2.9. Перенесення та продовження щорічної відпустки
Перенести щорічну відпустку на інший період можна лише в чітко визначених законодавством випадках. Усі ці випадки наведено у ст. 80 КЗпП і ст. 11 Закону про відпустки. Їх умовно можна розділити на 3 групи:
1) на вимогу працівника;
2) у зв’язку з непередбаченими обставинами;
3) з ініціативи роботодавця.
У розрізі цих груп ми й наведемо випадки перенесення щорічної відпустки (див. табл. 2.6).
Таблиця 2.6. Перенесення щорічної відпустки
№ з/п | Випадки перенесення відпустки | Норма Закону про відпустки |
I. На вимогу працівника | ||
1 | Порушення роботодавцем строку письмового повідомлення працівника про час надання відпустки | П. 1 ч. 1 ст. 11 |
Нагадаємо: про дату початку відпустки роботодавець зобов’язаний повідомити працівника письмово не пізніше ніж за 2 тижні до встановленого графіком строку виходу у відпустку (див. с. 27). | ||
2 | Несвоєчасна виплата роботодавцем заробітної плати працівникові за час щорічної відпустки | П. 2 ч. 1 ст. 11 |
Заробітну плату за час відпустки виплачують працівникам не пізніше ніж за 3 дні до її початку (ч. 1 ст. 21 Закону про відпустки). | ||
II. У зв’язку з непередбаченими обставинами | ||
1 | Настання тимчасової непрацездатності працівника, підтвердженої в установленому порядку | П. 1 ч. 2 ст. 11 |
Зауважте: якщо захворів не сам працівник, а його дитина, за якою такий працівник здійснював догляд, то підстав для перенесення відпустки немає. | ||
2 | Виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи зі збереженням заробітної плати | П. 2 ч. 2 ст. 11 |
3 | Настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами | П. 3 ч. 2 ст. 11 |
4 | Збіг щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням | П. 4 ч. 2 ст. 11 |
III. З ініціативи власника або уповноваженого ним органу | ||
1 | Як виняток щорічну відпустку може бути перенесено на інший період у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений строк може несприятливо позначитися на нормальній роботі підприємства. При цьому обов’язково має бути дотримано такі умови: — працівник дав письмову згоду на перенесення відпустки; — перенесення погоджене з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим представником трудового колективу; — частину відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів має бути надано в поточному робочому році | Ч. 3 ст. 11 |
Зверніть увагу: у випадках, установлених ч. 1 ст. 11 Закону про відпустки (див. табл. 2.6), на вимогу працівника щорічну відпустку обов’язково має бути перенесено на інший період.
Що стосується непередбачених обставин, то, якщо вони настали до початку щорічної відпустки, така відпустка підлягає перенесенню на інший період. А в разі коли такі обставини настали під час відпустки, невикористану її частину (ч. 4 ст. 11 Закону про відпустки):
— надають після закінчення дії причин, які її перервали (тобто відпустка подовжується),
або
— переносять на інший період.
Питання про перенесення або продовження відпустки через настання непередбачених обставин повинне вирішуватися за погодженням між працівником та роботодавцем.
Працівник не має права в однобічному порядку вирішувати питання про перенесення відпустки на інший період
Навіть у разі продовження відпустки, наприклад, у зв’язку із хворобою, частина щорічної відпустки, що залишилася, не використовується працівником самостійно. Її має бути надано на підставі наказу. На це, зокрема, вказує Мінсоцполітики в листі від 31.01.2012 р. № 30/13/133-12.
Після узгодження нової дати виходу у відпустку або її перенесення видають відповідний наказ (розпорядження) і вносять зміни до графіка відпусток. При цьому враховуйте положення ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки. Нагадаємо: вона встановлює перелік осіб, яким відпустку надають у будь-який зручний для них час (див. с. 25).
На с. 33 наведемо приклади заяви працівника і наказу керівника про перенесення відпустки.
Безпосередньо перед виходом працівника у відпустку на підставі зміненого графіка відпусток видають новий наказ (розпорядження) про надання відпустки (див. приклад на с. 30), з яким працівника ознайомлюють під підпис.
Зверніть увагу: невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але
не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка ( ч. 7 ст. 79 КЗпП, ч. 2 ст. 12 Закону про відпустки)
У той же час законодавством не передбачено строк давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки.
Приклад 2.8. Згідно з наказом про надання відпустки, виданим на підставі затвердженого графіка відпусток, працівнику було надано щорічну відпустку з 23 березня 2015 року тривалістю 24 календарні дні. Перебуваючи в щорічній відпустці, працівник повідомив, що він захворів. Згідно з наданим листком непрацездатності він хворів з 1 по 7 квітня 2015 року (7 календарних днів).
