Припустимо, працівник працевлаштований на підприємстві за основним місцем роботи. Примудрився він прохворіти з кінця січня по середину березня 2015 року. У такій ситуації:
— у січні (місяць початку хвороби) нараховуємо ЄСВ на фактичну базу справляння ЄСВ, розраховану щодо такого працівника. Вимогу про ЄСВ з МЗП не застосовуємо;
— у лютому (працівник увесь місяць хворів, дохід не нараховувався) ЄСВ не нараховуємо взагалі. Адже поки що нам не відома сума лікарняних, яка буде нарахована працівнику за робочі дні за графіком лютого;
— у березні (місяць закінчення хвороби) після отримання листка непрацездатності для цілей порівняння з МЗП лікарняні відносимо до місяців, за які їх нараховано. Якщо після розподілу лікарняних у місяці, за який їх нараховано, загальний дохід (за вирахуванням винагороди за ЦПД*) менше МЗП, застосовуємо положення ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 з урахуванням таких особливостей.
* Винагорода за цивільно-правовим договором про виконання робіт (надання послуг).
Якщо до бази нарахування ЄСВ за відповідний місяць, крім лікарняних, входить зарплата (у нашому випадку це січень і березень), суму, що дорівнює різниці між МЗП і фактичною базою нарахування ЄСВ (за вирахуванням винагороди за ЦПД), множимо на «зарплатну» ставку, установлену підприємству згідно з класом профризику виробництва. А ось коли в базі нарахування є тільки лікарняні, сума яких менше МЗП, нараховуємо ЄСВ на суму МЗП за ставкою 33,2 %.
