«Острів Крим» = «вільна» + «економічна» + зона

Почнемо з того, що Закон про зону — спеціальний і в період дії його норми мають пріоритет перед нормами інших законів.

Вільна економічна зона «Крим» (далі — зона), яка обмежена територією кримського суходолу і м. Севастополя (ст. 1 Закону про зону), заснована на 10 років (хоча цей строк і може бути потім змінений іншим законом). Але це не означає визнання факту, що окупація триватиме так довго: встановлений Законом про зону режим зможе діяти і після закінчення окупації Криму (ст. 2 Закону про зону).

Структура Закону про зону доволі своєрідна. Розділ І містить загальні норми і правила функціонування зони впродовж усього строку ії існування, тоді як розділ ІІ встановлює певні особливості функціонування зони саме на період тимчасової окупації. Незважаючи на те що дата початку окупації в Законі про зону прямо не зазначена, вочевидь, що це — 27.03.2014 р. (п. 12.1 ст. 12 Закону про зону).

Податкові новації для контрагентів зони

Відзначимо найважливіші моменти розд. І Закону про зону (діють протягом усього строку існування зони).

Із метою оподаткування особи з кримськими податковими адресами прирівнюються до нерезидентів, а з некримськими (але, звісно, українськими) — до резидентів (п. 5.3 ст. 5 Закону про зону)

Зрозуміло, що до доходів таких «нерезидентів» у принципі незастосовні договори про уникнення подвійного оподаткування (утім, автори не полінувалися прописати цю заборону чорним по білому в п. 5.4 ст. 5 Закону про зону). Важливо, що господарські операції між такими «резидентами» і «нерезидентами» (ми взяли у лапки ці терміни тому, що вони застосовуються в такому значенні тільки в межах Закону про зону) віднесені до контро­льованих згідно зі ст. 39 ПКУ. Причому, судячи з усього, незалежно від досягнення 50-мільйонного «сумового» критерію. Наслідки вам зрозумілі, а хто сумнівається, що все правильно зрозумів, — читайте «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 69.

Зверніть увагу: до кримських (мається на увазі — отриманих на території зони) доходів «резидентів»-юросіб (позаяк у «заборонному» п. 5.5 ст. 5 Закону про зону йдеться саме про податок на прибуток підприємств) тепер не застосовуються норми:

— ані ст. 154 ПКУ (отже, вони не зможуть скористатися відповідними звільненнями, і зокрема — їм не можна залишатися «нульовиками» за п. 154.6 ПКУ);

— ані ст. 155 ПКУ (тобто і особливий порядок оподаткування виробників сільгосппродукції вже не для них);

— ані ст. 157 ПКУ («неприбуткові» пільги);

— ані ст. 158 ПКУ («енергоефективні» пільги).

І при цьому такі (отримані в зоні) доходи «резидентів» (як юр-, так і фіз-) оподатковуватимуться як іноземні (п. 5.7 ст. 5 Закону про зону). Зауважимо наперед — і в період окупації, звісно, теж (п.п. 7 п. 12.3 ст. 12 Закону про зону).

У цьому контексті важливо зазначити, що до всіх покупок такого «резидента» в такого «нерезидента» на підставі п. 5.11 ст. 5 Закону про зону застосовуватиметься «офшорне правило 85 %» (згідно з п. 161.2 ПКУ), проте — поспішаємо вас заспокоїти хоча б цим — не в період тимчасової окупації (див. п.п. 8 п. 12.3 ст. 12 Закону про зону). Акцентуємо ще раз: ці новації стосуються саме «резидентів» (до речі, фактично вони таки резиденти і без лапок)!☺

З особливостей оподаткування, прописаних у розд. ІІ Закону про зону, які діють саме в період окупації, тобто зараз, виділимо найважливіші.

І насамперед (див. п.п. 1 п. 12.3 ст. 12 Закону про зону):

у період окупації жодні загальнодержавні податки (збори), установлені ст. 9 ПКУ і ст. 271 МКУ (мито), а також і ЄСВ — з будь-яких кримських доходів та об’єктів оподаткування на території зони ані з юр-, ані з фізосіб не справляються

До речі, місцеві податки і збори за ст. 10 ПКУ в зоні справляти дозволено (п. 5.9 ст. 5 Закону про зону). Мабуть, законодавець піклується саме про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, — див. причину наприкінці нашої статті…

Якщо ж вас у зоні якось таки обклали (податками ☺) — це гроші на вітер (кримський). Зрозуміло, вони вам поза зоною ніяк не зарахуються (п.п. 6 п. 12.3 ст. 12 Закону про зону).

Оскільки ви вже знаєте, що кримські доходи «резидентів» оподатковуються як іноземні, вам зрозуміло, що при протилежній виплаті — «резидентом» «нерезиденту» — відповідний дохід з 27.09.2014 р. підлягає обкладенню «податком на репатріацію» (п.п. 9 п. 12.3 ст. 12 Закону про зону). І, до речі, про консолідовану сплату податку на прибуток, якщо головне підприємство — з одного боку «забору», а його відокремлений підрозділ — з іншого, зрозуміло, їм доведеться забути (п.п. 10 п. 12.3 ст. 12 Закону про зону).

«Порадуємо» тих кримських суб'єктів, які перебували на обліку на момент початку окупації (тобто на 27.03.2014 р.): вони звільнені від обов’язкової сплати як ЄСВ (але отримають право платити його добровільно), так, либонь, і інших податків, а також від подання будь-якої податкової звітності. Увага!  Останнє — не тільки на період окупації, але й після (п.п. 1 п. 12.3 ст. 12 Закону про зону)…

Зауважимо, між іншим, що на обов’язок подавати МД це звільнення не поширюється. Зате — увага! — всі кримські (на дату початку окупації) платники починаючи з 01.03.2014 р. і на весь час окупації звільнені від застосування до них фінансових санкцій і штрафів за будь-які податково-звітні порушення (п.п. 11 п. 12.3 ст. 12 Закону про зону).

Крім того — зверніть особливу увагу! — платникам із кримським місцезнаходженням податківці тепер не зможуть надіслати податкову вимогу за наявності в тих податкового боргу (ст. 59, 60 ПКУ зупинено). І взагалі вони можуть забути про свій податковий борг, оскільки його не можна стягувати через механізм податкової застави, їм не загрожують ані штрафи за несплату податків, ані пеня (ст. 87 — 101, 124, 126, 129 ПКУ припинено теж)… Питання тут за малим: чи залишилися у природі такі платники?.. ☹

Дуже важливо також ось що: для всіх кримських платників, які на 31.05.2014 р. перебували на обліку у кримскій/севастопольскій податковій, така реєстрація анулюється заднім числом — з 01.06.2014 р. (із правом її відновлення після евакуації або завершення окупації)! Звертаємо особливу увагу на ці норму і дату (п.п. 1 п. 12.3 ст. 12 Закону про зону) ПДВ-покупців таких платників із неокупованої території України. Якщо не буде нових розумних лояльних роз’яснень з цього питання, то податковий кредит, який такі покупці збільшували на підставі скарг за формою Д8 на відповідних кримських постачальників (див. щодо березневого податкового кредиту «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 28, с. 45), може бути «викошений» фіскалами! Теж заднім числом… Ми робимо акцент на «нових» роз’ясненнях, оскільки застосовність «старих» — мається на увазі «хороший» лист Міндоходів від 28.05.2014 р. № 10155/5/99-99-19-03-02-16 — тепер опиняється під великим питанням…

Певні обмеження встановлено щодо грошових розрахунків.

Але почнемо ми не з них.

Розуміючи, яка валюта зараз пріоритетно ходить у зоні, констатуємо загальновідомий факт: згідно з чинною на сьогодні редакцією Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.02.98 р. № 34, рубль РФ віднесено (поки що) до вільно конвертованих валют (далі — ВКВ), а саме — 2 групи (код валюти — 643).

Тож згідно з п. 9.1 ст. 9 Закону про зону:

— по-перше, у зоні може встановлюватися мультивалютний режим, який дає можливість приймати оплату як у гривні, так і в будь-якій ВКВ;

— по-друге, безготівкові платежі та перекази до/із зони дозволені також виключно у гривні або у ВКВ (установлювати особливості таких платежів — прерогатива НБУ),

та

— по-третє, для проведення таких платежів не потрібно отримувати індивідуальну ліцензію НБУ (відповідні зміни внесено до п.п. «г» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93).

При цьому в контексті режиму розрахунків саме в період окупації п. 12.8 ст. 12 Закону про зону, зокрема, установлює заборону на :

1) використання системи електронних платежів НБУ та внутрішньодержавних платіжних систем на тимчасово окупованій території України;

2) провезення готівкової валюти через кордон зони (виняток зроблено — увага! — тільки для фізосіб та лише у сумах, що не перевищують еквівалент 10 тис. грн., за умови їх усного декларування).

Є добра новина для «резидентів» (абзац другий п. 9.4 ст. 9 Закону про зону): на розрахунки із суб’єктами, розташованими в зоні, не поширюються норми Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94-ВР. От так подарунок! Отже, тепер можна сміливо не звертати уваги на 90-денний ліміт за ЗЕД-розрахункам із «нерезидентами». ☺

При цьому звільнення від обов’язкового продажу валютної виручки, подароване розташованим у зоні юрособам абзацом другим п. 9.4 ст. 9 Закону про зону, із зрозумілих причин поки що виглядає декларативно. Так само як і — забігаючи наперед — підтвердження дії на території зони виданих раніше ліцензій, сертифікатів та дозволів (п. 10.3 ст. 10, п.п. «а» п.п. 1 п. 12.9 ст. 12 Закону про зону)…

Що стосується платіжних карт, то п. 9.3 ст. 9 Закону про зону забороняє (!) використовувати поза зоною карти, емітовані на території зони, тоді як «внутрішньоукраїнські» і, звісно, міжнародні в зоні використовувати дозволено. Ну, з міжнародними поки що зрозуміло, а щодо «внутрішніх» є побоювання…☹