У цьому випадку є два варіанти розвитку подій:
1) продовжити відпустку. Для реалізації такого варіанта працівник повинен подати роботодавцю заяву з проханням продовжити відпустку у зв’язку з хворобою, що збіглася з періодом відпустки.
На підставі такої заяви та листка непрацездатності роботодавець видає наказ (розпорядження) про продовження відпустки (див. лист Мінсоцполітики від 31.01.2012 р. № 30/13/133-12, ср. ). Якщо все це виконано, працівник може продовжити свою відпустку на кількість днів хвороби, що припадають на таку відпустку згідно з листком непрацездатності. У такому разі працівник вийде з відпустки 24.04.2015 р. (періоди відпустки з 23 по 31 березня та з 8 по 23* квітня 2015 року);
* На період відпустки припадає Пасха (12.04.2015 р.), тому відпустка продовжується на один день.
2) перенести відпустку на інший період. Щоб скористатися цим варіантом, працівник зобов’язаний узгодити свої дії з роботодавцем. Для цього він подає заяву на ім’я керівника підприємства з проханням перенести не використану у зв’язку з хворобою частину відпустки, в якій вказує нову дату і тривалість відпустки (див. приклад на с. 33). Якщо роботодавець згодний, видають наказ (розпорядження) про перенесення відпустки і вносять відповідні зміни до графіка відпусток. При цьому бажано, щоб не використану у зв’язку з хворобою частину відпустки було надано працівнику до кінця відповідного робочого року (але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка).
Приклад 2.9. Згідно з наказом про надання відпустки, виданим на підставі затвердженого графіка відпусток, працівник повинен був піти в щорічну відпустку з 1 квітня 2015 року на 24 календарні дні. Проте 27 березня 2015 року він захворів. Згідно з наданим листком непрацездатності його хвороба тривала по 6 квітня 2015 року включно.
Оскільки працівник захворів до початку щорічної відпустки, таку відпустку має бути перенесено на інший період. Про перенесення відпустки видається наказ (розпорядження) (див. приклад на с. 33). Зміни щодо строку надання відпустки потрібно також відобразити у графіку відпусток.
2.10. Ділимо відпустку на частини
Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що
основна безперервна частина такої відпустки становитиме не менше 14 календарних днів ( ч. 6 ст. 79 КЗпП, ч. 1 ст. 12 Закону про відпустки)
Зверніть увагу на такі моменти, пов’язані з поділом відпустки на частини:
1. Працівник може виявити бажання поділити відпустку на частини, але роботодавець не зобов’язаний його задовольнити. Він має право це зробити, зважаючи на виробничі інтереси. Отже, роботодавець має право й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник. Замість цього він може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі. Про це Мінпраці зазначало, зокрема, в листах від 26.02.2008 р. № 87/13/84-08 та від 13.05.2010 р. № 140/13/116-10.
2. У разі поділу відпустки основна її частина не повинна бути менше 14 календарних днів.
Не обов’язково, щоб працівник у першу чергу використовував основну частину відпустки
На це звертало увагу Мінпраці в листі від 17.11.2006 р. № 413/13/116-06.
Працівник за погодженням з роботодавцем має право сам визначити кількість частин, на які він бажає розбити відпустку, та послідовність їх використання.
3. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику:
— до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка ( ч. 7 ст. 79 КЗпП, ч. 2 ст. 12 Закону про відпустки);
— з будь-якого дня тижня, незалежно від того, в який із днів тижня закінчилася попередня використана частина відпустки (див. листи Мінпраці від 17.11.2006 р. № 413/13/116-06 та від 26.02.2008 р. № 87/13/84-08).
Приклад 2.10. Тривалість щорічної основної відпустки на підприємстві — 24 календарні дні. Працівник звернувся до керівництва підприємства з проханням розділити його відпустку на три частини тривалістю 14, 5 і 5 календарних днів.
Якщо роботодавець не заперечуватиме проти такого поділу відпустки, то працівник може в першу чергу використовувати відпустку тривалістю 14 календарних днів, а потім дві відпустки по 5 календарних днів. А може зробити і навпаки — узяти спершу дві відпустки по 5 календарних днів, а потім відпустку на 14 календарних днів. Також працівник може обрати третій варіант: піти у відпустку на 5 календарних днів, потім на 14, а потім знову на 5. Проте в будь-якому разі дати виходу працівника у відпустку має бути погоджено з роботодавцем.
2.11. Надаємо відпустку за кілька років
Статтею 80 КЗпП та ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки заборонено не надавати щорічну відпустку:
1) повної тривалості протягом двох років підряд;
2) протягом робочого року:
— працівникам віком до 18 років;
— працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами або з особливим характером праці.
Чим небезпечне невиконання цих норм? За подібне порушення законодавства про працю роботодавця чекає штраф у розмірі 1 мінімальної заробітної плати ( ст. 265 КЗпП).
Крім того, винним посадовим особам підприємств, а також ФОП загрожує адмінштраф. Розмір штрафу становить від 510 до 1700 грн. ( ч. 1 ст. 41 КУпАП). Ще суворіше покарання за повторне протягом року порушення особою, яку вже притягали до адмінвідповідальності, або за ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину до 14 років або дитину-інваліда. У такому разі накладається штраф від 1700 до 5100 грн.
Відмова працівника від відпустки (у тому числі письмова) не звільняє роботодавця від цієї відповідальності
Тому прослідкуйте, щоб працівники-трудоголіки щорічно використовували своє право на відпочинок. Зробити це можна, склавши графік відпусток. Він буде підставою для видання наказу (розпорядження) про надання відпустки. І заява працівника тут уже не знадобиться.
Якщо працівник буде ознайомлений під підпис з датою початку відпустки не пізніше ніж за 2 тижні до встановленого графіком строку, але відмовиться йти у відпустку, то
таку відмову можна розцінювати як порушення трудової дисципліни
Тобто роботодавець має право застосувати до працівника міри стягнення, установлені ст. 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни. Аналогічну думку викладено в листі Мінсоцполітики від 21.06.2012 р. № 207/13/116-12.
Утім, іноді буває, що на підприємстві з якихось причин відпустки не надавалися працівникам узагалі або надавалися частково.
У такому разі врахуйте, що
законодавством не передбачено строк давності, після якого працівник втрачав би право на щорічну відпустку
Крім того, немає заборони на надання підряд кількох щорічних відпусток, не використаних у попередні роки.
2.12. Відкликання з відпустки
Іноді трапляються ситуації, коли працівник, який перебуває у відпустці, терміново знадобився для вирішення виробничих завдань. Чи можна його в такому разі на якийсь час відкликати з відпустки? У більшості випадків зробити це на законних підставах не вийде. Так, відкликання працівника з щорічної відпустки допускається виключно для ( ч. 8 ст. 79 КЗпП, ч. 3 ст. 12 Закону про відпустки):
— відвернення стихійного лиха;
— відвернення виробничої аварії;
— негайного усунення наслідків стихійного лиха або виробничої аварії;
— відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства;
— в інших випадках, передбачених законодавством. Так, наприклад, ч. 3 ст. 20 Закону № 3723 передбачено можливість відкликання держслужбовців з щорічної основної або додаткової відпустки за рішенням керівника для виконання термінової та непередбаченої роботи.
Наведений перелік підстав для відкликання працівника з відпустки є вичерпним
У той же час навіть у дозволених законом випадках відкликання з відпустки можливе лише при виконанні таких умов:
1) працівник письмово підтвердив свою згоду на відкликання з відпустки. Виняток — держслужбовці, яких можуть відкликати з відпустки без їх згоди за рішенням керівника відповідного держоргану;
2) основна безперервна частина наданої відпустки повинна становити не менше 14 календарних днів. Проте це не означає, що при настанні обставин, перелічених у ч. 8 ст. 79 КЗпП та ч. 3 ст. 12 Закону про відпустки, роботодавець не може відкликати працівника з відпустки, доки той не пробуде у ній 14 календарних днів. Головне, щоб цю умову було дотримано надалі при наданні працівнику не використаних ним днів відпустки;
3) невикористана частина щорічної відпустки надається працівникові після закінчення дії причин, з яких він відкликався з відпустки, або за угодою сторін переноситься на інший період. Врахуйте: цю частину щорічної відпустки має бути надано працівникові, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Неправомірне відкликання працівника із щорічної відпустки та/або відкликання без його згоди є порушенням трудового законодавства і може стати причиною притягнення роботодавця та його посадових осіб до відповідальності на підставі ст. 265 КЗпП і ч. 1 ст. 41 КУпАП (див. с. 35).
Відкликання працівника з відпустки оформляють відповідним наказом (розпорядженням) керівника підприємства. Наведемо його зразок.
Що стосується оплати праці працівника, якого відкликали з відпустки, то вона здійснюється з урахуванням суми відпускних за невикористану частину відпустки (ч. 8 ст. 79 КЗпП, ч. 3 ст. 12 Закону про відпустки). Тобто бухгалтер повинен за час фактичної роботи нарахувати працівнику заробітну плату і зробити перерахунок відпускних.
При наданні з часом невикористаних днів щорічної відпустки середню заробітну плату за ці дні необхідно розрахувати заново у разі, якщо:
— така відпустка переноситься на інший період за згодою між працівником і роботодавцем;
— початок відпустки, наданої після закінчення дії причин, з яких працівник був відкликаний з відпустки, припадає на місяць, наступний за місяцем відкликання працівника з відпустки (див. роз’яснення фахівця Мінсоцполітики в журналі «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 34, с. 42).
Приклад 2.11. Працівникові надано щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні з 16.03.2015 р. по 08.04.2015 р. З 26.03.2015 р. працівника з його письмової згоди на підставі відповідного наказу керівника було відкликано з відпустки для негайного усунення наслідків виробничої аварії. Усунення наслідків аварії було завершено 31.03.2015 р.
У цій ситуації у працівника залишилися невикористаними 14 календарних днів щорічної основної відпустки. Цю частину відпустки надалі не може бути розділено на частини, оскільки попередня частина відпустки (до відкликання з відпустки) становила 10 календарних днів. А основна безперервна частина наданої відпустки, як ми зауважували, не може бути менше 14 календарних днів.
Залишок невикористаної відпустки за погодженням працівника і роботодавця може бути перенесено на інший період або ж надано відразу після усунення наслідків виробничої аварії, тобто з 01.04.2015 р. При цьому в обох випадках суму відпускних за ці дні доведеться розраховувати заново.
2.13. Відпустка та звільнення
За бажанням працівника в разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з подальшим звільненням (ч. 1 ст. 3 Закону про відпустки).
Датою звільнення у цьому випадку є останній день відпустки
За бажанням працівника відпустка може надаватися і в тому разі, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору (якщо укладався строковий трудовий договір і працівник звільняється у зв’язку із закінченням його строку). Тоді дія такого договору продовжується до закінчення відпустки (ч. 2 ст. 3 Закону про відпустки). Проте майте на увазі: надання відпустки в цій ситуації — право, а не обов’язок роботодавця (див. лист Мінсоцполітики від 31.01.2012 р. № 30/13/133-12).
Якщо працівник не скористався своїм правом на відпустку, роботодавець зобов’язаний виплатити йому компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток (детально про це див. на с. 107).
На практиці часто трапляються ситуації, коли працівник звільняється до закінчення робочого року, за який він уже використав відпустку повної тривалості. Таким чином, у працівника виникає заборгованість перед підприємством на суму відпускних, наданих йому в рахунок невідпрацьованої частини робочого року. Роботодавець утримує її із заробітної плати працівника при остаточному розрахунку (ч. 1 ст. 22 Закону про відпустки).
У той же час у ч. 2 ст. 22 Закону про відпустки перелічено випадки, коли таке утримання із заробітної плати не проводять. Ви їх можете побачити на рис. 2.4 (див. с. 39).
Рис. 2.4. Коли при звільненні не потрібно утримувати відпускні за невідпрацьовані дні робочого року
Також не здійснюють утримання із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника (ч. 3 ст. 22 Закону про відпустки).
Тепер що стосується можливості звільнення працівника, який перебуває у відпустці.
Не допускається звільнення працівника, який перебуває у відпустці, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
Це прямо передбачено ч. 3 ст. 40 КЗпП. Причому вид відпустки (щорічна, соціальна, без збереження заробітної плати тощо) значення не має (п. 17 постанови № 9). Виняток із цього правила — випадки звільнення у зв’язку з повною ліквідацією підприємства, установи, організації.
висновки
Щорічна основна відпустка надається всім працівникам в обов’язковому порядку і не може бути менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік.
До розрахунку часу, що дає право на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, зараховують лише ті дні, коли працівник фактично був зайнятий на роботах з такими умовами/характером праці не менше половини тривалості робочого часу.
У загальному випадку право працівника на щорічну відпустку повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на цьому підприємстві.
Черговість надання відпусток установлюють графіком.
Підставою для виходу працівника у відпустку є наказ (розпорядження) керівника підприємства про надання відпустки.
Відкликати працівника з відпустки можна лише в чітко визначених законодавством випадках.
Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна частина такої відпустки становитиме не менше 14 календарних днів.
Заборонено не надавати щорічну відпустку повної тривалості протягом двох років підряд.
Не допускається звільнення працівника, що перебуває у відпустці, з ініціативи роботодавця.
