(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
Перейти до номеру
  • № 32
  • № 31
  • № 30
  • № 29
  • № 28
  • № 27
  • № 26
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
3/17
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Квітень , 2015/№ 33

Відпустки. 2. Щорічна відпустка (ч. 1)

Перш за все нагадаємо, що щорічні відпустки бувають двох видів: основна та додаткові (див. рис. 1.1 на с. 7). У свою чергу, щорічні додаткові відпустки мають такі підвиди: 1) додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки); 2) додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону про відпустки); 3) інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Давайте розглянемо умови та порядок надання щорічних відпусток.

2.1. Право на щорічну відпустку

Право на щорічну відпустку, як і на інші види відпусток, мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні і перебувають у трудових відносинах з роботодавцями — юридичними та фізичними особами (ст. 2 Закону про відпустки). Особи, які працюють за цивільно-правовими договорами, права на щорічну відпустку не мають.

Щорічна основна відпустка надається всім працівникам в обов’язковому порядку та гарантована державою

А от щорічна додаткова відпустка — це свого роду бонус. На неї мають право окремі працівники, які у своїй роботі мають справу з несприятливими виробничими факторами, що впливають на їхній фізичний та моральний стан і здоров’я, а також деякі інші категорії працівників відповідно до чинного законодавства України. Докладніше про право працівників на щорічну додаткову відпустку — у табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Працівники, які мають право на щорічну додаткову відпустку

Вид щорічної додаткової відпустки

Особи, які мають право на щорічну додаткову відпустку

Примітка

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки)

Працівники за Списком № 1290-1

Атестацію робочих місць за умовами праці проводять згідно з порядком, затвердженим постановою КМУ від 01.08.92 р. № 442. Правила надання додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці регулює Порядок № 16-1

Працівники, професії та посади яких не зазначені у Списку № 1290-1, але які окремі періоди робочого часу виконують роботу на виробництвах, у цехах, за професіями та посадами, зазначеними в ньому

Зверніть увагу: якщо працівник працює в таких умовах менше половини тривалості робочого дня, установленої для відповідних виробництв (цехів, професій, посад), то права на цей вид відпустки він не має (див. лист Мінпраці від 22.03.2010 р. № 49/0/010/80-10). Порядок обліку робочого часу за умовами праці підприємство встановлює самостійно.

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки)

Працівники за Списком № 1290-2. До них належать особи, чия робота пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я

Правила надання додаткової відпустки за особливий характер праці регулює Порядок № 16-2

Право на цей вид відпустки мають тільки ті працівники, які зайняті на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого часу, установленого для працівників відповідних виробництв, цехів, професій, посад (див. лист Мінпраці від 24.05.2007 р. № 154/13/116-07).

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці працівникам з ненормованим робочим днем (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки)

Працівники з ненормованим робочим днем згідно зі списками посад, робіт і професій, визначеними колективним договором

Надається відповідно до Рекомендацій № 7

Ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем (п. 2 Рекомендацій № 7). Отже, такі працівники не можуть претендувати на щорічну додаткову відпустку за цією підставою. Те ж саме стосується працівників, яким встановлено неповний робочий час шляхом зменшення тривалості робочого тижня з одночасним зменшенням тривалості робочого дня. А от для працівників, які працюють у режимі неповного робочого тижня, застосування ненормованого робочого дня допускається. Тобто такі працівники мають право на додаткову відпустку за особливий характер праці згідно з тим самим п. 2 Рекомендацій № 7. Аналогічну думку висловлювало Мінпраці в листі від 07.05.2002 р. № 010-430 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 40, с. 47).

 

Приклад 2.1. Працівник зайнятий у виробництві чавуну на посаді газівника доменної печі на умовах неповного робочого дня — 3 години на день. Звичайна тривалість робочого часу, установлена на підприємстві для таких працівників, — 7,2 години на день.

Оскільки професія газівника доменної печі, зайнятого у виробництві чавуну, включена до Списку № 1290-1, такий працівник, у принципі, може претендувати на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці. Але оскільки на таких роботах він зайнятий менше половини тривалості робочого дня, установленого для таких працівників (3 год/дн. < 7,2 год/дн. : 2), то права на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці він не має.

Приклад 2.2. Працівника прийнято на посаду дизайнера на умовах неповного робочого тижня (4 дні на тиждень). Згідно з колективним договором, що діє на підприємстві, посаду дизайнера включено до переліку професій та посад, на яких застосовується ненормований робочий день.

Працівник працевлаштований на умовах неповного робочого тижня і посада, яку він займає, зазначена в переліку професій та посад, на яких згідно з колективним договором застосовується ненормований робочий день. Тому він має право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці.

Приклад 2.3. Використовуючи умови прикладу 2.2, припустимо, що неповний робочий час працівникові установлено шляхом зменшення тривалості робочого тижня (4 дні на тиждень при п’ятиденному робочому тижні) з одночасним зменшенням тривалості робочого дня (5 годин на день при 8-годинному робочому дні).

Пункт 2 Рекомендацій № 7 установлює, що ненормований робочий день не застосовується для осіб, зайнятих на роботі з неповним робочим днем. Тому в розглянутому випадку немає підстави для надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці.

Зверніть увагу: щорічні додаткові відпустки, передбачені ст. 7 і 8 Закону про відпустки, надають понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником (ч. 1 ст. 10 Закону про відпустки). Виняток становлять окремі категорії працівників, позначені у Списках № 1290-1 та № 1290-2 відповідними виносками. Вони мають право на щорічні додаткові відпустки з кількох підстав.

А от якщо щорічні додаткові відпустки надають відповідно до інших норм законодавства (абзац п’ятий п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки), вказане обмеження на них не поширюється.

Щорічні додаткові відпустки можна надавати як одночасно з щорічною основною відпусткою, так і окремо від неї.

А зараз поговоримо про тривалість щорічних відпусток.

2.2. Загальна тривалість щорічних відпусток

Тривалість щорічних відпусток визначають Закон про відпустки, КЗпП, а також інші закони та підзаконні нормативно-правові акти. При цьому загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів (ч. 3 ст. 10 Закону про відпустки).

Визначають тривалість щорічних відпусток у календарних днях незалежно від режимів та графіків роботи підприємства (ст. 5 Закону про відпустки)

Тобто, наприклад, робота на умовах неповного робочого часу (неповного робочого дня або неповного робочого тижня) не зменшить тривалість щорічних відпусток.

Якщо тривалість щорічної відпустки в окремих нормативно-правових актах установлена в робочих днях, то для перерахунку з робочих днів у календарні слід застосовувати таку формулу (див. лист Мінпраці від 12.02.97 р. № 10/2-493):

Nк. дн. = Nроб. дн. х 7 : 6,

де Nк. дн. — тривалість щорічної відпустки в календарних днях;

Nроб. дн. — тривалість щорічної відпустки в робочих днях;

7 — тривалість тижня в календарних днях;

6 — тривалість тижня в робочих днях, відповідно до якої обчислювалася тривалість відпустки до набрання чинності Законом про відпустки (до 01.01.97 р.).

Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічної відпустки не враховують (ч. 2 ст. 5 Закону про відпустки, ст. 781 КЗпП)

Отже, якщо на період наданої працівникові щорічної відпустки (як основної, так і додаткової) припадають святкові та неробочі дні, тривалість відпустки збільшується на кількість таких днів. Але!

Оплату за святкові та неробочі дні не проводять

А що це за святкові та неробочі дні такі? Для нас і День бухгалтера — свято. На нього теж можна продовжити відпустку? На жаль, ні. Офіційні святкові та неробочі дні установлені ст. 73 КЗпП. Тепер їх 11 протягом року:

1 січня — Новий рік;

7 січня — Різдво Христове;

8 березня — Міжнародний жіночий день;

1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;

9 травня — День Перемоги;

28 червня — День Конституції України;

24 серпня — День незалежності України;

14 жовтня — День захисника України*;

* Цей день вперше буде святковим у 2015 році. Нове свято з’явилося у ст. 73 КЗпП згідно із Законом України «Про внесення зміни до статті 73 Кодексу законів про працю України» від 05.03.2015 р. № 238-VIII.

один день (неділя) — Пасха (Великдень) (у 2014 році — 20 квітня, у 2015 році — 12 квітня);

один день (неділя) — Трійця (у 2014 році — 8 червня, у 2015 році — 31 травня).

Приклад 2.4. Працівник подав заяву з проханням надати йому щорічну відпустку з 17 квітня 2015 року тривалістю 24 календарні дні.

Оскільки на період відпустки припадають 3 святкові дні — 1, 2 і 9 травня, то тривалість відпустки працівника збільшується на ці 3 дні. Тобто працівник перебуватиме у відпустці з 17 квітня по 13 травня 2015 року включно. Проте оплачено при цьому буде не 27, а тільки 24 дні відпустки.

Важливо! Якщо працівники до набрання чинності Законом про відпустки (до 01.01.97 р.) користувалися правом на відпустку більшої тривалості, ніж установлена чинними нормативно-правовими актами, за ними зберігається відпустка раніше встановленої тривалості (п2 постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 505/96-ВР). Цей привілей діє протягом усього часу їх роботи на цьому підприємстві за наявності умов, за яких надавалася така відпустка. Якщо ж зазначені працівники в період з 01.01.97 р. змінювали місце роботи, посаду або професію, право на збереження раніше встановленої тривалості відпустки вони втрачають (див. лист Мінсоцполітики від 24.10.2011 р. № 391/13/116-11).

2.3. Тривалість щорічної основної відпустки

Тривалість щорічної основної відпустки буває різною для різних категорій працівників. Проте вона

не може бути меншою 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік (ст. 75 КЗпПст. 6 Закону про відпустки)

Відпрацьований робочий рік обчислюється з дня укладення трудового договору.

Зауважте: відпустка повної тривалості за перший рік роботи у нинішнього роботодавця надається тільки тим працівникам, які безперервно пропрацювали у нього не менше 6 місяців (за деякими винятками). Якщо ж працівник бажає піти у відпустку до закінчення такого 6-місячного періоду і роботодавець не має нічого проти, то тривалість його відпустки буде не 24 календарні дні, а менша. Більше про це ви дізнаєтеся з підрозділу 2.6 на с. 21.

Також щорічна основна відпустка може бути менше 24 календарних днів у тимчасових і сезонних працівників. Тривалість відпустки у такому разі визначають пропорційно відпрацьованому часу (ч. 9 ст. 6 Закону про відпустки).

Більш тривалі строки щорічної основної відпустки для окремих категорій працівників установлені як самим Законом про відпустки, так і іншими нормативно-правовими актами. Давайте розглянемо їх разом. А допоможе нам у цьому табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Тривалість щорічної основної відпустки

№ з/п

Категорія працівників

Тривалість щорічної основної відпустки

Нормативно-правовий акт

1

Будь-який працівник

Не менше 24 календарних днів

Ч. 1 ст. 6 Закону про відпустки

2

Промислово-виробничий персонал вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятий на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар’єрів, рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалини

24 календарні дні із збільшенням за кожні 2 відпрацьованих роки на 2 календарні дні, але не більше 28 календарних днів

Ч. 2 ст. 6 Закону про відпустки<

Формулювання «за кожні 2 відпрацьованих роки» означає, що час виконання зазначених робіт потрібно підсумовувати незалежно від наявності перерв у роботі та їх тривалості, а також від того, на одному чи кількох підприємствах працівник виконував ці роботи (див. листи Мінпраці від 15.07.2009 р. № 178/13/116-09 та від 14.04.2011 р. № 116/13/116-11). При цьому майте на увазі: стаж роботи, що дає право на збільшення тривалості щорічної основної відпустки, потрібно обчислювати з дати набрання чинності Законом про відпустки (з 01.01.97 р.).

3

Працівники, зайняті на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар’єрах і рудниках глибиною до 150 метрів

24 календарні дні із збільшенням на 4 календарні дні (тобто до 28 календарних днів) при стажі роботи на даному підприємстві 2 роки і більше

Ч. 3 ст. 6 Закону про відпустки

4

Працівники, зайняті на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар’єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче

28 календарних днів незалежно від стажу роботи

5

Працівники лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв (за Списком № 570)

28 календарних днів

Ч. 4 ст. 6 Закону про відпустки

6

Воєнізований особовий склад гірничорятувальних частин

30 календарних днів

Ч. 5 ст. 6 Закону про відпустки

7

Невоєнізовані працівники гірничорятувальних частин

24 календарні дні із збільшенням за кожні 2 відпрацьовані роки на 2 календарні дні, але не більше 28 календарних днів

8

Керівні працівники навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічні, науково-педагогічні працівники та науковці

До 56 календарних днів

Ч. 6 ст. 6 Закону про відпустки, Порядок № 346

Зверніть увагу: право на відпустку такої тривалості мають тільки ті працівники, посади яких наведені в  додатку до Порядку № 346 (див. лист Мінпраці від 14.07.2008 р. № 456/13/84-08).

9

Інваліди I і II груп

30 календарних днів

Ч. 7 ст. 6 Закону про відпустки

10

Інваліди III групи

26 календарних днів

11

Особи віком до 18 років

31 календарний день

Ч. 8 ст. 6 Закону про відпустки

На наш погляд, ця категорія працівників має право на щорічну відпустку тривалістю 31 календарний день за період роботи по день досягнення ними 18 років. Наприклад, неповнолітнього працівника прийнято на підприємство 21.04.2014 р. У відпустку за перший рік роботи він іде з 20.04.2015 р. При цьому 10.10.2014 р. працівникові виповнилося 18 років. У цьому випадку за період з 21.04.2014 р. по 10.10.2014 р. тривалість щорічної відпустки працівника визначатиметься з розрахунку 31 календарного дня, а з 11.10.2014 р. — з розрахунку 24 календарних днів.

12

Тимчасові та сезонні працівники за Списком № 278

Пропорційно відпрацьованому часу

Ч. 9 ст. 6 Закону про відпустки

13

Помічники вихователів дошкільних навчальних закладів

28 календарних днів

Ч. 4 ст. 30 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 р. № 2628-III

14

Державні службовці

30 календарних днів (якщо законодавством не передбачена відпустка більшої тривалості)

Ч. 1 ст. 35 Закону № 3723

15

Посадові особи органів місцевого самоврядування

Ч. 5 ст. 21 Закону № 2493

16

Прокурори

30 календарних днів

Ч. 1 ст. 82 Закону № 1697

17

Судді

30 робочих днів (35 календарних днів*)

Ст. 130 Закону № 2453

18

Службові особи митних органів при вислузі:
— менше 10 років

30 діб (календарних днів)

П. 37 Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України, затвердженого постановою КМУ від 09.02.93 р. № 97

— від 10 до 15 років

35 діб (календарних днів)

— від 15 до 20 років

40 діб (календарних днів)

— від 20 років і більше

45 діб (календарних днів)

Службовим особам митних органів додатково до їхніх відпусток надається час, необхідний для проїзду до місця проведення відпустки та у зворотному напрямку, який не перевищує 15 діб.

19

Працівники протитуберкульозних закладів, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, здійснюють догляд за хворими на туберкульоз та/або прибирання приміщень, у яких перебувають такі хворі

36 календарних днів

Ч. 1 і 3 ст. 23 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 05.07.2001 р. № 2586-III

20

Працівники протитуберкульозних установ, які захворіли на туберкульоз унаслідок виконання службових обов’язків

45 календарних днів з використанням відпустки у літній або інший зручний для них час

21

Військовослужбовці строкової служби, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Не менше 30 календарних днів (без урахування часу проїзду)

Ст. 25 Закону № 796

22

Працівники, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення (пропорційно відпрацьованому на цих територіях часу):

