Працівника призвали на військову службу: звільняти чи ні?

Калашникова Лілія, експерт з питань оплати праці

За загальним правилом, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП, роботодавець має право розірвати трудовий договір, якщо працівник або безпосередньо сам роботодавець — фізична особа призивається або вступає на військову службу, направляється на альтернативну* (невійськову) службу. Виняток — призов працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.

* Альтернативну службу проходять громадяни України тільки в разі, якщо виконання військового обов’язку суперечить їхнім релігійним переконанням і вони належать до релігійних організацій, що діють згідно із законодавством України, віровчення яких не допускає користування зброєю (ст. 2 Закону № 1975).

Що таке особливий період? Він починається з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або з моменту запровадження воєнного стану в Україні чи в окремих її місцевостях і охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відновлювальний період після закінчення воєнних дій.

Працівникам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, гарантується збереження місця роботи, посади та середнього заробітку. Причому виплата в межах середнього заробітку здійснюється за рахунок коштів держбюджету в порядку, визначеному КМУ (ч. 3 ст. 119 КЗпП).

Зрозуміло, якщо строк призову під час мобілізації конкретного працівника перевищить один рік, у перший же день другого року служби його слід звільнити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Але сподіваємося, що до цього не дійде. І всі мобілізовані працівники повернуться на свої робочі місця. А тому давайте з вами розберемося, як працює п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП у разі призову на строкову службу працівників-призовників. Тим більше, що 28 серпня СНБО прийняв рішення відновити вже восени призов на строкову службу до Збройних Сил України.

Осінній призов проходитиме в жовтні — листопаді 2014 року. Призиватимуть хлопців віком від 18 до 25 років, у яких немає права на звільнення або відстрочення від призову на строкову військову службу. Як діяти роботодавцю, якщо його працівник «потрапив під призов»?

Такий працівник подає роботодавцю заяву з проханням про звільнення із зазначенням причини. До заяви слід додати повістку чи інший документ, що підтверджує призов на військову або направлення на альтернативну (невійськову) службу. Зазначені документи будуть підставою для видання наказу (розпорядження) керівника про звільнення працівника. Майте на увазі: звільнення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП належить до звільнень на вимогу третіх осіб і не залежить від волі працівника або роботодавця. Ініціатором розірвання трудового договору в цьому випадку, по суті, є військовий комісаріат.

І ще один важливий момент. Законодавець чітко не визначив, протягом якого строку із дня подання заяви має бути розірвано трудовий договір із працівником.

Дату звільнення з урахуванням дня призову сторони трудового договору мають право погодити самостійно

Водночас роботодавець зобов’язаний звільнити працівника не пізніше дня призову, зазначеного в документі про направлення на військову або альтернативну службу.

У день звільнення роботодавець зобов’язаний видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку та здійснити з ним остаточний розрахунок. У трудовій книжці робиться запис «Звільнений у зв’язку із призовом на строкову військову службу (направленням на альтернативну (невійськову) службу), п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України».

Що стосується остаточного розрахунку, то при звільненні працівника на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП він має свої особливості. Якщо на дату звільнення у працівника є невикористані дні щорічної відпустки або відпустки працівникам, які мають дітей, то, крім зарплати за фактично відпрацьований у місяці звільнення час, роботодавець виплачує йому компенсацію за невикористану відпустку.

Якщо ж працівнику була надана відпустка в раху­нок невідпрацьованої частини року, відпускні, виплачені йому за невідпрацьовані дні, при звільненні з його заробітної плати не утримуються. Це прямо передбачено п. 2 ч. 2 ст. 127 КЗпП і п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону про відпустки.

Виплата вихідної допомоги працівникам, які звільняються у зв’язку із призовом на військову службу або направленням на альтернативну (невійськову) службу, наразі не здійснюється.

Звертаємо увагу: за військовослужбовцями строкової служби, які до призову працювали на підприємстві (незалежно від форми власності), зберігається при звільненні з військової служби право на працевлаштування у тримісячний строк на те саме підприємство (до його правонаступника) на посаду не нижче ніж та, яку вони обіймали до призову на військову службу (ч. 3 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 р. № 2011-XII).

Працівники з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, користуються за інших рівних умов переважним правом на збереження робочого місця при скороченні чисельності або штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці. Таким правом вони можуть скористатися протягом двох років із дня звільнення зі служби (п. 9 ч. 1 ст. 42 КЗпП, ч. 2 ст. 3 Закону № 1975).

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі