Одразу розберемося з головним питанням: чим ризикують роботодавці, не нараховуючи зарплату?
Зарплати не було, а податок давай!
Навіть у кризовій ситуації необхідно нараховувати зарплату усім працюючим на підприємстві. Але тоді, зрозуміло, доведеться дотримуватися вимоги про сплату податків/внесків/зборів з нарахованого, але не виплаченого доходу. Так, якщо заробітна плата нарахована, але не виплачена, необхідно сплатити:
— ПДФО і ВЗ — протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем місяця, за який нараховано, але не виплачено дохід (п.п. 168.1.5 ПКУ);
— ЄСВ як у частині нарахувань, так і в частині утримань — не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464; п.п. 2 п. 4 та п.п. 6 п. 3 розд. IV Інструкції № 449).
Але інколи діяти правильно не виходить — немає коштів ані на виплату зарплати, ані на сплату податків. Як ми вже зазначили, деякі роботодавці в такій ситуації просто не нараховують зарплату. І все б нічого, якби не штрафи...
Чим загрожує ненарахування зарплати?
Потенційно роботодавцям за це загрожує фінансова, адміністративна і навіть кримінальна відповідальність.
Спочатку розберемося з фінансовими санкціями. Порушення встановлених строків виплати зарплати, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш ніж за один місяць, виплата їх не в повному обсязі загрожують підприємству штрафом у потрійному розмірі мінзарплати, установленої на момент виявлення порушення (абзац четвертий ст. 265 КЗпП). Таким чином, у 2015 році фінштраф за таке порушення становить: до 1 грудня — 3654 грн. (1218 грн. х 3), а з 1 грудня — 4134 грн. (1378 грн. х 3). Накладати такий штраф зможе Держпраці після того, як КМУ затвердить відповідний порядок.
Крім того, порушення встановлених строків виплати зарплати, виплата її не в повному обсязі підпадає під адмінпокарання, установлене ч. 1 ст. 41 КпАП. Розмір штрафу становить 30 — 100 ннмдг (510 — 1710 грн.). Причому до адмінвідповідальності можуть бути притягнені посадові особи підприємства, установи, організації, а також підприємці. Зауважимо: скласти протокол про адмінпорушення може Держпраці за результатами перевірки, а рішення про накладення штрафу виносить суд (ст. 255 і 221 КпАП).
Податківці не накладають адмінштрафи за ненарахування зарплати (ст. 2342 КпАП)
Але, мабуть, найбільше лякає кримінальна відповідальність, адже так? Лякатися, дійсно, є чого. Так, згідно зі ст. 175 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-III за безпідставну невиплату зарплати громадянам більш ніж за один місяць, вчинену умисне керівником підприємства, установи чи організації незалежно від форми власності, передбачається покарання у вигляді штрафу від 500 до 1000 ннмдг (8500 грн. — 17000 грн.) або виправних робіт строком до двох років або позбавлення волі строком до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком до трьох років.
Покарання вражає. Але! «Рятівна соломинка» є. Річ у тім, що безпідставною слід вважати таку невиплату заробітної плати, яка здійснена за наявності об’єктивної можливості здійснити виплату (див. лист-узагальнення ВСУ «Практика розгляду судами кримінальних справ про невиплату заробітної плати, стипендій, пенсій чи інших установлених законом виплат» від 01.01.2006 р.). Отже, якщо зарплата не виплачена через неповне бюджетне фінансування, відсутність грошей на рахунках підприємства тощо, то така невиплата не вважається безпідставною. Відповідно, такий випадок не підпадає під кримінальне переслідування. Майте на увазі, що «безпідставність» перевірятиметься з маніакальною ретельністю. Тому на поблажку можуть розраховувати тільки підприємства у дійсно безвихідній ситуації.
Дивна позиція податківців…
Прагнучи «зняти» з підприємства, що перевіряється, більше податків/зборів/внесків і штрафів, податківці інколи проявляють дива фантазії. Одне з них стосується теми, яку ми розглядаємо сьогодні. Зауважте, це реальна історія.
Підприємство через фінансові труднощі не нараховувало і не виплачувало працівникам зарплату за відпрацьований ними час. При перевірці податківці самостійно розрахували суми не нарахованої зарплати та донарахували з цих сум ПДФО, ВЗ і ЄСВ. Зрозуміло, зі сплатою штрафів за несвоєчасне перерахування податку/внеску/збору та пені.
Креативний підхід, але ми з ним не згодні. І ось чому.
Щодо ПДФО та його «родича» ВЗ базою оподаткування є нарахований (виплачений, наданий) дохід (ст. 164 ПКУ). Відповідно, поки зарплата не буде нарахована (виплачена, надана), вона не зможе потрапити до складу оподатковуваного доходу. Аналогічно і щодо ЄСВ: базою є нарахована (виплачена) зарплата (абзац перший п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).
Виходить, що
з ненарахованої та невиплаченої зарплати ПДФО, ВЗ і ЄСВ сплачувати не потрібно
Максимум, що перевіряючі податківці мають право зробити, — це «дати сигнал» Держпраці або змусити роботодавця нарахувати працівникам зарплату за попередні місяці (п.п. 20.1.15 ПКУ). Увага! В цьому випадку суми такої зарплати потраплять до фонду оплати праці (і відповідно, до баз обкладення ПДФО, ВЗ і бази справляння ЄСВ) того місяця, в якому буде здійснено таке донарахування (див. п.п. 1.6.1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5; п.п. 3 п. 3 розд. IV Інструкції № 449). І саме цього місяця в підприємства виникнуть зобов’язання з нарахування/утримання податків/внесків/зборів із суми «минуломісячної» зарплати. Якщо підприємство своєчасно перерахує належні з неї ПДФО, ВЗ і ЄСВ, «податкововнескові» штрафи йому не загрожують.
Тішить і лояльна позиція судів у цьому питанні. Наведемо висновки деяких з них:
— якщо працівникам зарплата виплачувалася в розмірі нижче «мінімалки», то сплата ПДФО із сум заробітної плати (різниці до законодавчо встановленого розміру) без виплати її на користь платників податків є безпідставною (ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 р. № 1170/2а-3023/11);
— кошти, не отримані платником податку — фізособою у власність або не нараховані на його користь податковим агентом, не є об’єктом оподаткування (постанова ВАСУ від 22.06.2015 р. № К/9991/74792/12);
— єдиною підставою для утримання та перерахування до бюджету ПДФО податковим агентом є нарахування та виплата податковим агентом оподатковуваного доходу (зокрема, зарплати) (постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 р. № 2а/1770/4141/2012).
І хоча окремі висновки стосуються норм «старого» законодавства з ПДФО, вважаємо, що загальна тенденція залишається колишньою, до того ж підходить і до ЄСВ з ВЗ.
Чи доіндексують податківці неіндексоване?
Залишилося розглянути ще одну категорію роботодавців, які з метою економії коштів не нараховують індексацію. Нагадуємо, що індексацію доходів проводять для того, щоб нейтралізувати їх знецінення в результаті інфляції.
Обов’язок індексувати зарплату закріплено у ст. 95 КЗпП, а нюанси її проведення — в Законі України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 р. № 1282-XII.
А чи можуть податківці при перевірці розрахувати суми раніше не нарахованої індексації та донарахувати ПДФО, ВЗ і ЄСВ?
Ні, не можуть. Аргументи вище (адже суми виплат, пов’язаних з індексацією, входять до фонду додаткової зарплати). Але врахуйте: ризик «нарватися» на адміністративну та фінансову відповідальність від Держпраці за ненарахування індексації залишається і в цьому випадку. Щоправда, поки що КМУ не затвердив порядок застосування таких штрафів.
Підсумуємо: не нараховувати зарплату — це погано. Але якщо вже так вийшло через об’єктивні обставини, то додатковий податковий тягар на роботодавця лягати не повинен.
висновки
Роботодавець не зобов’язаний донараховувати ПДФО, ВЗ і ЄСВ на зарплату, що не нараховувалася та не виплачувалася в минулих місяцях.
За ненарахування зарплати та індексації адмін- і фінсанкції застосовує Держпраці.
Якщо зарплата не виплачувалася з об’єктивних причин (наприклад, через відсутність грошей на рахунку підприємства), то кримінальна відповідальність керівнику не загрожує.
Документи статті
КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Закон № 2464 — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.
Інструкція № 449 — Інструкція про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Мінфіну України від 20.04.2015 р. № 449.