Окрім сказаного вище щодо того, що дали «добро» на дію в зоні старих ліцензій, дозволів та сертифікатів (виданих раніше, зокрема, кримським суб’єктам), дуже важливо відзначити й інші особ­ливості, установлені для таких документів п.п. 1 п. 12.9 ст. 12 Закону про зону конкретно на період окупації:

— вони можуть використовуватися поза зоною (тобто на іншій території України) до закінчення строку їх дії (п.п. «б»);

— шкода, але тільки щодо сертифікатів зроблено виняток у вигляді дозволу їх продовжувати згідно із законодавством, тоді як ліцензії та дозволи після закінчення строку, на який вони були видані, продовжити не вдасться, а отже, їх доведеться отримувати (оформляти) заново (п.п. «в»);

— вони можуть бути припинені, анульовані, відкликані, скасовані, але тільки згідно із законом, причому, якщо для цього законом передбачена обов’язковість рішення саме судової інстанції, такий суд має бути розташований на іншій території України. При цьому вже з 27.09.2014 р. анулюються видані раніше кримським суб’єктам ліцензії на експорт (згідно зі ст. 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. № 959-ХІІ), а також ліцензії та дозволи на види діяльності згідно зі ст. 404 МКУ. Зате — увага! — алкогольні та тютюнові ліцензії за умови сплати чергового платежу можуть використовуватися до повного закінчення їх строку (п.п. «в»).

До речі, що стосується невикористаних до 27.09.2014 р. марок акцизного збору, то в п.п. 2 п. 12.3 ст. 12 Закону про зону визначено порядок, згідно з яким вони можуть бути:

а) використані на території континентальної України за умови сплати акцизу;

б) передані іншим виробникам (порядок установлюється КМУ);

в) повернені.

І ще: при ввезенні «сюди» алкогольних та тютюнових виробів, вироблених «там» до 27.09.2014 р., обов’язковим є подання розрахунку з відміткою виробника про сплату акцизу до бюджету (п.п. 4 п. 12.3 ст. 12 Закону про зону).

Важливо: товари, вироблені або розмитнені у Криму до 27.04.2014 р., вважаються товарами українського походження і можуть ввозитися до континентальної України без оподаткування, але тільки до 01.01.2015 р. (п. 6.4 ст. 6 Закону про зону).

Увага! Уже починаючи з 27.09.2014 р. ввезення/вивезення товарів до зони/із зони здійснюється тільки через митні пункти пропуску в режимі імпорту (ПДВ 20%)/експорту (ПДВ 0%), зрозуміло, з оформленням МД (п.п. 5 п. 12.4 ст. 12 Закону про зону).Подробиці оформлення таких МД шукайте у листі ДФСУ від 26.09.2014 р. № 5626/7/99-99-24-01-06-17 (див. на с. 3).

Повертаючись до згаданого вище п. 12.8 ст. 12 Закону про зону, зазначимо такі кроки щодо обігу рублів РФ в Україні:

— заборонено залучення вкладів (депозитів), а також видачу рублевих позик (кредитів);

— НБУ може встановити особливий порядок — аж до повної заборони — їх обміну на гривню (як ми розуміємо, залишиться шлях, наприклад: рубль РФ — долар США — гривня);

— цю ВКВ вилучать з держвалют­резерву.

Не станемо «завантажувати» вас аналізом норм, що стосуються виключно громадян (в’їзд/виїзд), а також тих, які здаються нам надміру декларативними (евакуація тощо)… Зазначимо тільки, що в п. 5.10 ст. 5 Закону про зону громадянам — не кримчанам (увага! — ця вимога стосується тільки фізосіб) приписано задекларувати свою кримську житлову нерухомість, щоб фіскали могли правильно розрахувати й стягнути з них відповідний податок.

Життя-то триває…

висновки

• Із метою оподаткування особи з кримськими податковими адресами прирівнюються до нерезидентів, а з некримськими (але, зрозуміло, українськими) — до резидентів.

• Безготівкові платежі та перекази до/із зони дозволені виключно у гривні або ВКВ без 90-денного ліміту.

• Заборонено використання в зоні системи електронних платежів НБУ та внутрішньодержавних платіжних систем, платіжними організаціями яких є резиденти України.

• Починаючи з 27.09.2014 р. ввезення/вивезення товарів до зони/із зони здійснюється тільки через митні пункти пропуску в режимі імпорту/експорту, зрозуміло, з оформленням МД.

• Реєстрація кримських платників, які станом на 31.05.2014 р. перебували на обліку в кримській/севастопольскій податковій, анулюється з 01.06.2014 р. (з правом її відновлення після евакуації або завершення окупації).

Документи статті

1. ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

2. МКУ — Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VI.

3. Закон про окупацію — Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. № 1207-VII.

4. Закон про зону — Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 р. № 1636-VII.