З 1 січня 2011 року порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі — ПКУ), згідно з п.п. 169.2.1 п. 169.1 ст. 169 якого встановлено, що податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати (п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПКУ) тільки за одним місцем його нарахування (виплати).
Підпунктом 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 ПКУ наведено кінцевий перелік доходів фізичних осіб, до яких податкова соціальна пільга не може бути застосована. Так, до цього переліку відносяться доходи, інші ніж заробітна плата; заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету та доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
Тобто якщо іноземець має офіційний дозвіл на працевлаштування і уклав трудовий договір (контракт) з роботодавцем-резидентом, то за умови виконання ст. 169 Податкового кодексу України він має право на податкову соціальну пільгу.
За матеріалами підкатегорії 103.08.04 БЗ
коментар редакції
ПСП для нерезидента: невиправдана лояльність податківців
Як відомо, особам з невеликим розміром доходу держава надає певні пільги. Одна з них — ПСП. Нагадаємо, що вона покликана зменшити податкове навантаження на дохід фізособи — на її суму зменшується база оподаткування доходу у вигляді заробітної плати.
Розмір «звичайної» ПСП становить 50 %* розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (далі — ПМПО) з розрахунку на місяць, установленої законом на 1 січня звітного податкового року ( п.п. 169.1.1 і п. 1 розд. XIX ПКУ). Для окремих категорій працівників передбачено «підвищену» (150 % від «звичайної») і «максимальну» (200 % від «звичайної») ПСП. Крім того, розмір ПСП, на яку зменшується дохід особи, яка утримує двох і більше дітей до 18 років, одинокої матері (батька), вдови (вдівця), опікуна чи піклувальника, який утримує дитину до 18 років, і особи, яка утримує дитину-інваліда до 18 років, визначається кратно кількості дітей.
* Такий розмір ПСП застосовуватиметься до 1 січня 2016 року. З 2016 року її розмір повинен зрости до 100 % розміру ПМПО, установленого законом на 1 січня звітного податкового року.
Але чи може такою пільгою скористатися нерезидент? Податківці в роз’ясненні, що коментується, стверджують, що може. Їх аргумент полягає в тому, що дохід нерезидента з джерелом його походження в Україні не наведено в п.п. 169.2.3 ПКУ. Нагадаємо: у цьому підпункті зазначено перелік доходів фізосіб, до яких ПСП застосовувати не можна.
Проте інша норма ПКУ свідчить про зворотне. Так, згідно з п.п. 169.3.4 ПКУ надання ПСП припиняється з місяця, наступного за місяцем втрати фізособою статусу резидента. А оскільки фізособа втрачає статус резидента, вона стає нерезидентом (п.п. «в» п.п. 14.1.122 ПКУ). З цього випливає, що нерезиденти правом на ПСП користуватися, на жаль, не можуть. Тому, незважаючи на таку лояльну позицію фіскалів, застосовувати ПСП до заробітної плати працівника-нерезидента ми не рекомендуємо.
Якщо працівник-іноземець (або особа без громадянства) бажає скористатися правом на ПСП, їй необхідно підтвердити свій статус резидента України. Як це зробити, підкаже п.п. 14.1.213 ПКУ. Так, фізична особа вважається резидентом України, якщо стосовно неї справедливе хоча б одне з наведених нижче тверджень:
— фізособа постійно проживає в Україні;
— фізособа постійно проживає і в Україні, і в іноземній державі, але має тісніші особисті або економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місцезнаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності;
— фізособа постійно проживає і в Україні, і в іноземній державі, або в неї немає постійного місця проживання в жодній з держав, проте вона протягом календарного року перебуває в Україні не менше 183 днів (уключаючи день приїзду та від’їзду);
— фізособа — громадянин України;
— фізособа зареєстрована як самозайнята особа.
Детальніше про порядок визначення резидентського статусу читайте у спецвипуску журналу «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 23, с. 92.
Зверніть увагу: у разі встановлення фізособі-іноземцю статусу резидента України вона зобов’язана за результатами звітного податкового року, в якому набула такого статусу, подати річну податкову декларацію. У ній зазначають як доходи з джерелом їх походження в Україні, так і іноземні доходи ( п.п. 170.10.4 ПКУ). Тобто в цьому випадку їй доведеться сплатити ПДФО з усіх задекларованих доходів незалежно від країни їх походження.
Таким чином, якщо іноземець набуває статусу резидента в разі настання одного з наведених вище випадків, він може скористатися правом на ПСП за дотримання інших умов її отримання, установлених ст. 169 ПКУ.
