні йому суми в день звільнення

Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Якщо між працівником та роботодавцем виник спір про розмір належних до виплати сум, роботодавець повинен у зазначений вище строк виплатити працівнику не оспорювану ним суму.

Про нараховані суми, які належить виплатити працівнику при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед їх виплатою (ч. 1 ст. 116 КЗпП). Оскільки форма повідомлення законодавчо не встановлена, то роботодавець має право її визначити самостійно. Таким повідомленням, наприклад, може бути як розрахунковий лист, так і спеціально розроблена підприємством форма.

Відповідальність підприємства-роботодавця за несвоєчасний розрахунок із працівником при звільненні передбачена ст. 117 КЗпП.

Якщо належні працівнику, який звільняється, суми не виплачені з вини роботодавця в зазначені строки, то за відсутності спору про їх розмір підприємство повинне виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП). За наявності спору про розмір належних звільненому працівнику сум роботодавець повинен виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки в тому випадку, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч. 2 ст. 117 КЗпП).

На завершення нашої сьогоднішньої не дуже веселої теми побажаємо вам, шановні читачі, у цей нелегкий час мати роботу, яка б повністю вас влаштовувала. А звільнитися, щоб потім праце­влаштуватися на роботу-мрію, вам допоможе цей тематичний номер.

висновки

  • Роботодавець зобов’язаний провести з працівником, який звільняється, остаточний розрахунок і виплатити такому працівнику в день звільнення всі належні йому відповідно до трудового законодавства суми.

  • Вихідну допомогу при звільненні нараховують і виплачують працівникам, звільненим за підставами, переліченими у ст. 44 КЗпП.

  • Компенсацію при звільненні нараховують за всі не використані працівником дні щорічної (основної та додаткової) відпустки і додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі