За відправну точку в нашому питанні візьмемо епічну статтю в «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 24, с. 20. Нею напевно користуються як посібником ті наші читачі, бухгалтерське життя яких отруює екоподаток — у тій його «частині», що визначена п.п. 240.1.3 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ). Тобто екоподаток за розміщення відходів.
Що було і залишилося?
Почнемо з того, що не змінилося понині.
1. Важко заперечити твердження, що люмінесцентні лампи (далі — ЛЛ), які стали непридатними, вважаються небезпечними відходами.
Логічний ланцюжок тут простий.
По-перше, згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України «Про відходи» від 05.03. 98 р. № 187/98-ВР (далі — Закон № 187), відходи — це предмети, що повністю або частково втратили свої споживчі якості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення.
По-друге, згідно з абзацом третім ст. 1 цього ж Закону:
небезпечні відходи — відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними
Загалом зрозуміло, що відпрацьовані ЛЛ — це відходи. Адже і споживчі якості вони втратили і використані більше бути не можуть! А як відходи, що містять украй отруйні пари ртуті, — це небезпечні відходи.*
* До речі, якщо ви не знали: пари ртуті набагато шкідливіші за ту саму ртуть у рідкометалевому стані. ☹
2. Розміщенням відходів згідно з п.п. 14.1.223 ПКУ визнається саме «постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах».
Увага: «постійне»! Тобто розміщувати небезпечні відходи (зі сплатою екоподатку за розміщення відходів за ставкою з п.п. 246.1.2 ПКУ) мають право тільки спеціалізовані суб’єкти госпдіяльності, які отримали ліцензію на таку діяльність.
Отже, з 01.01.2013 р. наїзди фіскалів з вимогою сплатити екоподаток у разі, якщо на підприємстві тимчасово зберігаються неробочі ЛЛ, не мають під собою жодних підстав! І якщо на момент зазначеної вище публікації фіскали ще «гальмували», то потім в одному (!) своєму листі від 17.06.2013 р. № 8443/7/99-99-15-04-01-17 (хоча він стосувався іншого виду відходів) вони це визнали однозначно!
Але тут є одне «але»…
Фіскали продовжують чіплятися за свою вигадку: мовляв, за відпрацьовані ЛЛ, що тимчасово зберігаються на підприємстві, екоподаток за розміщення відходів можна не сплачувати тільки у разі, якщо підприємство вже уклало договір зі спеціалізованою організацією на утилізацію таких неробочих ЛЛ. Збагнути думку фіскалів загалом можна: якщо немає договору, отже, такі ЛЛ з підприємства видалені не будуть вічно (в усякому разі — не будуть видалені легально), тобто це — злощасне постійне зберігання… ☹
Але напрямок думок — хай у чомусь і логічний — це не нормативний акт! Зрештою, невже підприємство не може укласти такий договір у будь-який момент і відразу ж вивезти неробочі ЛЛ? — Може! А чи має право підприємство без наявності ліцензії на таку діяльність розміщувати в себе небезпечні відходи постійно? — Ні! Отже, вони зберігаються тут тимчасово — доки настане час для вивезення на утилізацію згідно з укладеним у тому ж світлому майбутньому договором! Власне в абзаці шостому ч. третьої ст. 34 Закону № 187 прямо сказано, що зберігання (накопичення) суб’єктом небезпечних відходів протягом року з дня їх утворення ліцензуванню не підлягає — див. (4) далі. Ось така «презумпція»… ☺
А може, фіскали понад два роки не видаляють з підкатегорії 120.01 БЗ «ліву» консультацію просто через забудькуватість?..
У чому полегшало?
Та є й хороші «новини» (хоча й не першої свіжості).
Вони хороші навіть незважаючи на нові вимоги п. «а» ст. 32 Закону № 187*. З 26.04.2014 р. деякі господарюючі суб’єкти, в діяльності яких утворюються відходи, повинні отримувати вже не старозавітні ліміти на їх утворення, а якісь нові дозволи на здійснення операцій у сфері поводження з відходами… Здавалося б, вугілля не стало білішим від сажі. Точніше — не стане**… Але у вас уже є привід для втіхи! Погляньте уважно.
* У редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» від 09.04.2014 р. № 1193-VII.
** Тому що Кабмін пробайдикував із затвердженням форми та порядку видачі дозволу, про що волає Держпідприємництво в листі від 31.12.2014 р. № 10213.
Сьогодні вам — якщо, звісно, ви є виключно «виробником» (але не збирачем, не заготівником тощо) небезпечних відходів, — залишається керуватися такими чинними нормами законодавства (як «новими», так і поки що не зміненими):
(1) абзацом тридцять третім ст. 1 Закону № 187 — формула розрахунку показника загального утворення відходів Пзув;
(2) п. «с» ч. першої ст. 17 Закону № 187, взаємозв’язаним з (1), — встановлює граничне значення Пзув, при якому можна не отримувати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами;
(3) ч. другою ст. 17 Закону № 187, взаємопов’язаною з абзацом тридцять другим ст. 1 Закону № 187 — встановлює діапазон Пзув, при потраплянні до якого суб’єкт, який тільки створює відходи, зобов’язаний подавати щорічну декларацію про відходи;
(4) абзацом шостим ч. третьої ст. 34 Закону № 187 — зобов’язує суб’єкта, що не видалив небезпечні відходи протягом року з моменту їх утворення, отримати ліцензію — див. вище;
(5) п. 8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою КМУ від 03.08. 98 р. № 1218 (далі — Порядок № 1218) — дозволяє певним суб’єктам замість отримання лімітів на утворення та розміщення відходів подавати щорічну декларацію про відходи — див. (6);
(6) п. 8 Порядку ведення реєстру об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затвердженого постановою КМУ від 31.08.98 р. № 1360, — встановлює формулу розрахунку критерію та його граничні величини для цілей (5). Важливо! — (6) взаємопов’язаний з (5) і керуватися обома цими нормами законодавства сьогодні можна лише в частині, що не суперечить (1) і (3).
А зараз до суті справи.
По-перше, згідно з (1) розрахуйте свій показник загального утворення відходів Пзув за такою формулою:
Пзув = 5000 х М1 + 500 х М2 + 50 х М3 + 1 х М4,
де: М1, М2, М3, М4 — маса в тоннах відходів 1, 2, 3 та 4 класів небезпеки відповідно, утворених за попередній (наприклад 2014) рік.
Зверніть увагу, що на відміну від формули (6), у цій формулі з (1) змінні М1 — М4 підставляються не в «умовних одиницях», а в тоннах!
По-друге, якщо ваш Пзув не перевищив 1000 т, то на підставі (2) згаданий вище дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами вам отримувати не потрібно!
По-третє, якщо ваш Пзув не досяг 50 т*, то згідно із (3) вам і декларацію про відходи подавати не потрібно! Дивіться: здавалося б, 50 т — це величезна цифра, але з урахуванням коефіцієнта 5000 на неї вас виводить мізерна величина показника М1, що дорівнює всього лиш 10 кг! — див. про це далі.
* Якщо він у межах від 50 до 1000 т, то вам слід щорічно подавати декларацію про відходи. До затвердження Кабміном форми — мабуть, за формою додатка 3 до Порядку № 1218.
По-четверте, згідно з (4) — увага! — якщо ваші «небезпечні» відпрацьовані ЛЛ не передати на утилізацію (за договором, звичайно) протягом року з дня утворення таких відходів, то ви на таку дату зобов’язані будете отримати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами! До речі, свого часу Мінекології в листі від 02.04.2003 р. № 2798/26-8 розщедрилося лише на 6 місяців. Ось такий «батіг» з присмаком «пряника»!.. ☹
Отже, «будьте взаємно ввічливі»: в обмін на отриманий «пряник» у вигляді позбавлення від купи бридких папірців (і при цьому традиційного нервування!) просто створіть один-єдиний папір — договір зі спеціалізованою організацією на утилізацію ваших відпрацьованих ЛЛ. І сплавляйте їх туди не рідше одного разу на рік… ☺
Тим паче, що абзац третій п. 2.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерському обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. № 2, подібні витрати на утилізацію радить включати до інших операційних витрат періоду (субрахунок 949). Тепер це треба читати так, ніби — «до податкових витрат»… До речі, нові ЛЛ обліковуйте на субрахунку 209 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 20, с. 12).
Не без «заморочок»…
За законами жанру хотілося б закінчити як по писаному — тобто на хорошому, а доведеться — як поведеться…
Перше. У наведеній вище формулі використано поняття «клас небезпеки». Донедавна цим поняттям оперували Державні санітарні правила і норми ДСанПіН 2.2.7.029-99, затверджені постановою Головного держсанлікаря України від 01.07.99 р. № 29. Так-от. Дію цього документа зупинило Держпідприємництво у вересні 2014 року.
Проблема в тому, що якщо самі відпрацьовані ЛЛ як небезпечні відходи віднести до найвищого класу небезпеки 1 (а ртуть та її пари згідно із ДСанПіН 2.2.7.029-99, очевидно, до нього і належали), то набрати за рік горезвісні 10 кг таких відходів дуже просто. Чому всього 10 кг? Та тому що згідно з формулою: 5000 х 10 кг = 50 000 (кг) = 50 (т). А ці 50 т — і є межа «безпроблемності» ☹.
Але це — якщо зважувати самі ЛЛ! Проте зрозуміло, що небезпеку становить не власне ЛЛ, а ртуть, що міститься в ній. Тому вважаємо, що в цьому випадку за величину змінної М1 у формулі треба приймати — увага! — масу ртуті у відпрацьованих ЛЛ! Визначену, наприклад, на підставі даних виробника таких ЛЛ. І тоді до згаданих 10 кг ой як далеко!.. ☺ Орієнтовно в одній ЛЛ міститься ртуті від 5 мг (компактна ЛЛ) до 50 мг (трубчаста ЛЛ). А це означає, що
без звітних проблем ви можете за рік списати приблизно до 2000 компактних або до 200 трубчастих ЛЛ
Щоправда, це за відсутності інших відходів. ☹ До речі, фахівці стверджують, що у відпрацьованих ЛЛ ртуті значно менше, ніж у нових! Але спробуй доведи це перевіряючим… Краще бути напоготові.
Друге. Нагадаємо, що всі без винятку підприємства (і ФОП також) зобов’язані вести первинний облік відходів за типовою формою № 1-ВТ, затвердженою наказом Мінприроди від 07.07.2008 р. № 342 (тим самим наказом затверджено Інструкцію щодо її заповнення). Змушені вас «настрахати»: за відсутність такого обліку до посадових осіб підприємства може бути застосовано адмінштраф згідно зі ст. 821 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-Х (за порушення правил ведення первинного обліку відходів) у розмірі від 3 до 5 нмдг (від 51 до 85 грн.).
Про всі тонкощі заповнення цієї форми ви могли прочитати в «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 43, с. 36. Одна підказка: згідно з Класифікатором відходів ДК 005-96* лампам люмінесцентним відпрацьованим, таким, що містять ртуть, присвоєно код 7710.3.1.26.
* Затверджений наказом Держстандарту від 29.02.96 р. № 89.
І хай буде світло!..
висновки
-
Люмінесцентні лампи вважаються небезпечними відходами, тому що містять ртуть.
-
Підприємству слід укласти договір зі спеціалізованою організацією на утилізацію відпрацьованих люмінесцентних ламп і здавати їх не рідше одного разу на рік. Також воно зобов’язане вести первинний облік таких (й інших) відходів за типовою формою № 1-ВТ.
-
Витрати на утилізацію відходів підприємства включають до складу інших операційних витрат періоду.
-
Якщо за відсутності інших відходів у списаних на підприємстві за рік люмінесцентних лампах міститься не більше 10 кг ртуті, то декларацію про відходи йому подавати не потрібно.
