Прив’язуємо ціну до інвалюти у внутрішньоукраїнських договорах

Ковенко Марина, податковий експерт
Останні декілька місяців гривня перебуває у крутому піке. Тому про прив’язку ціни на товари/послуги до іноземної валюти навіть у внутрішньоукраїнських договорах не замислюється хіба що лінивий. Подібна прив’язка дозволяє захистити підприємство від значних втрат, причиною яких стала різка девальвація гривні. Наскільки законним є такий спосіб самозахисту, з’ясуємо прямо зараз. Крім того, уточнимо, як «стрибки» курсу позначаться на податково-бухгалтерському обліку подібних операцій.

Валютна ціна у внутрішньому договорі — це реально

За загальними правилами, ціна у внутрішньо- українських договорах має бути визначена у гривнях ( ч. 2 ст. 189 ГКУ). Вторить цьому правилу і ч. 2 ст. 198 ГКУ, де зазначено таке: грошові зобов’язання учасників господарських відносин мають бути виражені та підлягають оплаті у гривнях. Виняток зроблено хіба що для суб’єктів господарювання, які мають право здійснювати розрахунки між собою в іноземній валюті згідно із законодавством (тобто які мають відповідну ліцензію НБУ).

Водночас у ст. 175 ГКУ чорним по білому написано: майнові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених ГКУ. Це означає, що у відносинах між суб’єктами господарювання на перший план виходять норми ЦКУ. А вони лояльніші до валютних зобов’язань. Так, у ст. 524 ЦКУ теж передбачено, що зобов’язання має бути виражене у гривні. Але при цьому сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Дещо нижче щодо застосування цієї норми є уточнення: якщо для зобов’язання встановлено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то суму, що підлягає сплаті у гривнях, визначають за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом ( ч. 2 ст. 533 ЦКУ). Таким чином,

норми ЦКУ дають можливість установити валютну ціну у внутрішньоукраїнському договорі, а положення ГКУ не містять прямої заборони для цього

Ось тільки незважаючи на прив’язку договірної ціни до іноземної валюти, зобов’язання потрібно виконувати у гривнях. Для цього валютну ціну перераховують у гривні за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу (звичайно, якщо інший порядок не встановлено договором або законом). Тобто залежно від умов договору його ціна може визначатися:

img 1— як за курсом валюти на дату платежу,

— так і за курсом валюти на дату постачання товару.

Варто зазначити, що правомірність визначення грошового еквіваленту зобов’язання в іноземній валюті підтверджували й контролюючі органи (наприклад, Мінекономіки в листах від 20.10.2009 р. № 3804-25/544, від 19.12.2006 р. № 89-24/103 і Держкомпідприємництва в листі від 21.12.2007 р. № 9563). Але з настанням смутних часів позиція Мін­економіки в цьому питанні змінилася, про що свідчить його лист від 02.09.2014 р. № 3723-08/30327-07. Пославшись на положення ч. 2 ст. 10 Закону про ціни, Мінекономіки наполягає: ціни на товари, призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, встановлюються виключно у валюті України (якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, і постановами КМУ).

Звичайно, з таким висновком можна посперечатися, адже спиратися на ст. 10 Закону про ціни в цьому випадку не доречно. Суть зазначеної норми, швидше за все, зводиться до того, щоб заборонити встановлення цін в інвалюті на цінниках і в рекламі. Додаткову впевненість у цьому додає той факт, що вже є судові рішення, які не вважають зазначену норму Закону про ціни перешкодою для встановлення еквіваленту зобов’язання в інвалюті (див., наприклад, рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07.11.2012 р. у справі № 1019/2187/12).

Додамо до цього також, що вищі судові інстанції неодноразово звертали увагу на відсутність у чинному законодавстві заборони виражати грошові зобов’язання за договором в іноземній валюті (див. лист ВСУ від 01.04.2012 р. // «Вісник Верховного Суду України», 2012, № 5, с. 19, оглядові листи ВГСУ від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 42, с. 22, від 17.12.2013 р. № 14 // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 13, с. 43). Тішить, що така позиція знаходить своє підтвердження в судовій практиці — наприклад, у постанові ВГСУ від 27.03.2013 р. у справі № 5006/41/55/2012, постанові Рівненського апеляційного госпсуду від 09.10.2014 р. у справі № 902/673/14.

