(044) 581-10-10 Передзвоніть менi
Перейти до номеру
  • № 15
  • № 14
  • № 13
  • № 12
  • № 11
  • № 10
  • № 9
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
9/23
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Лютий , 2015/№ 16

Люмінесцентна лампа — екологічна бомба?

Люмінесцентні джерела світла разом з приємним освітленням та економією електрики створюють підприємствам певні проблеми. Втім, їх джерело — не власне лампи і навіть не пари ртуті, що містяться в них, а як зазвичай — фіскали, котрі експлуатують ідею екологічної безпеки, щоб вибити додаткові грошові знаки.
нюанси екоподатку

За відправну точку в нашому питанні візьмемо епічну статтю в «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 24, с. 20. Нею напевно користуються як посібником ті наші читачі, бухгалтерське життя яких отруює екоподаток — у тій його «частині», що визначена п.п. 240.1.3 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ). Тобто екоподаток за розміщення відходів.

Що було і залишилося?

Почнемо з того, що не змінилося понині.

1. Важко заперечити твердження, що люмінесцентні лампи (далі — ЛЛ), які стали непридатними, вважаються небезпечними відходами.

Логічний ланцюжок тут простий.

По-перше, згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України «Про відходи» від 05.03. 98 р. № 187/98-ВР (далі — Закон № 187), відходи — це предмети, що повністю або частково втратили свої споживчі якості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення.

По-друге, згідно з абзацом третім ст. 1 цього ж Закону:

небезпечні відходи — відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними

Загалом зрозуміло, що відпрацьовані ЛЛ — це відходи. Адже і споживчі якості вони втратили і використані більше бути не можуть! А як відходи, що містять украй отруйні пари ртуті, — це небезпечні відходи.*

* До речі, якщо ви не знали: пари ртуті набагато шкідливіші за ту саму ртуть у рідкометалевому стані.

2. Розміщенням відходів згідно з п.п. 14.1.223 ПКУ визнається саме «постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах».

Увага: «постійне»! Тобто розміщувати небезпечні відходи (зі сплатою екоподатку за розміщення відходів за ставкою з п.п. 246.1.2 ПКУ) мають право тільки спеціалізовані суб’єкти госпдіяльності, які отримали ліцензію на таку діяльність.

Отже, з 01.01.2013 р. наїзди фіскалів з вимогою сплатити екоподаток у разі, якщо на підприємстві тимчасово зберігаються неробочі ЛЛ, не мають під собою жодних підстав! І якщо на момент зазначеної вище публікації фіскали ще «гальмували», то потім в одному (!) своєму листі від 17.06.2013 р. № 8443/7/99-99-15-04-01-17 (хоча він стосувався іншого виду відходів) вони це визнали однозначно!

Але тут є одне «але»…

Фіскали продовжують чіплятися за свою вигадку: мовляв, за відпрацьовані ЛЛ, що тимчасово зберігаються на підприємстві, екоподаток за розміщення відходів можна не сплачувати тільки у разі, якщо підприємство вже уклало договір зі спеціалізованою організацією на утилізацію таких неробочих ЛЛ. Збагнути думку фіскалів загалом можна: якщо немає договору, отже, такі ЛЛ з підприємства видалені не будуть вічно (в усякому разі — не будуть видалені легально), тобто це — злощасне постійне зберігання… ☹

Але напрямок думок — хай у чомусь і логічний — це не нормативний акт! Зрештою, невже підприємство не може укласти такий договір у будь-який момент і відразу ж вивезти неробочі ЛЛ? — Може! А чи має право підприємство без наявності ліцензії на таку діяльність розміщувати в себе небезпечні відходи постійно? — Ні! Отже, вони зберігаються тут тимчасово — доки настане час для вивезення на утилізацію згідно з укладеним у тому ж світлому майбутньому договором! Власне в абзаці шостому ч. третьої ст. 34 Закону № 187 прямо сказано, що зберігання (накопичення) суб’єктом небезпечних відходів протягом року з дня їх утворення ліцензуванню не підлягає — див. (4) далі. Ось така «презумпція»… ☺

А може, фіскали понад два роки не видаляють з підкатегорії 120.01 БЗ «ліву» консультацію просто через забудькуватість?..

У чому полегшало?

Та є й хороші «новини» (хоча й не першої свіжості).

Вони хороші навіть незважаючи на нові вимоги п. «а» ст. 32 Закону № 187*. З 26.04.2014 р. деякі господарюючі суб’єкти, в діяльності яких утворюються відходи, повинні отримувати вже не старозавітні ліміти на їх утворення, а якісь нові дозво­ли на здійснення операцій у сфері поводження з відходами… Здавалося б, вугілля не стало білішим від сажі. Точніше — не стане**… Але у вас уже є привід для втіхи! Погляньте уважно.

* У редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» від 09.04.2014 р. № 1193-VII.

** Тому що Кабмін пробайдикував із затвердженням форми та порядку видачі дозволу, про що волає Держпідприємництво в листі від 31.12.2014 р. № 10213.

Сьогодні вам  якщо, звісно, ви є виключно «виробником» (але не збирачем, не заготівником тощо) небезпечних відходів, залишається керуватися такими чинними нормами законодавства (як «новими», так і поки що не зміненими):

(1) абзацом тридцять третім ст. 1 Закону № 187 — формула розрахунку показника загального утворення відходів Пзув;

(2) п. «с» ч. першої ст. 17 Закону № 187, взаємозв’язаним з (1), — встановлює граничне значення Пзув, при якому можна не отримувати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами;

(3) ч. другою ст. 17 Закону № 187, взаємопов’язаною з абзацом тридцять другим ст. 1 Закону № 187 — встановлює діапазон Пзув, при потраплянні до якого суб’єкт, який тільки створює відходи, зобов’язаний подавати щорічну декларацію про відходи;

(4) абзацом шостим ч. третьої ст. 34 Закону № 187 — зобов’язує суб’єкта, що не видалив небезпечні відходи протягом року з моменту їх утворення, отримати ліцензію — див. вище;

(5) п. 8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою КМУ від 03.08. 98 р. № 1218 (далі — Порядок № 1218) — дозволяє певним суб’єктам замість отримання лімітів на утворення та розміщення відходів подавати щорічну декларацію про відходи — див. (6);

(6) п. 8 Порядку ведення реєстру об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затвердженого постановою КМУ від 31.08.98 р. № 1360, — встановлює формулу розрахунку критерію та його граничні величини для цілей (5). Важливо! — (6) взаємопов’язаний з (5) і керуватися обома цими нормами законодавства сьогодні можна лише в частині, що не суперечить (1) і (3).

А зараз до суті справи.

По-перше, згідно з (1) розрахуйте свій показник загального утворення відходів Пзув за такою формулою:

Пзув = 5000 х М1 + 500 х М2 + 50 х М3 + 1 х М4,

де: М1, М2, М3, М4 — маса в тоннах відходів 1, 2, 3 та 4 класів небезпеки відповідно, утворених за попередній (наприклад 2014) рік.

Зверніть увагу, що на відміну від формули (6), у цій формулі з (1) змінні М1 — М4 підставляються не в «умовних одиницях», а в тоннах!

По-друге, якщо ваш Пзув не перевищив 1000 т, то на підставі (2) згаданий вище дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами вам отримувати не потрібно!

По-третє, якщо ваш Пзув не досяг 50 т*, то згідно із (3) вам і декларацію про відходи подавати не потрібно! Дивіться: здавалося б, 50 т — це величезна цифра, але з урахуванням коефіцієнта 5000 на неї вас виводить мізерна величина показника М1, що дорівнює всього лиш 10 кг! — див. про це далі.

* Якщо він у межах від 50 до 1000 т, то вам слід щорічно подавати декларацію про відходи. До затвердження Кабміном форми — мабуть, за формою додатка 3 до Порядку № 1218.

По-четверте, згідно з (4) — увага! — якщо ваші «небезпечні» відпрацьовані ЛЛ не передати на утилізацію (за договором, звичайно) протягом року з дня утворення таких відходів, то ви на таку дату зобов’язані будете отримати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами! До речі, свого часу Мінекології в листі від 02.04.2003 р. № 2798/26-8 розщедрилося лише на 6 місяців. Ось такий «батіг» з присмаком «пряника»!.. ☹

Отже, «будьте взаємно ввічливі»: в обмін на отриманий «пряник» у вигляді позбавлення від купи бридких папірців (і при цьому традиційного нервування!) просто створіть один-єдиний папір — договір зі спеціалізованою організацією на утилізацію ваших відпрацьованих ЛЛ. І сплавляйте їх туди не рідше одного разу на рік… ☺

Тим паче, що абзац третій п. 2.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерському обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. № 2, подібні витрати на утилізацію радить включати до інших операційних витрат періоду (субрахунок 949). Тепер це треба читати так, ніби — «до податкових витрат»… До речі, нові ЛЛ обліковуйте на субрахунку 209 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 20, с. 12).

Не без «заморочок»…

За законами жанру хотілося б закінчити як по писаному — тобто на хорошому, а доведеться — як поведеться…

Перше. У наведеній вище формулі використано поняття «клас небезпеки». Донедавна цим поняттям оперували Державні санітарні правила і норми ДСанПіН 2.2.7.029-99, затверджені постановою Головного держсанлікаря України від 01.07.99 р. № 29. Так-от. Дію цього документа зупинило Держ­підприємництво у вересні 2014 року.

Проблема в тому, що якщо самі відпрацьовані ЛЛ як небезпечні відходи віднести до найвищого класу небезпеки 1 (а ртуть та її пари згідно із  ДСанПіН 2.2.7.029-99, очевидно, до нього і належали), то набрати за рік горезвісні 10 кг таких відходів дуже просто. Чому всього 10 кг? Та тому що згідно з формулою: 5000 х 10 кг = 50 000 (кг) = 50 (т). А ці 50 т — і є межа «безпроблемності» ☹.

Але це — якщо зважувати самі ЛЛ! Проте зрозуміло, що небезпеку становить не власне ЛЛ, а ртуть, що міститься в ній. Тому вважаємо, що в цьому випадку за величину змінної М1 у формулі треба приймати — увага! — масу ртуті у відпрацьованих ЛЛ! Визначену, наприклад, на підставі даних виробника таких ЛЛ. І тоді до згаданих 10 кг ой як далеко!.. ☺ Орієнтовно в одній ЛЛ міститься ртуті від 5 мг (компактна ЛЛ) до 50 мг (трубчаста ЛЛ). А це означає, що

без звітних проблем ви можете за рік списати приблизно до 2000 компактних або до 200 трубчастих ЛЛ

Щоправда, це за відсутності інших відходів. ☹ До речі, фахівці стверджують, що у відпрацьованих ЛЛ ртуті значно менше, ніж у нових! Але  спробуй доведи це перевіряючим… Краще бути напоготові.

Друге. Нагадаємо, що всі без винятку підприємства (і ФОП також) зобов’язані вести первинний облік відходів за типовою формою № 1-ВТ, затвердженою наказом Мінприроди від 07.07.2008 р. № 342 (тим самим наказом затверджено Інструкцію щодо її заповнення). Змушені вас «настрахати»: за відсутність такого обліку до посадових осіб підприємства може бути застосовано адмінштраф згідно зі ст. 821 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-Х (за порушення правил ведення первинного обліку відходів) у розмірі від  3 до 5 нмдг (від 51 до 85 грн.).

Про всі тонкощі заповнення цієї форми ви могли прочитати в «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 43, с. 36. Одна підказка: згідно з Класифікатором відходів ДК 005-96* лампам люмінесцентним відпрацьованим, таким, що містять ртуть, присвоєно код 7710.3.1.26.

* Затверджений наказом Держстандарту від 29.02.96 р. № 89.

І хай буде світло!..

висновки

  • Люмінесцентні лампи вважаються небезпечними відходами, тому що містять ртуть.

  • Підприємству слід укласти договір зі спеціалізованою організацією на утилізацію відпрацьованих люмінесцентних ламп і здавати їх не рідше одного разу на рік. Також воно зобов’язане вести первинний облік таких (й інших) відходів за типовою формою № 1-ВТ.

  • Витрати на утилізацію відходів підприємства включають до складу інших операційних витрат періоду.

  • Якщо за відсутності інших відходів у списаних на підприємстві за рік люмінесцентних лампах міститься не більше 10 кг ртуті, то декларацію про відходи йому подавати не потрібно.

люмінесцентна лампа, екологічний податок додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті