Податковий компроміс у суді: навіщо потрібне нікому не потрібне рішення податківців?

Важливо переконатися, чи підпадають донараховані суми під вимоги Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ) про податковий компроміс. У цьому вам допоможе матеріал у «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 12, с. 27. Його не переказуватимемо, але рекомендуємо освіжити в пам’яті цю статтю. Якщо все нормально, то йдемо далі.

Алгоритм дій з ПКУ

Податковий компроміс застосовний, крім іншого, і до оспорюваних у суді сум з податку на прибуток і ПДВ ( п. 7 підрозд. 9² розд. XX ПКУ). Головне — не досидітись до того, як суми донарахувань стануть узгодженими. Але поки що справа «лежить» у першій інстанції або навіть в апеляції (але не касації), тож усе можна вирішити.

При судовому оскарженні грошове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ПКУ). Якщо на рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу, то судове рішення може набрати чинності не раніше проходження апеляції ( ч. 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV; далі — КАСУ).

На наш погляд, умови для компромісу формально дотримано також, якщо касація скасувала рішення першої інстанції та апеляції, а справа повернулася «вниз» на новий судовий розгляд. Тут її й можна відловити і в разі дотримання базових умов довести до податкового компромісу.

ПКУ стверджує, що досягнення податкового компромісу при цьому відбувається за заявою платника у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу ( п. 7 підрозд. 9² розд. XX ПКУ). Формально більше нічого від платника не вимагається (про сплату дещо далі). ПКУ уточнює, що днем узгодження податкових зобов’язань буде день подання такої заяви податківцям.

До чого призводить факт узгодження податкових зобов’язань? До необхідності їх сплати. Зробити це потрібно протягом 10 календарних днів, наступних за днем узгодження. Оскільки ми прямуємо процеду­рою податкового компромісу, то сплачуємо не суму з НУР, а відштовхуємося від  п. 2 підрозд. 9² розд. XX ПКУ. Суму заниженого податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств і ПДВ потрібно сплатити в розмірі 5 % такої суми. Тому сплачують 5 % від тіла донарахувань (без урахування фінсанкцій).

У разі несплати такого податкового зобов’язання (5 % від донарахованого податку) воно вважається неузгодженим. Відведений для сплати 10-денний строк дуже важливий (він має запобіжний характер). Адже якщо не встигли заплатити 5 % від суми, отже, вийшли з процедури податкового компромісу, так і не дійшовши до його кінця. А якщо заплатили, то, як випливає з  п. 8 підрозд. 9² розд. XX ПКУ:

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов’язань…

На цьому місці можна було б поставити крапку і піти святкувати прощення 95 % (а насправді навіть більше з урахуванням санкцій) донарахованих сум. Але святкувати ще рано. Адже саме час пригадати, що наша справа, як і раніше, лежить у суді.

Де ми загубили податківців?

Ми ледь не пішли святкувати, а в суді про податковий компроміс нічого й не знають. Причому без наших активних дій можуть дізнатися ще не скоро. Які кроки зробити? Наведемо свої рекомендації.

В адміністративному процесі є таке поняття як примирення сторін. Під податковий компроміс не забули внести зміни й до КАСУ. Підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу тепер є досягнення податкового компромісу (п. 11² розд. VIII КАСУ).

Вище ми показали, що податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником 5 %. Узагалі-то, достатньо подати до суду копію заяви про податковий компроміс, документ про сплату 5 % — і рибка в сітці. Адже ці дві обставини свідчать про досягнення податкового компромісу, а отже, підтверджують факт примирення. Але… на ділі цього виявляється недостатньо.

Після отримання цих паперів у суду спрацьовує такий стереотип: примирення — це коли дві сторони згодні. Підставу для цього загального висновку КАСУ містить у нормах про примирення. Де б про нього не йшлося, скрізь фігурують дві сторони (ст. 136, 156 КАСУ). А де ж друга сторона (податківці) у нас? Досі ми весь час обходилися без неї. Це не випадково.

Процес податкового компромісу за оскаржуваними в суді сумами не пов’язаний з жодними рішеннями податківців

Комітет ВРУ з питань податкової та митної політики в листі від 10.03.2015 р. № 04-27/10-598 (ср. ) пише, що в цьому випадку процедура податкового компромісу має заявницький (інформаційний) характер. Достатнім для застосування податкового компромісу є подання заяви і сплата 5 % без жодних перевірок з боку контролюючого органу. Повноважень контролюючого органу щодо відмови в застосуванні податкового компромісу в таких випадках не передбачено.

Усе це цілком справедливо. Податковий компроміс у нашому випадку — це одностороння «операція». Для її здійснення достатньо тільки волі платника. Проте податківці беруть на себе контроль за законністю здійснення компромісу і в цьому випадку. Методичні рекомендації щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджені наказом ДФСУ від 17.01.2015 р. № 13 (далі — Методрекомендації, див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 12, с. 11) стосовно цього містять таку інформацію. Рішення про узгодження/неузгодження застосування податкового компромісу приймає керівник контролюючого органу (п. 3.12). Там же йдеться про перевірку заяви на предмет її відповідності умовам податкового компромісу з ПКУ. У документі наведено невичерпний перелік питань, які повинні при цьому перевірятися (з ними варто ознайомитися). Хоча, на наш погляд, викладені в ньому питання цілком вичерпують суть можливих претензій до поданої заяви.

Якщо формальну сторону питання дотримано (умови для компромісу витримано), то податківці не можуть відмовити в податковому компромісі. Тому сплатити 5 % у будь-якому разі варто протягом 10 денного строку з дня подання заяви. Чекати від податківців узгодження податкового компромісу не потрібно (тим паче, що законодавство не встановлює строків для прийняття ними такого рішення). Адже пропуск строків сплати може зірвати досягнення компромісу.

Також радимо не чекати цього рішення, щоб владнати питання якщо не закриття, то хоча б зупинення провадження у справі в суді. Для спрощення собі життя важливо, щоб рішення суду раптом не з’явилося (особливо якщо це рішення очікувано програшне).

Примиряємося в судовому процесі

Сьогоднішня практика свідчить, що суди без реакції з боку податківців не хочуть закривати провадження у справі. Хоча, на наш погляд, для цього є всі підстави. Адже можна уявити, що податковий компроміс досягнутий (заяву подано і суму за ним сплачено), але рішення про узгодження податкового компромісу від податківців поки що не з’явилося. Суд тим часом може винести своє рішення. Причому не важливо, яке (до речі, за бажанням податковий компроміс можна ініціювати, навіть якщо суд виніс рішення на користь платника, адже завжди залишається ризик його скасування в касації). І що тоді накажете робити?

Ми умовилися, що після подання податківцям заяви потрібно, не чекаючи рішення контролерів, сплатити обов'язкові 5 %.

Тут же є сенс подати до суду клопотання про надання часу на примирення

Узагалі-то, КАСУ і тут вимагає клопотання сторін, а не сторони (ч. 2 ст. 136 КАСУ). Ідеально, якщо ми заручимося згодою податківців з таким клопотанням (як правило, вони йдуть назустріч у цьому питанні).

Але суд, на наш погляд, має всі підстави для зупинення провадження у справі навіть на одностороннє прохання. На підставі ч. 2 ст. 156 КАСУ суд має право зупинити провадження у справі в разі наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони до строку, установленого судом. У цьому випадку клопотання більш ніж обґрунтоване.

Очевидно, потім доведеться дочекатися рішення податківців про узгодження податкового компромісу. Але після зупинення провадження чекати буде спокійніше. Практика показує, що саме це рішення зазвичай стає підставою для закриття провадження у справі. Рішення виступає для суду доказом досягнення примирення. Методрекомендації (п. 3.14) приписують податківцям надіслати до суду мотивоване письмове клопотання про примирення сторін у справі у зв’язку з досягненням податкового компромісу. Прямо це не уточнюється, але, мабуть, це клопотання з’являється тільки після рішення.

