Законодавці намагалися «послабити» дотримання ЄСВ-законодавства для підприємств у районі проведення АТО. Норму про це зафіксовано в п. 93 розд. VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI. Вона дозволяє роботодавцям, які перебувають на обліку в ДПІ на території АТО, не нараховувати і не сплачувати ЄСВ.
Проте на практиці вийшов казус. Справа у тому, що територія АТО чітко не визначена. У зв’язку з цим достовірно встановити, чи знаходиться підприємство в зоні проведення АТО, неможливо. А тому фактично роботодавці неспокійних східних регіонів, як і раніше, зобов’язані нараховувати й сплачувати ЄСВ у разі наявності бази нарахування.
Пільги щодо сплати ЄСВ отримали роботодавці зони АТО лише за працівників, які перебувають у відпустці без збереження зарплати на підставі п. 18 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР. Такі роботодавці не зобов’язані виконувати вимогу про нарахування ЄСВ виходячи з мінзарплати у випадках, коли база нарахування менша мінімалки для працівників, які перебувають у відпустці за свій рахунок у зв’язку з АТО (див. п. 2 розд. II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення зміни до статті 25 Закону України «Про відпустки» від 15.01.2015 р. № 121-VIII).