Перевезення вантажу: облік у замовника

Замовником транспортних послуг може бути як вантажовідправник, так і вантажоодержувач. Тому розглянемо облік придбання послуги перевезення вантажів як в одного, так і в іншого.

Але спочатку виділимо загальну вимогу для обох — наявність документів, що підтверджують витрати на послуги транспортування.

Підтверджуватиме витрати на оплату послуг перевезення у замовника-вантажовідправника, якщо вони здійснені в межах країни, товарно-транспортна накладна (далі — ТТН). Якщо ж оплачуватимуться міжнародні автомобільні перевезення, то замовник повинен мати накладну CMR. А документальним підтвердженням інших витрат, пов’язаних із транспортуванням, будуть договір транспортного експедирування та акти наданих послуг. Водночас, якщо експедитор на виконання договору купував послуги/роботи у третіх осіб, для замовника підтвердженням витрат у цій частині можуть бути і копії відповідних документів.

Замовником є вантажовідправник

Витрати на транспортування продукції (товарів) від підприємства до покупця належать до витрат на збут (п.п. «е» п.п. 138.10.3 ПКУ). До їх складу дозволено включати витрати на транспортування, перевалку та страхування товарів, транспортно-експедиторські та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) постачання. Усі ці витрати мають прямий зв’язок із транспортуванням продукції.

Такі витрати визнають витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ПКУ). Сума витрат визначається за загальними правилами (у визначених ситуаціях — на рівні не нижче звичайних цін).

Як відобразити витрати на оплату послуг перевезення в декларації з податку на прибуток? Такі витрати у замовника — продавця товару разом з іншими збутовими витратами потраплять до рядка 06.2 декларації з податку на прибуток.

Водночас, якщо перевезення вантажу не пов’язане зі збутом продукції, ці витрати необхідно ураховувати за напрямком, у тому числі в собівартості продукції.

Якщо транспортні послуги надано в одному періоді, а акт складено в іншому, то при збільшенні витрат у податковому обліку рекомендуємо орієнтуватися на дату складання акта. Принаймні напевно на такій позиції наполягатимуть податківці (і не безпідставно).

Детальніше про облік податку на прибуток транспортних та експедиторських послуг у ситуації, коли перевозиться одночасно товар для збуту і придбаний товар на склад підприємства, див. на с. 45 цього номера.

1. Замовник-вантажовідправник ПДВ, сплачений у складі вартості послуг транспортування, має право включити до податкового кредиту. Зверніть увагу! У ТТН зазначаються суми ПДВ (рекомендації щодо заповнення ТТН див. у листі Міністерства інфраструктури України від 11.03.2014 р. № 2455/25/10-14 // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 24, с. 5). Чи потрібно орієнтуватися на ПДВ, зазначений в ТТН? Одразу скажемо, ні. Підставою для відображення податкових зобов’язань у перевізника/експедитора за послугами перевезення є не ТТН, а податкова накладна й акт надання транспортних послуг (ст. 187 і п. 201.10 ПКУ).

У замовника транспортних послуг без проблем виникне право на податковий кредит за перевезенням. І підставою для цього буде податкова накладна, яку видасть перевізник або експедитор, а не ТТН. Головне, щоб транспортування призначалося для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

2. Замовнику самостійно доведеться нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ у частині:

— експедиторської послуги (експедиторської винагороди) — якщо експедитором є нерезидент. Нагадуємо, що в такому разі експедиторська послуга є об’єктом обкладення ПДВ (п.п. «ж» п. 186.3 ПКУ). Водночас, якщо така послуга пов’язана з транзитним перевезенням, вона не обкладається ПДВ (див. запитання 12 УПК № 610);

— транспортно-допоміжних послуг (крім транспортного експедирування) та інших послуг, пов’язаних з перевезенням, — якщо їх постачальником є нерезидент, за умови, що таке постачання здійснюється на митній території України (абз. «а» і «в» п.п. 186.2.1 ПКУ).

Адже згідно з ПКУ в разі отримання послуг від нерезидента особою, відповідальною за нараху­вання та сплату податку до бюджету, якщо місце постачання таких послуг розташоване на митній території України, є одержувач послуг (п. 180.2 і ст. 208 ПКУ). Детальніше про таке нарахування див. на с. 20 цього номера.

Вартість транспортування, перевалки та страху­вання товарів, транспортно-експедиторських та інших послуг, пов’язаних з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису), замовник-вантажовідправник повинен включити до витрат на збут, тобто відобразити на рахунку 93 «Витрати на збут» (абз. 9 п. 19 П(С)БО 16). Це зробити потрібно одночасно зі збільшенням кредиторської заборгованості за субрахунком 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» або 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками».

Таблиця 1. Облік придбання замовником-вантажовідправником транспортно-експедиторських послуг у резидента

Як бачите, нічого складного в порядку обліку перевезень вантажовідправником немає. А що у замовника— покупця товару? Пропонуємо вам далі це і з’ясувати.

Замовником є вантажоодержувач

Витрати на перевезення товарів. Якщо вантаж складається з товарів та запасів, то тут вантажоодержувачу, який оплатив послуги перевезення, слід керуватися п. 138.6 ПКУ. Собівартість придбаних та реалізованих товарів сформується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита та витрат на доставку і доведення до стану, придатного для продажу.

Вантажоодержувач, оплативши послуги перевізника, може включати їх вартість до складу собівартості товарів

У складі прямих матеріальних витрат до собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг може потрапити вартість сировини та основних матеріалів, що створюють основу такого товару, придбаних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів. До їх вартості, у свою чергу, вже може бути «закладена» сума витрат на доставку.

Витрати на перевезення основних засобів. Якщо ж перевізник доставляє куплені вами основні засоби, то витрати на їх транспортування слід уключати до первісної вартості відповідного об’єкта (п. 146.5 ПКУ). Надалі такі витрати потраплятимуть до податкових у міру нарахування амортизації відповідного об’єкта.

Таким чином, витрати на доставку запасів і товарів удасться включити до складу податкових за один раз, тоді як доставка об’єктів основних засобів до витрат потраплятиме поступово — протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

І в першому, і в другому випадку головне, щоб доставка: (1) була пов’язана із госпдіяльністю (наприклад, витрати на доставку невиробничих основних засобів у податковому обліку участі не візьмуть); (2) мала належне документальне підтвердження понесених витрат.

Залежно від того, як саме надалі розпоряджаються доставленими цінностями, це можуть бути такі рядки декларації: 05.1, 06.1, 06.2, 06.4.

Для замовника-вантажоодержувача у ПДВ-обліку наслідки придбання послуг транспортування вантажу будуть такими самими, що й у замовника-вантажовідправника. Детальніше див. вище. Замовник на підставі отриманої податкової накладної (від перевізника/експедитора) відоб­ражає податковий кредит за умови, що транспортування призначалося для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Витрати на перевезення основних засобів. Якщо вантажом є куплені вами об’єктами основних засобів, то на вартість послуг їх перевезення збільшиться первісна вартість отриманих основних засобів (абз. 7 п. 8 П(С)БО 7). Нагадаємо, що спочатку витрати на перевезення майбутніх основних засобів формуються на субрахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів», а вже потім при введенні основних засобів в експлуатацію їх слід списати на рахунок 10 «Основні засоби». Те ж відбувається і з іншими необоротними матеріальними активами з використанням рахунків і субрахунків, що їм відповідають.

Витрати на перевезення запасів. Якщо ж вантажем є запаси, то витрати на їх перевезення будуть транспортно-заготівельними витратами (далі — ТЗВ) (абз. 6 п. 9 П(С)БО 9). ТЗВ включаються до первісної вартості запасів (абз. 6 п. 9 П(С)БО 9). Нагадаємо, існує два варіанти обліку ТЗВ:

1) їх одразу включають до складу первісної вартості конкретних найменувань, груп, видів запасів при їх оприбутковуванні (відображають записом Дт рахунків 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари» і 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» — Кт 63);

2) їх обліковують на окремому субрахунку і щомісячно розподіляють відповідно до правил, передбачених П(С)БО 9 (підприємство відкриває для них окремий субрахунок).

Уключати ТЗВ до первісної вартості конкретних найменувань (груп, видів) запасів при їх оприбутковуванні доцільно, якщо можна достовірно визначити суми ТЗВ, що безпосередньо стосуються придбаних запасів. Розподіляти суми ТЗВ можна пропорційно вартісному, кількісному або ваговому критерію. Обирати вам.

Якщо ТЗВ пов’язані з доставкою декількох найменувань, груп, видів запасів, їх сума може узагальнюватися за окремими групами запасів на окремому субрахунку (наприклад, 2011— «Сировина і матеріали», 289 —«Товари»).

У цьому випадку ТЗВ безпосередньо при отриманні запасів не розподіляють і до первісної вартості ТМЦ не включають. Суму ТЗВ відображають на окремому субрахунку і щомісячно розподіляють між вартістю запасів, що вибули, та залишками ТМЦ на кінець місяця.

Сума ТЗВ за запасами, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка ТЗВ та вартості запасів, що вибули:

де ТЗВ_виб — сума ТЗВ, яка припадає на запаси, що вибули у звітному місяці;

З_виб — вартість запасів, що вибули;

Ср. % ТЗВ — середній відсоток ТЗВ.

Знайти середній відсоток ТЗВ можна за формулою:

де ТЗВ_поч — залишок ТЗВ на початок звітного місяця;

ТЗВ_над — сума ТЗВ, понесених у звітному місяці;

З_поч — вартість залишку запасів на початок звітного місяця;

З_над — вартість запасів, що надійшли у звітному місяці.

Конкретний спосіб обліку ТЗВ (у складі вартості одиниці придбаних (отриманих) запасів або на окремому субрахунку обліку ТЗВ) підприємство обирає на власний розсуд і фіксує в наказі про облікову політику. Детальніше про порядок розподілу ТЗВ див. Спецвипуск «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 4, с. 102.

Таблиця 2. Облік придбання замовником-вантажоодержувачем транспортних послуг у резидента

висновки

• У замовника-вантажовідправника витрати за транспортно-експедиторськими послугами (а також перевізними та іншими послугами, обумовленими договором) включаються до складу витрат на збут.

• У замовника-вантажоодержувача витрати за транспортно-експедиторськими послугами (а також перевізними та іншими послугами, обумовленими договором) включаються до собівартості товарів, що перевозяться, або первісної вартості основних засобів, які перевозяться.

• Податковий кредит з ПДВ у замовника відображається на підставі отриманої від перевіз­ника/експедитора податкової накладної.