Додамо також, що кримінальне провадження не впливає на можливість застосування податкового компромісу. Більше того, воно (утім, тільки в частині ст. 212 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-III*) безумовно закривається судом «у разі досягнення податкового компромісу» (п. 9 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 р. № 4651-VI). Аналогічне формулювання підстави для закриття справи призводить до схожих проблем. Суди чекають від податківців підтвердження факту досягнення податкового компромісу (у вигляді їх заяви, рішення).

Звернемо увагу на реакцію ДФСУ щодо критики Методрекомендацій. Нас у межах статті цікавить лише один момент щодо правової природи рішення про погодження/непогодження податкового компромісу. У листі від 06.03.15 р. № 550/2/99-99-10-04-01-10 ДФСУ стверджує, що такі рішення (листи) направляють платникам лише з метою їх повідомлення про конкретні ідентифіковані суми податкових зобов'язань, визначених у ППР, за якими податковий компроміс може бути застосований.

Відмовляємося від позову

Є також іще один варіант розвитку подій. Простіший, але призначений для впевнених у собі платників. Геть усю нашу статтю пронизує ідея про односторонній характер податкового компромісу за оскаржуваними сумами. Унесені зміни до КАСУ заводять нас на стежку процедури примирення. Процедури традиційно двосторонньої. Цим шляхом платники найчастіше і йдуть. Проте закрити судовий процес можна не тільки через примирення. КАСУ надає позивачу процесуальне право на відмову від позову ( ст. 51):

Позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду <…> відмовитися від адміністративного позову. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову у суді апеляційної <…> інстанції до закінчення <…> апеляційного <…> розгляду

Суд не прийме таку відмову, якщо дії позивача суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси (ст. 112 КАСУ). Проте в нашому випадку нічиї інтереси ми не порушуємо. Відмова також не суперечить закону. Задоволення відмови від позову суд оформляє ухвалою, якою зупиняє провадження у справі. При цьому якщо справа перебуває вже в апеляції і відмова від позову відбувається на цій стадії, то рішення суду першої інстанції буде скасовано.

Важливо врахувати, що позивач позбавлений права на повторне звернення до суду з такою ж позовною заявою. Утім, аналогічні наслідки супроводжують і закриття провадження з мотивів досягнення примирення. Тому тут істотних особ­ливостей відмова від позову не привносить. Тим часом, особливість все ж таки є. Пішовши шляхом досягнення примирення, платник максимально підстраховується. Адже таке примирення буде оформлено (провадження закрите) після отримання судом рішення податківців.

Ми можемо подати до суду заяву про відмову від позову ще до появи позитивного рішення податківців. Головне — зробити це після досягнення компромісу (тобто після подання заяви та сплати компромісної суми).

У цьому випадку усе-таки залишаються деякі ризики, пов’язані з можливістю відмови податківців від узгодження податкового компромісу. Відмовою від позову ми обнулимо ймовірність виграти в суді за первісним спором. Утім, у нас залишиться можливість не погодитися з рішенням про неузгодження податкового компромісу.

Тому перед відмовою від позову потрібно ще раз перевірити формальне дотримання умов податкового компромісу. Важливо, щоб компромісні суми відповідали простим умовам з ПКУ. Тоді підстав зупинити процес податкового компромісу у контро­лерів не буде.

На цьому судова процедура (а разом з нею і наша розмова про неї) закінчується.

висновки

• Податковий компроміс покриває неузгоджені суми, що зависли в судах.

• Після подання заяви та сплати «відступних» податковий компроміс уважається досягнутим.

• Відсутність рішення податківців не пролонгує 10-денний строк на сплату.

• ПКУ не передбачає рішення про узгодження/неузгодження такого компромісу.

• Судову процедуру можна завершити примиренням або відмовою від позову.

• Без рішення податківців суд не закриє справу. Але провадження можна зупинити.