Щоб дізнатися, є той чи інший вид діяльності таким, що ліцензується, потрібно звернутися до Закону № 1775. У ньому ви побачите, що ліцензія потрібна, зокрема, для господарської діяльності з надання послуг перевезення автомобільним транспортом пасажирів та небезпечного вантажу (ст. 9 Закону № 1775). Про це ж, тільки дещо детальніше, говорить і ст. 9 Закону про автотранспорт.
Кому при таких перевезеннях знадобиться ліцензія? Її потрібно отримувати суб’єктам господарювання (як юрособам, так і підприємцям), які провадять господарську діяльність із надання згаданих послуг. При цьому, як бачите, Закон прив’язується не до перевезення, а саме до надання послуг з перевезення. Наданням же подібних послуг вважається перевезення вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату (ст. 1 Закону про автотранспорт).
Майте на увазі: якщо при перевезенні ці умови не дотримуються, навіть якщо вантаж є небезпечним, ліцензія не потрібна (див. лист Держкомпідприємництва від 27.09.2004 р. № 6585). Насамперед, це стосується перевезень для власних потреб: зокрема, перевезень між структурними підрозділами*. Сюди ж чиновники відносили і доставку покупцю на своєму транспорті продукції власного виробництва (див. лист Держкомпідприємництва від 27.09.2004 р. № 6585). Тож нескладно помітити, що ліцензія знадобиться, в основному, тим, хто виконує роль перевізника на договірних умовах. При цьому запам’ятайте: при перевірці вид перевезення (для власних потреб чи на договірних умовах) визначатимуть на підставі документів.
* Звісно, за умови, що таке перевезення здійснюється без залучення сторонніх перевізників. В іншому разі, ліцензія знадобиться, але такому перевізнику.
Із перевізниками розібралися…, але не секрет, що часто у процес перевезення «вклинюються» і транспортні експедитори. Чи потрібно їм отримувати ліцензію? Для відповіді пригадаємо, що транспортно-експедиторська послуга полягає в організації та забезпеченні перевезень вантажу за договором транспортного експедирування. Із цим видом діяльності ви зможете ознайомитися, якщо прочитаєте статтю на с. 37 та «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 66, с. 5. Тут же вкажемо, що експедитор може виконувати зафіксовані в договорі послуги самостійно або із залученням інших осіб. У тому числі, це стосується і перевезення вантажу. Ураховуючи це, ліцензія експедитору знадобиться тільки в тому випадку, якщо послугу перевезення він надаватиме самостійно, і вантаж, що ним перевозиться, буде небезпечним. В іншому разі ліцензія йому не потрібна.
Тепер же настав час дізнатися, який вантаж є небезпечним. Стисло кажучи, це (ст. 1 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000 р. № 1644-III):
1) речовини, вироби та відходи, які під час перевезення можуть спричинити вибух, пожежу, пошкодження будь-яких об’єктів, призвести до загибелі людей, заподіяти шкоду навколишньому середовищу, інші негативні наслідки, і які
2) за міжнародними договорами або за результатами випробувань належать до одного із класів небезпечних речовин (вибухові речовини та вироби, гази, легкозаймисті рідини, легкозаймисті тверді речовини, речовини, що окислюють, тощо).
Зазначеної інформації явно недостатньо, щоб назвати той чи інший об’єкт небезпечним вантажем. Тому з цією метою вам потрібно звернутися до таблиці А гл. 3.2 додатка А Європейської угоди про міжнародне перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)*. За відомостями з цього документа визначається номер ООН, клас (підклас) небезпеки, вид додаткової небезпеки, група пакування та/або група сумісності. Якщо ж найменування об’єкта в цьому переліку немає, ці показники визначають за результатами класифікаційних випробувань та, за необхідності, за таблицею пріоритету небезпек (п. 2.2 Правил № 822). Якщо скористатися зазначеною інформацією, то ви зможете визначити, що до небезпечних вантажів належать, зокрема:
1) вугілля тваринного або рослинного походження, активоване вугілля;
2) волога бавовна;
3) папір, оброблений ненасиченими маслами, не повністю висушений (включаючи копіювальний папір);
4) фарба (включаючи фарбу, лак, емаль, фарбник, шелак тощо);
5) матеріал лакофарбний (включаючи розчинник або розріджувач фарби);
6) транспортні засоби або устаткування, що працюють на акумуляторних батареях;
7) алкогольні напої, що містять більше 24 % спирту, тощо.
* З цим переліком можна ознайомитися, зокрема, на сайті ДАІ (www.sai.gov.ua) в розділі «Перевезення небезпечних вантажів».
Таким чином, при наданні послуг з перевезення подібних вантажів перевізнику — суб’єкту господарювання доведеться отримати ліцензію. Як це зробити?
Щоб отримати ліцензію, вам потрібно подати заяву (додаток 1 до Ліцензійних умов № 427) до Укртрансінспекції або її територіального органу. До нього потрібно додати документи, названі в п. 25 Переліку документів, що додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, у редакції постанови Кабміну від 22.06.2011 р. № 712. Крім того, окремі дані з цих документів доведеться зазначити й у спеціальних відомостях, які подаються за формою, наведеною в додатку 2 до Ліцензійних умов № 427.
Рішення про видачу ліцензії повинні прийняти протягом 30 календарних днів із моменту надходження зазначених документів до Укртрансінспекції або її територіальних органів. Водночас, якщо відомості в поданих документах будуть помилковими або ж виявиться, що перевізник не відповідає Ліцензійним умовам № 427, у видачі ліцензії йому відмовлять. У першому випадку подати повторну заяву можна не раніше, ніж через 3 місяці, у другому — після усунення причин, що стали підставою для відмови (ст. 11 Закону про ліцензування).
До ліцензії Укртрансінспекція/її територіальний орган видасть ліцензійну картку. При цьому нагадуємо: у водія при собі має бути саме така картка, а не фотокопія ліцензії. Про це ви могли прочитати на с. 9 цього номера.
