Частиною 1 ст. 10 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», зі змінами та доповненнями (далі — Закон № 2464), визначено коло платників, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ).
Відповідно до частини 2 ст. 10 Закону № 2464 фізичні особи, зазначені в частині 1 цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, але не менше одного року.
Згідно з п. 5.7 розділу V Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2013 року за № 1628/24160 (далі — Порядок № 454), та п. 3.5 типового договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особи, які уклали зазначений договір, сплачують ЄСВ щомісяця в розмірі, установленому в договорі про добровільну участь, за кожний місяць до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується.
Згідно з частиною 4 ст. 10 Закону № 2464 у договорі про добровільну участь зазначаються, зокрема, права та обов’язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Тобто, чинним законодавством не передбачено адміністративної відповідальності або застосування штрафних санкцій до фізичної особи, яка уклала договір про добровільну сплату єдиного внеску, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
При цьому слід врахувати, що фізична особа, яка уклала договір про добровільну сплату ЄСВ, але не сплатила (не перерахувала) ЄСВ, втрачає право на отримання допомоги при настанні страхового випадку, який визначений у заключеному договорі, та в подальшому такій особі буде відмовлено в укладанні договору.
* Див. також матеріал на с. 44. — Прим. ред.