Отже,

суб’єкти господарювання мають повне право встановлювати інвалютні ціни в будь-яких внутрішньоукраїнських договорах, але за умови проведення розрахунків за ними у гривнях

Для того, щоб прописати «інвалютну» умову в договорі, можна використовувати таке формулювання: «Вартість товарів за цим договором становить ____ грн. (у тому числі ПДВ — ___ грн.), що на момент укладення договору еквівалентно ___ доларам США. Оплата здійснюється у гривнях, виходячи з офіційного курсу НБУ, установленого на день надходження оплати» (за якими правилами його наразі встановлюють, читайте на с. 10). Що ж до первинних документів, то їх оформляють у гривнях виходячи з курсу валюти на дату, закріплену в договорі.

Зверніть увагу! У разі прострочення платежу прив’язка ціни договору до іноземної валюти не дозволить вам отримати інфляційні, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦКУ. Пов’язане це перш за все з тим, що розраху­нок індексу інфляції відображає зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти (п. 10 Оглядового листа ВГСУ від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013, п. 8.1 Оглядового листа ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14). Детальніше про це можна прочитати в «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 20, с. 13.

Бухгалтерський облік

Як відомо, при реалізації товарів у підприємства виникає дохід. Ось тільки відобразити його можна у разі дотримання низки умов, перелічених у п. 8 П(С)БУ 15:

— покупцю передано ризики та вигоди, пов’язані з правом власності на товар;

— підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованими товарами;

— сума доходу може бути достовірно визначена;

— існує впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Як правило, усі ці умови виконуються на дату відвантаження товарів, тому й дохід від їх реалізації відображають за відвантаженням. А ось передоплата не є доходом підприємства (п. 6.4 П(С)БУ 15).

Величину доходу визначають виходячи з курсу національної валюти на дату відвантаження товарів

При цьому збільшення доходу відображають проводкою: Дт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» — Кт 702 «Дохід від реалізації товарів».

Якщо на дату проведення остаточних розрахунків (унаслідок зміни курсу НБУ) сума доходів від реалізації товарів відрізняється від відображеного на дату відвантаження, це призводить до виникнення сумових різниць. Мінфін у своєму листі от 31.07.2009 г. № 31-34000-10-16/20869 рекомендує різницю, що виникла при погашенні такого зобов’язання, визнавати в бухгалтерському обліку іншим операційним доходом (Кт 719 «Інші доходи від операційної діяльності») або іншими операційними витратами (949 «Інші витрати операційної діяльності»). І хоча цей лист адресовано покупцю, вважаємо, що за логікою речей постачальник теж може використовувати запропоновані в ньому рахунки* (так би мовити, для симетрії).

* Водночас не буде помилкою, якщо донарахування доходу постачальник проведе за Кт 702, а зменшення — за Дт 704 «Вирахування з доходу».

Податок на прибуток

Після впровадження нової концепції податку на прибуток розд. III ПКУ сильно змінився. Разом з окремими статтями з нього безслідно зникли переліки податкових доходів і витрат, а також згадки про механізми їх коригування в разі зміни компенсації вартості товарів. Але це не означає, що подібні операції опинилися поза законом. Просто тепер до них застосовуватимуться правила бухгалтерського обліку. Ці правила ми тільки-но з вами розглянули.

Так, якщо зобов’язання постоплатного договору визначають за курсом на момент оплати товарів (а найчастіше так і буває), тоді в податково-бухгалтерському обліку:

— постачальник відобразить дохід на дату відвантаження товару (п. 8 П(С)БО 15). При отриманні оплати він підкоригує суму раніше відображених доходів на сумову різницю. Наприклад, при зростанні курсу валюти в нього виникнуть інші операційні доходи (Кт 719 за вирахуванням ПДВ);

— покупець зможе віднести сумову різницю, що виникла, до інших операційних витрат (Дт 949 за вирахуванням ПДВ). Сподіваємося, що податківці сприймуть облікову позицію Мінфіну і не будуть проти витрат для цілей обкладення податком на прибуток, навіть у тому випадку, якщо товар перебуває на балансі покупця. Те саме стосується і основних засобів: витрати за ними відобразити можна одразу, не очікуючи нарахування амортизації.