 — у зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення

44** календарні дні (загальна тривалість не повинна перевищувати 56*** календарних днів)

Ст. 47 Закону № 796

— у зоні гарантованого добровільного відселення

37** календарних днів (загальна тривалість не повинна перевищувати 49*** календарних днів)

— у зоні посиленого радіологічного контролю

30** календарних днів (загальна тривалість не повинна перевищувати 42*** календарних днів)

Зверніть увагу: тривалість відпустки у цьому випадку розраховується пропорційно відпрацьованому на цих територіях часу. Різниця між тривалістю відпустки, що надається працівникові згідно із Законом № 796, та тривалістю щорічної відпустки відповідно до Закону про відпустки та інших законів України відшкодовується підприємствам за рахунок бюджету органами соціального захисту населення. Така компенсація здійснюється згідно з  Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою КМУ від 20.09.2005 р. № 936.

23

Журналісти

36 календарних днів

Ч. 3 ст. 13 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23.09.97 р. № 540/97-ВР

24

Військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби за вислугу:
— до 10 років

30 календарних днів

Ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 р. № 2011 XII

— від 10 до 15 років

35 календарних днів

— від 15 до 20 років

40 календарних днів

— понад 20 років

45 календарних днів

25

Працівники дипломатичної служби (дипломатичні працівники, адміністративно-технічні працівники системи органів дипломатичної служби)

30 календарних днів (якщо законодавством не передбачена відпустка більшої тривалості)

Ч. 1 ст. 36 Закону № 2728

* Див. формулу розрахунку на с. 11.

** Без урахування додаткової відпустки.

*** Загальна тривалість основної та додаткових щорічних відпусток (якщо працівник має право на додаткову відпустку).

 

2.4. Тривалість щорічних додаткових відпусток

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці

Максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці визначена Списком № 1290-1.

Конкретну тривалість відпустки з урахуванням такого максимуму підприємство встановлює самостійно в колективному або трудовому договорі

При цьому роботодавець повинен зважати на:

1) результати атестації робочих місць за умовами праці. Показники і критерії умов праці, за якими надають щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, затверджені спільним наказом МОЗ та Мінпраці від 31.12.97 р. № 383/55;

2) час зайнятості працівників у цих умовах. До розрахунку часу, що дає право на додаткову відпустку, зараховують тільки ті дні, коли працівник фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого часу.

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці

Відпустка за роботу з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням / в особливих умовах. Максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, установлена Списком № 1290-2.

Конкретну тривалість відпустки визначають у колективному або трудовому договорі залежно від часу зайнятості працівників у цих умовах. До розрахунку часу, що дає право працівникові на таку відпустку, зараховують дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого часу, встановленої для працівників таких виробництв, робіт, професій, посад. Облік часу, відпрацьованого у зазначених умовах, здійснює роботодавець.

У наш прогресивний час трудова діяльність працівників часто пов’язана з роботою за комп’ютером. Багатьом знайомо, чи не так? Тому вельми актуальне запитання: а чи вважається така робота пов’язаною з особливими умовами праці? Чи надається за неї додаткова відпустка?

Мінпраці вважає, що право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці працівники, які працюють за персональним комп’ютером, мають, якщо тривалість щорічної відпустки для них не визначена іншими актами законодавства (див. листи Мінпраці від 18.06.2009 р. № 81/010/156-09 і Мінсоцполітики від 24.12.2013 р. № 152/13/82-13).

Робота на персональному комп’ютері пов’язана з підвищеною зоровою та нервово-емоційною напругою

Отже, її можна віднести до роботи з особливим характером праці згідно з п. 58 розд. XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку № 1290-2. Максимальна тривалість додаткової відпустки за особливий характер праці для таких працівників — 4 календарні дні.

Важливо! Бувають випадки, коли працівники підприємства виконують роботи на різних виробництвах, у цехах, за професіями і на посадах, за роботу в яких згідно зі Списками № 1290-1 та № 1290-2 надають додаткові відпустки різної тривалості. У такому разі підрахунок часу роботи здійснюють окремо за кожним видом робіт, професій і посад, а тривалість відпустки визначають пропорційно фактично відпрацьованому в цих умовах часу.

Відпустка за ненормований робочий день. Максимальну тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день визначено п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки до 7 календарних днів. А от конкретну її тривалість роботодавець установлює колективним договором за кожним видом робіт, професій та посад чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (див. лист Мінпраці від 03.03.2011 р. № 162/13/84-11). Перелік професій, посад працівників, яким установлено ненормований робочий день, із зазначенням конкретної тривалості додаткової відпустки (від 1 до 7 днів включно) затверджують на підприємстві як додаток до колективного договору.

Додаткову відпустку за ненормований робочий день надають пропорційно часу, відпрацьованому на роботі або посаді, яка дає право на цю відпустку

Але це ще не все. Як ви пам’ятаєте, існують ще інші додаткові відпустки, передбачені законодавством (абзац п’ятий п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки). Їх тривалість установлюють окремі законодавчі акти.

Інформацію про тривалість щорічних додаткових відпусток для деяких категорій працівників пропонуємо до вашої уваги в табл. 2.3 на с. 18.

Таблиця 2.3. Тривалість щорічної додаткової відпустки

№ з/п

Категорія працівників

Тривалість щорічної додаткової відпустки

Норма законодавчого акта

1

Працівники, зайняті на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів за Списком № 1290-1

До 35 календарних днів

Ч. 1 ст. 7 Закону про відпустки

Конкретну тривалість відпустки встановлюють у колективному або трудовому договорі залежно від атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівників у цих умовах.

2

Окремі категорії працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я за Списком № 1290-2, у тому числі:

До 35 календарних днів

П. 1 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки

— працівники, які працюють на електронно-обчислювальних і обчислювальних машинах

До 4 календарних днів

П. 58 розд. XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку № 1290-2

Конкретну тривалість відпустки встановлюють у колективному або трудовому договорі залежно від часу зайнятості працівників у цих умовах.

3

Працівники з ненормованим робочим днем

До 7 календарних днів

П. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки, абзац перший п. 3 Рекомендацій № 7

Конкретну тривалість відпустки встановлюють у колективному або трудовому договорі залежно від часу зайнятості працівників у цих умовах.

4

Державні службовці, які мають стаж роботи в державних органах:
— 10 років

5 календарних днів

Ст. 35 Закону № 3723, постанова № 250

— 11 років

7 календарних днів

— 12 років

9 календарних днів

— 13 років

11 календарних днів

— 14 років

13 календарних днів

— 15 років і більше

15 календарних днів

Зверніть увагу: з 01.01.2016 р. Закон № 3723 і постанова № 250 повинні втратити чинність. Відпустки держслужбовцям надаватимуться на підставі ст. 51 Закону України «Про державну службу» від 17.11.2011 р. № 4050-VI та Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, затвердженого постановою КМУ від 20.06.2012 р. № 551. З моменту набрання чинності цими документами тривалість та порядок надання додаткових відпусток держслужбовцям зміняться.

5

Посадові особи органів місцевого самоврядування, які мають стаж роботи в цих органах:
— 10 років

5 календарних днів

Ч. 6 ст. 21 Закону № 2493, постанова № 250

— 11 років

7 календарних днів

— 12 років

9 календарних днів

— 13 років

11 календарних днів

— 14 років

13 календарних днів

— 15 років і більше

15 календарних днів

З 01.01.2016 р. постанова № 250 повинна втратити чинність. Тому порядок визначення тривалості додаткової оплачуваної відпустки для таких працівників, можливо, буде змінено.

6

Судді, які мають стаж роботи понад 10 років

15 календарних днів

Ст. 130 Закону № 2453

7

Прокурори, які мають стаж роботи в органах прокуратури більше 10 років

15 календарних днів

Ч. 2 ст. 82 Закону № 1697

щорічна відпустка додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті