(066) 87-010-10 Передзвоніть менi
Перейти до номеру
  • № 22
  • № 21
  • № 20
  • № 19
  • № 18
  • № 17
  • № 16
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
14/14
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Березень , 2015/№ 23

Працюємо з фізособами. 13. Виплачуємо доходи іноземцям

Із попередніх розділів ви могли дізнатися про облік та оподаткування операцій з фізичними особами, які є громадянами нашої країни. Але інколи у своїй діяльності підприємства стикаються з іноземними громадянами та особами без громадянства. Юридична особа може виплачувати їм найрізноманітніші доходи: зарплату, орендну плату, доходи від продажу рухомого та нерухомого майна, дивіденди тощо. Як оподатковувати доходи фізичних осіб — нерезидентів? Про це й поговоримо.

Юридична особа може виплачувати їм найрізноманітніші доходи: зарплату, орендну плату, доходи від продажу рухомого та нерухомого майна, дивіденди тощо. Як оподатковувати доходи фізичних осіб — нерезидентів? Про це й поговоримо.

13.1. Податковий статус іноземного громадянина для цілей ПКУ

У загальному випадку доходи з джерелом походження з України (далі — «українські» доходи), що нараховують (надають, виплачують) на користь нерезидентів, оподатковують за правилами та ставками, установленими для резидентів (п.п. 170.10.1 ПКУ). Водночас в окремих випадках податковий статус іноземного громадянина (резидент або нерезидент), якому суб’єкт господарювання нараховує (виплачує, надає) дохід, матиме велике значення.

Нагадаємо: іноземець — це особа, яка не має громадянства України і є громадянином (підданим) іншої країни або країн (ст. 1 Закону № 3773). Визначати резидентний статус іноземця повинен податковий агент (див. лист ДПСУ від 25.09.2012 р. № 2343/0/51-12/17-1116). Чим йому керуватися в цій нелегкій справі? Критеріями, прописаними в пп. 14.1.122 і 14.1.213 ПКУ. Ось вони.

Для цілей ПКУ фізична особа вважається резидентом України, якщо щодо неї справедливе хоча б одне з наведених нижче тверджень:

— фізособа постійно проживає в Україні. Дізнатися відомості про місце проживання або місце перебування особи можна з паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідки про звернення за захистом в Україні(див. абзац дев’ятий ст. 3 Закону № 1382);

— фізособа постійно проживає і в Україні, і в іноземній державі, але має більш тісні особисті або економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місцезнаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності;

— фізособа постійно проживає і в Україні, і в іноземній державі, або в неї немає постійного місця проживання ні в одній з держав, проте вона протягом календарного року перебуває в Україні не менше 183 днів (уключаючи день приїзду та від’їзду). Документами, що підтверджують факт перебування фізособи-нерезидента на митній території України більше 183 календарних днів, є паспортний документ та імміграційна картка, документи, на підставі яких вона тимчасово (постійно) проживає в Україні, а також документи, що підтверджують право власності (користування) на житло, визначене нею як місце тимчасового (постійного) проживання в Україні (див. роз’яснення в категорії 103.18 БЗ);

— фізособа — громадянин України. А якщо всупереч закону фізособа — громадянин України має також громадянство іншої країни? У цьому випадку вона вважається громадянином України, що не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбачений ПКУ або нормами міжнародних угод України (див. нижче);

— фізособа зареєстрована як самозайнята особа.

Якщо фізична особа є особою без громадянства, її статус визначають згідно з нормами міжнародного права.

А якщо іноземець «не підпадає» під жодне з «резидентних» тверджень? Вітаємо! Ви виплачуєте дохід нерезиденту ! Адже

нерезидент — це фізособа,яке не є резидентом України

Укладення трудового або цивільно-правового договору з фізособою-нерезидентом передбачає виплату їй доходу з джерелом походження в Україні.

Щоб відобразити у звітності інформацію про суми такого доходу, підприємству буде потрібний реєстраційний номер облікової картки платника податків іноземця ( ст. 70 ПКУ і п. 2 розд. IV Положення № 779).

У тому, щоб у отримувача доходу — іноземця був такий номер, перш за все має бути зацікавлений його податковий агент. Адже саме в податкового агента виникнуть проблеми із заповненням форми № 1ДФ. А це, у свою чергу, призведе до ризику бути оштрафованим на підставах, передбачених ст. 119 ПКУ.

Де іноземець може отримати реєстраційний номер? Про це йтиметься далі.

13.2. Реєстраційний номер облікової картки платника податків

За отриманням реєстраційного номера облікової картки платника податків (далі — реєстраційний номер) іноземець може звернутися до органів фіскальної служби:

— в областях або в місті Києві, якщо він не має посвідки на проживання в Україні;

— у районах, містах, районах у містах, об’єднаних державних податкових інспекціях, що відповідають місцю проживання в Україні, зазначеному в посвідці на постійне або тимчасове проживання в Україні, якщо іноземець має посвідку на проживання в Україні.

Реєстрація іноземців у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків (далі —Держреєстр) проводиться після виконання вимог Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 15.02.2012 р. № 150.

Для реєстрації іноземець зобов’язаний подати до відповідного органу фіскальної служби:

1) облікову картку фізичної особи — платника податків (далі — облікова картка) за формою № 1ДР (додаток 2 до Положення № 779).

Облікова картка є одночасно заявою для реєстрації в Держреєстрі

2) документ, що посвідчує особу, та містить необхідні для реєстрації реквізити, а саме: прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дату народження, місце народження, місце проживання, громадянство (після пред’явлення повертається). Для іноземців і осіб без громадянства таким документом є (див. п. 6 розд. I Положення № 779):

— паспортний документ;

— посвідка на постійне проживання;

— посвідка на тимчасове проживання;

— посвідчення біженця;

— посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;

3) переклад українською мовою документа, що посвідчує особу, засвідчений в установленому законодавством порядку (після пред’явлення повертається);

4) копію перекладу, зазначеного в п. 3.

Врахуйте: іноземець може подати перераховані вище документи на реєстрацію через законного представника або уповноважену особу. У цьому випадку такому представнику (уповноваженій особі) необхідно захопити із собою (п. 4 розд. VII Положення № 779):

1) документ, що посвідчує його особу;

2) документ, що посвідчує особу довірителя-іноземця, або його ксерокопію з чітким зображенням;

3) засвідчену в нотаріальному порядку довіреність на проведення реєстрації фізичної особи в Держреєстрі (після пред’явлення повертається) та її копію;

4) засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад українською мовою документа, що посвідчує особу (після пред’явлення повертається), і копію такого перекладу — якщо довірена особа є іноземцем або особою без громадянства і не має посвідки на постійне (тимчасове) проживання в Україні.

Фіскальний орган реєструє фізособу в Держреєстрі протягом 5 робочих днів із дня отримання облікової картки та необхідних документів. Після закінчення цього строку фізособа-іноземець або її представник (уповноважена особа) може отримати картку платника податків за формою додатка 3 до Положення № 779.

Картка платника податків — це документ, що засвідчує реєстрацію в Держреєстрі. У ній зазначено реєстраційний номер платника податків

Картку платника податків видадуть:

— фізособі-іноземцю після того, як вона пред’явить документ, що посвідчує особу, переклад українською мовою цього документа, засвідчений в установленому законодавством порядку (після пред’явлення повертається), і копію перекладу (окрім осіб, які мають посвідку на постійне або тимчасове проживання в Україні);

— представнику (уповноваженій особі) іноземця за наявності в нього документа, що посвідчує особу, документа, який посвідчує особу довірителя, або його ксерокопії (з чітким зображенням), а також довіреності, засвідченої в нотаріальному порядку, на видачу такого документа (після пред’явлення повертається) та її копії.

Зверніть увагу: відмовитися від отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків, наприклад через релігійні переконання, іноземні громадяни, які отримують дохід з джерелом походження в Україні, не можуть. Річ у тім, що процедура відмови від реєстраційного номера передбачена Положенням № 779 тільки для громадян України.

Вашому підприємству іноземець надає копію картки платника податків. Оригінал залишається в нього.

Реєстраційний номер отримано? Тоді час поговорити про оподаткування доходів іноземця, отриманих ним на території України.