ПДВ-облік

Прив’язка договірних цін до інвалюти на тлі коливання курсу вимагатиме відповідних коригувань і в ПДВ-обліку. Давайте розберемося, у чому їх суть.

Податкові зобов’язання з ПДВ (далі — ПЗ) виникають у продавця за правилом першої події ( п. 187.1 ПКУ):

— або на дату зарахування коштів від покупця на банківський рахунок/до каси;

— або на дату відвантаження товару (для послуг — на дату оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг).

При цьому в день виникнення ПЗ постачальник зобов’язаний виписати податкову накладну (далі — ПН) ( п. 201.4 ПКУ, п. 4 Порядку № 1129).

Якщо першою подією є відвантаження товару, то на момент відвантаження продавець виписує ПН у звичайному порядку. При цьому ціну товару в ПН він зазначає виходячи з курсу гривні на дату відвантаження. Потім, після отримання оплати, розрахованої за курсом на дату платежу, продавець відкоригує ПЗ. Підставою для цього буде п. 192.1 ПКУ, який свідчить: якщо після постачання товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, уключаючи наступний за постачанням перегляд цін, суми податкових зобов’язань і податкового кредиту постачальника і покупця підлягають відповідному коригуванню. У нашому випадку зміна курсу валюти призводить до зміни ціни договору, тому «коригувальний» п. 192.1 ПКУ якраз вписується в цю ситуацію.

Для коригування ПЗ продавець виписує Розраху­нок коригування кількісних і вартісних показників до ПН (далі — РК). Нагадаємо, що з 1 січня 2015 року всі РК складають в електронній формі та реєструють в ЄРПН**. Строк реєстрації — не пізніше 15 календарних днів, наступних за датою його складання ( п. 201.10 ПКУ). Причому, якщо раніше РК реєстрували виключно постачальники, то тепер у деяких випадках це зобов’язані робити покупці.

** За винятком РК до ПН «зразка» 2014 року, що не підлягають реєстрації за сумою. Такі РК складають у паперовому вигляді.

Так, у разі збільшення суми компенсації вартості товарів РК доведеться реєструвати продавцеві, а в разі її зменшення — покупцю ( п. 22 Порядку № 1129). Проте з цього правила є свої винятки. Постачальник повинен зареєструвати РК, незалежно від того, в який бік відбувається коригування вартості товару, якщо:

— коригується ПН, складена до 01.02.2015 р. ( п. 22 Порядку № 1129);

— коригується ПН, що не видається покупцю ( п. 22 Порядку № 1129, п. 16 Порядку електронного адміністрування ПДВ, затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 р. № 569).

Про всі нюанси реєстрації РК можна дізнатися з «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 12, с. 15.

Якщо першою подією є передоплата і курс прив’язаний до цієї дати, то продавець виписує ПН на загальну суму передоплати виходячи з курсу валюти на дату такої оплати. Подальше відвантаження виконують за фіксованою ціною, установленою на момент оплати. При цьому будь-які коригування виконувати не потрібно.

Якщо спочатку отримують часткову перед- оплату, а остаточний розрахунок здійснюють тільки після відвантаження товару, то тут без коригувань ніяк не обійтися. Так, при отриманні передоплати постачальник зобов’язаний виписати ПН. Ціну товару в «передоплатній» ПН він зазначає виходячи з валютного курсу на дату отримання авансу, а кількість товару визначає пропорційно отриманій передоплаті*. При подальшому відвантаженні товару виписують другу ПН на залишок товару за раніше зафіксованою вартістю. На дату проведення остаточних розрахунків курс валюти може змінитися. У цьому випадку доведеться відкоригувати вартість заздалегідь оплаченого товару шляхом складання РК до другої («відвантажувальної») ПН. Причиною коригування буде зміна ціни раніше поставлених товарів, а підставою для цього — п192.1 ПКУ.

