Іноді взяти відпустку працівників змушують певні обставини в їх житті. Законодавець передбачив це і встановив спеціальні види оплачуваних відпусток. Крім того, законодавством передбачено випадки, коли працівник може взяти відпустку без збереження заробітної плати.
Не мають права на відпустку громадяни, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами
Пояснюється це просто: відносини з такими особами регулює не трудове, а цивільне законодавство.
Зверніть увагу на такі важливі моменти, що стосуються прав працівника (ч. 3 ст. 2 Закону про відпустки):
1) надання відпустки певної тривалості гарантовано законодавством. Якщо роботодавець відмовляє працівнику в наданні належної йому відпустки, це є прямим порушенням вимог законодавства про працю. Карається воно накладенням адмінштрафу на винних посадових осіб юрособи або на фізосіб-підприємців (далі — ФОП) відповідно до ч. 1 і 2 ст. 41 КУпАП;
2) на період відпустки за працівником зберігаються його місце роботи (посада) і заробітна плата* (якщо відпустка оплачувана). Майте на увазі: звільнення з ініціативи роботодавця у період перебування працівника у відпустці заборонене (ч. 3 ст. 40 КЗпП ). Це не стосується випадку повної ліквідації підприємства;
* Виняток — працівники, які перебувають у відпустках у зв’язку з вагітністю та пологами, у період яких виплачується допомога за рахунок коштів Фонду соціального страхування.
3) замінювати відпустку грошовою компенсацією заборонено, крім випадків, передбачених ст. 24 Закону про відпустки.
Про права працівників на той чи інший вид відпустки ви дізнаєтеся з розділів 2 — 6 спецвипуску.
Основні види відпусток перелічено в Законі про відпустки та КЗпП . Ми їх узагальнили і пропонуємо до вашої уваги на рис. 1.1 (див. с. 7).
Рис. 1.1. Види відпусток, що надаються працівникам
Крім наведених на рис. 1.1, окремі види відпусток можуть передбачати інші акти законодавства. До них належать, наприклад, додаткові «чорнобильські» відпустки**, регламентовані Законом № 796.
** У цьому спецвипуску не розглядаються.
Крім того, інші види відпусток можуть установлюватися колективним договором, трудовим договором або контрактом (ч. 2 ст. 4 Закону про відпустки). Тобто законодавство не обмежує роботодавців у їх бажанні надати та оплатити своїм працівникам інші види відпусток або збільшити тривалість відпусток, установлених законодавством. Більш того, ч. 1 ст. 91 КЗпП дозволяє роботодавцям установлювати додаткові порівняно із законодавством трудові та соціально-побутові пільги для працівників. У тому числі це стосується і питань надання та оплати відпусток. Відповідні положення мають бути передбачені в колективному договорі або трудовому договорі (контракті), укладеному з працівником (див. лист Мінпраці від 06.07.2001 р. № 010-720).
Хоча, як ви могли помітити, законодавством передбачено цілий «букет» відпусток, скористатися ними може не кожен*. Про те, хто має право на той чи інший вид відпустки, як таким правом скористатися, і, безумовно, про тривалість відпусток ви дізнаєтеся з розділів 2 — 6 цього спецвипуску.
* Крім щорічної основної відпустки, право на яку мають усі без винятку працівники.
висновки
Надання працівникам відпустки певної тривалості гарантовано законодавством.
Не мають права на відпустку особи, які працюють за цивільно-правовими договорами.
Законодавство встановлює основні види відпусток: щорічні (основна та додаткові), навчальна, творча, для підготовки та участі у змаганнях, соціальні відпустки та відпустки без збереження заробітної плати.
Роботодавець має право встановлювати в колективному або індивідуальному трудовому договорі (контракті) інші види відпусток, не передбачені законодавством.
