Обіцяємо, ми обов’язково пройдемося по кожному з ново-старих податків, що складають нинішній податок на майно, і заглибимося в їх суть. Але спершу в цій вступній статті розглянемо загальні моменти, характерні для всіх трьох «субподатків». І тільки потім деталізуємо нюанси справляння кожного в окремій статті.
Три голови…
Запам’ятайте: на сьогодні податок на майно складається з:
1) податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (п.п. 265.1.1 і ст. 266 ПКУ*). Це наш старий знайомий, до якого за два останні роки ми встигли звикнути. Але з нового року він з’явився перед нами в більш фіскальному ракурсі, що викликало мільйон запитань. Тому присвятимо йому першу з трьох запланованих статей (див. на с. 13);
2) транспортного податку (п.п. 265.1.2 і ст. 267 ПКУ). Це новачок у славетній трійці «майнових» податків. Він же — єдиний з претензією на статус податку на розкіш. І хоча його платників, судячи з усього, буде не так уже й багато, розповімо про нього у другій статті (читайте її в одному з найближчих номерів «Податки та бухгалтерський облік»);
3) плати за землю (п.п. 265.1.3 і ст. 269 — 289 ПКУ). Це найстаріший і найбільш звичний з усіх перелічених тут податків. Скільки списів довкола нього було зламано! А скільки ще доведеться ☺, особливо з урахуванням «податковореформенних» змін до порядку його справляння. Про нього теж поговоримо дещо пізніше — в останній статті нашої тетралогії.
* Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Такий склад податку на майно регламентований новою редакцією ст. 265 ПКУ, що набрала чинності з 01.01.2015 р. Це означає, що нові норми зачіпають період «з Нового року й далі». А за якими правилами закрити рік попередній? На щастя, це питання не стоїть перед платниками податку на нерухомість і «річними» платниками плати за землю. Адже вони минулого року відзвітували наперед — на 2014 рік. А ось для платників плати за землю, які звітували щомісячно, законодавець прописав спеціальну норму (див. п. 27 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Їм веліли подати декларацію за грудень 2014 року в колишньому порядку. Що вони напевно й зробили не пізніше 20.01.2015 р.
Важливо!
Податок на майно оголошено місцевим податком (п. 10.1.1 ПКУ)
Що це означає для вас як для платників податків? Перш за все те, що при їх обчисленні вам доведеться в обов’язковому порядку керуватися відповідними рішеннями місцевих рад. А для цього непогано б розуміти, чого чекати від таких рішень і як бути в разі, якщо місцева влада філонить. ☺
Поговоримо про це далі.
…але не всі однаково живучі
Уявіть собі, законодавець вдихнув життя не у всі три голови свого «податково-майнового» чудовиська. ☺ Виявляється, з 01.01.2015 р. тільки дві з них — податок на транспорт і плата за землю життєздатні без жодних додаткових маніпуляцій.
Тут, як-то кажуть, без варіантів — місцеві ради повинні в обов’язковому порядку встановити їх на своїй території (див. п. 10.2 ПКУ). На це п. 4 розд. II «Прикінцеві положення» Закону № 71* відвів їм місячний строк. І крім того — на місцях мають установити їх ставки в межах, передбачених ПКУ. Але — тільки щодо плати за землю. Адже з податку на транспорт ставку встановлено в єдиному для всіх розмірі (див. п. 267.4 ПКУ). Та і з платою за землю, як з’ясувалося, рішення місцевих органів самоврядування про встановлення ставок відгукнуться тільки наступного року.
* Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. № 71-VIII.
Весь поточний рік земельний податок справляється із застосуванням ставок, що діяли до 31 грудня 2014 року
Підтвердження такого висновку знаходимо в листі ДФСУ від 16.01.2015 р. № 722/5/99-99-19-01-01-16 і консультації з БЗ в підкатегорії 112.03.ср.
Що буде, якщо муніципалітети проігнорують свої податково-транспортно-земельні повноваження? Власне кажучи, нічого страшного. У такому разі місцеві податки, що є обов’язковими згідно з нормами ПКУ, до прийняття радами відповідних рішень все одно справляються (див. п.п. 12.3.5 ПКУ). Причому, як ми з’ясували, щоб уже зараз сплачувати податок на транспорт і плату за землю, від місцевої влади не потрібно навіть чекати «місцевих» ставок.
А ось оживити (або не оживляти) третю голову — податок на нерухомість місцева влада на підвідомчій їм території може на свій розсуд. Інакше кажучи, установлення цього податку — цілком її прерогатива (п. 10.3 ПКУ).
Виходить, немає відповідного рішення — немає обов’язку декларувати та сплачувати цей податок. А як бути, якщо таке рішення в поточному році все ж з’явиться, але після закінчення згаданого вище місячного строку, відведеного п. 4 розд. II «Прикінцеві положення» Закону № 71? А якщо взагалі після граничного строку подання «нерухомої» звітності? Підсилимо драматизм ситуації та поставимо мегазапитання: якщо рішення місцевої ради про встановлення податку на нерухомість прийняте у 2015 році, нехай навіть до 1 лютого, чи виникає обов’язок сплачувати цей податок одразу ж у цьому році? Чи все ж таки з початку майбутнього року? Наші міркування з цього приводу читайте у статті на с. 13.
… і не всі однаково керовані
Здавалося б, якщо всі три складові частини податку на майно в сумі дають один податок, то й порядок його (тобто їх) адміністрування має бути єдиним. Схоже, що законодавці дійсно прагнули уніфікувати такий порядок. А наскільки їм це вдалося — судити вам. Ознайомтеся з таблицею на с. 11 — і ви все зрозумієте самі.
Табл. Порівняльна характеристика елементів податку на майно
| Елемент податку | Податок на майно в частині | ||
| податку на нерухомість, відмінну від земельної ділянки | податку на транспорт | плати за землю | |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Платники податку | фізичні та юридичні особи | ||
| (п.п. 266.1.1 ПКУ) | (п.п. 267.1.1 ПКУ) | (п. 269.1 ПКУ) | |
| Ставка податку | відносна | абсолютна | відносна |
| установлюється за рішенням місцевих рад не вище максимальної межі, передбаченої ПКУ | установлена в ПКУ як фіксована величина з розрахунку на календарний рік | установлюється за рішенням місцевих рад у межах, передбачених ПКУ | |
| (п.п. 266.5.1 ПКУ) | (п. 267.4 ПКУ) | (п. 284.1 ПКУ) | |
| Базовий (податковий) звітний період | календарний рік | ||
| (п.п. 266.6.1 ПКУ) | (п.п. 267.5.1 ПКУ) | (п. 285.1 ПКУ) | |
| Порядок обчислення: | |||
| — для фізичних осіб | податок розраховується контролюючим органом | ||
| (п.п. 266.7.1 ПКУ) | (п.п. 267.6.1 ПКУ) | (п. 286.5 ПКУ) | |
| податкові повідомлення-рішення надсилаються (вручаються) за місцем реєстрації платника податків до 1 липня року: | |||
| наступного за базовим податковим (звітним) періодом (роком), тобто в поточному році за попередній | базового податкового (звітного) періоду (року), тобто рік у рік | ||
| (п.п. 266.7.2 ПКУ) | (п.п. 267.6.2 ПКУ) | (п. 286.5 ПКУ) | |
| — для юридичних осіб | самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і | ||
| до 20 лютого | не пізніше 20 лютого | ||
| цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єктів оподаткування декларацію з розбивкою річної суми рівними частинами | |||
| поквартально | за місяцями | ||
| (п.п. 266.7.5 ПКУ) | (п.п. 267.6.4 ПКУ) | (п. 286.2 ПКУ) | |
| можливість щомісячного або щоквартального декларування податкових зобов’язань ПКУ не передбачає | є можливість щомісячного декларування податкових зобов’язань протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним (п. 286.3 ПКУ) | ||
| Порядок сплати податку | за місцезнаходженням (місцем реєстрації) об’єктів оподаткування | ||
| (п.п. 266.9.1 ПКУ) | (п.п. 267.7.1 ПКУ) | (п. 287.4 ПКУ) | |
| Строки сплати: | |||
| — для фізичних осіб | протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення | ||
| (п.п. «а» п.п. 266.10.1 ПКУ) | (п.п. «а» п.п. 267.8.1 ПКУ) | (п. 287.5 ПКУ) | |
| — для юридичних осіб | авансовими внесками щоквартально до 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом | щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця | |
| (п.п. «б» п.п. 266.10.1 ПКУ) | (п.п. «б» п.п. 267.8.1 ПКУ) | (п. 287.3 ПКУ) | |
Як бачите, податок на майно, без сумніву, задумувався як триголова істота, кожна з голів якої живе за загальними законами. Про це досить красномовно свідчить вся наведена вище інформація. Але не викликає сумнівів і те, що податок на нерухомість, транспортний податок і плата за землю, які складають податок на майно, у багатьох аспектах поводяться як криловські Лебідь, Щука та Рак. А це вже погано. Бо змушує сумніватися, чи зможуть податківці упрягти їх в один віз, тобто, в одну форму податкової декларації.
Ситуація з ПДФО і військовим збором, за якими вже більше півроку немає обіцяної єдиної звітної форми, тільки підсилює наші побоювання. Адже граничний строк подання «майнової» звітності — до/не пізніше 20 лютого. І якщо за нерухомістю та землею принаймні можна відзвітувати за нині чинними формами, то за транспортом — на жаль, ні.
Зачекаємо?.. ☺
висновки
-
З 01.01.2015 р. запроваджено місцевий податок на майно, що увібрав у себе податок на нерухомість і плату за землю, а також новий податок на транспорт.
-
Перша складова податку на майно — податок на нерухомість — запроваджується факультативно за рішенням органів місцевого самоврядування. Останні дві — з волі законодавця сплачуються в обов’язковому порядку.
-
Різні строки подання юридичними особами звітності за кожною з трьох складових «майнового» податку, а також різний порядок сплати кожної з них змушують думати, що доведеться користуватися трьома різними формами декларацій. Останнє слово, як завжди, за податківцями.
- Зате з фізичними особами майже все в повному ажурі — податкові зобов’язання їм обчислює контролюючий орган, а строки надсилання податкового повідомлення-рішення із сумою податку і строки його сплати — єдині. Щоправда, за нерухомість «фізики» сплачують із затримкою на рік — у поточному році за попередній.