* Детально про те, як заповнити «кількісний» реквізит ПН при часткових передоплатах, читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 22, с. 19.

Заради справедливості зазначимо, що це не єдиний варіант ПДВ-коригування в операціях з частковою передоплатою. Є й інші, про які ми вже писали в «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 72, с. 27. Водночас цей варіант коригування ми вважаємо основним. Якщо свій вибір ви зупините на ньому, то врахуйте таке:

— коригування проводиться за залишковим принципом, тобто один раз після остаточного розрахунку або постачання;

— укладати додаткову угоду як підставу для коригування не потрібно;

— якщо момент виникнення ПЗ і проведення коригування припадають на один і той самий звітний період, то згортати суми ПЗ, що виникли, і суми коригування не можна (див. підкатегорію 101.07 БЗ). Це означає, що РК виписують незалежно від того, сталося таке коригування в тому самому звітному періоді чи в іншому.

Закріпимо все вищезазначене на конкретному прикладі.

Приклад. За договором купівлі-продажу, укладеним на умовах подальшої оплати, ціна товару визначається в національній валюті і становить 16150 грн. (у тому числі ПДВ — 2691,67 грн.), що на дату укладення договору (02.02.2015 р.) еквівалентно $1000 (курс НБУ — 16,15). Оплату товару здійснює покупець виходячи з еквіваленту його вартості в іноземній валюті (доларах США), перерахованої у гривні за курсом НБУ на дату проведення розрахунків.

02.02.2015 р. постачальник відвантажив товар покупцю в повному обсязі, вартістю 16150 грн. (курс НБУ — 16,15 грн.).

06.02.2015 р. надійшла від покупця оплата за товар у розмірі 23130 грн. (курс НБУ — 23,13 грн.).

Собівартість реалізованих товарів — 8 тис. грн.

Облік постачання (покупки) товарів за договором з прив’язкою ціни до іноземної валюти

№ з/п

Зміст операції

Бухгалтерський облік

Сума, грн.

дебет

кредит

Облік у продавця

1

Відвантажено товари покупцю ($1000 х 16,15 грн./$)

361

702

16150,00

2

Відображено податкові зобов’язання з ПДВ

702

641

2691,67

3

Списано собівартість реалізованих товарів

902

281

8000,00

4

Отримано грошові кошти в оплату за відвантажені товари ($1000 х 23,13 грн./$)

311

361

23130

5

Донараховано суму доходу (23130 грн. - 16150 грн.)

361

719

6980,00

6

Донараховано податкові зобов’язання з ПДВ на підставі розрахунку коригування

719

641

1163,33

Облік у покупця

1

Отримано товар від постачальника

281

631

13458,33

2

Відображено суму податкового кредиту з ПДВ

641

631

2691,67

3

Погашено заборгованість перед постачальником

631

311

23130

4

Донараховано податковий кредит з ПДВ на підставі розрахунку коригування

641

631

1163,33

5

Відображено сумову різницю

949

631

5816,67

 

Як бачите, прив’язка ціни договору до інвалюти досить істотно впливає на доходи/витрати контр- агентів. Отже, якщо це у ваших інтересах, то користуйтеся валютним еквівалентом при укладенні внутрішньоукраїнських договорів.

висновки

  • Суб’єкти господарювання мають повне право встановлювати інвалютні ціни в будь-яких внутрішньоукраїнських договорах, але за умови проведення розрахунків за ними у гривнях.

  • Коригування в разі зміни компенсації вартості товарів тепер проводимо за бухгалтерськими правилами.

  • Прив’язка договірних цін до інвалюти і коливання курсу стають причиною зміни ПЗ постачальника і ПК покупця. Їх коригування в потрібний бік проводимо на підставі п. 192.1 ПКУ.

Документи статті

  1. ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

  2. ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

  3. ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

  4. Закон про ціни — Закон України «Про ціни та ціноутворення» від 21.06.12 р. № 5007-VI.

  5. Порядок № 1129 — Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Мінфіну від 14.11.2014 р. № 1129.

  6. П(С)БО 15 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Мінфіну від 29.11.99 р. № 290.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі