Беремо виробничу собівартість.
Базу обкладення операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг визначаємо виходячи з договірної вартості, але (!) не нижче їх собівартості ( п.188.1 ПКУ).
Брати для розрахунку мінімальної бази ПДВ виробничу собівартість чи собівартість реалізації, ПКУ не уточнює. На наш погляд, тут слід орієнтуватися на виробничу собівартість. Річ у тім, що саме за нею в бухобліку значиться готова продукція і незавершене виробництво (п. 6 П(С)БО 9).
Виробнича собівартість складається з:
— прямих матеріальних витрат;
— прямих витрат на оплату праці;
— інших прямих витрат;
— змінних загальновиробничих і постійних розподілених загальновиробничих витрат (ЗВВ).
Виробнича собівартість дає показник витрат на одиницю продукції. А ось до собівартості реалізованої продукції додатково до виробничої собівартості входять (п. 11 П(С)БО 16): нерозподілені постійні ЗВВ і наднормативні виробничі витрати.
Візьміть до уваги! Ці витрати не розподіляються на одиницю продукції, а списуються в кінці періоду відразу на всю продукцію. Прив’язати їх показник безпосередньо до виду продукції, що продається, нереально. Тому й орієнтуватися для визначення бази ПДВ на собівартість реалізації не варто — вона не дасть реального показника собівартості продукції, що продається.
І ще одне зауваження. Виробничу собівартість підприємство знатиме тільки наприкінці місяця — після розподілу ЗВВ. Тому якщо у вас ПЗ при продажу продукції виникають «наперед», то як бути з ПДВ, див. у відповіді на наступне запитання.