13.3. Оподатковуємо доходи нерезидента: основні правила

Порядок оподаткування «українських» доходів, які нараховують (виплачують, надають) на користь нерезидентів, установлено п. 170.10 ПКУ. Такі доходи нерезидентів обкладають ПДФО за правилами та ставками, визначеними для резидентів, але з урахуванням особливостей, установлених окремими нормами розд. IV ПКУ для нерезидентів (п.п. 170.10.1 ПКУ). Про ці особливості ми поговоримо пізніше.

Зауважте: якщо міжнародним договором про уникнення подвійного оподаткування*, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, то

* Під подвійним оподаткуванням розуміють одночасне обкладення одного й того ж виду доходу однаковими (ідентичними) податками в різних державах. Через це один і той самий дохід підпадає під оподаткування і в країні його виплати, і у країні особи, яка його отримує (тобто двічі).

застосовують правила міжнародного договору (п. 3.2 і ст. 103 ПКУ)

Більшість міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування або, як їх ще називають, двосторонніх Конвенцій, передбачають вигідні умови оподаткування. У чому вони полягають? У можливості (пп. 13.4 і 103.1 ПКУ):

— застосування стороною, що виплачує дохід, знижених ставок податку, а часом — повного звільнення від оподаткування;

— заліку податку, сплаченого за кордоном, у рахунок податку, що належить до сплати фізособою у своїй державі. При цьому, як правило, більшість Конвенцій допускають залік на суму «закордонного» податку в розмірі, що не перевищує суму податку, нарахованого з таких доходів згідно із законодавством країни, резидентом якої є фізособа — отримувач доходу. Сам залік проводять, якщо було надано письмове підтвердження компетентного органу іншої держави факту сплати фізособою такого податку за кордоном.

Конкретний перелік податків, на які поширюється договір про уникнення подвійного оподаткування, зазначено у ст. 2 Конвенції. Зокрема, до таких податків належить ПДФО. Питання усунення подвійного оподаткування та порядок проведення заліку податків, сплачених за кордоном, у рахунок податкових зобов’язань за ідентичними податками у своїй державі вказують у ст. 23 Конвенції.

Цікаво, що більшість Конвенцій містять формулювання про те, що відповідні доходи «можуть оподатковуватися» в державі, яка їх виплачує. Проте ці слова не можна трактувати як такі, що надають платнику податків право вибору країни, в якій він сплачуватиме податок.

Слова «можуть оподатковуватися» вказують на право будь-якої з двох держав оподатковувати такі доходи, якщо це передбачено їх податковим законодавством

Як правило, державі, в якій виплачується дохід, надається першочергове (пріоритетне) право оподаткування, проте з урахуванням обмеженого (установленого Конвенцією) розміру ставок (див. п. 103.2 ПКУ, лист ДПСУ від 27.12.2012 р. № 12744/0/71-12/12-1017 // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 31, с. 19).

Врахуйте: податковий агент має право застосовувати правила двосторонньої Конвенції, тільки якщо нерезидент підтвердить свій статус резидента країни, з якою Україною укладено таку Конвенцію. Яким чином? Надавши податковому агенту:

— довідку (або її нотаріально посвідчену копію) про статус податкового резидента, видану компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором. Її складають за формою, затвердженою згідно із законодавством такої країни. Пам’ятайте, що вона діє тільки протягом того календарного року, в якому її видано;

інші документи, якщо це передбачено відповідною Конвенцією (пп. 103.4 і 103.8 ПКУ).

Важливо! Довідка про резидентний статус має бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ПКУ). Водночас не вимагають легалізації офіційні документи країн — учасниць Гаазької конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.61 р., посвідчені апостилем, проставленим уповноваженим органом країни, в якій складено документ.

Крім того, не вимагають ані легалізації, ані посвідчення апостилем документи, видані країнами — учасницями двосторонніх договорів про правову допомогу і правові відносини в цивільних і кримінальних справах, а також документи країн — учасниць багатосторонньої Конвенції про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.93 р. (див. консультацію в журналі «Вісник податкової служби України», 2012, № 6, с. 21).

Але будьте пильні! Не завжди наявність двостороннього договору про правову допомогу звільняє від легалізації всіх офіційних іноземних документів. Порядок застосування таких договорів роз’яснював Мін’юст у листах від 11.05.2010 р. № 26-26/291 і від 29.11.2012 р. № 11891-0-4-12/12.2.

А якщо іноземець — отримувач доходу не надав довідку про те, що він — резидент країни, з якою укладено договір про уникнення подвійного оподаткування? У цьому випадку доходи, що ви виплачуєте такому нерезиденту, оподатковуйте за правилами і ставками, установленими ПКУ. Про ці правила ми з вами поговоримо нижче. Тут же зазначимо, що незалежно від того, за якими правилами (українськими чи міжнародними) податковий агент оподатковуватиме дохід нерезидента, він зобов’язаний відобразити суму такого доходу, а також суму утриманого ПДФО в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ.

Хто виконує функції податкового агента в разі виплати нерезиденту «українського» доходу? Відповідь на це запитання шукайте на рис. 13.1.

Рис. 13.1. Особа, відповідальна за сплату ПДФОз «українських» доходів нерезидента

Важливо! Укладаючи з нерезидентом договір, що передбачає виплату «українського» доходу, обов’язково зазначте в ньому ставку податку, яку буде застосовано до такого доходу (п.п. 170.10.3 ПКУ).

Тепер давайте поговоримо про військовий збір. Він увірвався в наше життя неждано-негадано наприкінці 2014 року, але залишився, схоже, надовго. З 01.01.2015 р. об’єкт обкладення ВЗ — доходи, визначені ст. 163 ПКУ (п.п. 1.2 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Інакше кажучи, ВЗ сплачуємо з усіх доходів, перелічених у п. 164.2 ПКУ, якщо вони були нараховані фізособі після 31.12.2014 р. При цьому резидентний статус отримувача вас цікавити не повинен. Отже, тепер і російські громадяни, які отримують доходи в Україні, мимоволі підтримують українську армію, сплачуючи зі своїх доходів ВЗ .

Хто відповідальний за сплату ВЗ? Ті ж, хто й за сплату ПДФО.

Розмір ставки ВЗ становить 1,5 %. Її застосовуєте до нарахованого доходу

Тобто зменшувати суму доходу на утримані ПДФО, ЄСВ, а також ПСП не можна.

З податком і збором розібралися. Давайте поговоримо про внесок.

ЄСВ: справляти чи не справляти з доходу нерезидента? Для відповіді на це запитання зазирнемо у Закон № 2464.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 цього Закону визначено, що платниками ЄСВ є в тому числі іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України) і особи без громадянства, які працюють у суб’єктів господарювання на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Отже, Закон № 2464 установлює однакові «правила гри» для всіх фізосіб, якщо «український» дохід, який виплачує страхувальник, потрапляє до бази справляння ЄСВ. Резидентний статус фізособи — отримувача доходу для цілей справляння ЄСВ не має значення.

Розібравшись із загальними питаннями, переходимо до особливостей оподаткування окремих «українських» доходів нерезидентів, нарахованих у 2015 році, якщо положення міжнародних договорів не застосовуються.

13.4. Порядок оподаткування окремих доходів нерезидентів

Зарплата. Із суми заробітної плати ЄСВ:

— утримуйте за ставкою 3,6 %;

— нараховуйте за ставкою, установленою страхувальнику згідно з класом профризику виробництва.

Інформацію про нараховані суми зарплати і суми ЄСВ відображаєте у формі № Д4.

Заробітну плату, нараховану нерезиденту, обкладайте ПДФО за загальними правилами, установленими розд. IV ПКУ (п.п. 170.10.1 ПКУ).

Виняток передбачено тільки для випадків застосування ПСП.

До зарплати нерезидента ПСП застосовувати не можна

Це випливає з положень п.п. 169.3.4 ПКУ. Тобто до бази оподаткування дохід нерезидента у вигляді зарплати потрапить зменшеним тільки на суму ЄСВ.

Зарплату нерезидента оподатковуйте за ставками 15 % і 20 %. У 2015 році:

— ставку 15 % застосовуйте до бази оподаткування зарплати (її частини), сума якої за місяць не перевищує 12180 грн.;

— ставку 20 % — до частини бази оподаткування, що перевищує зазначену вище величину.

Ви нараховуєте зарплату працівнику-іноземцю в іноземній валюті? У цьому випадку для цілей обкладення ПДФО її суму перерахуйте у гривні за валютним курсом НБУ, що діє на момент нарахування (отримання) зарплати (п. 164.4 ПКУ).

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ зарплату нерезидента відображайте з ознакою доходу «101».

Також не забудьте утримати ВЗ (1,5 % від нарахованої суми).

Винагорода за договором підряду (договором про надання послуг). Ця сума, виплачена іноземцю, потрапить до бази справляння ЄСВ. На суму винагороди за виконані роботи (надані послуги) нараховуєте ЄСВ за ставкою 34,7 %, утримуєте з неї — за ставкою 2,6 % (абзац п’ятий ч. 5, ч. 8 ст. 8 Закону № 2464).

Інформацію про нараховані суми винагороди за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами і суми ЄСВ, нараховані (утримані) з такої винагороди, відображаєте у формі № Д4.

Суми винагород, нарахованих (виплачених) нерезиденту відповідно до умов договору підряду (договору про надання послуг), є для нього оподатковуваним доходом (п.п. «є» п.п. 14.1.54, п.п. 164.2.2 ПКУ). ПДФО такі доходи обкладаєте за правилами і ставками, установленими ПКУ для резидентів. Нагадаємо їх.

До бази оподаткування такий дохід включаєте зменшеним на суму ЄСВ, утриманого з нього. Ставки ПДФО — 15 % і 20 %.

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ винагороду за цивільно-правовим договором відображаєте з ознакою доходу «102».

Сума винагороди за договором підряду (договором про надання послуг) є об’єктом обкладення ВЗ. Ставка збору — 1,5 %. Зауважте: його розраховують виходячи із суми нарахованого доходу (без зменшення на ЄСВ).

Дохід від продажу нерухомого майна. Що слід знати, купуючи нерухомість, яка належить нерезиденту? Дохід від її продажу, що виплачує ваше підприємство, необхідно обкладати ПДФО відповідно до ст172 ПКУ в порядку, установленому для резидентів, але за ставками, визначеними в п. 167.1 ПКУ (див. п. 172.9 ПКУ). Як це працює? Зараз розповімо.

Як і при купівлі нерухомості в резидента, оподаткування доходу нерезидента від продажу української нерухомості залежатиме від двох факторів. Перший з них — вид нерухомості, що продається, другий — загальна кількість продажів протягом звітного податкового року об’єктів нерухомості, що належать нерезиденту. Для наочності порядок оподаткування нерухомості наведемо у вигляді схеми (див. рис. 13.2).

Рис. 13.2. Особливості оподаткування доходу нерезидента від продажу нерухомості

Які об’єкти нерухомості перелічено в п. 172.1 ПКУ? Це житловий будинок, квартира або їх частини, кімната, садовий (дачний) будинок (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельна ділянка, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 ЗКУ.

Черговість продажів об’єктів нерухомого майна у звітному році зазначає фізособа, яка продає такі об’єкти (див. роз’яснення в категорії 103.21 БЗ). Для податкового агента бажано, щоб ця інформація була зафіксована на папері (наприклад, в окремій заяві або в договорі купівлі-продажу).

Суму доходу, отриманого нерезидентом від продажу об’єкта нерухомості, визначаєте виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об’єкта (п. 172.3 ПКУ).

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ як оподатковуваний, так і неоподатковуваний дохід від продажу нерухомості відображаєте з ознакою доходу «104».

Дохід від продажу нерухомого майна не є об’єктом справляння ЄСВ.

А що з ВЗ? До бази обкладення ВЗ потрапить тільки той дохід, з якого ви утримали ПДФО. З доходів, що не обкладають ПДФО, ВЗ утримувати не потрібно.

Дохід від продажу рухомого майна. Доходи нерезидентів від операцій з продажу об’єктів рухомого майна обкладайте ПДФО в порядку, установленому ст. 173 ПКУ для резидентів, але за ставками, визначеними в п. 167.1 ПКУ.

Інакше кажучи, якщо нерезидент вперше у звітному році продає належний йому легковий автомобіль та/або мотоцикл, та/або мопед, то отриманий ним дохід від продажу не підлягає оподаткуванню (абзац перший п. 173.2 ПКУ ).

Інформацію про черговість продажів автомобіля продавець повинен зазначити в договорі купівлі-продажу або в окремій заяві

Якщо протягом звітного податкового року фізична особа продає два і більше легкових автомобілів та/або мотоциклів, та/або мопедів, то оподаткуванню підлягає дохід від другого та подальших продажів (див. роз’яснення фахівця ДФСУ в журналі «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 72, с. 38). Також оподатковуєте дохід від продажу іншого об’єкта рухомого майна, ніж перелічені вище.

За якими ставками оподатковувати? За ставками 15 % і 20 %.

Як визначають дохід від продажу? У разі реалізації легкового автомобіля, мопеда, мотоцикла — виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче (за вибором платника податку):

— середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу (див. інформацію на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку(http://new.me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice))

або

— оціночної вартості відповідного транспортного засобу, визначеної згідно із законом.

Дохід від продажу інших об’єктів рухомого майна визначають виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче їх оціночної вартості.

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ дохід від продажу рухомого майна (як обкладений ПДФО, так і не обкладений) відображаєте з ознакою доходу «105».

Дохід від продажу рухомого майна не є об’єктом справляння ЄСВ.

ВЗ утримуйте тільки з продажного доходу, який є об’єктом обкладення ПДФО. З доходів, що не обкладають ПДФО, ВЗ утримувати не потрібно.

Дохід від оренди нерухомості. Хочете взяти в оренду нерухомість, що знаходиться на території України, яка належить нерезиденту? Тоді врахуйте, що здавати її він має право виключно через суб’єкта господарювання — резидента (п.п. 170.1.3 ПКУ). Цих «посередників у здаванні» ПКУ називає уповноваженими особами, а свої представницькі функції вони виконують на підставі письмового договору. Таким договором може бути, зокрема, договір доручення(див. гл. 68 ЦКУ).

Навіщо нерезиденту потрібні посередники? Вони будуть податковими агентами стосовно орендних доходів.

У цьому випадку підприємство-орендар перераховуватиме орендну плату представнику нерезидента.

Представник, будучи податковим агентом нерезидента, нараховує, утримує та сплачує ПДФО до бюджету від імені і за рахунок доходів останнього

Ставки ПДФО — 15 % і 20 %.

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ представник нерезидента — податковий агент відобразить суму доходу від здавання нерухомості в оренду з ознакою доходу «106».

ЄСВ з орендних доходів справляти не потрібно.

А ось ВЗ утримати доведеться. Ставка — 1,5 %. Але, знову ж таки, це клопіт не підприємства-орендаря, а представника нерезидента.

Дохід від оренди рухомого майна. Такий дохід нерезидента обкладайте ПДФО за загальними правилами, установленими для фізичних осіб — резидентів.

Суму орендної плати, нарахованої (виплаченої) нерезиденту за договором оренди, обкладайте за ставками 15 % і 20 %.

У формі № 1ДФ суму доходу від надання в оренду рухомого майна (орендну плату) відображайте з ознакою доходу «102».

ЄСВ з орендних доходів справляти не потрібно.

Орендний дохід — об’єкт обкладення ВЗ. А отже, із суми такого доходу доведеться утримати 1,5 % ВЗ.

Дивіденди. Дивіденди у вигляді акцій (часток, паїв), що не змінюють пропорцій участі акціонерів (учасників) у статутному фонді, ПДФО не обкладаєте і відображаєте в Податковому розрахунку з ознакою доходу «142» (п.п. 165.1.18 ПКУ).

Інші дивіденди нерезидентів остаточно обкладайте ПДФО при їх нарахуванні. Ставки такі самі, як і для резидентів.

Так, звичайні дивіденди оподатковують за ставками (пп. 167.5.1 і 167.5.2 ПКУ):

5 %, якщо нарахування здійснює платник податку на прибуток (крім інститутів спільного інвестування);

20 % — у решті випадків.

Якщо дивіденди згідно з п.п. 170.5.3 ПКУ прирівнюються до заробітної плати, то їх оподатковують за ставками 15 % і 20 %.

У формі № 1ДФ дивіденди, прирівняні до зарплати, відображаєте з ознакою доходу «101», а звичайні дивіденди — з ознакою доходу «109».

ЄСВ з дивідендів не справляють.

Тепер що стосується ВЗ. Не утримуйте ВЗ тільки з неоподатковуваних дивідендів (п.п. 165.1.18 ПКУ). «Зарплатні» та звичайні* дивіденди є об’єктом обкладення ВЗ. Ставка та сама — 1,5 % від нарахованої суми.

* Із звичайних дивідендів, нарахованих до 01.01.2015 р., ВЗ не утримуйте незалежно від дати виплати.

Роялті. Для нерезидента роялті, що виплачуються резидентом України, — це оподатковуваний дохід (п.п. «а» п.п. 14.1.54 і п.п. 164.2.8 ПКУ).

Роялті остаточно обкладайте ПДФО при їх нарахуванні

Ставка ПДФО — 20 % (п.п. 167.5.1 ПКУ).

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ дохід у вигляді роялті відображаєте з ознакою доходу «103».

ЄСВ з роялті не справляють. А ось ВЗ утримати потрібно за ставкою 1,5 %.

Для наочності інформацію про ставки ПДФО, ЄСВ і ВЗ, що застосовують до найпоширеніших «українських» доходів нерезидентів, узагальнимо в табл. 13.1.

Таблиця 13.1. Оподаткування «українських» доходів нерезидентів

№ з/п

Вид доходу

ПДФО

ВЗ

ЄСВ

утримання

нарахування

1

Заробітна плата

15 % і 20 %

1,5 %

3,6 %

Ставка для роботодавця

2

Винагорода за договором підряду (договором про надання послуг)

15 % і 20 %

1,5 %

2,6 %

34,7 %

3

Дохід від продажу (обміну) не частіше 1 разу протягом 2015 року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (уключаючи земельну ділянку, на якій розташовано такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 ЗКУ, за умови, що таке майно перебувало у власності платника податків більше 3 років або було успадковано ним

4

Дохід від продажу (обміну) протягом 2015 року більше одного з об’єктів нерухомості, зазначених у п. 3 цієї таблиці, або від продажу (обміну) іншого об’єкта нерухомості, у тому числі об’єкта незавершеного будівництва

15 % і 20 %

1,5 %

5

Дохід від продажу (обміну) протягом 2015 року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда

6

Дохід від продажу (обміну) не зазначених у п. 5 цієї таблиці об’єктів рухомого майна, а також від продажу (обміну) протягом 2015 року другого і наступних об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда

15 % і 20 %

1,5 %

7

Доходи, отримані від надання майна в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм)

15 % і 20 %

1,5 %

8

Дивіденди, прирівняні для цілей оподаткування до зарплати

15 % і 20 %

1,5 %

9

Дивіденди, нараховані у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою — резидентом, що нараховує такі дивіденди, унаслідок чого збільшується статутний фонд емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів, за умови, що не змінюються пропорції (частки) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента

10

Дивіденди, крім зазначених у пп. 8 і 9 цієї таблиці

5 %* або 20 %

1,5 %

11

Роялті

20 %

1,5 %

12

Дохід у вигляді будь-якого об’єкта спадщини, отриманий від спадкодавця-резидента

15 % і 20 %

1,5 %

13

Дохід у вигляді негрошових подарунків (а також призів переможцям і призерам спортивних змагань), якщо у 2015 році їх вартість не перевищує з розрахунку на місяць 609 грн.

14

Доходи, отримані у вигляді подарунка, крім зазначених у п. 13 цієї таблиці

15 % і 20 %

1,5 %

* При виплаті платником податку на прибуток (крім інститутів спільного інвестування).

 

висновки

  • Для цілей оподаткування важливим є резидентний статус іноземного громадянина, який отримує «український» дохід.

  • Іноземцю, якому виплачують «український» дохід, необхідно отримати у відповідному органі фіскальної служби реєстраційний номер облікової картки платника податків.

  • Уникнути обкладення одного й того самого доходу ідентичними податками і в країні його виплати (Україні), і в країні нерезидента допомагають міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування.

  • Податковий агент має право застосовувати положення договору про уникнення подвійного оподаткування тільки після того, як нерезидент підтвердить відповідною довідкою свій статус резидента країни, з якою Україною укладено такий договір.

  • З 2015 року ВЗ обкладають, зокрема, «українські» доходи нерезидентів.

  • Резидентний статус фізособи — отримувача доходу для цілей справляння ЄСВ не має значення.

іноземці, доходи додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті